Коли ми говоримо про націотворення ХІХ століття, частіше за все зводимо цей процес до мови, культури та історії.Попри те, що це дуже важливі складові, вони часто не пояснюють всіх складнощів процесу націотворення.Юджин Вебер в своїй праці "Із селян у французи" говорить, що важливим чинником гальмування націєтворчих процесів були такі, здавалося б, незначні речі, як гроші та міри ваг.Далі - пряма мова:"Неосяжне розмаїття одиниць і систем вимірювання вражає.Складність конвертування між різними мірами була вагомим аргументом на користь єдиної системи, яка замінила б їх усі. Але старі міри вкорінилися дуже глибоко, і хоча «всі народи Європи захоплювалися і заздрили» французькій системі мір і ваг, щонайменше 9/10 французів станом на 1861 рік на них не зважали"Попри введені метри, гектари та кілограми, аж до початку ХХ століття в різних сільських регіонах Франції, в більшій чи меншій мірі використовували лікоть, бушель, кварту, фунт, унцію, акри, жердини та інші міри довжини та ваги"Схожа історія з грошима.Пряма мова від Юджина Вебера:"Закон від 7 жерміналя 11 року Республіки (28 березня 1803 року) став вирішальним актом для створення стабільної валюти, на якій французька економіка та французькі заощадження трималися протягом наступних 120 років. Але запроваджений ним франк мусив конкурувати з попередніми грошовими одиницями майже до моменту своєї першої девальвації в 1920-х роках"Протягом ХІХ століття новий, столичний франк у сільських регіонах "перекладали" на місцеві валюти, і в різних регіонах один і той самий франк міг вартувати різну суму.Паралельно з франком люди використовували старі валюти, такі як су, екю, реал, сантим, соль, пістоль та інші.Остаточно франк переміг у всій Франції лише під кінець ХІХ століття, а в деяких гірських "бартерних" регіонах франк був чимось дивним і малозрозумілим аж до WWI.Олександр Сапронов.