ODERINT, DUM METAUNTДопоки ти живеш життя, яке сам обрав і яке регулюєш власними рішеннями; допоки з тобою люди, яких ти сам обрав, а інших позбувся; доти ти будеш у бульбашці сприйняття світу, будуючи ілюзії, що все краще ніж є насправді, і що майже всі довкола хороші люди, які схожі на тебе.Потрапляючи в тюрму, армію, або в будь-який інший колектив, але важливо щоб він був не по інтересах, а суспільно-посередній, умовно «обовʼязково для всіх», ти просто осягаєш неймовірну мудрість життя: люди переважаючою кількістю тотально свині. Брудні, невігласні, потворні та слабкі свині.Хто працював із людьми в умовах, коли потрібно щось робити, а вони не хочуть, зрозуміє мене. Є кнут і пряник, так, і ми звикли зважати, що буцімто в РФ тотальні репрессії, а в нас усі вільні козаки-добровольці. Так от, правило десь таке: кнут, кнут, кнут, пряник. А потім цей пряник швиряють тобі в обличчя, бо свиня розуміє лише кнут.Хто хоче організувати довкола себе робочу структуру, ба більше, хто хоче перемогти у війні, нехай не цурається найрадикальніших методів. Бо свиня все одно буде хрюкати, що ти поганий, мʼясник, вкрав общак, агент рф та все інше. Проте, наша роль - не зважати на скиглення, а отримувати результат. Зрозуміло що у будь-чому можна дійти до ідіотизму та перегнути там, де немає потреби, АЛЕ частіше успіх буде супроводжувати тих, хто занадто суворий, ніж тих, хто занадто мʼякий.
Розкажу історію про захоплення судна американцями для тих, хто не в курсі, а також деякі висновки.Декілька днів тому в атлантичному океані йшло судно. Під якимсь ноу-нейм прапором та імʼям. Це судно кваліфікувалось американцями як підсанкційне, нібито перевозило іранську нафту або в тому дусі. Коли декілька катерів США та гвинтокрил наблизились до судна і вимагали зупинитись, трапилась подія прям з кіна «Збройний барон». Екіпаж наніс нове імʼя, повісив новий прапор (прапор рф) та продовжив рух без зупинок.Логіка тут така: країни «східного» блоку домовляються з РФ про захист під їх юрисдикцією, для того, щоб можна було тіньовим шляхом торгувати. Начебто РФ має гарантувати безпеку, козиряючи своїми грізними погрозами та авторитетом.В цей раз не пройшло, американці десантувались на судно та затримали його. Лавров вже катає маляви та жаліється на порушення міжнародного права.Ось яка логіка. РФ вважає, що війна в Україні демонструє для світу здатність самої РФ до радикальних методів вирішення проблем, а отже, захід не захоче ризикувати. В той час, захід бачить нашу війну вже 4 роки, вони бачать, що хоч РФ і має дещо, це явно не так багато, а нові проблеми їм навряд чи потрібні. Самі американці тільки-но захопили Мадуро і на фоні свого успіху надихнулися своєю ж здатністю до реальних дій. Отже, вирішили не боятись, а робити.Такими чином РФ тільки втратила свій авторитет. А все із-за того, що дехто в світі досі гадає, ніби вистачить демонстрацій та погроз та ніби усі на землі міркують так, як і вони. Але ні, тепер все більше країн та політичних субʼєктів зважають вже на реальний стан «на землі». Також, можна констатувати, що коли нам обіцяють і непокоються, це лише від їх слабкості і нездатності або небажанні діяти. Адже діяти вони таки можуть. Проте, Європа в цій акції участі не брала. Її ще потрібно розхитати.
