📚1000 + 1 книга/books

Доброго жовтневого ранку 🍂🌧🫖🍪Сьогодні мені хочеться розповісти не про когось з книжкового світу, а про чарівну представницю світу кіно та театру.27 вересня 2024 року у віці 89 років цей світ залишила Меггі Сміт. Британська актриса відома своєю багатогранністю та гострим розумом. Її кар'єра охопила понад шість десятиліть.Меггі Сміт родом з Ілфорда, графство Ессекс. Її тато працював лаборантом, а мама - секретаркою. Брати Меггі обрали для себе архітектуру як вид діяльності. Таким чином, вона стала першою у своїй родині, хто почав займатися акторською майстерністю. У дитинстві Меггі відвідувала театральну школу при Oxford Playhouse. Батьки не надто вірили в театральне майбутнє дочки, але й не забороняли дівчинці брати участь у різноманітних виставах.Серйозна кар'єра Меггі Сміт почалася в 1950-х роках. Тоді вона приєдналася до Національного театру на запрошення Лоуренса Олів'є. Він був вражений її грою у п'єсі "The Double Dealer" і запросив її до своєї трупи. Проте, Меггі довелося не солодко. Знайте своє місце в дуже конкурентному середовищі, де домінували актори-чоловіки, було не легко.Справжнім проривом для Меггі стала її роль у фільмі "Розквіт міс Джин Броді". Вона отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Далі було ще дуже багато вистав та фільмів, найвизначніші з яких "Гаррі Поттер" та "Абатство Даунтон".В кількох інтерв'ю Меггі розповідала, що їй було важко, адже довгий час її сприймали як комедійну актрису, а на драматичні глибші ролі не запрошували. Вона засмучувалася, що комедію вважали не такою цінною та важливою як драму. Проте, зрештою їй вдалося досягнути успіху в обох жанрах, продемонструвавши різні грані таланту, зігравши Дездемону в "Отелло", Вірджинію Вульф у "Вірджинії" та Вайолет Кроулі в "Абатстві Даунтон".Також Меггі Сміт говорила, що пережила певне "відродження" вже наприкінці своєї кар'єри. Завдяки фантастичній історії про хлопчика чарівника, вона здобула нових фанатів. Цей період вона називає "Harry Potter pension fund".Дякуємо Меггі Сміт за чудові ролі. Світла пам'ять.#сторії_що_надихають #Меггі_Сміт

Привіт 🍁Минулий тиждень видався бентежно-виснажливим. Писати щось окрім робочих завдань не було сил. А робить якісь дописи аби просто були не хотілося. Проте серед життєвого сум'яття, вдалося прочитати кілька книг. Відкриваю для себе українських письменників та письменниць.Книга Василя Махна "Дім у Бейтінґ Голлов" - моє перше знайомство з творчістю автора. Я навіть можу назвати її знахідкою, яка ідеально припасувалася до меланхолійного, неквапливого осіннього настрою. В кінці книги я знайшла інформацію про автора. Василь Махно має чим пишатися. У його творчому доробку вірші, прозові твори, есеї, та переклади з польської, сербської та англійської. Крім того, він лауреат багатьох міжнародних фестивалів. Його книги перекладені 25 мовами. З 2000 року, автор мешкає у Нью-Йорку."Дім у Бейтінґ Голлов" - збірка новел, всього їх тут вісім. Автор майстерно жонглює місцями, епохами, та долями персонажів, створюючи сюжети, які розумієш і яким віриш. Кожна новела незалежна та самобутня, хоча в більшості з них згадується місто Чортків (Василь Махно родом звідти). Мені дуже сподобалася атмосфера новел, особливо першої та останньої. Письменник описує звичні події, і мабуть, щось схоже доводилося переживати і читачам, але те, як він це робить зачаровує. Сюжети видаються досить простими - кохання між дорослим чоловіком та юною дівчиною, війна, день з життя на автобусній станції, подружня зрада і т.д. Але, повторюся, автор дуже вправно обігрує ці ситуації, показуючи їх у всій реальності, часто наївній та болючій. В новелах трапляються діалектизми, але вони не сплутують сприйняття, а навпаки, захоплюють та заохочують читати далі. Я час від часу шукала значення слів і це було цікаво.Дуже полюбилася мені ця книга. Якось так неочікувано. 10/10.Гарного вечора!#відгук #новели

