Україна без тортур | Права людини VS Місця несвободи | Закон VS Справедливість | УБТ News

​​Соціальні установи під обстрілами: евакуація як безальтернативний обов’язок державиСоціальні установи, що забезпечують догляд і підтримку найбільш вразливих категорій населення, продовжують залишатися об’єктами атак з боку рф. Особливу тривогу викликає ситуація у місцях несвободи, зокрема у психоневрологічних інтернатах та геріатричних пансіонатах, розташованих на прифронтових територіях. В умовах систематичних обстрілів питання їх своєчасної евакуації набуває критичного значення та потребує невідкладних, системних рішень з боку держави.За інформацією зі ЗМІ та повідомленнями представників військових адміністрацій, 16 квітня 2026 року російські війська здійснили удар БПЛА «Молнія» по селу Малижине Золочівської громади. Внаслідок атаки було пошкоджено приміщення обласного психоневрологічного будинку-інтернату, господарчі споруди та енергомережі, які розташовані на його території. Вже 18 квітня зафіксовано повторний удар по цьому ж закладу — частково пошкоджено дах службового приміщення.Аналогічні інциденти відбуваються і в інших регіонах. Зокрема, 27 січня та 27 квітня внаслідок обстрілів Борівської громади Харківської області зазнав пошкоджень психоневрологічний інтернат у селі Піски-Радьківські. Варто нагадати, що у 2022 році цей заклад перебував в окупації протягом п’яти місяців — з квітня до вересня. У надзвичайно складних умовах, без стабільного електро- та газопостачання, близько 240 мешканців змушені були виживати завдяки генераторам і пічному опаленню.Позитивним прикладом є те, що у травні 2024 року мешканців зазначених інтернатів було евакуйовано до закладів Київської області, що дозволило уникнути людських жертв під час подальших атак. Цей випадок наочно демонструє ефективність завчасно ухвалених рішень і підтверджує: евакуація з територій, наближених до зони бойових дій, є не лише виправданою, а й життєво необхідною.Водночас ситуація залишається критичною для інших стаціонарних установ соціального захисту, які досі не були релоковані. Держава, як гарант прав і безпеки громадян, несе пряму відповідальність за життя і здоров’я осіб, які перебувають у таких закладах та не мають можливості самостійно подбати про власну безпеку. Зволікання з евакуаційними заходами в умовах триваючих обстрілів створює неприйнятні ризики та може призвести до тяжких наслідків.У двох аналітичних звітах, підготовлених ГО «Україна без тортур», систематизовано інформацію про перебіг евакуації мешканців стаціонарних установ соціального захисту населення. У межах досліджень зафіксовано як позитивні практики, так і численні порушення прав людини, проаналізовано роль держави в організації евакуаційних процесів та визначено ключові прогалини, що потребують негайного усунення.У сучасних умовах евакуація соціальних установ з прифронтових територій має розглядатися не як реактивний захід, а як складова системної політики захисту прав людини. Кожен день зволікання підвищує ризики для тих, хто вже перебуває у вразливому становищі.Ознайомитися з повними текстами аналітичних звітів можна за посиланнями:🔹Без права на вибір: евакуація осіб із соціальних місць несвободи у зоні бойових дій (2022 – 2025).🔹Забуті й вивезені: Депортація та незаконне переміщення людей з соціаль- них місць несвободи з окупованих територій України.Безпека людей у місцях несвободи — це не питання вибору, а обов’язок держави, який не може бути відкладений.Публікація підготовлена в межах проєкту, який реалізовує ГО «Україна без тортур» у співпраці DIGNITY - Danish Institute Against Torture(Данія) “Seeking Justice for Survivors” (“У пошуках справедливості для постраждалих”) За інформацією ЗМІ: Думка, KHARKIV Today, 24 Канал

​​Ознайомлення з хорватським досвідом дотримання прав людини у пенітенціарних установах, стало важливою частиною навчального візиту, який відбувся 14–18 квітня 2026 року, який був організований у співпраці з Netherlands Helsinki Committee. Упродовж візиту учасники зустрілися з представниками Міністерства юстиції Хорватії, державного управління та цифрової трансформації. Під час зустрічі обговорили, як вибудувана система забезпечення прав людини у місцях несвободи, а також як організована підготовка персоналу. Зокрема до зустрічі долучились Франьо Халужа, з адміністрації вʼязниць та пробаційного звільнення, Центральне управління в'язниць, Сектор безпеки, Смілка Баранчек, Освітній центр та Томіслав Боршич, керівник сектору європейських справ та міжнародного співробітництва.