Добрий вечір.Напевно, ви бачили, що 13 квітня помер Маріо Варгас Льйоса - перуансько-іспанський письменник, журналіст і політик, один з найвизначніших латиноамериканських авторів. Йому було 89. Сьогодні трошки про нього.Майбутній письменник народився у Перу, але значну частину дитинства провів у Болівії. Коли хлопчику було 10, він дізнався, що його батько, якого він вважав померлим, насправді живий та відомий своїми авторитарними поглядами та діями. Це відкриття справило на нього неабияке враження, попри юний вік, і почало формувати погляди щодо влади та свободи в суспільстві.Маріо Варгас Льйоса навчався у Військовій академії в Лімі. Цей досвід став основою для його першого великого роману "The Time of the Hero (1963)". Згодом юнак вивчав літературу і право, а пізніше переїхав до Європи, щоб присвятити себе літературній кар’єрі.🇵🇪 У 1994 році його нагородили Премією Мігеля де Сервантеса - найвищою нагорода для письменників, які творять іспанською мовою.🇵🇪 У 2010 році письменник отримав Нобелівську премію з літератури за увагу до "структур влади" та "образів індивідуального опору, повстання та поразки".🇵🇪 У 1990 році Варгас Льйоса балотувався на посаду президента Перу, але невдало. Цей досвід поглибив його розуміння політики. Згодом він вирішив прийняти іспанське громадянство.🇵🇪 Варгас Льйоса все життя захоплювався романом Ґюстава Флобера "Пані Боварі", який суттєво вплинув на його власний стиль письма.🇵🇪 У 2011 році король Іспанії Хуан Карлос I надав письменнику титул маркіза.Маріо Варгас Льйоса був центральною фігурою латиноамериканського "буму" - літературного руху, який привернув світову увагу до авторів з Латинської Америки, таких як Ґабріель Ґарсія Маркес і Хуліо Кортасар. У своїх творах він виступав проти авторитаризму та досліджував теми ідентичності, влади й опору. У Нобелівській промові він підкреслив свою віру в те, що література має силу "змінювати реальність", пробуджуючи емпатію та сприяючи розумінню.#історії_що_надихають #Маріо_Варгас_Льйоса
Привіт.Такий період дивний. Не хочеться ні читати, ні писати. Не пригадую, коли таке було раніше. Сподіваюся цей стан поступово пройде.Сьогодні маю маленьку історію пов'язану зі 100-річчям з дня видання роману"Великий Гетсбі".Френсіс Скотт Фіцджеральд почав писати роман "Великий Гетсбі" у 1924 році, коли жив у Парижі. Перша чернетка була готова того ж року. Залишалося допрацювати текст, враховуючи поради редактора Максвелла Перкінса. Остаточну версію "Великого Гетсбі" письменник закінчив на початку 1925 року. А вже 10 квітня 1925 року книга вийшла друком у видавництві Charles Scribner's Sons.💫 У перший рік після видання, книга не набула популярності. Продали менше ніж 20 000 примірників. Визнання прийшло після Другої світової війни, коли роман почали роздавати американським солдатам.💫 Роман "Великий Гетсбі" неодноразово екранізували, ставили на сцені й навіть створили за його мотивами комп’ютерну гру. Перша екранізація (1926 р.) була німим фільмом, але вона не збереглася до наших днів.💫 Фіцджеральд довго не міг визначитися з назвою книги - розглядав варіанти "Trimalchio in West Egg" та "Gold-Hatted Gatsby". ("Трімальхіо в Вест Егг" і "Гетсбі в золотому капелюсі"). Він навіть переписував деякі частини роману, щоб краще відповідали обкладинці.У LitHib вийшла стаття внука Ф. С. Фіцджеральда, в якій він розповідає про творчість дідуся та конкретно цей роман.Гарного вам понеділка!#історії_що_надихають #Френсіс_Скотт_Фіцджеральд
Привіт)Мабуть, ви вже чули/читали про Джонатана Стенлі, а якщо ні - то розповім.Джонатана Стенлі написав свою першу книгу "Purposeful Performance: The Secret Mix of Connecting, Leading, and Succeeding". У магазині Barnes & Noble відбувалася презентація.Джонатан провів за столиком кілька годин, продавши менше ніж 10 книг. Але в той день удача все ж була на його боці. Самотнього Джонатана зафільмувала жінка на ім'я Тейлор, яка одразу поширила відео і TikTok. Знадобилося зовсім трошки часу, щоб відео стало вірусним. Завдяки 1 короткому відео: - Книга Джонатана стала бестселером на Amazon, посівши 1 місце в розділі "Стратегічне управління" і 4 місце в загальному рейтингу бізнес-книг. - За 2 дні в нього додалося 670 000 підписників у TikTok.- Увесь тираж книги розкупили.Джонатан записав кілька відео, дякуючи Тейлор та усім тим людям, які його підтримали. Мої думки - дуже лячко, яку силу мають соцмережі. Добре, коли їх використовують з гарними намірами. #історії_що_надихають #Джонатан_Стенлі
