ЗМІ пишуть, що США припинили підтримку літаків F-16. Тобто, щойно ці машини, надання яких ми так чекали і покладали на них стільки надій, на наших очах, легким змахом руки перетворилися на нікому нафіг не потрібний металобрухт. Якщо хтось не зрозумів, це і є та зброя, яку Зеленський, типу без сну і відпочинку вибивав у союзників. Здобули? Наступне питання. Існувала вирогідність що таке станеться? Ну, Трамп не вперше президент, його примхи давно відомі... Аналізував хтось, що ми потрапимо в ситуацію, коли вже прибиті до землі F-16, і щомиті нам можуть вимкнути Старлінки? Нам же говорять "Трамп і так би нічого не дав" - тобто припускали таку можливість? Якщо так, якого милого ми брали цей металобрухт? Чому було б не взяти літаки європейських виробників, наприклад французські "Міражі" або шведські "Сааби"? Хороше питання. А тепер трохи пригадаємо. Пам'ятаєте як в часи Порошенка американці нам ледь не на шару давали ланку F-16, а ми не брали? У ті часи я чув, що причина була така - американці давали літаки, але все їх обслуговування лишали за собою. Тобто літати, ми б літали - але гроші за обслуговування платили б Штатам. З усіма похідними які ми спостерігаємо зараз. Не знаю наскільки це правда, але чув я тоді що шведи в той самий час пропонували не просто надати літаки, а продати ліцензію на їхнє виготовлення в Україні. Звісно підписанню цього контракту люто опиралися ті таки США. І в підсумку, всі ці плани накрилися весною 2019 року. Бо замість "армії - мові - вірі" пришли "хоть паржом" і "просто перестати стріляти". Результати - у ЗСУ. Але українців не зупинити. Наробивши помилок, українці зроблять рило цеглиною, заявлять що саме так і треба (а ви всі - пахолки Москви) і одностайно підтримають того хто керував країною - і нахомутав. Тому все норм - літати не будемо, будемо всі милуватися F-16. На землі. Хоч паржом!Дмитро Вовнянко.
світові та українські медіа нещодавно завірусили старе відео Доллі Партон (однієї з зірок першої величини в США), видаючи його за свіже висловлювання, яке співачка буцімто сказала днями на підтримку Зеленського. насправді це відео зроблене на церемонії вручення нагород Академії кантрі-музики 7 березня 2022 року.в ньому, через кілька днів після початку повномасштабної війни Доллі говорить: «Я хочу, щоб ми перед початком розваг звернули увагу на серйозний момент. Я хочу, щоб ми передали нашу любов і надію нашим братам і сестрам в Україні». Після цього співачка сказала, що присвячує свій виступ українцям.але це у мене лише преамбула до іншої теми.як відомо, найвідоміша пісня Доллі Партон - "Джолін". в ній співачка звертається до неймовірної красуні на це ім'я, описує чим ж саме славиться її врода і просить не забирати свого чоловіка, бо така красуня як Джолін може отримати будь-якого іншого мужчину на планеті.ця пісня була випущена у 1973 році і миттєво стало хітом. її переспівало безліч виконавців та гуртів. це один з найбільш упізнаваних символів американської культури.торік свій кавер на "Джолін" записала Бейонсе. один з коментарів під піснею на ютубі, що зібрав найбільше лайків:"Цій Джолін вже під 80 років, а молоді жінки все ще вмовляють її не відбивати у них чоловіків. Ця жінка дивовижна".Олесь Баліг.
