- Серед спокійного міста ввечері йде людина. Йде в якесь місце, певно додому, і думає про свої плани на завтра, можливо про роботу або про ресторан на вихідних.- Раптом хтось атакує цю людину. Хтось із зброєю починає бити та притискати до землі бідного обивателя великого міста. І цей злочинець начебто не намагається грабувати. Він з незрозумілих причин здійснює насильство.- Жертва починає кричати: поліція! Допоможіть мені! Жертва апелює до держави, до органів правопорядку, до тих, хто існує як раз для вирішення подібних ситуацій. Але ніхто не приходить. Мабуть, були далеко, мабуть не почули. Але ж мають встигнути, думає жертва.- Деякий час після наш герой розповіді розуміє, що поліції не буде. Приходить розуміння, що ціла інституція яку реформували, якій давались кошти, яка буквально була вигадана для сьогоднішнього дня - сьогодні не допоможе.- Наш герой розуміє: але ж є люди, є суспільство навколо! В цих домах хтось живе! І починає кричати про допомогу, звертаючись до людей, до кожного особисто, і в той же час, ні до кого конкретно. Ніхто не хоче ризикувати, це не їх справа, в них є свої проблеми, свої плани і свої вихідні. Та й взагалі, вони вже давно розішлись, бо страшно все ж таки по вулицям вночі ходити.- Ніхто не допомагає жертві. Навіть її друзі не опинились поруч. Мабуть, не встигли, або не дуже захотіли встигнути? І вже при смерті від ударів ножем при втраті крові жертва розуміє: «але що залишилось? Нічого і нікого? Чи все ж таки хтось ще є? Чи це я сам?». Але запізно для знаходження субʼєктності, запізно для усвідомлення персональної відповідальності за все навколо, адже смерть не чекає, доки до вас дійде одкровення.Трагедія цієї увертюри не в смерті героя, а у відповіді на питання: «чи зрозумію я це раніше, ніж він?».
Я не хочу посміхатись.В західному світі існує певний культ посмішки. Навіть західні добровольці, які воюють на нашому боці, вбачають нас занадто похмурими. Американці взагалі культивують свою посмішку. Уся політика робиться з посмішкою, завжди треба виглядати презентабельно, доброзичливо. Вони навіть не сприймають це як лицемірство, це занадто глибоко в їх психології, вони тупо вважають це ознакою доброго тону.Багато хто посміхається на фото; посміхаються незнайомцям; посміхаються коли комусь, але не їм, ніби радісно; посміхаються в тих ситуаціях, де ніби варто посміхатись, без будь-якого розуміння навіщо, а тим більше, без будь-якого відчуття та бажання посміхнутись по-справжньому. Ця практика є лише верхівкою більш глибокої практики не виявляти справжніх намірів та грати в гру, ніби актори в театрі, де не важливо як воно на справді, бо є встановлені правила гри. Ти повинен сяяти доброзичливістю.Ви дуже щасливий, якщо колись попадали в коло людей, для яких вам немає сенсу кимось здаватись, з якими ви знаєте один одного більше, ніж просто формально. В такому колі є можливість відкрито казати людям, що тобі не подобається їх поведінка, ти не розділяєш їх поглядів, або тобі просто нецікаво зараз спілкуватись про щось конкретне, ба навіть спілкуватись взагалі. І жодного зважання на тактовність. Це може бути дико, спершу, але потім в такому стані ти вбачаєш справжню свободу та щирість. Такі місця і такі люди - острівки чесності серед моря манекенів, що вдають когось і ніким не являються.З незнайомими людьми, ті з нас, хто не тримаються певної фамілʼярної гігієни є менш мудрими. В таких діалогах забагато вдаваних зацікавленостей та імітацій. І дуже важко буває тим, хто часто практикує подібне, - не забути себе взагалі. Бо в моменті ти можеш віднайти себе як «особистість для когось», замість «особистості для себе». Існує ціла філософська концепція, що постулює, ніби людина завжди і навіть наодинці ходить, думає та говорить таким чином і такі речі, які нібито мають справити певне враження, або не справити негативного ефекту на когось. Когось, кого навіть немає поряд. Це і є світ імітації. Це і є глобальне забуття щирості.Занадто небагато в світі такого, що вимушує відчувати. Навіщо паплюжити ці стани зображуванням чогось, чого не існує?
