Estadísticas de telegram channel - @books_and_more_books

Привіт На жаль, часто саме дуже сумні історії відкривають наші нові грані. Так було і в житті Крістін Генни. Коли Крістін навчалася на 3 курсі юридичного університету, у її мами діагностували рак молочної залози. Хворобу виявили пізно і лікарям залишалося лише зменшувати біль. Дівчина щоденно відвідувала маму в лікарні, розповідала про лекції, і бувало жалілася, що деякі теми давалися їй дуже важко. Жінка зауважила, що не варто цим так перейматися, бо все одно Крістін буде письменницею. Такі слова тоді дуже здивували Крістін Генну, бо про щось подібне вона навіть і не думала.Мама Крістін слабшала і щоб якось її підбадьорити, дівчина запропонувала написати щось разом. І вони справді почали вигадувати історію, що відбувалася у Шотландії 18 століття. Крістін нотувала всі ідеї, але після смерті рідної людини, зібрала всі папери й віднесла на горище.Через багато років, коли Крістін перенесла важкі пологи і мала більшість часу проводити в ліжку, вона повернулася до тієї історії. Однак, їй не вдалося завершити книгу, можливо тому, що то мав бути саме їх спільний роман з мамою. Попри невдачу з рукописом, той досвід став визначним у житті майбутньої письменниці. Бо саме тоді вона серйозно задумалася про написання книг і вже через 2 роки вийшов її дебютний роман.На першому фото маленька Крістін Генна з мамою. На другому - її мама в 70-х. Далі сама письменниця. #історії_що_надихають

🌳 93% респондентів стверджують, що природа позитивно впливає на їхній настрій та самопочуття. Однак, такого ефекту можна досягти, лише якщо мінімізувати відволікаючі фактори. Головне, що потрібно зробити, перебуваючи на природі - відключити телефони. 🌳 Вчені зі Стенфордського університету вирішили провести простенький експеримент. Запросили людей та розділили їх на дві групи. Перша - вирушила на коротку прогулянку в сільській місцевості, інша - вулицями міста. Потім кожного учасника запитали про відчуття. Люди, які були серед бетонних споруд не відчули ніяких змін, в той час, як представники іншої групи повідомили, що почуваються спокійніше. Так трапилося, бо мозку не треба було "розшифровувати" сигнали світлофорів, звуки авто, і т.д. Мозок просто відпочивав.🌳 В іншому дослідженні вчені вирішили просканувати мозок жителів міста та менш гамірних місцевостей. Результати виявилися дуже цікавими - мигдалеподібне тіло містян було вкрай активним, особливо ділянки, які відповідали за емоції, страх, та стрес. Тому дуже важливо проводити принаймні 15-20 хвилин щодня на природі. Не обов'язково виїздити кудись далеко. Можна сходити в парк, ботанічний сад, чи до водойми. Або тренуйтеся не в залі, а на спортивному майданчику. Їзда на велосипеді також прекрасний варіант.🌳 Цікавий факт - 9% людей з високим кров'яним тиском знизили ризик інфаркту та інсульту, відвідуючи парк лише 30 хвилин на тиждень.🌳 Якщо є змога почитати книгу на природі, обов'язково так зробіть. Згідно з одним дослідженням, затяті книголюби живуть у середньому на два роки довше, ніж ті, хто майже ніколи не читає. А уявляєте, які бонуси можна отримати якщо читати в оточенні дерев, трав, та квітів?🌳 Мініпікнік в парку поблизу роботи принесе більше енергії ніж перекус в кафе. 🌳 Під час прогулянки, спробуйте щось збирати - листочки, камінці, мушлі. Це додаткова медитація для мозку.🌳 Ходьба у комфортному темпі підвищує пильність, покращує пам'ять, та поліпшує настрій. А головне, вона абсолютно безкоштовна.🌳 Якщо полюбляєте біг, спробуйте "розбавити" міські маршрути більш складними лісовими доріжками. Підйом вгору, спуск вниз, неочікувані перешкоди допомагають не лише задіяти багато м'язів, але й покращити координацію.🌳 Додайте природу у свій дім. Зберіть гілочки чи квіти й поставте їх у вазу. Створіть композицію з ягід чи шишок. Маленький природний елемент також допоможе заспокоїтися після бентежного дня.#корисне

