На фоні чергового раунду переговорів між представниками України і США щодо модальностей політичного врегулювання війни Україна-РФ варто нагадати, що переговори організовані адміністрацією Трампа 2.0. таким чином, що вони апріорі не можуть бути джерелом стійкого врегулювання, умови котрого будуть сприйматися суспільством України як легітимні та прийнятні. Переговори не поєднуються паралельними діями США щодо стимулювання РФ для зміни своїх політичних вимог у бік їх зменшення і виникнення поля для компромісу. Відбуваються де факто лише прямі чи опосередковані спроби США вичавити ще більше поступок із боку України, які при цьому все одно не відповідають мінімальним вимогам РФ - оскільки легше тиснути державу із залежністю від тебе, ніж намагатися розробити і реалізувати політику системного тиску на державу із ядерним потенціалом і відповідними засобами доставки. Участь України в переговірному процесі і далі перш за все пояснюється необхідністю попередити звинувачення в неконструктивному підході і негативними наслідками від цього (передача розвідувальних даних, продаж критичних боєприпасів до ПРО/ППО). Окрім того, ми враховуємо бажання наших партнерів в Європі щодо необхідності одночасно залучати допомогу від США і при цьому не сваритися публічно із США, спільно модифікуючи можливі неприйнятні пропозиції по врегулюванню із перекладанням відповідальності на РФ за брак прогресу в врегулюванні. Такий акт балансування Європи пояснюється і далі критичною залежністю від США в сфері безпеки. Власне декілька разів в 2025 році Україні і Європі вдалося провернути відповідну схему, коли початкові неприйняті пропозиції вдалося модифікувати в бік їх помʼякшення і більшої прийнятності. Скільки ми зможемо ще так працювати невідомо, бо поки що адміністрація Трампа не ставить питання руба і залишає простір для акту балансування. Але ключовим залишається те, що брак будь-якого конструктиву із боку РФ із зменшенням вимог не перетворюється на будь-які спроби США щодо системного тиску на РФ із метою зміни російських калькуляцій до їх зменшення.Таким чином переговорний процес і війна існують паралельно, де переговорний трек не особливо впливає конструктивно на війну. При цьому для України інтерес, щоб переговори відбувалися так, щоб це не перетворилося на подальше ослаблення позиції України через обмеження із боку США на передачу розвідувальних даних чи продаж по схемі PURL критичних боєприпасів. Але при цьому немає мови про те, щоб реакцією США на брак прогресу в переговорах було б кратне посилення позиції України та ослаблення позиції РФ - бо так адміністрація Трамп 2.0 організувала процес. Це пояснює чому звичайно варто тримати руку на пульсі, але при цьому особливо очікувати прийнятного результату лише від дипломатичного треку не варто. Стратегія та як вона організована зараз адміністрацією Трамп 2.0. (і дипломатія як її частина) просто не може народити поле для компромісу прийнятне для обох гравців чи змінити калькуляції Кремля в бік зменшення. Як наслідок приводів для оптимізму щодо дипломатичного треку не густо. А саме бойові дії, точніше здатність кожної сторони далі підтримати обрану воєнну стратегію тут і зараз та на перспективу, буде визначати параметри врегулювання.
Expensive to maintain, a large force would also take 800,000 people out of Ukraine’s economy with its fast-declining population. Rather, Ukraine should aim for 300,000 to 500,000 and maintain the rest as reserves, said Mykola Bielieskov, a research fellow at Ukrainian government research body the National Institute for Strategic Studies. Ukraine had fewer than 300,000 personnel just before Russia’s full-scale invasion, and that clearly wasn’t enough to cover one of the largest borders in Europe, he said. Бойові дії після 24.02.22 року показали, що наявної тоді армії постійної бойової готовності мирного часу (без додаткової мобілізації резерву) недостатньо для надійного прикриття всіх основних напрямків наступу противка. Тому явно армія постійної бойової готовності мирного часу точно має бути більше ніж 200 тисяч осіб. Проте на скільки більше виходячи із наявних і перспективних обмежень по демографії і економіці це питання. 800 тисяч осіб армії мирного часу, за які зараз активно бореться керівництво України в рамках дипломатичного треку може включати як збільшену армію постійної готовності мирного часу так і ОР-1, котрий швидко може підсилити армію постійної готовності. Хоча резерв має бути значно більше ніж ОР-1. Загалом же тема оптимально чисельності, форм комплектування разом із доктриною ведення операцій, озброєнням і підготовкою пропорційно завданням і обмеженням це тема яка виходить за межі однієї статті і коментарів в ній.https://www.wsj.com/world/ukraine-military-size-russia-war-1f04969b
Згадується як в 2023 і навіть в 2024 році оглядачі і всередині України і на Заході чекали кінця 2025 року як часу коли в РФ через відповідний рівень вибивання мають вичерпатися радянські запаси артилерійських стволів і бронетехніки. І як наслідок інтенсивність війни мала б піти на спад через це разом із стабілізацією фронту та відповідними стратегічними та політичними наслідками в плані можливості врегулювання. Але життя внесло свої корективи. Оскільки сьогодні саме різні типи безпілотних/безекіпажних платформ формують поле бою через розвідку, ураження наземне і повітряне, дистанційне мінування, логістику та забезпечення, а ворог вдається не до механізованих штурмів, а тактики інфільтрації малими групами, то і очікування вичерпання радянських запасів вже не є настільки ж визначальними для майбутньої траекторії війни.Гарний приклад того як важко прогнозувати розвиток війни. Війна геть нелінійна. Особливо коли відбувається в контексті поточної революції у військовій справі, котра призвела до здешевлення і мінітюаризації та як наслідок поширення різних роботизованих платформ, відтіснивши в бік платформи пов'язані із стандартом ведення війни започаткованим WWII.