HAPPY INTERNATIONAL MOTHER LANGUAGE DAY! Давайте, для переміни, про хороше. Сьогодні - Міжнародний День рідної мови (установлений ООН 25 рр. тому на пам'ятку про розстріл пакистанським урядом 21.02.1952 р. демонстрації студентів університету Дакка з вимогою навчання на бенгалі).День, коли пригадують: на планеті нині - бл. 8300 мов, і понад половина з них - т.зв. "загрожені": приречені на вимирання. Лінґвістично найближча нам білоруська теж уже визнана такою (а верхньолужицька - ще 1989 р., коли знято смердючу покришку з НДР - і виявилося, що всього за 70 рр. спершу наці, а тоді коммі-штазі успішно вгробили цілий слов'яномовний народ). І ми теж мали шанси опинитися в цьому списку - ще на пам'яті живих, усього яких 40 рр. тому - цілком реальні.35 років тому, в листопаді 1990 р., я опублікувала в ж-лі "Дніпро" велику статтю "Мова і влада" - де показала, на прикладі рідної, як витіснення "акратичної" (політично безправної) мови в розряд "загрожених" може відбуватися й без розстрільних бригад - поступово, латентно, за 2-3 покоління. "Перестройка" і розпад СРСР застали українську в стані "прямування до загроженого". В СРСР це називалось по-фарисейськи: не "загрожені", а - "безперспективні" (sic!) мови. З 1959 р., відколи рідномовне шкільництво було проголошено офіційно необов'язковим (2019 р. Путін повторив цей трюк уже з своїми "суб'єктами федерації"!), в таких "безперспективних" опинилися всі неросійські мови радянської імперії. Шістдесятницький "націонал-комунізм" (Шелест і Ко.) ще трохи потримав був над українською віко труни, не даючи йому опуститися, - а вже з 1972 р. русифікація помчала по нас таким асфальтовим катком, що всього за 15 р. містА половини України лишились фактично без україномовних шкіл (за які свого часу наші укапісти й погодились були на союз із московськими більшовиками!) - див. табличку і в коменті лінк на мій давніший допис із поясненням до неї. Лишалося зовсім трошечки, ще рр. 10 такої мовної політики (а може, й менше: наближалась комп'ютеризація й епоха Маклюена, "неохоплені" мови пачками летіли за борт історії!..) - вважати, кілька років, і межу, до якої мова зберігає здатність до реабілітації, було б перейдено вже безповоротно...Ось така історія. А сьогодні українська входить до списку топ-50 найпоширеніших мов світу (за числом рідномовців) - і до найпопулярніших на Duolingo (37% нових студентів за даними 2023 р. вибрали українську). І навіть передвоєнна "друга хвиля" русифікації (2000-ні), хоч і дуже багато нам зашкодила, зіпхнути українську назад "на грань виживання" - уже не змогла: "не ваша власть", як казав герой підрадянської класики)).Вижили, так. Проскочили - вихопили, висмикнули мову "на сухе" буквально перед носом у смерті...Це історія успіху, шановне товариство. Який не сам собою з неба впав, звісно, але тим повчальніший: завжди корисно порівняти - щО було на вході, щО - на виході, подивуватися й сказати собі: якщо наші попередники змогли перемогти в ситуації, здавалось, уже безнадійній, то невже ж ми не зможемо - маючи нині незрівнянно більші од їхніх шанси й можливості?! (І це не тільки мови стосується!)Так що з Mother Language Day нас, українці: хто як хто, а ми по праву маємо що цього дня СВЯТКУВАТИ.Оксана Забужко.