Привіт)Якось я показувала свою першу книгу з кольоровим зрізом - "Арістотель і Данте розкривають таємниці Всесвіту". Купила її спеціально, щоб прочитати на онлайн книжковий клуб. Приєднатися до обговорення не вийшло і, мабуть, то на краще. Історія мені не сподобалася. Якщо чесно, навіть шкода грошей. Про все по черзі.Американський письменник Бенджамін Аліре Саенс пише як для дорослих, так і для дітей. Можна знайти його прозові та віршовані твори. Всього є дві книги з циклу про Арі та Данте, але українською наче лише перша частина.СюжетТехас, 1980-ті. Двоє підлітків, Арістотель і Данте, знайомляться в басейні. Хлопці абсолютно різні, але все ж якось починають товаришувати. Вони проводять разом багато часу, обговорюють проблеми, які зазвичай хвилюють підлітків, загалом дорослішають. Згодом їхні стосунки перестають бути просто дружніми. Але, якщо Данте це відчув з самого початку, для Арі це стало справжнім відкриттям, особливо відкриттям про себе.Майже вся книга - суцільні діалоги. Не маю нічого проти діалогів, але ці мене страшенно дратували. Примітивні репліки, дуже часто ні про що. Якийсь словесний пінг-понг. В інтерв'ю автор казав, що хотів зобразити процес пошуку себе, усвідомлення та прийняття ідентичності, взаємин у родині, дружби та кохання.Стосовно родини - у обох хлопчиків сім'ї ідеальні, батьки неймовірно розуміючі, конфлікти згладжуються та вирішуються миттєво, а самі юнаки - свідомі та не суперечать дорослим. Таке буває? Я розчарована - 2/10. Оформлення справді гарне. #відгук #підліткова_література

​​Привіт)Раніше на каналі була рубрика #історії_що_надихають. Щось з життя письменників, перекладачів, ілюстраторів, власників книгарень та інших людей дотичних до світу книг. Щоб зібрати та оформити матеріал, я витрачала мінімум три години, але зазвичай часу йшло значно більше. Влітку готувати цю рубрику в мене не виходить. В інші пори року трохи легше з навантаженням і я до неї поверталася. Зараз мені також хочеться продовжити цикл історій, але трошки інакше. Не як дуже довгі детальні розповіді, а коротші дописи. Сьогоднішня історія про Ашу Леммі. Її книга "П'ятдесят слів для дощу" отримала дуже багато гарних відгуків серед українських читачів.Аша Леммі родом з Мериленду. В дитинстві її описували як "дивну, мовчазну дитину". Аша навчилася читати в 2 роки. Коли дівчинка подорослішала, більшість вільного часу вона проводила в бібліотеках. Ще їй подобалося перевдягати іграшки в різні костюми та вигадувати історії для них. Аша Леммі навчалася в Бостонському коледжі, де здобула ступінь бакалавра англійської літератури в 2015 році. В той час вона почала писати роман "П'ятдесят слів для дощу". Після закінчення коледжу, дівчина переїхала до Нью-Йорка і продовжила роботу над книгою. Вона відправляла рукопис в багато видавництв, але отримувала тільки відмови. Зрештою в 2019 році Аша звернулася до літературного агента. Через два місяці книгу продали на аукціоні за понад 250 000 доларів.Роман "П'ятдесят слів для дощу" вийшов друком у 2020 році й швидко здобув широке визнання. Книжковий клуб Good Morning America обрав книгу для своїх читань. Також, дуже скоро вона стала бестселером за версією New York Times. Успіх роману був приголомшливим - до березня 2021 року продажі перевищили 100 000 примірників.Читачі не лише засипали Ашу Леммі компліментами, але й активно почали "вимагати" продовження роману. Аші публічно написала, що цінує їхню увагу, але все ж самостійно буде вирішувати про що їй писати.5 грудня 2023 вийшла друком її 2 книга "The Wildest Sun". Рейтинг на Amazon - 4.3, на Goodreads - 3.8.Можливо, вона буде й українською.P.S. З другим днем осені вас🍁🧡📙 І з початком навчального року!#історії_що_надихають #Аша_Леммі