​​Привіт усім)Начитала книг за цей час. Потрошки буду ділитися своїми враженнями. Почну з роману "Ніч, коли Олівія впала", Крістіни Макдональд.Про письменницюКрістіна Макдональд народилася в Сіетлі, а зараз живе в Лондоні разом із сім’єю. Вона має ступінь магістра журналістики і довгий час працювала в The Sunday Times і USA Today.Крістіна почала писати майже 20 років тому, після народження первістка. Їх втомила роль мами-домогосподарки. Їх хотілося змусити свій мозок працювати як раніше і вона обрала письменництво. Спочатку спробувала писати любовні романи, але швидко зрозуміла, що то не її. Тоді перемкнулася на психологічні трилери. "Ніч, коли Олівія впала" - її проба пера в цьому жанрі.СюжетАбі повідомляють, що її дочка Олівія впала з мосту. Мозок дівчини помер, але лікарі не можуть відключити її від апаратури, бо вона вагітна. Треба зберегти дитину. Абі розчавлена. На руках дочки вона бачить синці, на які поліція закриває очі. Жінка розуміє, що Олівію зіштовхнули і вона сама вирішує знайти винуватця.Мої думкиУ книзі психологізм поєднується з елементами детективу - я таке люблю. Також сподобалося як глибоко письменниця розкрила внутрішній стан матері, її сестри, друзів та коханого Олівії. Коли трапляється біда, люди схильні жалкувати за тим, що не додали, не сказали, не вберегли. Такі думки та почуття розбивають зсередини, але що вже можна вдіяти?!Я до кінця не здогадалася, хто вчинив так з дівчиною. А коли прочитала - стало ще більш сумно. Загалом, книга хороша, хоч і емоційно важка. Для мене - 8/10.Покажу обкладинки нижче.

Привіт)Євгена Плужника я знала як українського поета. Тепер познайомилася з ним як з прозаїком. У 2023 Віхола видала його роман "Недуга" - ще одна перлина серії "Неканонічний канон". Хочу поділитися думками, але спочатку трохи про Євгена Павловича.Про письменникаЄвген Плужник народився 26 грудня 1898 року в слободі Кантемирівка. Закінчив гімназію в місті Боброві, а з 1918 року працював учителем на Полтавщині. У 1920 році переїхав до Києва, де навчався в ветеринарно-зоотехнічному інституті, але незабаром залишив навчання, щоб займатися театром і літературною діяльністю.Плужник почав писати вірші ще в гімназії, а серйозну літературну кар'єру розпочав у 1920-х роках. Він публікував свої роботи під псевдонімом "Кантемирянин" і став відомим як поет-гуманіст. У 1934 році Плужник був арештований НКВС за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності". Він отримав смертний вирок, який згодом був змінений на 10 років ув'язнення. Помер письменник 2 лютого 1936 року в Соловецькому таборі від сухот. Належить до групи поетів Розстріляного Відродження.Сюжет Директор заводу, Іван Орловець, неочікувано зустрічає відому співачку Ірину Завадську, яку знав ще у юнацькі роки. Чоловік не розуміє, що з ним коїться, але зрештою усвідомлює, що закохався. У Орловця є дружина, проте пролетар нічого не може з собою вдіяти і починає вчащати в гості до "буржуйки". Свій стан Іван Семенович вважає недугою, але як її позбутися немає жодних ідей. Мої думкиЦе єдиний виданий прозовий твір письменника. Думаю, якби радянська влада не знищила його, могли бути й інші. Я відчувала якусь відповідальність змішану з тривогою, коли розгортала книгу. Хотілося, щоб вона сподобалася. Читала, що автор "Недугою" намагався відобразити соціальну реальність після революції 1917 року та виразити протест проти класової ненависті та безглуздого насильства. Дуже-дуже хотіла полюбити роман, але не змогла.Історія видалася повільною, прісною, сірою, та місцями дивною. Вірші Євгена Павловича чарують кожним рядочком, а з прозою щось зовсім інше. Я обдумувала цей відгук понад тиждень і все ж вирішила писати чесно про враження - як завжди.#відгук #Євген_Плужник #любовний_роман #інтелектуальний_роман