Меркель живаЩось давно нічого не було чутно про пані Меркель, аж подумали про г-но - ось і воно. Пару тижнів тому психічно хворий нелегал з Афганістану напав на групу дітей з виховательками з дитячого садка, які якраз гуляли в парку міста Ашафенбург. В результаті - зарізано дворічну дитину і ще одного перехожого, який намагався зупинити нападника. Ще декілька поранених.Як водиться нелегал давно повинен вже був залишити Німеччину, але його з одного боку не встигли вислати кудись назад до ЄС, з іншого боку не особливо-то й висилають, бо всі місцеві ліві проти цього. І роками в країні накопичується купа етнічного криміналітету, яким нема чого робити по життю, ось вони й тиняються по парках з ножами. Додайте психічні проблеми, наркотики, алкоголь - ось вам і типовий нелегал, завіз яких до Європи почала пані Меркель у далекому 2015-му році, коли вирішила приймати всіх у себе, бо висилати когось - це ж треба закривати кордон і взагалі лівачня та зелені будуть проти. Тому кожного року в країну заїжджало по пару сотень тисяч нелегалів. Хтось влаштовувався, хтось хитро сидів на соцвиплатах, хтось йшов в криміналітет, хтось отак тинявся парками.В останні роки в Німеччині вже якось звикли до таких новин, а теракти, поножовщіна та етнічний криміналітет стали буденним явищем. І так, раніше такого не було. Але знову ж таки, згадаємо Меркель. Воно давно пішло на політичний смітник історії, з якого, щоправда, смердить.На тижні християнські демократи на чолі з Фрідріхом Мерцем, що має шанси стати наступним канцлером, вирішили взятись за розв'язання проблем нелегальної міграції ще до виборів, тому через Бундестаг запропонували проголосувати за два закони, що обмежували б міграцію. Хай, мовляв, голосує хто хоче, кому є діло до подолання кризи з нелегалами.Соціал-демократи, ліві та зелені (загалом це одне й те саме зараз) в неділю проводили мітинги проти нацистів (а не жалобу за вбитим дворічним хлопчиком).Всім було зрозуміло, що загалом обидва закони можуть пройти, якщо за них проголосують АдН (формально німецькі консерватори, але проросійські та антиамериканісти), вільні демократи та притомні з лівих. Але все одно там плюс-мінус 50 на 50. Перший так закон-відозву так сяк проголосували, але тут на поле виходить Меркель. Стара політична шкапа почала критикувати Мерца та таку спробу продавити свої закони за будь-яку ціну і навіть коштом голосів АдН. Тобто замість допомоги своїй партії у передвиборчій боротьбі, вона раптом почала (знову) критикувати Мерца - її старого політичного ворога.Всі вже стали забувати про її існування, аж ось знову. Зрозуміло, що істерика піднялась ще більша. У християнських демократів в партії ще повно старих "меркеліанців", тому там ще багато роботи по чистках меркелівських стаєнь від політичного баласту. Але вже як є...В п'ятницю ледь вже не сам Мерц почав давати задню, весь день обговорення про голосування і чи голосувати взагалі. Все ж Мерц йде на голосування, але у вирішальний момент йому бракує з десяток голосів - тут і свої недопрацювали, і вільні демократи не допомогли. Так чи інакше, але це епічна битва Меркель та її послідовників проти приходу нових сил. Сьогодні локальна перемога меркеліанців. Непокаране завжди повертається.Антон Павлушко.
Взагалі я обожнюю коли люди не зі сфери триндять про культурку. Нардеп від «Слуги народу» Марʼян Заблоцький написав пост, в якому підтримує призупинку американських грантів. Бо, каже, що ж це робится, людоньки? На зйомки кіно виділили стіки грошів, шо можна було «Аватар 3» зняти! А де «Аватар»? Нема. То і нема чого виділяти гроші, якщо сидим мов дурні без «Аватару».Тут мені згадалася розмова з одним нашим продюсером, який твердив, що навіть якщо в Україні знімуть «Аватар 3», то він провалиться у прокаті. Бо ринок маленький - бюджет не відібʼється. Це було в контексті розмови на тему «Чому наші стрічки такі провальні». Заробити може хіба досить дешевий фільм. А дорогий - нє. До чого це я? В кожній справі треба знати контекст. Якби пан депутат його знав (а також розумівся бодай трохи на культурці та мав стратегічне мислення), він би розумів, що не можна ось так взяти і зняти «Аватара 3». Для цього потрібні навіть не гроші, а найперше тяглість індустрії. Простіть мене за такі слова. А ще - Джеймс Кемерон. Який перед тим зняв би «Аватар 2». А перед тим - «Аватар». А перед тим - «Титанік». А перед тим - «Термінатор». А перед тим - «Чужих». А перед тим - «Рембо». А перед тим - іншого «Термінатора». А перед тим - всяке про піранʼїв. І до 30 років - усілякі малобюджетні фільми, тренувався. Робив він це у, ще раз перепрошую, потужній кіноіндустрії, яка нараховувала десятиліття досвіду і тяглого процесу. А не так, шо ось вам в країні три кінофабрики, побавтеся трохи, а потім ми вам прикрутимо все. Тому подякуймо, що у нас є те поетичне кіно, яке нині телевізійники так люблять постібати. Мовляв, хуйня якась. Як і цей ваш артхаус непонятний.