Нещодавно Стерненко викатав пост, де звинуватив підрозділ Скеля. Коротко, суть така: підори воюють мʼясом, і на думку Стерненка, Скеля воює так само. Оперує він фотографією вбитих бійців Скелі біля їх БТРу. Це був епізод із недавнього штурму ворожих позицій. Або спроби штурму.Скеля відповіла Стерненку в інтернеті якось так: операція була спланована достатньо ретельно, була забезпечена підтримка піхоти вогневими засобами та БПЛА. Частина бійців потрапила під обстріл та загинула. Після операції було проведено АПД, враховані помилки. А якщо Стерненко, опираючись на фото, робить якісь висновки, то по-перше - він допомагає ворожому ІПСО, а по-друге, якщо такий розумний, нехай приїде та покаже як треба.Щодо Стерненка. Він колись був в правій двіжусі, когось порізав, майже сів. Його тоді відмазали, але після тих подій, він дуже підозріло почав захищати лгбт та іншу гидоту. А в двіжусі ніколи нічого собою не являв. Наразі, якийсь там радник. Так, робить збори на БПЛА та допомагає підрозділам, але зауважте, це НЕ ЙОГО КОШТИ, а кошти волонтерів, які донатять. Жодного дня не воював. Загалом, персона негативна, хоча й частково корисна.Скеля. Підрозділ, який звинувачують у «занадто жорстких» методах роботи. Або «занадто мʼясних» операціях. Але ось що маю сказати: 1) якщо ти боягуз, то ти знайдеш мільйон причин, чому якась операція мʼясна, непотрібна та тупа. Тому що ти така собака, яку не влаштує жодна операція, в якій брати участь повинен саме ти. А тепер уявіть, як доводиться командувати та воювати деморалізованими алкоголіками та наркоманами, або увʼязненими. А Скеля порається. Це і називають «методами».2) Скеля один з небагатьох підрозділів в країні, який здатен на наступальні дії взагалі! Більшість бригад ЗСУ тупо не можуть спланувати, організувати та проконтролювати наступальну операцію, а тим більше - зробити її успішно з мінімумом втрат. А Скеля, хай навіть погано та неідеально, але робить це. В тому числі завдяки «методам».Як висновок: розпіарений організатор сборів, якийсь позаштатний радник, що захищає лгбт та жодного дня не воював, звинувачує підрозділ, який воює та здатен на наступальні дії з дуже неякісним особовим складом у тому, що цей підрозділ воює занадто неідеально. Ну ви зрозуміли.Ми дожились до таких часів, коли звинувачення у «мʼясництві» тупо дорівнює звинуваченню тцк у здійсненні своєї роботи. Дві сторони однієї медалі, медалі підорів та ухилянтів. І зрозуміло, що є погані командири та погано сплановані штурми. Але це війна, і хто дуже розумний в інтернеті, хай спочатку прийде та покаже як треба.
☠️♣️⚠️💣💥Голос здорового глузду від Андрія Кондрать'єва. Поділяємо на всі 1000+1%:Люди обурюються, як так сталось, що Шахеди долетіли до Львова, Франківська, Тернополя. Де ППО? Чому ППО нічого не збивають?А потім ті самі люди лайкають та поширюють сміттєві відео, як чергові напівватні напівбожевільні жінки сумками відбивають у ТЦК чергового того, хто за 12 років війни не знайшов собі нормальний підрозділ, не зробив третю дитину, не нарішав бронь чи відстрочку. І взагалі — вайна внє палітікі. Так ось. Не обурюйтесь. Нестача позицій ППО — це якраз через брак тих самих людей, яких ті кончені тітки якось відбили в ТЦК. Ви підтримуєте, щоб в МВГ ППО не було людей. Ви підтримуєте, щоб не було пілотів, які летять на FPV стримувати мʼясний прорив ворога. Ви підтримуєте те, щоб менше людей вели аеророзвідку, щоб не було кому слухати ворожі рації та розшифровувати розмови, щоб не було кому виставити РЕБ. Щоб не було кому тримати позиції врешті решт. Ви — не підтримуєте армію. Чому тоді скиглите?Ви або не скигліть, або робіть щось.А так, забув, то знову Зеленський винуватий, бо міндіч Чонгар двушка на москву. А ще Оман шашлики. Всі винні, окрім вас самих. І служити повинні всі інші, окрім вас самих.