Зокрема, цікавим є підхід до навчання працівників пенітенціарної системи — до цього процесу залучаються представники Омбудсмана Хорватії, у тому числі ті, хто відповідає за реалізацію Національного превентивного механізму. У межах програм працівники вивчають практику ЄСПЛ, рекомендації CPT та SPT, а також інші теми, пов’язані із захистом прав людини.Окремо варто відзначити використання сучасних технологій — у пенітенціарних установах впроваджені портативні перекладачі «VASCO», які дозволяють здійснювати миттєвий переклад без доступу до інтернету. Це значно покращує комунікацію та сприяє дотриманню прав іноземців.Водночас, як і в багатьох країнах, система стикається з викликами — зокрема, переповненістю установ та нестачею персоналу.Однією з ключових тем дискусії стало забезпечення прав людини після завершення збройного конфлікту. Хорватський досвід у цьому контексті є особливо цінним для України, так як не зважаючи на те що збройний конфлікт завершився 30 років назад, досі в пенітенціарній системі Хорватії відбувають 30 воєнних злочинців. Зустріч пройшла у доволі дружньому та відкритому колі — це створило простір для обміну думками, досвідом. Загалом візит став важливою платформою для обміну практиками та посилення співпраці. Отримані знання стануть в нагоді у подальшій роботі над забезпеченням прав людини у місцях несвободи в Україні, зокрема як в умовах повномасштабного вторгнення збройних сил РФ так і зокрема у період післявоєнного відновлення.Публікацію підготовлено в межах проєкту «Справедливість і підзвітність для України: посилення ролі ініціатив, очолюваних потерпілими та громадянським суспільством» у співпраці з Netherlands Helsinki Committee за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.

​​Документування ймовірних міжнародних злочинів — це не лише про фіксацію фактів. Це про пам’ять, справедливість і фундамент для майбутнього миру. Саме цей процес є одним із ключових елементів постконфліктного відновлення суспільства та довіри до державних інституцій.У межах навчального візиту до Республіки Хорватія (14–18 квітня 2026 року) відбулася зустріч із директоркою громадської організації Documenta — Центру з дослідження минулого - Весною Тершеліч. Зустріч пройшла у відкритій та доволі жвавій атмосфері, стала змістовною платформою для обміну досвідом і практичними підходами до документування ймовірних міжнародних злочинів.Ця організація вже багато років системно працює над документуванням ймовірних міжнародних злочинів, скоєних під час збройного конфлікту, який завершився понад 30 років тому. Досвід Documenta є особливо цінним, адже він демонструє: навіть через десятиліття після завершення війни питання встановлення істини, визнання жертв і забезпечення справедливості залишаються актуальними. Від моменту свого заснування організація сприяє індивідуальному та суспільному осмисленню минулого, працюючи над формуванням культури пам’яті та відповідальності.Серед ключових напрямів їхньої діяльності:🔹збір та систематизація даних про події війни, військові злочини та порушення прав людини;🔹проведення досліджень і публічних дискусій щодо державної політики у сфері перехідного правосуддя;🔹моніторинг судових процесів у справах про воєнні злочини з метою підвищення якості судових стандартів і практик;🔹розвиток регіонального діалогу та співпраці між країнами колишньої Югославії.З 2006 року Documenta також активно підтримує створення регіональної коаліції організацій громадянського суспільства та виступає за формування Регіональної комісії зі встановлення фактів про воєнні злочини (RECOM), що є важливим кроком до спільного розуміння минулого в регіоні.Окрему увагу під час зустрічі було приділено практичним аспектам документування — зокрема, етичним питанням збору інформації. Учасники обговорили важливість отримання інформованої згоди від постраждалих, безпечного зберігання даних та відповідального використання зібраної інформації у подальших процесах.Цей досвід є надзвичайно релевантним для України. Він підкреслює, що документування злочинів — це довготривалий процес, який потребує системності, чутливості та міжсекторальної співпраці.Адже за кожним зафіксованим злочином стоїть не лише юридичний факт, а передусім — людина, її історія, біль і право на справедливість.Публікацію підготовлено в межах проєкту «Справедливість і підзвітність для України: посилення ролі ініціатив, очолюваних потерпілими та громадянським суспільством» у співпраці з Netherlands Helsinki Committee за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.

