Платон как хранитель жизниПусть каждый занимается своим делом в соответствии со своими наследственными задатками. Исходя из этого требования, Платон не доверяет спросу и предложению на всякого рода «образование» в тогдашних Афинах, которые были учебным центром всей Греции. Даже философом надо родиться; по Платону, это задача избранного меньшинства.«Нынешние неудачи философии и низкая оценка, которая ей дается, имеют свою причину в том, что оставлены без внимания требования к занятию ею».Требования какого рода? Мы, современные люди, в подобных случаях думаем, прежде всего, о дипломах, экзаменах, подготовительных курсах. Иначе у Платона. Он продолжает свою фразу так: «… потому что не ублюдки должны заниматься ею, а люди чистой крови» (Государство. 535).Пригодность для занятий философией это вопрос крови. Занятие ею — дело избранной группы. Иначе думать Платон не мог, так как под философией, которая входила у него в программу обучения руководящих кадров, он понимал «науку для свободных, воодушевленных только чистой истиной мужей» (Софист, 253). Для него обучение имело смысл лишь в том случае, если оно развивало задатки «людей благородных, со свободным образом мыслей» (Горгий, 485).«Предпочтение должно отдаваться самым настойчивым и смелым юношам, желательно и самым красивым. Кроме того, кандидаты должны обладать не только благородным образом мыслей, но и теми природными дарованиями, которые соответствуют нашему способу обучения» (Государство, 535).Так думал один из мудрейших людей, а после него многие философы меньшего масштаба стали распространять не выдерживающее критики учение, будто любому таланту можно научить, притом кого угодно... Философией должны заниматься только люди чистой крови! Знал ли Платон то, о чем мы сегодня только догадываемся; что в лице софистов власть над умами эллинов захватили люди переднеазиатской расы, тогда как нордическая душа, ранее господствовавшая в эллинском мире, умирала? Смысл брака — не похоть отдельного лица, а образцовые дети, не простое продолжение рода, которое презирал Ницше, а повышение его качественного уровня — вот признак благородного брака.В этой связи у Платона, который жил в позднюю эпоху и уже ее не понимал, возникло старое священное представление, которое в древности было известно любому народу индоевропейской языковой семьи и нордической расы: Сохранение рода — основа благочестия.«Что касается вопроса о браке, то я приветствую этот призыв: стремиться к вечной жизни, оставив после себя детей и внуков, которые вместо умершего стали бы новыми служителями Божества» (Законы, 773).Продолжение читайте по ссылке...🌟WJ
Цього дня у передвісті рівнодення хотілось би написати вам текст, що торкається речей подібного порядку. Колись Карл Юнг дуже добре відчув поштовх нації Третьої Імперії до глибин своїх відчуттів. Імʼя їм було «Вотан». Бо Вотан ніколи не зникав. Він дрімав у темних глибинах крові, захований під тягарем століть, поки люди вважали, що стали хазяями власної долі. Але боги не вмирають – вони лише ховаються у вітрах, що пронизують ліси, у громі, що котиться над полями. І ось тепер він знову прокидається.В своєму ессе «Вотан» Юнг пише: «Ми потрапили в полон ірраціонального фактора, що має міфологічну природу, а саме – в руки бога бурі та шаленства».Як колись, так і у сьогоденні люди «особливого типу» можуть відчути, як його сила наростає, як вона б’ється в серці кожного, хто дослухається до поклику предків. Це не просто ідея, не просто спогад – це порив, несамовитий ритм життя, що веде вперед. «Вотан є блукаючим богом, духом невпокійного руху, що штовхає народ у безкінечний вирій змін».Його голос звучить у гомоні вітру, що рве дерева з корінням, у шаленій радості битви, у дикій пристрасті до свободи. Це той самий шал, що охоплював воїнів у давнину, те саме натхнення, що змушувало їх забувати про страх і кидатися в бій. «Коли боги не знаходять людських сердець, вони вселяються у події».І тепер він живе в тих, хто здатен згадати свою історичну памʼять. Він кличе крізь час, крізь кров, крізь сни, що приходять уночі. Це не просто історія минулого – це сила, що нуртує в нас і завжди чекала свого часу, щоб знову підняти нас у вихор бурі.