Всі так носяться із стенограмами розмов Владіміра Путіна із Джорджем Бушем-молодшим 2000-х років, де очільник РФ називає Україну частиною Росії, що Росія добровільно віддала тисячі квадратних км територій. Так наче це відправна точка відповідних поглядів чи якесь відкриття. Але є уривок із першого публічного інтервю Путіна, коли той іще працював в мерії Санкт-Петербургу. Інтервю, яке записували восени 1991 року, коли СРСР проходив процес "цивілізованого розлучення" як це назвав дослідник Пол Д'Аньєрі. Наводжу повну цитату. "Но по мере так сказать взросления что ли для меня становилось все более очевидной истина что ето (марксизм-ленинизм) не более чем красивая но вредная сказка. Вредная потомучто осуществление или попитка осуществления ее в жизнь в нашей стране нанесла последней огромний ущерб. И в етой связи мне би хотелось два слова сказать о той трагедии, которую ми переживаем сегодня. А именно трагедия роспада нашего государства. А иначе как трагедией ето не назовеш. Я думаю, что как раз деятели октября (19)17 года заложили мину замедленого действия под ето здание. Под здание унитарного государства, которое називалось Россией. Ведь что они сделали? Они расбили наше отечество на отдельние княжества, которие раньше на карте земного шара не фигуриловали вообще. Наделили ети княжества правительствами и парламентами. А теперь ми имеем то что имеем". Таким чином нинішній окупант Кремля був доволі послідовним в своїх уявленнях із початку своєї публічної карєри щодо того, що розпад СРСР є для нього трагедією - трагедією не через крах відповідної ідеології чи системи господарювання, а через крах Російської імперії, котра ховалася під червоним прапором.Дійсною ж трагедією в цьому всьому є те, що багато-хто відмовлятися приймати ці тези і враховувати їх в політиці щодо РФ. Як в Україні - так і в Європі та в США. Знадобилася лише трагедія 24.02.22, щоб нарешті повірили, що окупант Кремля дійсно вірить в відповідні речі і готовий будувати на цьому свою політику.
СБУ вразила на аеродромі Бельбек російської техніки на сотні мільйонів доларівЦієї ночі далекобійні безпілотники Центру спецоперацій «Альфа» СБУ успішно відпрацювали по складових російської ППО на військовому аеродромі Бельбек у тимчасово окупованому Криму.Унаслідок прицільних влучань українських безпілотників було уражено:▪️ два комплекси дальнього радіолокаційного виявлення «Небо-СВУ» (ціна одного — майже $60-100 млн);▪️ РЛС 92Н6, яка є складовою зенітно-ракетного комплексу С-400 «Тріумф» (орієнтовна ціна для внутрішнього ринку $30 млн, експортна - $60 млн);▪️ зенітно-ракетний комплекс «Панцир-С2» (орієнтовна ціна для внутрішнього ринку $12 млн, експортна - $19 млн);▪️ літак МіГ-31 із повним боєкомплектом (орієнтовна ціна — $30–50 млн залежно від комплектації та озброєння).СБУ продовжує ефективну роботу зі знищення систем ППО в Криму, які прикривають важливі військові та логістичні обʼєкти окупантів. Ліквідація складових цієї ешелонованої системи суттєво послаблює оборону та військові спроможності ворога на Кримському напрямку.
В цьому дописі буде багато слів «разом», бо він про партнерство «Повернись живим» та Укрнафта. Колись наша співпраця почалась з броньованої спецтехніки, яка посилила наступ 2023 року. І це був тільки початок багаторічної історії, яка триває і досі: з того часу разом передали військовим сотні пікапів, відновлювали бронетехніку, купляли розвідувальні БпЛА, тисячі FPV-дронів, багато зброї тощо.Це компетентна, стратегічна допомога навіть не на мільйони, а на понад 1,3 мільярда гривень! І цей рік не став виключенням, адже разом ми реалізуємо десятки спільних ініціатив: від закриття не медійних, але важливих потреб військових — до проєкту з підтримки роботи винищувачів F-16, про який заговорив увесь світ.В цьому році в нас було багато спільних викликів, деякі з яких стали прецедентами у світі благодійної допомоги. Разом передавали автокрани, НРК, засоби РЕБ, транспорт, дрони, цілі авіаційні комплекси й навіть симулятор для тренування артилеристів. І ще чимало треків в роботі.Загалом, у 2025-му разом нам вдалось допомогти Силам оборони на 168 млн грн. Це великі гроші, але їхній вплив на перебіг війни — ще більший.Дякуємо усій команді компанії за багаторічну підтримку війська й довіру до Фонду. Тож, продовжуємо змінювати світ і рятувати життя. Разом.