Руслан Кухарчук доречно зауважує:Канабіс і препарати на його основі НЕ лікують. Нічого не лікують взагалі. Навпаки - шкодять. Посилюють погану симптоматику.16 березня, в найавторитетнішому медичному журналі світу The Lancet опубліковано масштабний огляд 54-х високоякісних досліджень по цій темі.«Ми не знайшли ЖОДНИХ доказів того, що будь-яка форма канабісу ефективна для лікування тривожності, депресії чи посттравматичного стресового розладу. А це три найпоширеніші причини, через які його призначають», – зазначив доктор і професор Джек Вілсон, науковий співробітник Університету Сіднея і головний автор опублікованого дослідження.Тобто брехали всі.Брехали народні депутати на чолі зі Стефанишиною і головою профільного комітету Радуцьким. Брехав міністр охорони здоров'я Ляшко, який на фінальному етапі піддався тиску і почав транслювати маячню про медичні властивості канабісу.Брехали грантові активісти, типу Дмитра Шерембея, який все своє життя присвятив легалізації наркотИ в Україні - спочатку метадону, тепер канабісу. Повівся на цей розводянк навіть президент, коли озвучив цю тему з трибуни парламенту.Тому ще раз нагадую правило:- НІКОЛИ не вірте лівим легалайзерам. Вони завжди брешуть. Завжди, винятків не існує. І не має значення, що легалізовувати - наркоту, порновиробництво, лгбт чи проституцію.Їхня мета - знищити людину і народи. І ще при цьому паралельно заробити гроші на цьому процесі знищення.——Щодо цього в мистецькій формі - у виставі Штучний інтелект. 25 березня Корчинський | Співпраця | Мерч | Книга | Актуальний збір
Про ножі, мечі та холодну зброю.Стара аналогія каже нам: візьми до рук лопату та постій із нею. А потім візьми до рук меч. Порівняй відчуття. Матерія ідентична, але наповнення сенсом впливає навіть на емоційний стан.Холодна зброя, візьмемо до прикладу ніж - це, по перше, довершення форми. У своїй досконалості ніж не має конкуренції. Нічого зайвого, лише практична частина. Простий колір, простий матеріал, трохи декору для естетики та чисто утилітарна функція леза, що була замислена таким чином, щоб якомога ефективніше різати та колоти. Де треба конструкція ширша та товстіша, а де треба - лезо поступово переходить у тонку кромку, яка покликана нести на своєму вістрі усю енергію, передану від людської руки.Логіка застосування. Ця досконала форма, що нібито обмежена у тих границях, які найбільш пасують ідеї її використання, напряму логічно повʼязана як із метою її застосування, так і взагалі виготовлення ножа. Звісно, ножами готують їжу та відкривають банки, але ви розумієте про що я. В кожному ножі є ідея вбивства. Кожна смуга металу, що розфасована по наших кишенях має в собі мету пройти скрізь шкіру, мʼязи та кістки, щоб пустити кров. І коли ти дивишся на ніж, ти розумієш, що він довершений не тільки формою, але і своїм нігілістичним сенсом. Блиск леза - це тихий шепіт смерті, яка ще не прийшла, але нагадує про себе. Вона там, і завжди там буде. Я б навіть сказав, що це не ми оперуємо холодною зброєю, а вона через людину видобувається як руда, переплавляється, оформлюється та досягає наших долоней, щоб потім виконати свій природній задум.Естетика пронизує світ, а світ екстремальних станів, скоріше, чиста поезія, ніж будь-що інше.