​​Аналітичний звіт «Без права на вибір: евакуація осіб із соціальних місць несвободи у зоні бойових дій (2022–2025)»Громадською організацією «Україна без тортур» за підтримки Данського інституту проти катувань (DIGNITY) та Міністерства закордонних справ Данії в межах проєкту «Seeking Justice for Survivors» підготовлено аналітичний звіт «Без права на вибір: евакуація осіб із соціальних місць несвободи у зоні бойових дій (2022–2025)» (автор Олена Прашко, експертна оцінка – Олена Ащенко).Звіт представляє собою глибоке дослідження, яке піднімає одну з найменш видимих, але надзвичайно болючих тем війни – евакуацію людей із стаціонарних установ соціального захисту населення в небезпечні місця подалі від війни. У звіті проаналізовано трансформацію державних політик з початку агресії РФ до 2025 року, представлена статистика проведених евакуацій в Україні та проблеми, пов’язані з їх організацією. Це також спроба побачити й осмислити досвід людей, які не мали можливості самостійно ухвалювати рішення про власну безпеку. Йдеться про мешканців інтернатних установ — людей похилого віку, осіб з інвалідністю, дітей, які через стан здоров’я або життєві обставини перебувають у системі соціального догляду. У ситуації війни вони опинилися серед найбільш вразливих: часто без доступу до інформації, без права вибору і без можливості самостійно евакуюватися.У звіті зібрано та проаналізовано інформацію про те, як відбувалася евакуація таких людей упродовж 2022–2025 років. Дослідження базується як на аналізі законодавства та офіційних даних, так і на свідченнях тих, хто безпосередньо пережив ці події: мешканців закладів, працівників, представників влади та громадських організацій.Окрема увага приділяється порушенням прав людини, які виникали під час евакуації. Серед них – відсутність своєчасних рішень, ефективного планування, примусові або неінформовані переміщення, розрив соціальних зв’язків, повторні евакуації та складні умови проживання після переміщення. Водночас у звіті зафіксовано і позитивні практики – наведено приклади ефективної взаємодії держави, місцевої влади та громадянського суспільства, які дозволяли рятувати життя.Важливо, що дослідження не обмежується констатацією проблем. Читач зайде для себе аналіз того, як змінювалася евакуаційна політика держави з початку повномасштабного вторгнення, які висновки були зроблені, і які системні прогалини досі залишаються. Авторами сформульовано конкретні рекомендації для покращення підходів до евакуації та захисту прав людей у подібних ситуаціях.Цей звіт є особливо актуальним сьогодні, коли війна триває, а питання безпеки цивільного населення залишається критично важливим. Він показує, що евакуація вразливих верств населення залежить не лише від логістики і транспорту. Це складний процес, який має враховувати гідність людини, її право на вибір, потребу у соціальних зв’язках, підтримці та стабільності навіть у кризових умовах.Видання стане у нагоді широкому колу читачів. Передусім – представникам органів державної влади та місцевого самоврядування, які відповідають за планування і реалізацію евакуаційних заходів. Воно також буде корисним для правозахисників, дослідників, журналістів, соціальних працівників і всіх, хто працює з вразливими групами населення або цікавиться темою прав людини під час війни .Це дослідження важливе ще й тому, що повертає голос тим, кого часто не чують. Воно нагадує, що за кожною цифрою стоять конкретні люди, їхні історії, втрати і досвід, який не можна ігнорувати.З повним текстом звіту можна ознайомитися за покликанням.