Усім привіт)Продовжую відкривати для себе нових письменників та ділитися інформацією з вами. Сьогодні про Beatriz Williams та її роман "Husbands & Lovers".Про письменницюБеатріс Вільямс - американська письменниця, відома своїми історичними романами, в яких зазвичай жінки займають головні ролі. Довгий час вона працювала консультанткою з комунікацій та корпоративних стратегії в Нью-Йорку та Лондоні. Коли пішла в першу декретну відпустку, вирішила спробувати щось написати. Це заняття їй так сподобалося, що зрештою переросло у повноцінну роботу.Перший роман Беатріс вийшов другом у 2012 році. Книга "Husbands & Lovers", про яку я сьогодні розповім була видана в 2024. СюжетУ Мелорі є син, якого вона виховує самостійно. Через прикру подію, хлопчик має проблеми з нирками. Насправді йому потрібен донор, щоб повноцінно жити. Ніхто з близьких родичів не підходить, а звернутися до біологічного тата хлопчика Мелорі не хоче, бо щось погане трапилося між ними в минулому. Насправді чоловік навіть не знає, що в нього є син. Але життя бентежне та непередбачуване, тому скоро він про все дізнається.Єгипет 1951 рік. Ханна (родом з Угорщини) разом з чоловіком (англійським дипломатом) приїздить в Каїр. Одного вечора її кусає кобра, але жінку вчасно рятують. Чоловік, який опинився поряд в таку страхітливу мить, стає для Ханни більше ніж просто знайомий. Згодом вона вагітніє від нього. Проте, знову ж таки, життя турбулентне і часто несправедливе.Мої думкиІсторія Ханни зачепила мене більше. Глави від імені Мелорі часто дратували. Те, як авторка пов'язала історії цих героїнь - гарний хід і розплутувати клубок таємниць було цікаво. А ще дуже сподобався момент з браслетом у вигляді кобри. Взагалі в книзі багато всього - і про шпигунів, про євреїв та єгиптян, навіть про радянські війська. А ще багато-багато кохання. Часом інфантильного, але вже як є.Моя оцінка - 7/10. Гарного вечора!#відгук #історичний_роман #люовний_роман #Беатріс_Вільямс

В понеділковій рубриці #історії_що_надихають, розповім про Тесс Ґеррітсен, яка полишила медицину після 12 років самовідданої праці, щоб писати книги. І навіть, коли літагент привласнив її роялті, вона не зупинилася. Про все по черзі.Батьки Тесс Ґеррітсен вважали, що заробити на життя можна лише наукою, тому відправили її в медичний. Там вона навчалася на терапевта. Ординатуру проходила в Гонолулу, постійно курсуючи між 4 лікарнями. Зміни могли тривати 36 годин і коли були перерви між пацієнтами, Тесс вигадувала історії. На другому році ординатури, Тесс пішла в декретну відпустку. Якось вона побачила, що місцевий журнал проводить конкурс оповідань. Написала, відправила, виграла. І саме тоді, вона серйозно задумалася про кар'єру письменниці. Під час другого декрету в 1984 році, вона почала писати романи, які сама згодом назвала "нікчемними". Далі Тесс вийшла на неповний робочий день, водночас виховуючи 2 дітей і надсилаючи рукописи у різні видавництва. Понад 20 відмов демотивували її на певний час.Проте у 1986 Тесс вирішує спробувати щось нове і пише романтичний трилер "Call After Midnight". Вона відправила його у видавництво Harlequin Intrigue, а також агенту Джею Гарону. Рукопис прийняли і там, і там. Тесс була щаслива. Проте вона отримала лише $6,500 авансом, а роялті чомусь не надходили, попри успіх вже виданої книги. Тоді вона дізналася, що гроші забрав собі Джей Гарон. Довелося звернутися до суду. Нарешті письменниця отримала заслужені гроші і остаточно зрозуміла, що письменництвом можна заробити на життя. У 1990 році, після 12 років в медицині, вона взагалі залишила роботу, щоб повністю зайнятися написанням книг. Разом з родиною Тесс Ґеррітсен переїхала в штат Мен.Справжнє ім'я Тесс Ґеррітсен - Террі Том. Вона обрала такий псевдонім, щоб всі розуміли, що історії створює жінка. Зараз Тесс пише по роману в рік.Нещодавно Тесс почала працювати зі своїм сином над документальним фільмом. А ще також у співавторстві з письменником Гарі Брейвером пише новий роман, де вона представляє жіночу точку зору, а він - чоловічу.Ну що ж, чекаємо переклад українською. Бажаю вам гарного вечора)#Тесс_Ґеррітсен

