Україна без тортур | Права людини VS Місця несвободи | Закон VS Справедливість | УБТ News | ​​Забуті й вивезені: депортація та незаконне переміщення людей з соціа...

​​Забуті й вивезені: депортація та незаконне переміщення людей з соціальних місць несвободи з окупованих територій України З початку повномасштабного вторгнення щонайменше 2217 людей, які перебували у соціальних місцях несвободи на окупованих територіях України, могли бути незаконно переміщені або депортовані до Російської Федерації. Ідеться про людей, які ще до війни були повністю залежними від держави: мешканців психоневрологічних інтернатів, геріатричних пансіонатів, дитячих будинків, реабілітаційних центрів та інших закладів, які вони не могли залишити за власним бажанням.Ці люди не мали змоги самі ухвалювати рішення про евакуацію, не могли захистити себе, часто не мали поруч родичів або законних представників. Саме тому в умовах окупації вони стали одними з найбільш беззахисних жертв війни — тихими, майже невидимими для світу.Найбільше таких закладів опинилося під окупацією в Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. У низці випадків зв’язок із закладами було повністю втрачено. Подекуди досі невідомо, що сталося з людьми, які там перебували. Окремі журналістські розслідування, свідчення очевидців та зібрані дані вказують на факти примусового вивезення підопічних углиб окупованих територій або безпосередньо до РФ.Росія називає це “евакуацією”. Але справжня евакуація передбачає добровільність, безпеку, тимчасовість і збереження зв’язку з державою походження. Тут ми бачимо інше: переміщення без згоди, ізоляцію від українських органів влади та родичів, перешкоди для повернення, примусову паспортизацію, тиск, залякування і повний контроль з боку окупаційної адміністрації.За свідченнями тих, кого вдалося повернути, люди переживали обшуки, страх, приниження, утримання у підвалах та непридатних для життя умовах, іноді без їжі й води. Це не просто гуманітарна проблема. Це історія про грубе порушення прав людини, про насильство над тими, хто не мав жодного шансу себе захистити.Кожен окремий випадок депортації або незаконного переміщення осіб із соціальних місць несвободи потребує ретельного розслідування та міжнародної правової оцінки. У сукупності такі дії можуть свідчити і про значно тяжчі міжнародні злочини.Попри складність ситуації, окремим людям усе ж вдається виїхати з окупованих територій або з РФ. Але цей шлях майже завжди проходить через страх, невідомість, фільтрацію, допити, відсутність документів, коштів і будь-якої підтримки. Для родин, опікунів і піклувальників повернення близьких часто стає майже неможливим без допомоги держави та міжнародних партнерів.Сьогодні реакція держави на цю проблему залишається недостатньою і несистемною. Досі немає єдиної поіменно верифікованої бази депортованих або незаконно переміщених осіб із соціальних місць несвободи, немає цілісного механізму їх розшуку, ідентифікації та повернення, а тягар пошуку і боротьби за них часто лягає на родини та громадський сектор.Саме тому ГО «Україна без тортур» підготувала аналітичний звіт, присвячений депортації та незаконному переміщенню людей із соціальних місць несвободи з окупованих територій України. Це спроба не лише зафіксувати масштаб проблеми, а й повернути голос тим, кого надто легко було зробити невидимими.Бо за кожною цифрою тут — не статистика.За кожною цифрою тут — людина, яку викрали, перемістили, ізолювали й залишили сам на сам із системою насильства.Видання підготовлено в рамках проєкту DIGNITY (Данія) “Seeking Justice for Survivors” (“У пошуках справедливості для постраждалих”)З повним текстом аналітичного звіту можна ознайомитися за покликанням:Українською мовою