Привіт)У Financial Times вийшла стаття про когнітивні здібності людей і чи правда, що ми стаємо дурнішими. Результати засмучують та лякають:▪️З 2010-го помітне значне зниження інтелекту серед опитаних жителів розвинених країн.▪️ 25% дорослих не можуть впоратися з простими математичними завданнями. В США - 35%.▪️Постійний скролінг сайтів замінив активний пошук інформації на пасивне споживання контенту, який нам пропонують.▪️ Через постійне "перемикання" контексту, у людей виникають серйозні проблеми з когнітивними функціями - мовним сприйняттям, увагою, робочою пам’яттю і самоконтролем. ▪️Свідоме використання цифрових технологій може бути корисним, але вкорінена звичка пасивного споживання знижує розумові здібності катастрофічними темпами.▪️ Рівень читання різко знизився - у 2022 році менше половини опитаних американців прочитали хоча б одну книгу. 45% підлітків взагалі не читають.Мабуть, найбільше мене вразило про читання. Чомусь думала, що читають всі навколо. Виходить, помилялася.#цікаве
Привіт На жаль, часто саме дуже сумні історії відкривають наші нові грані. Так було і в житті Крістін Генни. Коли Крістін навчалася на 3 курсі юридичного університету, у її мами діагностували рак молочної залози. Хворобу виявили пізно і лікарям залишалося лише зменшувати біль. Дівчина щоденно відвідувала маму в лікарні, розповідала про лекції, і бувало жалілася, що деякі теми давалися їй дуже важко. Жінка зауважила, що не варто цим так перейматися, бо все одно Крістін буде письменницею. Такі слова тоді дуже здивували Крістін Генну, бо про щось подібне вона навіть і не думала.Мама Крістін слабшала і щоб якось її підбадьорити, дівчина запропонувала написати щось разом. І вони справді почали вигадувати історію, що відбувалася у Шотландії 18 століття. Крістін нотувала всі ідеї, але після смерті рідної людини, зібрала всі папери й віднесла на горище.Через багато років, коли Крістін перенесла важкі пологи і мала більшість часу проводити в ліжку, вона повернулася до тієї історії. Однак, їй не вдалося завершити книгу, можливо тому, що то мав бути саме їх спільний роман з мамою. Попри невдачу з рукописом, той досвід став визначним у житті майбутньої письменниці. Бо саме тоді вона серйозно задумалася про написання книг і вже через 2 роки вийшов її дебютний роман.На першому фото маленька Крістін Генна з мамою. На другому - її мама в 70-х. Далі сама письменниця. #історії_що_надихають
🌳 93% респондентів стверджують, що природа позитивно впливає на їхній настрій та самопочуття. Однак, такого ефекту можна досягти, лише якщо мінімізувати відволікаючі фактори. Головне, що потрібно зробити, перебуваючи на природі - відключити телефони. 🌳 Вчені зі Стенфордського університету вирішили провести простенький експеримент. Запросили людей та розділили їх на дві групи. Перша - вирушила на коротку прогулянку в сільській місцевості, інша - вулицями міста. Потім кожного учасника запитали про відчуття. Люди, які були серед бетонних споруд не відчули ніяких змін, в той час, як представники іншої групи повідомили, що почуваються спокійніше. Так трапилося, бо мозку не треба було "розшифровувати" сигнали світлофорів, звуки авто, і т.д. Мозок просто відпочивав.🌳 В іншому дослідженні вчені вирішили просканувати мозок жителів міста та менш гамірних місцевостей. Результати виявилися дуже цікавими - мигдалеподібне тіло містян було вкрай активним, особливо ділянки, які відповідали за емоції, страх, та стрес. Тому дуже важливо проводити принаймні 15-20 хвилин щодня на природі. Не обов'язково виїздити кудись далеко. Можна сходити в парк, ботанічний сад, чи до водойми. Або тренуйтеся не в залі, а на спортивному майданчику. Їзда на велосипеді також прекрасний варіант.🌳 Цікавий факт - 9% людей з високим кров'яним тиском знизили ризик інфаркту та інсульту, відвідуючи парк лише 30 хвилин на тиждень.🌳 Якщо є змога почитати книгу на природі, обов'язково так зробіть. Згідно з одним дослідженням, затяті книголюби живуть у середньому на два роки довше, ніж ті, хто майже ніколи не читає. А уявляєте, які бонуси можна отримати якщо читати в оточенні дерев, трав, та квітів?