Наша кіноіндустрія сяк-так почала розвиватися нехай 15 років тому. І то які успіхи. І комерційне кіно є, і авторське, чудова документалістика, прекрасні актори та акторки, виявляється, є. І навіть українською добре грають. І перемог скільки на престижних світових майданчиках. Між іншим, останні три роки наш міжнародний кіноімідж переважно тримається на іноземних грошах. І перший Оскар, і, дасть бог, другий. Кіно і загалом культура - це тривалий процес, який, як правильно написала Marina Stepanska, формується колективно. Ми всі разом його творимо. Всі разом і довго. Бо так звана «мʼяка сила» - це те, що кристалізується довго, впливає довго, але і тримає теж довго. Бо це навчання, вироблення наративів, міфів, чогось спільного, традицій, помилок, провалів, успіхів. А пан нардеп каже, що нафіга це нам програмка Дантеса «Будинок культури» на ютубі? Хай вона і популярна. Навіщо українцям показувати цікаві місця у їхній країні? Нашо того Гамлета показувати? Тільки ото харківські будинки обмальовує різною фігнею.Хоча, якщо Гамлета назвати «українським Бенксі», то для нардепа він тоді покатить? Питання лише одне, чого у нас з 2020 року така халепа з Держкіно? А що сталося? Як і з іншими культурними інституціями. Що там УКФ? Що там культурна дипломатія? Що там культурна стратегія? Хочеться тут іншого Гамлета процитувати, але ви і самі здогадаєтесяНа фотці - кадр з фільму «Штольня». 2006 рік. До року 2017 люди масово казали: «Українське кіно? Воно є? Я крім «Штольні» нічого не бачив»Лєна Чиченіна.
(Бойового офіцера, полковника Іллю Лапіна кинули за ґрати. Без права внесення застави).Як нанести максимальний удар по мотивації старших офіцерів, тобто тих, хто приймає рішення під час ведення бойових дій? Дуже просто! Прикриваючись пафосними гаслами про… кгм… справедливість, почати кидати за грати полковників та генералів. І вже завтра, максимум післязавтра, командири інших бригад та батальйонів почнуть прикривати своє ж «завтра» тонами паперів. Рапорт. Ще один. На рапорт рапорт. Зверху донесення. Потім ще одне… «Прошу забезпечити»… «Таким складом неспроможні»… «Доводжу до вашого відома», і так далі. Ніякої ініціативи. Жодних ризикових рішень. А навіщо? Аби потім опинитись в залі суду в кайданках? Та нє… Краще згадати золоте армійське правило, «Більше паперу, чистіша дупа». Що від цього виграє українське військо? Питання риторичне. Чи можуть бути неправильні дії у військових? Звичайно ж. Тим паче Статути так прописані, що доїб@тись можна до стовпа. Те що країну не готували до великої війни, в цьому звісно ж ніхто не винен. А ось в даааанному випадку… Та й карта… та сама паперова карта являється документом. Не знали? Ну тепер знаєте. Бойовим документом. І якщо ти вчасно не наніс на неї обстановку яка може змінюватись щохвилини, то… приїде потім потужний полковник, який, (ти не дуже, а ось він дуже), вміє перевіряти правильність та своєчасність нанесення обстановки на карту і… суши сухарі. Щось не зрозуміло? Треба розібратись? Розбирайтесь. Але ж навіщо ви тих, хто колись рятував ваші блискучі дупи, коли ви країну порівнювали із хвойдою, кидаєте за грати? Втечуть закордон? Ну вони ж не Слуги народу, не куницький та інший ЗЕлений непотріб… І все ж таки, за ґрати. Хоча, якщо би генерал Галушкін, полковник Лапін та інші хотіли втекти, то з травня у них для цього було безліч часу. Але, вони бойові офіцери та генерали, які на відміну від вас, потвори ЗЕлені знають, що таке честь! p.s. На фото, полковник Ілля Лапін «Бронза». Літо 2015 року. Зона проведення АТО. Тобто тоді, коли його судді змивали повістки в унітаз та знімали фільми для росії.Буду вдячний за репост.Олексій Петров.