​​ГО «Україна без тортур» шукає асистента/ку проєктівГО «Україна без тортур» - правозахисна організація, що здійснює діяльність з 2016 року у сфері запобігання катуванням та іншим формам жорстокого поводження в місцях несвободи. Організація працює над розвитком Національного превентивного механізму (НПМ) — системи незалежних регулярних відвідувань місць несвободи з метою виявлення та попередження порушень прав людини, — а також об’єднує та підтримує мережу громадських моніторів НПМ по всій Україні.Крім того, організація здійснює документування воєнних злочинів, пов’язаних із місцями несвободи, та реалізує адвокаційні ініціативи, спрямовані на вдосконалення національного законодавства у сфері захисту прав людини.Формат роботи:🔹гібридний (2 дні на тиждень — офіс у Києві, інші дні — онлайн)🔹можливі відрядження по УкраїніЩо потрібно робити:🔹асистування в координації проєктів: планування задач, контроль дедлайнів, комунікація з командою та партнерами🔹організація заходів (тренінги, робочі зустрічі, поїздки): від логістики до супроводу🔹підготовка робочих документів: листи, таблиці, базові звіти, збір інформації🔹підтримка щоденної роботи команди та операційних процесів🔹допомога в комунікації з донорами та партнерами (за потреби)Ми очікуємо:🔹проживання в Києві (офіс знаходиться в Києві)🔹освіту у сфері права, менеджменту або суміжних напрямів🔹бажано досвід роботи від 6 місяців на схожій позиції (але не критично)🔹організованість, відповідальність, уважність до деталей🔹вміння працювати в динамічному середовищі та швидко включатися в задачіУмови:🔹на початку — випробувальний період 1 місяць🔹необхідно буде відкрити ФОП (3 група)🔹молода команда, жива комунікація, мінімум формальностей🔹можливість професійного росту та залучення до реальних правозахисних процесівЯк податись: Надсилайте резюме та мотиваційний лист на електронну пошту [email protected] із темою листа «Асистент проєктів УБТ Прізвище». У мотиваційному листі просимо коротко відповісти на питання: чому вам цікава саме ця позиція та чому ви хочете працювати у сфері прав людини?Також при надсиланні документів обов’язково зазначте бажаний рівень заробітної плати.Звертаємо увагу: ми можемо не відповідати, якщо ваша кандидатура нам не підходить. Якщо підходить — ми зв’яжемося з вами для подальшої співбесіди з головою організації та менеджерською командою.Якщо відчуваєш, що це твоє — будемо раді знайомству.

​​Аналітичний підхід як основа ефективності НПМ: у Харкові відбувся фаховий тренінг для моніторівСьогодні в офлайн-форматі у приміщенні Харківського представництва Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відбувся тренінг на тему: «Аналітичний підхід у діяльності НПМ: виявлення та аналіз системних порушень». Відкрили тренінг Голова правління ГО «Україна без тортур» Костянтин Ключарьов та Представниця Омбудсмана в Харківській області Олена Сібільова, які наголосили на важливості системного підходу до виявлення порушень прав людини в місцях несвободи та необхідності посилення аналітичної складової в діяльності національного превентивного механізму.У тренінгу взяли участь монітори НПМ та представники Офісу Уповноваженого в Харківській області, що забезпечило широкий професійний діалог і обмін практичним досвідом.Тренеркою виступила Марина Демура — експертка з прав людини Центру прав людини ZMINA, кандидатка юридичних наук, викладачка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Під час тренінгу вона представила сучасні підходи до аналітичної роботи НПМ, акцентуючи увагу на необхідності переходу від фіксації окремих порушень до системного аналізу причин їх виникнення.Зокрема було розглянуто питання особливостей аналітичної роботи НПМ в Україні та проведено порівняння з досвід організації аналітичної діяльності НПМ у європейських країнах (на прикладі Словенії, Німеччини, Польщі та Ірландії). Окрему увагу було приділено практичним аспектам роботи моніторів. Підкреслено, що, попри значне навантаження, пов’язане з виконанням поточних завдань, саме аналітичний компонент — виявлення системних проблем, їх глибинний аналіз та подальша адвокація змін — є ключовим елементом ефективності НПМ. Крім того, було презентовано пам’ятку для моніторів НПМ з фіксації системних порушень як основи для подальшої аналітичної обробки та підготовки аналітичних продуктів.