🌳 Мініпікнік в парку поблизу роботи принесе більше енергії ніж перекус в кафе. 🌳 Під час прогулянки, спробуйте щось збирати - листочки, камінці, мушлі. Це додаткова медитація для мозку.🌳 Ходьба у комфортному темпі підвищує пильність, покращує пам'ять, та поліпшує настрій. А головне, вона абсолютно безкоштовна.🌳 Якщо полюбляєте біг, спробуйте "розбавити" міські маршрути більш складними лісовими доріжками. Підйом вгору, спуск вниз, неочікувані перешкоди допомагають не лише задіяти багато м'язів, але й покращити координацію.🌳 Додайте природу у свій дім. Зберіть гілочки чи квіти й поставте їх у вазу. Створіть композицію з ягід чи шишок. Маленький природний елемент також допоможе заспокоїтися після бентежного дня.#корисне
Привіт усім)Начитала книг за цей час. Потрошки буду ділитися своїми враженнями. Почну з роману "Ніч, коли Олівія впала", Крістіни Макдональд.Про письменницюКрістіна Макдональд народилася в Сіетлі, а зараз живе в Лондоні разом із сім’єю. Вона має ступінь магістра журналістики і довгий час працювала в The Sunday Times і USA Today.Крістіна почала писати майже 20 років тому, після народження первістка. Їх втомила роль мами-домогосподарки. Їх хотілося змусити свій мозок працювати як раніше і вона обрала письменництво. Спочатку спробувала писати любовні романи, але швидко зрозуміла, що то не її. Тоді перемкнулася на психологічні трилери. "Ніч, коли Олівія впала" - її проба пера в цьому жанрі.СюжетАбі повідомляють, що її дочка Олівія впала з мосту. Мозок дівчини помер, але лікарі не можуть відключити її від апаратури, бо вона вагітна. Треба зберегти дитину. Абі розчавлена. На руках дочки вона бачить синці, на які поліція закриває очі. Жінка розуміє, що Олівію зіштовхнули і вона сама вирішує знайти винуватця.Мої думкиУ книзі психологізм поєднується з елементами детективу - я таке люблю. Також сподобалося як глибоко письменниця розкрила внутрішній стан матері, її сестри, друзів та коханого Олівії. Коли трапляється біда, люди схильні жалкувати за тим, що не додали, не сказали, не вберегли. Такі думки та почуття розбивають зсередини, але що вже можна вдіяти?!Я до кінця не здогадалася, хто вчинив так з дівчиною. А коли прочитала - стало ще більш сумно. Загалом, книга хороша, хоч і емоційно важка. Для мене - 8/10.Покажу обкладинки нижче.
Привіт)Євгена Плужника я знала як українського поета. Тепер познайомилася з ним як з прозаїком. У 2023 Віхола видала його роман "Недуга" - ще одна перлина серії "Неканонічний канон". Хочу поділитися думками, але спочатку трохи про Євгена Павловича.Про письменникаЄвген Плужник народився 26 грудня 1898 року в слободі Кантемирівка. Закінчив гімназію в місті Боброві, а з 1918 року працював учителем на Полтавщині. У 1920 році переїхав до Києва, де навчався в ветеринарно-зоотехнічному інституті, але незабаром залишив навчання, щоб займатися театром і літературною діяльністю.Плужник почав писати вірші ще в гімназії, а серйозну літературну кар'єру розпочав у 1920-х роках. Він публікував свої роботи під псевдонімом "Кантемирянин" і став відомим як поет-гуманіст. У 1934 році Плужник був арештований НКВС за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності". Він отримав смертний вирок, який згодом був змінений на 10 років ув'язнення. Помер письменник 2 лютого 1936 року в Соловецькому таборі від сухот. Належить до групи поетів Розстріляного Відродження.Сюжет Директор заводу, Іван Орловець, неочікувано зустрічає відому співачку Ірину Завадську, яку знав ще у юнацькі роки. Чоловік не розуміє, що з ним коїться, але зрештою усвідомлює, що закохався. У Орловця є дружина, проте пролетар нічого не може з собою вдіяти і починає вчащати в гості до "буржуйки". Свій стан Іван Семенович вважає недугою, але як її позбутися немає жодних ідей. Мої думкиЦе єдиний виданий прозовий твір письменника. Думаю, якби радянська влада не знищила його, могли бути й інші. Я відчувала якусь відповідальність змішану з тривогою, коли розгортала книгу. Хотілося, щоб вона сподобалася. Читала, що автор "Недугою" намагався відобразити соціальну реальність після революції 1917 року та виразити протест проти класової ненависті та безглуздого насильства. Дуже-дуже хотіла полюбити роман, але не змогла.Історія видалася повільною, прісною, сірою, та місцями дивною. Вірші Євгена Павловича чарують кожним рядочком, а з прозою щось зовсім інше. Я обдумувала цей відгук понад тиждень і все ж вирішила писати чесно про враження - як завжди.#відгук #Євген_Плужник #любовний_роман #інтелектуальний_роман