Нарешті, третя версія. Злочинна акція з викраденням мала паралізувати діяльність Руху напередодні перших після відновлення державності України парламентських виборів. Враховуючи те, що за парламентськими майже впритул ішли президентські перегони, розправа з керівником центрального виборчого штабу найбільшої у країні опозиційної партії мала б залякати потенційних кандидатів від Руху. У підсумку Вячеслав Чорновіл, щоби зберегти Народний Рух України, відмовився 1994 року балотуватися в президенти України. А до влади у Верховній Раді на чотири роки прийшла комуносоціалістична кліка.Про те, як шукали “свої” серед “своїх”, наприкінці 1994 року повідав тодішній генпрокурор Владислав Дацюк. Мовляв, міліція обстежила всі вокзали, всі потяги, були перекриті всі дороги, шпиги пронишпорили майже три тисячі порожніх київських будівель, було опитано тридцять тисяч громадян. “Але, на жаль, не кожен злочин розкривається. І не тому, що ми його не хочемо розкрити, а тому, що, ви розумієте, як кажуть, не всі розкриваються злочини. Тяжко...” — зітхнув на очах преси пан Дацюк.Останніми роками Україна деградувала у досить специфічному напрямі. Михайла Бойчишина безслідно викрали якраз напередодні парламентських і президентських виборів 1994 року. У 2000-му від Георгія Гонгадзе залишилося саме тіло без голови. Тоді багато хто почав сподіватися на дострокові президентські вибори. За п’ять років після Михайла БойчишинаВячеслава Чорновола було вбито ледь не публічно — і теж напередодні виборів президента…Дмитро ПОНАМАРЧУК, директор «Рух-прес» у 1992-2001 роках.
Юрій Бутусов:"Ситуація на Покровську та Великій Новосілці перестала бути контрольованою українським командуванням. Керівництво ОТУ Донецьк (Тарнавський) та ОСУВ Хортиця (Гнатов) втратили управління, і ворог просувається майже щодня. Ще чотири кілометри і ворог переріже ключову магістраль Дніпро-Покровськ. Ми бездарно втрачаємо Покровськ, бездарно та безвідповідально. Воюють окремі комбриги, окремі комбати, героічно бються піхотинці, оператори дронів, вмотивованих людей у нас дуже багато, є боєприпаси та техніка, і нищать росіян десятками та сотнями. Але зупинити щоденний рух нових малих груп піхоти, підтриманих вогневими засобами та дронами ворога виключно нашими дронами та "пошуковими діями", обороною окремих точок у посадках не вдається. Ставка Верховного головнокомандувача та головнокомандувач ЗСУ демонструють нездатність вплинути на хід подій. Просування ворога офіційно пояснюють виключно його великою перевагою у силах, але наші воїни у Покровську абсолютно протилежної думки, і вважають, що розбити російський наступ та спланувати оборону цілком реально. Просто досі нема спроби зупинити ворога на якомусь рубежі. Наші військ фактично безперервно кидаються у зустрічний бій, неповноцінно застосовуються вогневі засоби, обмежено застосування дронів, нема взаємодії дронів та РЕБ, відсутність інженерних робіт, значні втрати нашої піхоти, яка не має часу підготуватись та закріпитись. Потрібна система та організація.На тактичному рівні командири підрозділів говорять про безвідповідальність командування за постановку нереальних завдань, про відсутність взаємодії наших підрозділів, про відсутність планування та організації бою в обороні.На даний момент врятувати Покровськ від швидкого оточення та захоплення може тільки зміни у командуванні ОТУ Донецьк. Наприклад, у військах є генерал, який має успішний досвід командування ОТУ та ОСУВ "Херсон", ОТУ "Харків", ОТУ "Луганськ", і який ефективно організовував оборону - це Михайло Драпатий. Драпатий вміє будувати довіру між командирами частин, взаємодію між дронами та засобами РЕБ, намагається слухати, у тому числі критичні оцінки, він намагається не брехати підлеглим, а це рідкість, і головне - бере відповідальність на себе. Просиджувати на нарадах у командуванні сухопутних військ йому нема ніякого сенсу, Драпатий потрібен на фронті. Якщо змін в управлінні не буде, Покровськ та Велику Новосілку ми втратимо дуже швидко, і росіяни підуть далі у Дніпропетровську область. І це вкрай негативно покаже новій адміністрації США нашу обороноздатність. А призначення адекватного командувача надихнуло б війська та підвищило довіру до керівництва країни та ЗСУ. Лідерство потрібне саме тут і зараз.І звичайно, якщо пасивність та багатомісячний хаос не будуть змінені, значить відповідальними за втрату цих важливих міст Донбасу та за заход росіян у центральну Україну будуть визнані в першу чергу В.Зеленський і О.Сирський."