"Cекретар (РНБОУ) Умеров підтвердив, що пріоритетом України є забезпечення врегулювання, яке захистить її незалежність та суверенітет, гарантуватиме безпеку українців та створить стабільну основу для процвітаючого демократичного майбутнього.Учасники обговорили результати нещодавньої зустрічі американської сторони з росіянами та кроки, які можуть призвести до припинення цієї війни. Американці та українці також домовилися про рамки домовленостей щодо безпеки та обговорили необхідні спроможності для стримування для підтримки тривалого миру.Обидві сторони погодилися, що реальний прогрес у досягненні будь-якої угоди залежить від готовності Росії продемонструвати серйозну відданість довгостроковому миру, включаючи кроки до деескалації та припинення вбивств".https://www.state.gov/releases/office-of-the-spokesperson/2025/12/meeting-between-special-envoy-for-peace-steven-witkoff-jared-kushner-ukrainian-secretary-of-national-security-and-defense-council-rustem-umerov-and-chief-of-general-staff-general-andriy-hnatov/
Пів року тому ми закрили збір «РЕБнемо так РЕБнемо» та доволі оперативно передали війську обладнання для захисту ППО. Але вийшло так, що кругленьку суму вдалось заощадити, адже ви задонатили більше, а ми — оптимізували витрати та закупівлі.А на зекономлені кошти вдалося купити й передати вкрай необхідну техніку й обладнання для F-16 та Mirage 2000!Ви знали, що без сучасних метеостанцій є великий ризик втратити чи пошкодити літак, зокрема, через обледеніння? Тож майже 22 млн грн ваших донатів ми додатково перетворили на три комплекси метеорологічного спостереження для потреб винищувальної авіації Повітряних сил! Це високоточні та мобільні рішення, які можна швидко розгорнути на будь-якому аеродромі.І це ще не все! Адже на заощаджені гроші Фонд купив та передав ще й три буси під Mirage 2000 для обслуговування літаків, перевезення команди техніків й обладнання, підготовки винищувачів до бойових вильотів.Більше звітів, фото та історії проєкту «РЕБнемо так РЕБнемо» дивіться за посиланням: savelife.in.ua/rebnemo_voroha
День Гідності та Свободи.Відстоювати власний вибір та виборювати права – ознака громадянина. Відстоювати незалежність держави та вибір, зроблений усією нацією, – ознака патріота. Не відводити погляд ні перед тираном, ні перед зовнішнім агресором – ознака гідної людини.Українці впродовж історії багато разів доводили, що готові відстоювати свою свободу та благо нації. За часів незалежності переламними моментами в боротьбі за власну гідність стали Помаранчева революція та Революція Гідності. Саме 21 листопада 2013 року українці вчергове заявили, що не будуть терпіти узурпацію влади та національного вибору.З подій листопада 2013-го розпочалася революційна боротьба громадян України спочатку проти проросійських узурпаторів, а пізніше – проти прямої російської агресії. В горнилі боротьби витоплювалась сталь української нації та дух патріотизму. В цьому горні забилося серце добровольчих батальйонів, серед яких був «Азов».Гідність і свобода – це серцебиття добровольчого руху. Гідність може існувати тільки як наслідок вільного вибору. А вільний вибір можливий лише серед тих, хто цінує свободу. Наш ворог поставив на меті позбавлення нас свободи, щоб через це позбавити гідності. Але ми не торгуємо гідністю. Ми прийняли бій.Приєднуйся до лав 1 корпусу «АЗОВ» | Офіційний сайт корпусу | Фінансова підтримка | Telegram | Instagram | YouTube | Twitter | Facebook | TikTok | WhatsApp
Пішли статті із нового щорічника The Economist "Світ в ...""Другою сферою котра внесе ясність буде геополітика. У 2026 році трампівський транзакціоналізм перетвориться на цікавий гібрид нестабільного руху до мирного врегулювання по всьому світу, потужного інтервенціонізму на задньому дворі Америки та опортуністичного укладання угод навколо критично важливих ланцюгів поставок. Бажання пана Трампа отримати Нобелівську премію миру збереже його активність на Близькому Сході. Він не дасть Ізраїлю повернутися до повномасштабної війни в Газі та наполягатиме на помилуванні Біньяміна Нетаньягу, а можливо, і на витонченому завершенні його політичної карєри. Пан Трамп також може грати роль миротворця в інших місцях, особливо там, де можна досягти угод щодо рідкісноземельних ресурсів. Але зіткнувшись із непохитністю пана Путіна, Америка залишить майбутнє України Європі, яка, поглинена піднесенням правих популістів, може не впоратися із покладеною відповідальністю".https://www.economist.com/the-world-ahead/2025/11/10/the-contours-of-21st-century-geopolitics-will-become-clearer-in-2026
TGLIST.COM.UA