А я нагадую що Трампу не можна довіряти. Він бізнесмен, а не стратег, і якщо сяде за стіл переговорів із Путіним, то точно почне торгуватися. Його мета – не перемога України, не справедливість, не покарання агресора. Його мета – угода. Гарний заголовок у новинах, черговий «історичний» договір, де всі потисли руки й роз’їхалися задоволені. Ну, крім нас, бо ми точно залишимося з ножем у спині.Ми вже бачили, як працює «мир за будь-яку ціну». Мінські домовленості нас до чого привели? До повномасштабного вторгнення. Бо якщо Росія бачить, що Україна готова поступитися, то вона не зупиняється – вона натискає ще сильніше. Віддати території? Де гарантія, що через пару років вони не підуть далі? Ніякої.Якщо хтось думає, що Захід реально стане на захист України, якщо ми підемо на поступки, то це наївність. Європа хоче тиші. Америка хоче закрити питання й зайнятися Китаєм. А що хоче Трамп? Виграти вибори. І якщо для цього треба буде вмовити нас «поступитися заради миру», то він це зробить, навіть не моргнувши.Що робити? Ставати сильнішими. Розраховувати тільки на себе й тих, хто реально допомагає зброєю, а не словами. Не слухати казки про переговори, які принесуть нам перемогу – це брехня. Перемога буде тільки тоді, коли останній московит забереться з нашої землі. Іншого варіанту нема.
Декілька слів про ситуацію з трампом.По-перше, як передмова: наша перемога невідворотня як схід сонця. Навіть не сумнівайтесь.По-друге, для розуміння. Я нацист, зеленський єврей, в нашій країні дуже багато проблем. Дуже. І в війську, і у внутрішній та зовнішній політиці, і на ідеологічному просторі та єдиній політичній лінії держави (яка дуже мутна). Якби до влади прийшли люди, яких я б хотів бачити, то все було б краще. Як мінімум у питаннях, не повʼязаних із міжнародними відносинами.А ось тепер те, що не є попсовою думкою деяких унікумів на деяких каналах. Як військових і типу правих, так і типово ліберальних. Про що конкретніше напишу нижче.Щоб перемогти в війні нам треба бути єдиною державою та єдиною нацією. Ця абстракція усім зрозуміла, але коли доходить до конкретики, більшість наших співгромадян одразу випадають на мороз і кажуть сумнозвісне «ето другоє». Але в чому саме єдність? У стані війни, по-перше, це авторитет та влада єдиної вертикалі. Від ПРЕЗИДЕНТА і головнокомандувача до новомобілізованного толіка 54 роки з хацапетівки. Ми повинні підримувати не особистість ЗЕЛЕНСЬКОГО, а Українського президента!!! Подобається нам чи ні, але на разі це криворізький єврей.Коли якийсь клоун по той бік океану щось ліпить нам про те, як ми маємо погоджуватись на його умови, то він може йти на хуй. Ми не давали права диктувати закон для росіян, але чомусь маємо це робити для американців? Які, власне, тут захищають СВОЇ Ж інтереси, а не просто люблять Україну. Зеленський послідовний у одному найважливішому питанні: нам потрібна перемога! При чому, з військовою підтримкою у тому числі. Ядерні бомби, війська нато, сильне пво, ОВТ та все інше. І в цьому УСІ АДЕКВАТНІ УКРАЇНЦІ, а тим більше ПРАВІ, мають бути солідарні! Інакше - вони або ідіоти, або підораси.Ми переможемо, а потім спитаємо з кожного. З президента, з генералів та полковників, з депутатів та міністрів, і навіть з закордонних партнерів. АЛЕ СПЕРШУ ТРЕБА ПЕРЕМОГТИ. А для цього нам потрібний єдиний авторитет управління та командування.Хто хоче зіграти в демократію, можете прийти до війська і перед кожним боєм проводити голосування, чи хочуть бійці йти воювати та утримувати позиції. Ось що пропонує клоун-трамп. І ось що буде, якщо українці не припинять пиздіти хуйню в інтернеті на власних лідерів ПІД ЧАС ВІЙНИ.