Привіт)Минулого року у видавництві Лабораторія вийшла перша книга Раґнара Йонассона та Катрін Якобсдоттір українською. Я сподіваюся, що будуть ще переклади романів цього письменника, бо я їх страшенно люблю. Відгуки на каналі можна почитати за хештегом #Раґнар_Йонассон.Вчора дочитала його новий детектив "Death at the Sanatorium" і сьогодні про нього розповім.Окремо про автора не буду говорити. Є допис ось тут.Сюжет1983 р. У медичному дослідницькому закладі, який раніше був санаторієм для хворих на туберкульоз, трапляється вбивство. Одна з працівниць знаходить тіло своєї колеги з 2 відрубаними пальцями. Через тиждень, керівник закладу випадає з балкона та розбивається на смерть. Слідство вирішує, що це було самогубство через муки совісті. Пошуки винуватця у першому вбивстві припиняються.2012 р. Хельгі Рейкдал повертається до Ісландії після вивчення кримінології у Великобританії. Юнак має завершити дисертацію, яка пов'язана з подіями, що трапилися в санаторії майже 30 років тому. Він спілкується з колишніми працівниками і розуміє, що слідчі дуже поспішили закрити справу.Мої думкиЯк обожнюю як пише Раґнар Йонассон. Він крутий. Для мене один з найкращих авторів в цьому жанрі, тому я дуже сподіваюся, що наші видавці звернуть на нього увагу ще більше. Ця книга, як і всі інші прочитані цього письменника на 10/10. І тут до речі фігурує слідча Хюльда Хермансдоттір. Люблю її. Але роман так закінчився, що здається логічним, що має бути нова серія про Хельгі Рейкдал. Побачимо.В кінці книги Раґнар Йонассон розповів, як прийшов у світ перекладів та письменництва. Такі щирі та відверті історії, мене вони дуже розчулили. Тому на понеділок планую перекласти цю частину та оформити її для каналу.Бажаю усім гарних вихідних 🤗#відгук #Раґнар_Йонассон #детектив #мрію_про_український_переклад

У світі з'являється все більше книжкових клубів. Багато хто стверджує, що соцмережі, особливо Інстаграм та ТікТок, підживлюють цю тенденцію. Також знаменитості, які беруть активну участь в книжкових обговореннях, мотивують своїх фоловерів робити так само.Наразі в Америці налічується понад 5 мільйонів книжкових клубів. Очікується, що цифра буде збільшуватися. В період пандемії, люди почали переходити на онлайн формат, таким чином долаючи будь-які географічні обмеження. Згідно зі статистикою, зараз 88% учасників - жінки. Поки немає підстав вважати, що будуть зміни в гендерних показниках.Я переглянула кілька статей і опитувань про те, чому люди стають учасниками книжкових клубів. Ось найпоширеніші відповіді:🫐 Можливість обговорити книги з однодумцями та весело провести час🫐 Краще випрацьовується звичка до систематичного читання🫐 Нагода глибше зрозуміти книгу, завдяки міркуванням інших учасників🫐 Можна прочитати книгу, на яку ви б самі ніколи не звернули увагу. Тобто є шанс відкрити нових авторів та жанри🫐 Шалена та регулярна стимуляція мозку > нові знання & розвиток критичного мислення & обмін думками з іншими 🫐 Спілкування з людьми різного віку та з різноманітним досвідом. Інколи це навіть може перерости в дружбу🫐 Втеча від буденності та проблем🫐 Згідно з дослідженнями, регулярні зустрічі, щоб обговорити книги в спокійній розслабленій атмосфері мають позитивний вплив на самопочуття учасників. Деякі вчені навіть говорять, що книжкові клуби сприяють довголіттю 🤓🫐 Ну і ще один важливий бонус - смаколики 🙂Гарного вечора

