🤌 Мені дуже подобається концепція "нульової чернетки", яку озвучила Ярина. В першу чергу за те, що вона знімає тривожність "писати якось не так". Перша чернетка звучить як щось завершене, доконане, тому мені (як виявилось, я така не одна) морально важко писати її. Ніби мушу одразу сприймати текст серйозно, а це додає тривоги за результат. Нульова чернетка не забов'язує тебе ні до чого. Можеш писати як завгодно погано, прописувати недолугі сцени, які потім викинуться чи перепишуться, не заморочуватись зі словами, залишати собі 3,000 коментарів чи взагалі пропускати цілі шматки з короткими коментарями, що там має бути. Адже це навіть не чернетка, а чернетка чернетки. Нарис нарису.Для авторів/авторок, які а) перфекціоністи й працюють на результат, б) тривожники, в) більше люблять редагувати, аніж писати "нульова чернетка" є спасінням, адже дозволяє розслабитись і просто собі писати. Головне – дійти до кінця й потім створити з цього, як каже Катя, "паганого тексту", власне, першу чернетку.