Привіт.Елізабет Ґілберт та її роман "Місто дівчат".У 2013 році вийшов друком інший роман письменниці - "Природа всіх речей". Це історія про Алму Віттекер - жінку з гострим допитливим розумом та невгасимою цікавістю до навколишнього світу. Її життя змальовано в епоху наукових експедицій і революційних просвітницьких ідей. А от книгу "Місто дівчат", Елізабет Ґілберт писала як сміливу відповідь своєму попередньому творінню. Авторка намагалася показати абсолютно іншу сторону жінки - сексуальну, розкуту, часом несерйозну, і спраглу життєвих насолод.Сюжет.Нью-Йорк 1940х років. В місто приїздить юна Вівіан Морріс. Дівчину вигнали з престижного коледжу і батьки відправили її до тітки Пег, яка керує невеликим, ексцентричним театром. В колі акторів, співаків, та інших творчих людей, Вівіан пірнає з головою в світ нестримних насолод та розваг. Зрештою, буремні витівки змушують її подорослішати, а війна, яка зачіпає Америку ще більше пришвидшує цей процес.Книга написана у формі листа, який Вівіан адресує жінці на ім’я Анжела. Вона дуже детально розповідає історію свого життя від приїзду в Нью-Йорк у 19-річному віці до теперішнього часу.Приблизно 3/4 книги йшли дуже повільно. Вівіан чомусь дуже дратувала. Це основна емоція. А решту часу вона мені здавалася... я не можу підібрати одне слово, тому скажу так "людиною, яка просто пливе за течією, не міркуючи про свої вчинки та наслідки." Так, я розумію, що в 19, а інколи і в 29, чи 69 років люди можуть так чинити. Але саме так я сприйняла героїню. Вона мене дратувала. Проте останні глави врятували для мене історію. Я їх прям проковтнула. Також, вони мене розчулили. Я навіть почала співпереживати Вівіан. Саме тому зрештою вирішила, що це - 6/10.Нижче покажу обкладинки.Тихого понеділка!#Елізабет_Ґілберт #відгук #сучасна_іноземна_проза

​​Привіт)Я вчора дочитала книгу яка мені дуже-дуже-дуже сподобалася - "The Lost Village" by Camilla Sten. Оригінальна назва "Staden", але шведську я не знаю, тому читала англійською. Одразу поставлю хештег #мрію_про_український_переклад, бо дуже хочеться, щоб цей скандинавський трилер вийшов у котромусь з наших видавництв. Чомусь думаю історія сподобалася б любителям напружених трохи містичних оповідей. До речі, жодна з книг Каміли Стен досі не була перекладена українською ☹️Спочатку трохи про авторку. Камілі Стен - 31 рік. Першу книгу авторка видала у 2016. Це був політичний трилер " A New Dawn". Однак, світова популярність прийшла до неї через 3 роки, коли з'явився психологічний трилер "The Lost Village". Книгу було перекладено 19 мовами, і також хотіли зняти фільм. Але чи вийшла екранізація, так нічого і не знайшла.У 2020 році видали її наступний трилер "The Resting Place". Його визнали одним з найпопулярніших романів на Goodreads того року. Окрім соло-проєктів, Каміла пише разом з мамою - Вівекою Стен - успішною авторкою кримінальних історій.В передмові до "The Lost Village", Каміла написала, що хотіла привернути увагу до психічних проблем і того, як суспільство їх сприймає. Вона створила 3 жіночих персонажі, серед яких одна жінка отримала кваліфіковану допомогу в лікування депресії, інша - проходила терапію, а ще одна - зазнала смертельних знущань. Мені було цікаво, як авторка планує вплести всі ці три історії в канву психологічного трилеру з елементами містики. В неї дуже круто вийшло.Сюжет.Еліс разом з 4 друзями приїздять у віддалене і покинуте село Сільвертьярн. У 1959 році, всі 800 жителів села безслідно зникли, а поліція, яка прибула на площу знайшла понівечене тіло жінки прив'язане до стовпа. Еліс з цим місце пов'язує особиста історія. Її бабуся Марґарета жила тут з родиною, але за деякий час до зникнення громади, виїхала в Стокгольм разом з чоловіком. І тепер Еліс повернулася сюди, щоб зняти документальний фільм. Але раптово все йде не за планом.Ох, яка це цікава, місцями моторошна, але дуже захоплююча книга - 10/10. Розділи "Тепер" чергуються з розділами "Тоді" і з кожною сторінкою відкривається ще глибша і ще потужніша історія. Я дуже-дуже сподіваюся, що книга буде українською. Нижче покажу обкладинки.Дякую за підписку!#Каміла_Стен #відгук