Привіт)Якось я ділилася з вами основними тезами зі статті "Чому важливо більше і краще зображати літніх людей у літературі". А сьогодні хочу розповісти про одну прекрасну книгу, в якій головні герої саме люди старшого віку - "The Autumn of Ruth Winters" by Marshall Fine.Про автораМаршал Файн - відомий журналіст, кінокритик і кінорежисер, який присвятив роботі в кіно понад п’ятдесят років. В його творчому доробку біографії видатних режисерів, таких як Джон Кассаветіс і Сем Пекінпа. Файн також був режисером документальних фільмів про Рекса Ріда і Роберт Кляйна. "The Autumn of Ruth Winters" - це його дебют як романіста. Книга була видана 5 листопада 2024 року. Рейтинг на Goodreads - 4.2, на Amazon - 4.3.СюжетРут Вінтерс - 70. Вона овдовіла понад 20 років тому і з того часу живе сама. З виходом на пенсію, Рут веде спокійне, монотонне життя. Кілька разів на тиждень, вона доглядає за дітьми сусідів. І, неочікувано для самої себе, вона полюбила цю справу.Одного вечора, Рут телефонує її сестра Вероніка. У жінок дуже складні стосунки. Багаторічні образи та сварки зробили їх майже чужими людьми. Вероніка просить, щоб Рут відвезла її на хіміотерапію. Рут шокована та спантеличена. Але на цьому несподіванки не закінчуються. З нею зв'язується однокласних і запрошує на ювілейну зустріч випускників. Життя Рут Вінтерс змінюю свій звичний ритм.Мої думкиЯкимось незбагненним чином я відчувала, що ця книга варта уваги і вже після кількох перших сторінок переконалася, що не помилилася. Спочатку Рут Вінтерс видається замкнутою, трохи суворою пані, яка трішки нагадує бакманівського Уве. Але згодом її персонаж розривається і я б сказала, розквітає.Мені дуже сподобалося, що автор не фокусується на тому, що недоступно людям такого віку, а показує, як багато можливостей ще для них відкрито. Ще можна налагодити сімейні стосунки, і закохатися, і навчитися користуватися гаджетами, і навіть записатися на мистецькі курси. 🧡 Хороший вийшов літературний дебют у Маршала Файна. Для мене на 10/10. І звісно додаю хештег #мрію_про_український_переклад.Цитати будуть трошки пізніше. Хороших вам вихідних ❄️#відгук #Маршал_Файн #художня_література

Привіт ✨Однієї з найвідоміших різдвяних історій у всьому світі вже довгий час залишається "Різдвяна пісня у прозі" Чарльза Дікенса. Однак виявляється у творчому доробку письменника є багато історій з подібною тематикою. Про них сьогодні й піде мова.🌟 "Історія про гоблінів, які викрали паламаря" зі збірки "Посмертні записки Піквікського клубу" (1836)Група друзів зібралися в переддень Різдва в маєтку Дінглі Делл. Вони святкують і розповідають історії про привидів. Господар дому, містер Вордел, ділиться розповіддю про чоловіка на ім’я Ґабріель Грабб - безсердечного паламаря, який ненавидить Різдво, пиячить і працює в цей день.Правда сюжет досить знайомий?🌟 "Очі матері" зі збірки "Годинник містера Хамфрі" (1840)Психологічний жахастик у стилі Едгара По. Головний герой проводить Різдво на самоті. Він зустрічає глухого чоловіка, що розповідає йому історію свого минулого, зізнаючись у вбивстві племінника. 🌟 "Дзвони" (1844)Новела в якій Чарльз Дікенс гостро критикує суспільний устрій. Перед нами бідний листоноша на ім’я Тротті, який чомусь вважає, що бідними можуть бути тільки ліниві й негідні люди. Одного пізнього вечора Тротті читає в газеті статтю про жінку, яка втопила себе разом із немовлям через відчай, викликаний крайньою бідністю. І раптом йому в голову приходить ідея, що бідність — це ознака вродженої гріховності.Долинає звук дзвонів і Тротті немовби переноситься в церкву. Там його чекають гобліни. Вони показують листоноші його майбутнє - Тротті мертвий, а його сім’я через злидні скотилася до алкоголізму та проституції. Також його дочка розмірковує про те, щоб убити себе та свою дитину, аби звільнитися від цього жахливого становища.Тротті прокидається, на дворі Новий рік, лунають урочисто дзвони. Чоловік усвідомлює помилковість своїх переконань.🌟 "Будинок з привидами" (1859)Це збірка оповідань, опублікована у різдвяному випуску журналу, який заснував Чарльз Дікенс - All the Year Round. У збірці вісім частин, написаних різними авторами. Три оповідання написав сам Дікенс, а решта п’ять належать перу Елізабет Ґаскелл, Вілкі Коллінз, Джорджа Августа Сала, Аделаїди Енн Проктер та Хесби Стреттон.В центрі оповіді чоловік Джон. Разом із сімома друзями він вирішив переїхати на період свят в "зачарований" будинок. Кожен із них стикається з різними привидами, а також із втіленням власних демонів, спогадів і тривог.🌟 "Сигналіст" (1866)Ще одна історія жахів, надрукована в різдвяному випуску All the Year Round у 1866 році. Деякі називають її "коротким оповіданням Стівена Кінга". Це історія про залізничного сигналіста, до якого приходить таємничий привид перед страшною аварією потягу. Він повертається знову й знову з новими попередженнями для чоловіка.