До нас із заходу дійшов дибільний і кумедний тренд. В основному стосується жінок. Суть його в тому, якщо коротко, щоб плакати на камеру по будь-якому приводу. От що маю сказати.Десь я читав, що японці називають європейців «емоційними егзгібіціоністами», маючи на увазі, очевидно, жагу сучасних білих людей до демонстрації своїх емоцій. Раніше у всіх культурах було зрозуміло, що чим більше ти здатен керувати емоційним станом - тим більше ти чоловік, і тим більше в тобі божественне має перевагу на звірячим. Не скидати сліз, не демонструвати страх, не проявляти жалість, лише холодно робити вірні речі.Пройшли часи, в моді зʼявились психотерапії та культ жертви. Євреї почали нити за свій вигаданий лохокост, ліво-ліберали почали нити про бідних біженців, фемки почали нити про пригноблення, лгбт про несправедливість і все в тому дусі. Але тут я звертаю увагу не на їх «боротьбу» за преференції, а саме на ниття. Вони жаліються на камерах, в ЗМІ, соц-мережах, всюди. Поступово західна людина почала вбачати у спасінні жертви головну мету свого життя. Далі все менше уваги приділялося суті проблем та біографіям «жертв», був потрібен лише статус та емоційне забарвлення. Постраждалий тепер на пʼєдесталі, а головний ворог - умовний «володар», «привілейований», «маскулінний», наш улюблений гетеросексуальний білий чоловік.І ось ми тут, у світі, де інстаграм переповнений ниючими жінками, яких кинули, чоловіками - фанатами аніме, і нечисленної кількості інших жертв усіх різновидів, які вимагають допомогу, бо вони постраждалі. Ці персонажі вважають, що ти зобовʼязаний перед ними на тій підставі, що в них трапилась біда, ба більше, що вони себе погано відчувають! Буквально, це ж усюди, в інтервʼю та інших інтернетах: «що ти відчув у той момент?». Усьому світу байдуже, що ти відчуваєш. Світ цікавиться тим, що ти здійснюєш і тільки цим. Ніколи не приймайте статус жертви, а завжди долайте. Ніколи не просіть, а завжди беріть і вимагайте. Не виправдовуйтесь і не вибачайтесь, лише корегуйте поведінку, робіть висновки, йдіть далі. На цій землі істинно красивим є подвиги, здоровʼя, сила та інтелект; але ніколи не хворобливість, преклоніння та демонстрація свого «внутрішнього світу», який в ту ж мить виявляє себе як неіснуючий насправді.Як казав Ніцше: «я не даю милостиню, я ще не настільки бідний».
Пройшов черговий рік. Мабуть, багато хто з вас планує в новому році якісь зміни до свого життя, стратегічні досягнення та реалізацію свого потенціалу, задумів і всього в цьому дусі. Але подумайте от над чим: чи не планували ви подібне у минулому році? Чи не було такого у 2025-ому, що не справдилось, бо саме ви втратили шанс, не проявили волі та не доклали зусиль? Мабуть, у всіх нас є таке. А тим більше подумайте над цим: таких років вже пройшло багато. Життя пливе. Вдалий момент для початку жити так, як ви мрієте вже пройшов, а наступний момент прямо зараз. З вашим відкладеним життям таких років може пройти ще багато, а отже не варто очікувати рубежу подолання ефемерних календарних конструкцій, як знаку до початку чого-завгодно; а варто діяти.У наступному році хтось з нас чогось досягне, хтось вбʼє ворога, а хтось помре. Чи ми готові? Чи будемо думати, що все зробили правильно, чи повторили би свій шлях знову? Багато років минуло і ще багато мине. Ми вже не повернемо минулого, але можемо впливати на майбутнє. На цьому завершимо черговий часовий рубіж і мужньо зустрінем новий. Слава Нації!
Отже, панство сонцестояння. Зимнє або літнє, два полюса одного циклу.Цієї ночі взимку сонце загине та наступного ранку воно воскресне. Цим днем влітку сонце дійде апогею свого щорічного буття. А ввечері почне вмирати. Цим циклам стільки ж років, скільки самому космосу. Наші предки відчували зміну епох, декад, років, пор року та кожної доби, звертаючи увагу на саму природу, що своєю конфігурацією має на увазі циклічність та показує її у кожному окремому своєму елементі.Я не хочу писати про саму традицію Йоля або Sonnenwende, писати про обрядовість та історичність. Хочу лише звернути вашу увагу, чому це важливо.Тенденції приходять та йдуть геть, але Традиція вічна. Тільки життя у згоді із ідеєю твого існування; із релігійно-міфічною Надідеєю, що рухає тобою, має сенс. А коли така людина, людина Традиції хоче співставити себе із оточуючим світом, нагадати собі, що вона є, та є частиною цього самого вічного навколишнього, вона ритуалізує сакральну мить. Ця мить, ритуал, церемонія, єднає таку людину із всіма тими, хто йшов її шляхом раніше, та тими, хто піде цією дорогою після неї. Людина традиції, споріднюючись із миттю істинного сенсу, таким чином, замикає цикл.Взимку на сонцестояння в нашій спільноті проходить День Мертвих. Влітку ми згадуємо, чому та навіщо ми всі живі. Ми даємо духовний грунт тим, хто прийде після нас.Сьогодні тканина всесвіту чутлива. Тож доторкнись до вічності.