Не розумію, де ми повернули не туди і коли: поліцейським вже можна провокувати першим до насилля інваліда-військового по якійсь надуманій причині зупинки авто (явно з причин корупції), а потім валити його на землю, показуючи хто тут насправді "влада"? Поліцейські звісно не прораховують свою поведінку щодо наслідків і так для суспільства, що їх ненавидить. А потім такі ж поліцейські приїздять на виклик військового, якого власники турецького ресторану відмовляються обслуговувати (елементарно зварити кави) і розводять руками - типу що ми можемо зробити, не змусимо ж тебе обслуговувати.Це все наслідки того, що поліцію не вчать допомагати, в тому числі військовим, але гарно вчать як можна на них, як і на інших, заробити на типу "законних причинах".Звісно, що така поведінка поліції у обох випадках обурлива. Я вже мовчу, що ніяких висновків зроблено поліцією не буде, максимум когось на декілька місяців відсторонять. Жоден заступник чи цілий міністр не визнає проблеми і не піде у відставку. Ця система не вміє реагувати позитивно на зміни в суспільстві, вона на жаль, працює проти цих змін. Її завдання не допустити зміни системи - корупційної, антилюдської, адже саме така система приносить чорний кеш мільйонами доларів у тіньову скарбницю влади. За ці гроші можна підтримувати тіньову парадержаву корупційних слідчих, прокурорів, суддей, а отже і зберігати саму корупційно-кланову систему влади, яку очолює сьогодні ОП.Основне питання, що з цим робити, коли ворог захоплює нашу землю - досі відкрите. І його можна перефразувати: ворог захоплює нашу землю, доки існує ця влада, і що з цим робити?
Я думаю, Ларисі Кадочніковой тяжко прийняти, що того, зросійщеного, "корєнного", Києва, де говорити українською було соромно, а російською - модно, вже не існує. Тому весь її епатаж і поза декабристки, яку катують українською мовою, глибоко комічний і тупий в сучасних умовах. Развє я нєдостаточно сдєлала для страни, чтоби мєня уважалі? – пафосно запитує акторка Кадочнікова у зали малоросів, які кричать їй "браво!!"Звичайно, нєдостаточно пані Кадочнікова. Все що ви робили, ви робили не для страни, а для себе. Ви грали ролі в кіно і жили з відомими і впливовими чоловіками не для страни, а для себе, любимої. Щоб смачно їсти, жити в центрі Києва, щоб вас обслуговувала прислуга, щоб відпочивати на кращих курортах. Ваша робота нічим не відрізняється від роботи прибиральниці, бо і ви і вона заробляють собі на хліб, як вмієте. Тільки прибиральниця не кричить, що витирає пил заради країни і тепер їй всі винні, бо в неї є мізки і вона розуміє, що це тупо.Щоб вас уважалі, пані Кадочнікова, треба хоч трохи поважати країну, в яку ви приїхали жити своє найкраще життя. Треба розуміти, що хтось втратив рідних на війні і чути вашу руску рєчь зі сцени їм неприємно. Але ж вам це по-барабану, бо українкою ви так і не стали. Сергій Марченко.
TGLIST.COM.UA
