Що може стояти за відчуттям тривожності? В сьогоденні ми, майже всі, відчуваємо страх майбутнього. Нерозуміння, що буде далі. Не задовольняється одна з самих базових потреб - відчуття безпеки. Це породжує страх та як наслідок тривожність. Це виклик з яким всі ми стикаємося на глибинному рівні. Коли зовнішні обставини постійно змінюються і несуть загрозу, відчуття безпеки потребує більше внутрішньої роботи.Що можна з цим робити? Для початку можна фокусуватися на створенні "внутрішньої безпеки". Це значить – шукати способи залишатися стійким, довіряти своїм силам та ресурсу навіть у важких обставинах. Наприклад, практики дихання, медитації чи регулярні тілесні практики можуть допомогти в заземленні й відновленні почуття контролю над собою, навіть коли зовні багато невизначеності. Це прості дії, які допомагають повертатися до відчуття стабільності.Ще один підхід — побудова психологічного ресурсу через опору на близьких людей, підтримку у спільнотах і де можна говорити відкрито. Це створює колективне відчуття безпеки, яке допомагає не почуватися самотнім у тривозі.Створити абсолютне відчуття безпеки у воєнний час неможливо. Але можна навчитися створювати моменти стабільності всередині, які допомагають рухатися вперед попри виклики.Нагадую, що завтра 30 жовтня ми починаємо перше онлайн заняття у групі “Про почуття”.Детальний описЗаписатися 🌐@Radostavin
Що мене надихнуло створити групу про почуття.Я бачу цінність у своїй власній роботі із почуттями. Впізнавати свої почуття - це впізнавати себе, дізнаватися більше про себе. Розуміти їх, називати їх, ідентифікувати у тілі. Бачу, як багато хто хоче контролювати їх. Однак почуття не можна контролювати. З ними можна лише дружити. А ви знаєте яких почуттів у вас найбільше протягом дня?З того часу, як я почав вести трекінг своїх емоцій протягом дня, я почав помічати, що це не одна емоція. Що я можу одночасно відчувати кілька емоцій, і що вони можуть бути протилежними і бути одночасно. Наприклад, відчувати спокій та смуток. Загалом відчувати настрій ближче до хорошого, але при цьому помічати нотки невдоволення.Наприкінці дня, коли я відзначаю в цілому мої відчуття дня, мені буває складно виділити це одним словом. Як я почував себе сьогодні? Тому що мої відчуття змінювалися кілька разів упродовж дня. Від приємних відчуттів до неприємних. І це викликає розгубленість, здивування та інтерес одночасно.Так ось навіщо все це, спитаєте ви? Помічена, названа та прожита емоція – це відпущена емоція. Емоція, яка не помічається, не називається, не проживається, залишається в тілі і накопичується, якщо і далі вона ігнорується, то починає матеріалізуватися та сигналити про себе хворобами та негативними подіями у житті.30 жовтня. Старт онлайн групи про почуття.А що ви відчуваєте?
Як я прийшов до коучингу і як цей підхід допомагає мені та іншим людям.Інтерес до коучингу у мене був давно. Щось читав, десь пробував сам. Проходив сесії як клієнт. Нещодавно запросили на професійне навчання від міжнародної організації. Якийсь час думав, наважувався. І наважився. Ми навчаємось в міжнародній групі англійською мовою. Додатково і свій рівень англійської прокачую. Моя тяга до навчання у кращих викладачів міжнародного рівня часто сильніша за страх вчитися англійською. Коучинг мені подобається тим, що в цьому підході можна отримати швидкі результати.У чому відмінність від терапії? Терапія працює з минулим, коучинг працює із сьогоденням та майбутнім. Він допомагає побачити можливості. Не шукати причини чому не вдалося, а шукати варіанти, що можна з цим робити і які рішення знайти.Мені цей підхід дуже подобається. У ньому немає поглиблення у травми минулого, а є рух уперед.Чим відрізняється коуч від ментора чи експерта. Коуч працює на одній площині з клієнтом, у той час, як експерт і ментор дає пораду, виходячи зі свого досвіду у певній сфері.Коуч ставить питання, які допомагають клієнту знайти відповідь у собі. Коучинговий підхід бачить будь-яку людину як цілісну особистість, яку не треба покращувати. Якщо у вас є питання, але немає відповідей щодо вашої життєвої ситуації, запрошую на безкоштовну діагностичну сесію, де я покажу як працює цей підхід і ми разом знайдемо перші кроки до змін. 🌐 @Radostavin