«Для подлинно правых левыми являются практически все революционные движения, происходившие в мире, начиная приблизительно со времён Французской революции, или, в терминологии правых, революции третьего сословия. Таким образом, для подлинно правых левыми являются как либерально-демократические движения, так и коммунистические, которые в процессе общей инволюции последовательно сменяют друг друга. Остановимся немного на понятии инволюции. Общеизвестно, что как демократы, так и коммунисты, склонны оценивать историю исходя из теории эволюции, то есть последовательного усовершенствования человечества. В отличие от них, правые смотрят на историю как на постоянно нарастающий процесс удаления человека от своего первоначала, так называемого Золотого Века, то есть времени Откровения, того состояния, когда человек мог непосредственно лицезреть Бога и говорить с Ним. Впрочем, это не означает, что правые довольствуются пассивным наблюдением, так как отдельный человек, нация или государство могут достичь реализации своих высших целей невзирая на торжествующий во всем окружающем мире хаос. Кроме того, правые, в отличие от левых, склонны оценивать историю с точки зрения не „классового“, а „сословного“ деления. Это продиктовано тем, что понятие „класса“ относится к экономической категории, а понятие „сословия“, прежде всего, к политической. Между тем, именно признание приоритета политики над экономикой является одним из наиболее принципиальных отличий правых от левых. Исходя из этого, правые в области экономики, прежде всего, отстаивают принцип автаркии, то есть полной экономической независимости, поскольку совершенно очевидно, что политическая независимость требует и экономической независимости. Соответственно, для правых не существует дилеммы: только социализм или только капитализм. Просто-напросто, экономический уклад должен соответствовать тем политическим целям, которые стоят перед государством. И, наконец, принципиальным отличием правых от левых является антиматериализм (я сознательно избегаю таких слов, как религиозность или духовность, поскольку в последнее время каждый толкует их по-своему). Людей верующих сегодня можно встретить как в рядах коммунистов, так и в рядах демократов, но точно так же и у тех, и у других не возбраняется быть атеистом. Но среди правых материалистов быть не может принципиально, поскольку для нас власть является легитимной лишь при условии её освящения свыше». (Виктория Ванюшкина)🌟WJ
В японському дзен-буддизмі існує таке твердження: в бою ти повинен бути одержим ідеєю вбивства ворога. Ні сумніви, ні перешкоди, ні мораль або співчуття не повинні стояти в тебе на шляху. І хоч би перед тобою був сам Будда - вбий його.Це дуже цікаво. Воно перегукується с хашашинським запереченням істинності будь-чого та дозволенності будь-чого. В цій традиційній філософії світосприйняття ми знов бачимо вузький та конкретний підхід до дії як образу життя. Черговий вартовий по Платону. Ідея в тому, що коли ви усвідомлюєте навіщо живете, коли у вашому розумі та серці живе глибоке переконання у вірності дій та вашого шляху, хто б на цьому шляху не стояв - вбий його. У шляху до праведності, якщо ти хочеш зрозуміти тонкі основи буття та свого призначення, а тим більше, бути в них вірним, в тебе немає жодних перешкод, моральних перепон, авторитетів думок або будь-чого іншого. У істинності не існує форм, імен, тверджень або догм. Це все форми нашого сприйняття цієї істини. І коли ти підбираєшся ближче, тобі буде замало простору з цими обмеженнями.І хоч би сам твій Бог став на твоєму шляху до праведності - вбий його і іди далі.
Андрій Білецький: 14 жовтня — знаковий день в українській історіїЗвернення командира Третьої окремої штурмової бригади, полковника Андрія Білецького до Дня створення УПА та Третьої штурмової.«У минулому столітті цього дня була заснована УПА, яка билася за українську державу.На старті нового тисячоліття ми, молоді українські націоналісти, билися за визнання УПА в українській державі. З початком війни 2014-го ми, загартовані тюрмами, бійками з силовиками, кремлівськими наклепами, ми створили найпотужніший добровольчий підрозділ. А згодом — безліч організацій — юнацьких, дитячих, мистецьких, політичних. Ми воювали на фронті й боролися за українську ідею у цивільному житті. У війну 2022-го прийшли потужним військовим і ветеранським братерством, яке вже мало досвід та високий професіоналізм, але зберегло добровольчі ініціативу, креатив та дух. Наше військове братерство почало створювати бригаду влітку 2022-го у Волинських лісах, тих самих, де зродилася УПА. З того часу воюємо на найбільш гарячих напрямках. Херсонщина осені 2022-го, Бахмут зими 2023-го, Авдіївка лютого 2024-го, Харківщина… Де б ми не воювали і якою безвихідною не була б ситуація, скрізь нам вдалося проявити себе якнайкраще. За нашою ініціативою Командування назначило 14 жовтня днем Третьої штурмової. Який же ще день календаря мав бути нашим? Вітаю усіх причетних з Днем Третьої штурмової! Вірю, що наша слава гримітиме крізь віки йпримножить справу великих попередників!»3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦
Мені вже блять остогид цей плюшевий націоналізм. Всі намагаються не вийти раптово за рамки, усім сподобатись. Навіть коли кругом всі вмирати починають, це не є рушієм до волі змінити щось, заявити про свої ідеї.Ми українські націоналісти. Але будь-ласка, не треба це поєднувати із нацією за кровною ознакою. Тільки політична. Український єврей, український татарин, український росіянин. Хто-завгодно, але тільки не акцентуйте на крові.В нас є свої герої. Святослав, Хмельницкий, Гонта із Залізняком, ОУН, УПА. Але будь-ласка, не кажіть що всі вони винищували жидів. Не кажіть національностей тих, кого вбивали наші герої. Нехай то все буде русня. Навіть, якщо її не було тоді. Або взагалі давайте забувати, за що тоді вбивали і кого.В нас навіть є Дивізія Галичина. Але давайте не звертати уваги на те, що перед цією назвою написано СС. І давайте зробимо вигляд, що бійці СС могли не любити Гітлера, а насправді любити євреїв. Просто часи такі були. І взагалі, вони помилялись.В нас є захисники, але будь-ласка, давайте допишемо до них ще «захисниці». Бо це інклюзивно, толерантно і легітимізовано державою. Зробимо вигляд, шо жінок воює рівно стільки ж, скільки і чоловіків. І знову вдамо, ніби якщо вони в армії - це вже воїнкині. Не важливо, що вони навіть в окопах бувають лише 1 з 10. Не дай боже хтось подумає, що ми за роль жінки як матері та дружини, а чоловіка - як батька і воїна. В нас повсюди має бути гендерна рівність, а там де вона біологічно неможлива, ми її вигадаємо.Якщо навіть лгбт-ідеологія, що корінням йде з марксизму, буде навʼязувати нам свої порядки, то панове націоналісти, будь-ласка, не кажіть про це нічого. Зробіть вигляд, шо їх немає. Якось розійдуться. А нам ще із західними партнерами треба якось працювати.Так от що я вам скажу. Пішли вони всі на хуй. Я націоналіст. Українець може бути лише по крові. Жінка має бути дружиною і матірʼю. В Україні повинні жити тільки українці. Я ненавиджу своїх ворогів, і далеко не всі з них росіяни. Я ненавиджу етнічних ворогів, ідейних, політичних. Для мене є лише ідея крові, ідея касти, ідея міфу. Зіг Хайль, панове політкоректні. Якщо ваше коло не сприймає це як «занадто радикально», це не ваше коло.
Судячи з усього, ніхто не любить читати багато букв, отже доступніше писати маленькі тексти тезисно. Але це погано вас характеризує. Давайте-но читайте все, що я пощу тут!Юліус Евола писав про найголовнішу цінність війни, а саме - перетворення особистості. Перефразуючи, можу вам сказати про це так:Багато профанів кажуть, ніби війни - горе, тому що гинуть найкращі. Але найкращими цих людей робить саме їх здатність загинути за щось більше, ніж їх життя. А отже, саме тому вони й найкращі. Якби в їх житті не було випадків, де від них потребувало б жертовності, не було б і критерію визначення кращих.Війна йде вже давно. Були перемоги й поразки, ми втомились та звикли. Але одного дня вона закінчиться. Ми з подивом поглянемо на дні минулих боїв і зрозуміємо, що поряд з нами кожен день історія нашими руками писала свою хронологію. А ми сприймали це як буденність, що набридла. І щастя тим, що причетні до величних подій. І горе індифферентним супутникам наших днів, що були сусідами по простору, але виявились недостатньо людьми, щоб бути субʼєктами свого життя, а не звичайними пасивними відчуженними тінями самих себе.
Отличный и точный слоган на плакате. Антибелые режимы демократий запада падали на колени перед чёрными погромщиками BLM, повязывали радужные ленты на бесчисленные парады педерастов и извращенцев, но как только разгневанные белые люди поднялись, дабы защитить своих белых детей, мусора начали остервенело забивать их, защищаю черножопую мразь, насильников и убийц. Годами правительство Великобритании уничтожало любой националистический протест и и организации; National Action, British National Party - их объявили террористами обрушили всю мощь карательной системы страны. Параллельно правительство «закрывало глаза» на бесчисленные ячейки исламских террористов, упрямо не замечало банды чурок-насильников детей “grooming gangs” и потакало росту этнической преступности в погоне за «многонационалией» и мультикультурализмом. Самое поганое в том, что точно такая же картина во Франции, ФРГ, Скандинавии и, конечно, России: антинациональные и антинародные режимы потворствуют инородцам и нещадно уничтожают любые проявления национальной гордости и национальной силы; из поганого рта президента РЫ ругательство «многонационалия» звучит чаще, чем голливудских нарративах, а очередной немецкий канцлер призывает к «диалогу культур». При этом не важно, сколько детей зарежет очередной черножобый ублюдок в Москве, Париже или Лондоне - врагом в этих странах всегда будет белый националист. Это полноценная война против Белого человека, которая ведётся пука мигрантов, мусоров , политиков, деятелей культуры и медиа. Защищайте себя и своих белых детей. Или умрите вместе с ними. Решать вам, я свой личный выбор сделал.