Британська преса пише, що нині можливості британського військового флоту є меншими, ніж у сімнадцятому столітті.Натомість, Архієпископом кентерберійським стала жінка , демонстративна лесбійка. Таке було не можливим у сімнадцятому столітті, коли для британців флот був важливішим, ніж ЛГБТ.Можливості британської армії є значно слабшими, ніж у вісімнадцятому столітті.Натомість, мером Лондона є пакістанець. Таке було не можливим у вісімнадцятому столітті, коли армія британців цікавила більше, ніж толерантність.Британська атомна зброя та британські атомні підводні човни не можуть діяти без американців і повністю від них залежать.Натомість, британську поліцію очолює пакістанець.За витратами на оборону Британія не дотягує до двох відсотків ВВП.Натомість, управління по боротьбі з нелегальною міграцією очолює пакістантка.Британія досягне рівня витрат на оборону 2,3 відсотка ВВП лише у 2035 році.Минулим премʼєрміністром Британії був індопакістанець.Британія тримає в Естонії 900 вояків, але скорочує їхню чисельність, бо не здатна фінансувати настільки великий контингент.Нинішній премʼєрміністр Британії Стармер не є пакістанцем, але перебуваючи на одній зі свої попередніх посад, блокував розслідування масових згвалтувань мігрантами англійських неповнолітніх дівчат. Бо таке розслідування було б неполіткоректним.Останні запуски британських ракет «Трайдент» були катастрофічно невдалими.Натомість, в Британії впроваджена сувора кримінальна відповідальність за носіння складних ножів.Пʼять шостих британських підводних човнів - носіїв ядерної зброї постійно перебувають в порту. Британці не задтні виводити в море більшу кількість.Пʼятдесят відсотків британської молоді пробувала гомосексуальний статевий акт.Британія довгий час намагається побудувати ще один атомний підводний човен, але не вдало. Зараз термін закінчення робіт відкладений на кілька років.У британії найбільш суворі заборони для громадян на володіння вогнепальною зброєю.Британія визнає. що не здатна протидіяти московії в Атлантиці, попри те, що флот московії завжди був слабким.Натомість , Мі 5 та Мі 6 очолюють жінки.Проте, Британія вперше у своїй історії може не остерігатися французів. В соборі Нотр Дам де Парі старі вітражі міняють на нові, з тієї причини, що на старих не було зображень чорношкірих. Тепер будуть. А франції незабаром не буде.Корчинський | Співпраця | Мерч | Книга
Сьогодні день ЗСУ. Я в армійсько-військовій системі вже майже 8 років. Перше, що мені спало на думку - це «скільки можна». Відповіддю, якщо коротко, було - скільки потрібно. Але тут можна трохи розкрити тему.Звідки в нас береться психологічна втома? 1) Це, насправді, ілюзія туги по «кращому часу». Часто цим часом виступає або «як було до війни», або «як буде після війни». Подумайте тверезо: а чи було дійсно краще? А чи ви впевнені що краще буде? Чи були біля вас такі гідні люди, чи платили вам стабільно такі гроші, чи переживали ви такі грандіозні події раніше, та чи буде подібне ще колись? Ностальгія дуже хитра, вона любить тільки хороше, але це не зовсім реально.2) багато людей не втомлюються від набагато більш тяжких подій у своєму житті. Так само і персонально ви могли переживати, навіть на війні, як складніші, так і легші періоди; але відчуття незадоволення не має стосунку до подій, які реально відбуваються. Незадоволення життям в нашій голові і тільки там. Не втрачати духу часто виходить у людей, як безпосередньо в окопі, так і в тюрмі. Хіба вам гірше, ніж їм? Коротко: ми свідомо здатні змінювати важкість подій лише своїм до них відношенням. Ба краще вам розповість Марк Аврелій.3) ми втомились від очікування. Вся суть в тому, що ми живемо сподіванням і терпимо ці часи, як ті, що минуть і після котрих настане блаженство мирного життя. Запамʼятайте: так як було колись - більше ніколи не буває. Повторюючись, нагадую, що зараз насправді, наш найкращий час, а не ефемерний «колись», який не факт що взагалі буде. Війна - нова реальність. Годі зважати на очікування її кінця, прийміть дійсність та тоді ви зможете нарешті припинити терпіти і обрати вірну роль із прислівʼя: «бажаючого доля веде, а не бажаючого тягне».