Історія мого шляху у роботі з почуттями.Почав думати про це і не можу пригадати. А коли я почав працювати з цією темою? Мабуть, коли я почав цікавитися психологією та психотерапією. Я не пам'ятаю, що було раніше, книги чи навчання. У якийсь момент мого життя мені раптом стало цікаво вивчати тему психотерапії. я завжди любив читати. А тут почав читати класиків психології. Психоаналіз Фрейда, Юнг, Гештальт Терапія Фріца Перлза, НЛП, Гіпноз Мілтона Еріксона, але найбільше мене захопили роботи Олександра Лоуена у бік тілесно - орієнтованої терапії. Я з захопленням читав ці книги і вбирав усе, що там було написано. Якийсь внутрішній інтерес підштовхував мене до вивчення цих тем. Там було про тіло, про стан, про енергію. Як позбутися депресії і як радіти життю. Напевно, ці питання мотивували мене найбільше. Як бути щасливішим. Як допомогти собі і тим, кому це може бути потрібне. Далі я захотів навчатися. І це були групи з гештальт – терапії. Я познайомився з дівчиною, а вона виявилася організатором одної з таких груп. Так і почався мій шлях. З дівчиною у нас не склалося, натомість склалося з гештальтом. Пам'ятаю цю групу.Це була моя перша. Групова психотерапія, напевно, це так називається. Тоді я гадки не мав що це і про що. Але було дуже цікаво. Я був наймолодший у групі. Тоді мені було близько 25. А в групі всі такі солідні дядьки та тітки за 30 і за 40. Усі успішні, багато хто з бізнесами. Навіть якийсь чувак був, який приїжджав на Бентлі. Я толком і не знав, чим він займається, з серії власник “заводів, параходів”, не сильно дорослий, але досить цікавий. Мені було цікаво слухати його. Про що він думає, як міркує, які у нього проблеми. Я майже нікого більше не пам'ятаю з тієї групи.Запам'ятав ще одну дівчину чи жінку. Вона була старша за мене, але я чомусь їй дуже не подобався. Або, навпаки, дуже подобався, але вона проявлялася дуже агресивно в мій бік. Я не розумів, що вона має до мене. Ми так і не розібралися. Одного разу ми навіть удвох були на групі. Двоє ведучих я та вона. Тоді це були перші моменти вразливості для мене. Тоді я вчився відкриватися і говорити про свої почуття. Про те, що мені складно, чого я боюсь, що мені подобається. Ставши трохи більш відкритими один до одного, ми побачили, що за агресією стоїть вразливість. Що ми один одному здавалися пихатими. Що саме ця пихатість чіпляє. Але це була лише мить, а потім ми знову закрилися. Пам'ятаю, як я мовчав на цих групах. Майже нічого не казав. Мені здавалося, що мої переживання не важливі. Що в групі такі круті люди і куди мені з моїми переживаннями. У процесі звичайно ж багато всього піднімалося. Я пам'ятаю як йшов з моторошним головним болем з кожної групи. Стояв у метро, чекаючи на свій поїзд і думав про те, а навіщо я туди ходжу?Навіщо туди ходжу? Я довго не розумів і не міг знайти відповіді. Близько року тривала група. Потім було навчання, індивідуальна терапія та багато всього. Мабуть та група була стартом для мене. Стартом для подорожі вглиб себе. Щоб пізнати себе та навчитися проявлятися. Проявляти свої почуття, переживання. Бути живим.Якщо і вам складно проявляти свої почуття, багато всього відчуваєте але складно все це виразити і після сильних емоцій болить голова, приходьте.👇30 жовтня перше заняття онлайн групи “Про почуття”.