Радо відмічаємо високу активність учасників, жваві дискусії та залученість до обговорення засвідчили професійність спільноти моніторів НПМ та їхню зацікавленість у розвитку механізму як інструменту реального впливу на дотримання прав людини в Україні.Проведення систематичних тренінгів є важливим кроком у зміцненні інституційної спроможності НПМ, підвищенні якості моніторингової діяльності та формуванні ефективних рішень, спрямованих на запобігання катуванням і жорстокому поводженню.Дякуємо Представництву Уповноваженого ВРУ з прав людини в Харківській області за гостинність та сприяння у проведенні заходу.Тренінг організовано ГО «Україна без тортур» спільно з Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

​​Забуті й вивезені: депортація та незаконне переміщення людей з соціальних місць несвободи з окупованих територій України З початку повномасштабного вторгнення щонайменше 2217 людей, які перебували у соціальних місцях несвободи на окупованих територіях України, могли бути незаконно переміщені або депортовані до Російської Федерації. Ідеться про людей, які ще до війни були повністю залежними від держави: мешканців психоневрологічних інтернатів, геріатричних пансіонатів, дитячих будинків, реабілітаційних центрів та інших закладів, які вони не могли залишити за власним бажанням.Ці люди не мали змоги самі ухвалювати рішення про евакуацію, не могли захистити себе, часто не мали поруч родичів або законних представників. Саме тому в умовах окупації вони стали одними з найбільш беззахисних жертв війни — тихими, майже невидимими для світу.Найбільше таких закладів опинилося під окупацією в Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. У низці випадків зв’язок із закладами було повністю втрачено. Подекуди досі невідомо, що сталося з людьми, які там перебували. Окремі журналістські розслідування, свідчення очевидців та зібрані дані вказують на факти примусового вивезення підопічних углиб окупованих територій або безпосередньо до РФ.Росія називає це “евакуацією”. Але справжня евакуація передбачає добровільність, безпеку, тимчасовість і збереження зв’язку з державою походження. Тут ми бачимо інше: переміщення без згоди, ізоляцію від українських органів влади та родичів, перешкоди для повернення, примусову паспортизацію, тиск, залякування і повний контроль з боку окупаційної адміністрації.За свідченнями тих, кого вдалося повернути, люди переживали обшуки, страх, приниження, утримання у підвалах та непридатних для життя умовах, іноді без їжі й води. Це не просто гуманітарна проблема. Це історія про грубе порушення прав людини, про насильство над тими, хто не мав жодного шансу себе захистити.Кожен окремий випадок депортації або незаконного переміщення осіб із соціальних місць несвободи потребує ретельного розслідування та міжнародної правової оцінки. У сукупності такі дії можуть свідчити і про значно тяжчі міжнародні злочини.Попри складність ситуації, окремим людям усе ж вдається виїхати з окупованих територій або з РФ. Але цей шлях майже завжди проходить через страх, невідомість, фільтрацію, допити, відсутність документів, коштів і будь-якої підтримки. Для родин, опікунів і піклувальників повернення близьких часто стає майже неможливим без допомоги держави та міжнародних партнерів.Сьогодні реакція держави на цю проблему залишається недостатньою і несистемною. Досі немає єдиної поіменно верифікованої бази депортованих або незаконно переміщених осіб із соціальних місць несвободи, немає цілісного механізму їх розшуку, ідентифікації та повернення, а тягар пошуку і боротьби за них часто лягає на родини та громадський сектор.Саме тому ГО «Україна без тортур» підготувала аналітичний звіт, присвячений депортації та незаконному переміщенню людей із соціальних місць несвободи з окупованих територій України. Це спроба не лише зафіксувати масштаб проблеми, а й повернути голос тим, кого надто легко було зробити невидимими.Бо за кожною цифрою тут — не статистика.За кожною цифрою тут — людина, яку викрали, перемістили, ізолювали й залишили сам на сам із системою насильства.Видання підготовлено в рамках проєкту DIGNITY (Данія) “Seeking Justice for Survivors” (“У пошуках справедливості для постраждалих”)З повним текстом аналітичного звіту можна ознайомитися за покликанням:Українською мовою