Продовження допису про "Apples Never Fall".Цікаві слова та ідіоми, які виписала з книги:🌱 To get the wrong end of the stick - is used to describe a situation where someone has misunderstood something, especially by interpreting it in a way that is completely incorrect or misguided. - неправильно щось зрозумітиe.g. Jane got the wrong end of the stick when she assumed her colleague was rude, but in reality, he was just having a stressful day and was distracted.🌱 To dodge a bullet - to avoid a dangerous, harmful, or unpleasant situation, often by luck or good timing. - уникнути небезпеки/проблемe.g. We really dodged a bullet when the storm changed direction and missed our town completely.🌱 Balls-up - a slang term, primarily used in British English, to describe a situation that has been badly or incompetently handled, resulting in a mess or failure. - провал, халепаe.g. The event was a complete balls-up due to poor planning and lack of coordination.🌱 Voluble - is used to describe someone who speaks a lot and with ease, often fluently and energetically. It can imply being talkative, especially in a lively or rapid manner. - говіркий, балакучий e.g. She became more voluble after a few drinks, talking non-stop about her travel adventures.🌱 Silver lining refers to a positive or hopeful aspect of an otherwise negative or challenging situation. It's often used in the phrase "every cloud has a silver lining," meaning that there is something good in every bad situation. - промінь надії, позитивний моментe.g. The trip was canceled, but the silver lining was that they saved a lot of money.🌱 Heebie-jeebies - an informal expression used to describe a feeling of intense discomfort, anxiety, or fear, often caused by something creepy or unsettling. - відчуття тривоги, немов мурашки по шкірі від страху e.g. Spiders always give her the heebie-jeebies, no matter how small they are. 🌱 The bee's knees - an informal phrase used to describe something or someone as excellent, outstanding, or of the highest quality. - щось найкраще, найвищої якостіe.g. Everyone thinks Sarah is the bee's knees because she’s always so kind and helpful.🌱 At sixes and sevens - a state of confusion, disorder, or disarray, where things are in a chaotic or unsettled condition. - стан збентеження, розгубленості, сум'яттяe.g. After the sudden resignation of the manager, the office was at sixes and sevens, with no one knowing what to do next. Дякую за підписку!#корисне #ідіоми

​​Привіт) Якось розповідала про cozy mystery, а сьогодні історія про foodie romance.Foodie romance - це піджанр сучасних любовних романів, у якому обов'язковою частиною історії є їжа, кулінарія, рецепти і т.д.🥐 Найчастіше, головні герої - кухарі, пекарі, власники ресторанів або кулінарні критики, які об’єднані спільною пристрастю до їжі.🥐 Їжа займає центральну роль у сюжеті. Наприклад персонажі можуть змагатися в кулінарному шоу, разом відкрити ресторан або просто готувати страви, які їх зближують.🥐 Письменники використовують яскраві описи страв, щоб створити певний настрій, позначити новий елемент сюжету, або схарактеризувати розвиток романтичних стосунків персонажів.🥐 Зазвичай герої перебувають у стосунках "вороги > закохані", "друзі > коханці", або "екси, які отримують другий шанс".🥐 Обкладинки таких романів дуже яскраві. Вони містять зображення тістечок, цукерок, та іншої їжі. Також тлом може слугувати кафе, ресторан, чи кухня. Шрифти - химерні, немов слова написані від руки. Звісно, є і романтичні елементи - сердечка, квіти, пари, що обіймаються чи цілуються.Дякую за підписку!P.S. Вам також захотілося круасан?🙂#цікаве

​​Привіт)Кілька історій про жінок в літературі та проблеми, з якими їм доводилося боротися.1) Джеймс Тіптрі-молодший - псевдонімом Еліс Бредлі Шелдон, американської письменниці, яка працювала в жанрі наукової фантастики. Жінка використовувала чоловічий псевдонім, щоб уникнути гендерних упереджень щодо жінок-фантастів у 1960-70-х роках. Її справжню особу було розкрито аж 1977 року.2) Луїзі Мей Олкотт, авторці "Маленьких жінок", порадили писати під чоловічим псевдонімом, щоб уникнути тавра письменниці. В той час, літературний світ був переважно чоловічим, і твори жінок не сприймали серйозно або й взагалі не публікували. Однак письменниця відмовилася. Всі книги видавалися під її справжнім іменем.3) Сестри Бронте (Шарлотта, Емілі та Енн) публікували деякі зі своїх ранніх творів під чоловічими псевдонімами, а саме Каррер, Елліс та Актон Белл. У 1840-х роках жінкам-письменницям було складніше отримати згоду на публікацію.4) Мері Енн Еванс, яка писала у 19 столітті, також пішла подібним шляхом. Вона взяла псевдонім Джордж Еліот, щоб бути впевненою, що її твори сприймуть серйозно.5) Видавець попросив Дж. К. Роулінг, використовувати ініціали замість свого повного імені Джоанна, щоб не відлякати молодих чоловіків-читачів.6) Амандіна Аврора Люсіль Дюпен, більш відома загалу як Жорж Санд, хоч і використала псевдонім, але не чоловіче ім'я. Жінка відкрито зневажала суспільні традиції та норми 1800-х років. Вона любила одягати чоловічий одяг і курити в громадських місцях.Дякую за підписку!#цікаве