Є такий феномен, як «відчужений свій». Це я його так назвав, зазначу. Дуже часто певна ідея, що вирує в колективних субʼєктах, як то нації, чи соціуми, чи меншини, чи будь-який субʼєкт, після подолання певного порогу набора критичної маси перетворюється на організацію, інституцію, «двіжуху». Легитимізується, частково легалізується, набуває структури, ієрархії, лідерів тощо. Після такого перетворення лишається «інший», мовою французьких філософів минулого століття. Цей «інший» - це неврахований субʼєкт. Певна меншина, яка з одного боку є повноцінним елементом цілого, але з іншого, по певним причинам, не доєднана до цього цілого. І цей «інший» завжди поступово формується як контр-еліта, відносно цілого і його еліти.У ліволіберальній пропаганді таке трапилось із старими фемками та новими трансами, яких старі фемки зневажають та не рахують за «жінок». Подібне сталося з євреями, які передали пальму першості арабам. І так далі.Але найважливіше для нас - це правий спектр, де це правило теж не виключення. Дехто з нашого дискурсу не вписався у існуючи структури, дехто не любить лідерів, декого образили або знецінили, як їм здається. І що вони роблять? Вони в ту ж секунду забувають про спільне благо. Починають свою священну війну навіть проти недружніх для них структур, але які переслідують спільні із цим «іншим» цілі. Він, «інший», починає свою війну із нетакими, неідеальними, занадто недосконалими дружніми. В таких людей і країна дуже погана, бо вони забувають що іншої ідеальної ми ще не збудували. І лідери всі гнилі, бо нажаль, не цар Леонід веде нас в бій. Вони обирають шлях деструкції, не розуміючи, що поваливши те, що є, ти не отримуєш щось краще, а просто починаєш з нуля. Це ми ще забуваємо, що і в минулому наші герої досконалими аж ніяк не були.Це де чого? Це вам інструкція до сприйняття деяких правих, але ображених каналів/лідерів думок/ресурсів тощо. Вони часто з нами про одне, але їх ненависть до існуючих структур переважає ненависть до справжніх ворогів. І я не рахую цих не вписаних в нашу парадигму субʼєктів за відвертих противників, але рахую за дурнів, що шкодять, бо не впорались із своїми проблемами.Памʼятайте. Наша мета - благополуччя української нації, шляхом ствердження української держави за будь-яку ціну, і перетворення цієї держави у національно-орієнтовану. При поразці у війні ми не зможемо збудувати нічого. А отже, ми маємо боротись і з кольоровою навалою, і з толерантною пропагандою, як і з її носіями, і з олігархами та деякими елементами влади, АЛЕ це не повинно бути сплачено ціною поразки у війні, бо після неї ця гра закінчиться назавжди.
Деякі унікуми кажуть нам, мовляв нацисти хотіли знищити усіх словʼян та міфічний пласт ОСТ (оригіналу та документів стосовно якого не було знайдено, окрім «викраденого чорновика» якимсь кдбшником) мав статися. Але ось що ми читаємо в Альфреда Розенберга, одного із головних ідеологів арійського міфу 3 Рейху:«Київ був головним центром варязької держави з нордичною панівною верствою. Але й після татарського панування Київ протягом довгого часу грав роль полюса, супротивного Москві. Його внутрішнє національне життя засновано на майже незалежній традиції, що постала на власному ґрунті, всупереч твердженням московитської історіографії, котрі опанували всю європейську науку. [Нашим] політичним завданням для цієї області мало б бути заохочення прагнень до національної незалежності аж до створення самостійної державності, якій належало б одній або у поєднанні з Донською областю та Кавказом у вигляді Чорноморського союзу постійно стримувати Москву та убезпечувати великонімецький життєвий простір зі сходу».1938-й: французький посол у Варшаві Ноель доповідав у Париж: «Створення Великої України під німецьким верховним пануванням – такою на сьогодні уявляється концепція керівних націонал-соціалістів і, безперечно, також концепція пана Гітлера».
У США після часткової зміни вектору державної пропаганди кількість ЛГБТ-людей стрімко знизилася.Новий звіт CHSS показує, що рівень «трансгендерної» та «квір-ідентичності» серед молодих американців, особливо в елітних навчальних закладах, різко впав з моменту свого піку в 2023 році. Опитування, проведене серед 68 510 студентів показало, що у 2025 році 3,6% ідентифікували себе як «небінарні». Кількість осіб, які себе ідентифікують як не гетеросексуали, також знизилася майже на 10 відсотків з 2023 року. У 2025 році першокурсники рідше ідентифікували себе як «бісексуали», «трансгендери», «квіри» або «ті, хто ще не визначився».Для порівняння, інші статистичні дані за 2023 рік показували, що у 2022 році кожна п'ята людина віком від 18 до 25 років вважала себе частиною ЛГБТ спільноти — це 19.7% населення країни серед цієї демографічної групи. Головною причиною такого різкого падіння кількості ЛГБТ-осіб вважають покращення психічного здоров’я молоді. Насправді ще однією з головних причин, окрім психічного здоров'я — є відсутність пропаганди ЛГБТ на державному рівні. Це зайвий раз показує, що ЛГБТ ідеологія побудована на брехні, яка без підтримки державами та фондами швидко втрачає вплив.☠️ @vallholl
TGLIST.COM.UA