Усім привіт)Продовжую відкривати для себе нових письменників та ділитися інформацією з вами. Сьогодні про Beatriz Williams та її роман "Husbands & Lovers".Про письменницюБеатріс Вільямс - американська письменниця, відома своїми історичними романами, в яких зазвичай жінки займають головні ролі. Довгий час вона працювала консультанткою з комунікацій та корпоративних стратегії в Нью-Йорку та Лондоні. Коли пішла в першу декретну відпустку, вирішила спробувати щось написати. Це заняття їй так сподобалося, що зрештою переросло у повноцінну роботу.Перший роман Беатріс вийшов другом у 2012 році. Книга "Husbands & Lovers", про яку я сьогодні розповім була видана в 2024. СюжетУ Мелорі є син, якого вона виховує самостійно. Через прикру подію, хлопчик має проблеми з нирками. Насправді йому потрібен донор, щоб повноцінно жити. Ніхто з близьких родичів не підходить, а звернутися до біологічного тата хлопчика Мелорі не хоче, бо щось погане трапилося між ними в минулому. Насправді чоловік навіть не знає, що в нього є син. Але життя бентежне та непередбачуване, тому скоро він про все дізнається.Єгипет 1951 рік. Ханна (родом з Угорщини) разом з чоловіком (англійським дипломатом) приїздить в Каїр. Одного вечора її кусає кобра, але жінку вчасно рятують. Чоловік, який опинився поряд в таку страхітливу мить, стає для Ханни більше ніж просто знайомий. Згодом вона вагітніє від нього. Проте, знову ж таки, життя турбулентне і часто несправедливе.Мої думкиІсторія Ханни зачепила мене більше. Глави від імені Мелорі часто дратували. Те, як авторка пов'язала історії цих героїнь - гарний хід і розплутувати клубок таємниць було цікаво. А ще дуже сподобався момент з браслетом у вигляді кобри. Взагалі в книзі багато всього - і про шпигунів, про євреїв та єгиптян, навіть про радянські війська. А ще багато-багато кохання. Часом інфантильного, але вже як є.Моя оцінка - 7/10. Гарного вечора!#відгук #історичний_роман #люовний_роман #Беатріс_Вільямс
В понеділковій рубриці #історії_що_надихають, розповім про Тесс Ґеррітсен, яка полишила медицину після 12 років самовідданої праці, щоб писати книги. І навіть, коли літагент привласнив її роялті, вона не зупинилася. Про все по черзі.Батьки Тесс Ґеррітсен вважали, що заробити на життя можна лише наукою, тому відправили її в медичний. Там вона навчалася на терапевта. Ординатуру проходила в Гонолулу, постійно курсуючи між 4 лікарнями. Зміни могли тривати 36 годин і коли були перерви між пацієнтами, Тесс вигадувала історії. На другому році ординатури, Тесс пішла в декретну відпустку. Якось вона побачила, що місцевий журнал проводить конкурс оповідань. Написала, відправила, виграла. І саме тоді, вона серйозно задумалася про кар'єру письменниці. Під час другого декрету в 1984 році, вона почала писати романи, які сама згодом назвала "нікчемними". Далі Тесс вийшла на неповний робочий день, водночас виховуючи 2 дітей і надсилаючи рукописи у різні видавництва. Понад 20 відмов демотивували її на певний час.Проте у 1986 Тесс вирішує спробувати щось нове і пише романтичний трилер "Call After Midnight". Вона відправила його у видавництво Harlequin Intrigue, а також агенту Джею Гарону. Рукопис прийняли і там, і там. Тесс була щаслива. Проте вона отримала лише $6,500 авансом, а роялті чомусь не надходили, попри успіх вже виданої книги. Тоді вона дізналася, що гроші забрав собі Джей Гарон. Довелося звернутися до суду. Нарешті письменниця отримала заслужені гроші і остаточно зрозуміла, що письменництвом можна заробити на життя. У 1990 році, після 12 років в медицині, вона взагалі залишила роботу, щоб повністю зайнятися написанням книг. Разом з родиною Тесс Ґеррітсен переїхала в штат Мен.Справжнє ім'я Тесс Ґеррітсен - Террі Том. Вона обрала такий псевдонім, щоб всі розуміли, що історії створює жінка. Зараз Тесс пише по роману в рік.Нещодавно Тесс почала працювати зі своїм сином над документальним фільмом. А ще також у співавторстві з письменником Гарі Брейвером пише новий роман, де вона представляє жіночу точку зору, а він - чоловічу.Ну що ж, чекаємо переклад українською. Бажаю вам гарного вечора)#Тесс_Ґеррітсен
TGLIST.COM.UA