Поки ми готуємось до Тантра - терапії в Києві з Наталією Чайкою, декілька тижнів тому відбулася група в Одесі. Ось що пише про цей досвід ведуча групи:По-перше, чути «перша вчителька моя», було дуже зворушливо, для мене.❤️🥹А далі все що відбувалося на групі це про переплетінням шляхів та стежин які ведуть до одного місця - до любові. І це один з моїх сенсів був, і залишається в проведенні Тантри. Але зміна відбулася в наповненні цього феномену, вона стала ширшою і більш усвідомленою, через особисту мою історію і досвід.Та любов яка зігріває, коли холод сковує, і дає можливість виплакати той лід, та любов що з повагою до обмежень, та любов що не виключає, а включає в себе вразливість та сміливість бути в свої слабкості і бачити в цьому силу. Любов яка здатна знаходити шлях з темряви розщеплення, та любов яка про радість крізь біль життя, та що обіймає коли втома і тілесний голод. Це та любов, коли ти втрачаєш відчуття «я не до», змиваючи його сльозами любові як соринку з очей. Залишаючи на своїх місцях не можливість щось отримати одразу, допускати що комусь ти не підходиш, не можливість взяти підтримку в тому обсязі як потрібно. Це та любов котра допомагає зростати навіть коли не зрозуміло як. Це та любов яка вливається в розтріскану війною душу, та зʼєднує, заповнюючи всі вижжені пустоти. Це любов допомагає зустрічатися в наших різницях і бути вдячними один одному саме за різність.І ще це магія групи, коли кожен в своему русі до себе підтримує таких чином іншого, це поле змін та підтримки. І це моя робота створювати такий простір де любов можлива у своїй простоті, широті і глибині.До зустрічі в Києві 27-28 липня. Деталі та реєстрація
Запитання для рефлексії життяСпробуйте відповісти на наступні питання:Минуле:🟢Що були найбільші досягнення і успіхи в моєму житті?🟢Які труднощі я подолав, і що я з них навчився?🟢Чи є якісь незавершені справи або невиконані обіцянки, які потребують моєї уваги?Теперішнє:🟢Як я себе почуваю зараз фізично, емоційно та ментально?🟢Що мене зараз найбільше турбує або радує?🟢Як я взаємодію з оточуючими? Чи задоволений я своїми відносинами?Майбутнє:🟢Які мої цілі та мрії на найближчий рік, 5 років, 10 років?🟢Які зміни я хочу внести в своє життя?🟢Що мене надихає і мотивує рухатися вперед?Поділіться у коментарях, своїми усвідомленнями, якщо зробите самостійно рефлексію життя.Якщо захочете пройти цю практику разом, звертайтесь.Мої спостереження чим відрізняється самостійна практика від практики з тим, хто допомагає. Я записую свої усвідомлення або наговорюю їх голосовими. Але я помітив, що коли я працюю з іншою людиною, яка уважно слухає мене, тримає простір, задає уточнюючі питання, мої усвідомлення глибші та більш ясні. Підсвідоме стає більш свідомим. Цей процес дуже відрізняється від самостійної роботи. Увага іншого створює щось більше ніж один я. Це щось більше, ніж я та інший. Це ніби підключення до несвідомого колективного. Ставьте ❤️ якщо робите рефлексію
Рефлексія життя.Я дуже люблю проводити рефлексію. Після заходів, тренінгів, наприкінці дня, у стосунках.Цього разу мені захотілося копнути глибше. Я знайшов спокійне комфортне місце та розпочав практику “Рефлексія життя”. У цій практиці 4 блоки.Перші 3 блоки стосуються аналізу минулого, сьогодення та майбутнього. У кожному по 3 питання. Відповіді на кожне з питань зайняло від 5 до 10 хвилин. 4 блок для конкретних кроків, які допоможуть здійснити бажані зміни в різних сферах:🟡Особистий розвиток🟡Здоров'я🟡Відносини🟡Кар'єра🟡Дозвілля та хобіБуло цікаво згадати мої здобутки в минулому,проаналізувати свій стан у теперішньому фізично, емоційно та ментально.Фантазувати та ставити цілі на майбутнє. Було несподіваним порахувати, який вік буде у мене через 5, 10 років.Ці цифри змусили мене усвідомити, наскільки швидкоплинний час. І що його не так уже й багато.Дуже складно щось планувати в сьогоденні. Життя вносить багато раптових коректив. Пробую різні методи. Досліджую своє життя та реальність.Ми з командою вже плануємо програму літнього LoveCamp. Можливо, дам цю практику на кемпі.Але якщо ви з якихось причин не потрапляєте на Літній LoveCamp, пишіть мені у приватні і я проведу вам її індивідуально.Що дає практика рефлексії? 🟡Самопізнання: краще розуміння себе і своїх цінностей. 🟡Оцінка прогресу: побачити свої досягнення і зрозуміти, що вже зроблено. 🟡Навчання з помилок: аналіз труднощів і знаходження шляхів їх подолання. Це чудовий інструмент для кращого пізнання свого життя та себе в цьому житті.