​​Продовжуємо впровадження посткластерних зустрічей для активного діалогу та ефективного усунення порушень прав людини в місцях несвободи.Відбулася чергова робоча зустріч, присвячена обговоренню стану виконання рекомендацій, наданих за результатами моніторингових (кластерних) відвідувань місць несвободи в Харківській області, проведених національним превентивним механізмом (НПМ) у період з 5 по 7 серпня 2025 року.У заході взяли участь близько 40 осіб, зокрема керівники відвіданих установ, представники місцевих органів державної влади, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Департаменту з питань реалізації НПМ Секретаріату Офісу Омбудсмана України, монітори НПМ та члени ГО «Україна без тортур».За результатами кластерних відвідувань було виявлено низку порушень прав людини, серед яких:🔵порушення права на захист від катувань;🔵неналежні умови тримання, що не відповідають міжнародним стандартам;🔵недостатній рівень медичного забезпечення;🔵порушення права на достатній життєвий рівень і безпечні умови перебування;🔵обмеження права на підтримання контактів із зовнішнім світом;🔵порушення трудових прав засуджених та ризики експлуатації;🔵обмеження доступу до професійної правничої допомоги;🔵порушення права на повагу до приватного і сімейного життя;🔵недотримання прав осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення.Під час зустрічі учасники обговорили стан виконання рекомендацій щодо усунення виявлених порушень, а також заходи, спрямовані на їх недопущення в подальшій діяльності установ.Особливий акцент зроблено на безпеці персоналу та осіб, які перебувають у місцях несвободи. Близькість регіону до зони бойових дій зумовлює нагальну потребу у створенні функціональних і доступних укриттів, зокрема для осіб з інвалідністю та маломобільних груп.За результатами обговорення визначено поетапні кроки для усунення порушень, які потребують додаткового фінансування та часу. Водночас значну частину виявлених недоліків усунуто, що підтверджується наданими адміністраціями установ матеріалами.Серед найбільш поширених порушень, що потребують додаткових ресурсів:🔵недотримання належних умов перебування;🔵порушення норм площі на одну особу;🔵відсутність або неналежний стан укриттів;🔵недостатній рівень медичного забезпечення;🔵неукомплектованість персоналу (в окремих установах — до 22%).Водночас наголошуємо: нестача кадрових і фінансових ресурсів не може бути виправданням порушення прав людини. Значну частину проблем можливо усунути управлінськими рішеннями, зокрема шляхом належного ведення документації, оформлення трудових відносин та організації системних медичних оглядів.Посткластерні моніторингові візити та регулярні робочі зустрічі доводять свою ефективність як інструменти контролю за дотриманням прав людини та запобігання повторним порушенням. Вони сприяють відкритому діалогу між адміністраціями установ, державними органами та громадськістю, що дозволяє оперативно реагувати на проблемні питання.

​​Сьогодні минає шість місяців, як немає з нами Олександра Гатіятулліна.І досі важко підібрати слова, щоб описати людину, яка для багатьох була не просто колегою чи керівником, а справжнім другом, наставником і людиною великого серця.Олександр був одним із тих, хто стояв біля витоків «України без тортур». Багато років свого життя, сили та віри він присвятив розвитку Організації, правозахисній діяльності та роботі в межах НПМ. Для нього це була не просто робота чи громадська активність — це була справа життя.Він умів об’єднувати людей, підтримувати у складні моменти, знаходити рішення навіть тоді, коли ситуація здавалася безвихідною. Поруч із ним завжди виникало відчуття, що будь-які труднощі можна подолати, якщо діяти чесно, відповідально і разом.Рівно місяць тому ми проводили стратегічне планування роботи організації. Такі зустрічі завжди були особливими, адже Олександр ніколи їх не пропускав. Він приїжджав, активно долучався до обговорень, підтримував команду. І, як це вже стало доброю традицією, обов’язково знаходив час, щоб розпалити вогонь, приготувати шашлик і зібрати всіх разом біля багаття.Цього разу все було зовсім інакше.Увечері ми зібралися біля вогнища пам’яті. Дивилися на полум’я, мовчали, згадували. Кожен думав про нього — про його силу, щирість, відданість людям і справі. І саме в ці моменти особливо гостро відчувалося, наскільки великою частиною нашої спільноти він був.Світла пам’ять про Олександра живе у наших спогадах і в тій справі, яку він допоміг створити — і яку ми продовжуємо.

​​Праця без оплати та без гарантій: результати моніторингу трудових прав засуджених у ДУ «Первомайська виправна колонія № 117»ГО «Україна без тортур» продовжує системний моніторинг дотримання прав людини у місцях несвободи, зокрема у сфері трудових прав засуджених на основі аналізу звітів первинних та повторних моніторингових відвідувань установ виконання покарань.Цього разу предметом дослідження стали звіти за результатами відвідувань Державної установи «Первомайська виправна колонія № 117». Первинне моніторингове відвідування установи відбулося 22 серпня 2023 року, повторне відвідування — 6 серпня 2025 року.Під час первинного відвідування моніторинговою групою було зафіксовано порушення права на працю та захист від експлуатації, що суперечить вимогам статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 43 Конституції України.Зокрема, під час огляду їдальні було встановлено, що адміністрація установи використовує працю засуджених на посадах працівників відділення господарчого обслуговування без належної оплати. Відповідно виконана робота не зараховується до трудового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, а засуджені фактично позбавляються соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством.Окрему увагу моніторів привернув рівень оплати праці засуджених. Відповідно до законодавства, їхня праця повинна оплачуватися не нижче мінімальної заробітної плати. Водночас середній заробіток у колонії становив близько 1800 гривень, що майже у три рази менше за мінімальну заробітну плату в Україні станом на серпень 2023 року (6700 гривень).Повторний моніторинговий візит у 2025 році засвідчив, що адміністрація установи не лише не усунула раніше виявлені порушення, пов’язані з дотриманням трудового законодавства, а й допустила нові.Зокрема, встановлено, що строкові трудові договори, які укладаються із засудженими, не містять необхідних умов праці. В установі не дотримуються вимоги охорони праці, що створює додаткові ризики для життя та здоров’я засуджених під час виконання робіт.Зокрема, у порушення вимог статті 18 Закону України «Про охорону праці», засуджені при прийнятті на роботу та в процесі трудової діяльності не проходять необхідний інструктаж і навчання з питань охорони праці.Крім того, засуджені не забезпечені спеціальним одягом та іншими засобами індивідуального захисту, що суперечить статті 8 Закону України «Про охорону праці».Проблемою залишається і система оплати праці. Заробітна плата виплачується лише один раз на місяць та з порушенням вимог щодо мінімального розміру оплати праці.За результатами моніторингу було сформовано низку відповідних рекомендацій адміністрації установи. Важливо наголосити, що усунення більшості виявлених порушень не потребує значних матеріальних витрат. Натомість воно повністю залежить від організаційних рішень та волі адміністрації установи.Дотримання трудових прав засуджених є не лише вимогою законодавства, а й важливою складовою процесу ресоціалізації. Праця в установах виконання покарань має сприяти формуванню відповідальності, професійних навичок та підготовці людини до повернення у суспільство.Водночас праця без належної оплати, безпечних умов і соціальних гарантій перетворюється на форму експлуатації, що суперечить як національному законодавству, так і міжнародним стандартам у сфері прав людини.Саме тому забезпечення гідної оплати праці, дотримання вимог охорони праці та надання соціальних і пенсійних гарантій повинні залишатися одним із ключових пріоритетів діяльності установ виконання покарань.ГО «Україна без тортур» і надалі продовжуватиме моніторинг дотримання прав людини у місцях несвободи та привертатиме увагу суспільства до проблем, які потребують системного вирішення.