Даю вам топ 6 книг для ознайомлення, які, я переконаний, найважливіші для входу до правої думки; розуміння сенсів, які панують над Європою, та які апелюють до вічного. Ці роботи не є єдиними до прочитання книгами взагалі, але сам собі я б порадив починати саме з них. Проте, звісно, для розуміння ви потребуєте наявність певного культурного кругозору та базису; інакше текст пройде повз ваш розум. В цьому списку представлені римлянин, німець, італієць, американець, японець та єврей. Дивно, але усі ці люди дуже глибоко зрозуміли суть європейського трагізму та парадигми їх сучасності. Для двох останніх, мабуть, знаходження поза нашого етносу допомогло як би збоку побачити хронологію та коріння проблеми. Із неєвропейської літератури я раджу читати тільки включені в цей список праці.1) Ямамото Цунетомо - ХагакуреКнига просякнута кровʼю та смертю. Вона описує події у світі людей, які у страшному сні не здатні були побачити таку концепцію як «гуманізм». Одержимість честю та Шляхом, де саме правильна смерть є не лише логічною, але і необхідною умовою для правильного життя. Одразу після цієї книги раджу прочитати Юкіо Місіму - Хагакуре Нюмон. Це, по суті, коментарі, а сам автор жив і помер цілком опираючись на приведену працю, розуміючи її глибше, ніж будь-хто в світі.2) Отто Вайненгер - Стать і ХарактерКоли ми кажемо про фемінізацію світу, інфантилізацію чоловіків та суспільних відносин - ми оперуємо сенсами, які більше 100 років тому навів цей автор у своїй книзі. Дуже влучна та тонка оцінка для розуміння жінки, та й чоловіка також; після чого автор екстраполює ці висновки на цілі раси, де ми знаходимо логічні збіжності щоб ще глибше переконатись у вірності написаного. Сам автор не зміг стерпіти життя єврея в Європі епохи другого Рейху, після чого скоїв самогубство у кризі самоідентифікації.3) Марк Аврелій - Наодинці з СобоюЦя праця прямо допомогла мені переносити страх, небезпеки та тяжкість фронту. Чергова книга, яка доводить, що ідеальне визначає матеріальне. Як апогей стоїцизму, ще й написана імператором-філософом, дає нам найбільш глибоке та заспокоююче у своїй рівновазі розуміння таких речей як обовʼязок, нещастя, смерть та кінечність усього буття.4) Фрідріх Ніцше - Генеалогія МораліКнига простіша та коротша за великого Заратустру, з неї б і радив починати читати Ніцше. Сам автор надихав вищевказаного Вайненгера, від чого, ви помітите, праці перегукуються. Дуже влучно описаний семітський дух, який отруїв розум європейців через пустельні релігії та пустельну мораль. Демонструє нам коріння занепаду та підміни понять, коли сильне почало вважатися слабким, а слабкість жертви піднялась на пʼєдестал шанування.5) Юліус Евола - Метафізика ВійниПраця є збіркою статей відомого Традиціоналіста. Ця книга була першою, яку я прочитав опинившись в окопах в часи АТО. Це перше джерело нового сенсу у сприйнятті війни, яке я для себе знайшов. Замість «кров, сльози, горе і відсутність будь-чого позитивного», я вперше побачив глибинний сенс жертви, подолання небезпеки та сам дух війни і воїна, що веде серця достойних по сьогодні.6) Річард Ферле - Еректус бродить серед насКнига більш матеріального виміру, яка не претендує на вищі сенси, але дуже деталізовано та вичерпно описує, що таке раса сьогодні. Чисто наукова, полишена міфологізації, тим і корисна праця. Дослідження є дуже свіжими, після ознайомлення із якими, починаєш вважати, що сучасні поборники толерантності та «ліберальні вчені» або божевільні ідіоти, або заангажовані вороги.
Вам не здається дивним, що якщо якась істота дуже голосно волає про права жінок, вона виявляється також чайлдфрі, лгбт-френдлі, носієм гепатиту С та фанатом МДМА і амфетаміну? Ну і звісно, завозом орди африканців в Європу. Тобто, ну тут просто конченому ідіоту повинно бути зрозуміло, що ця так звана «боротьба за права жінок», насправді боротьба проти української нації. І всіх європейських націй також, звісно. Я не знаю скільки ще треба це повторювати.Сьогодні увесь інстаграм та інші мережі повняться привітанням жінок із тим, що вони не жіночні. Що не пост, то про жінку-бодібілдера, жінку-дронщика, жінку-блядь чи яку завгодно ще, головне не жінку-матір або жінку-дружину. Жінки, ви в тій мірі людина, в якій ви жінка. А жінкою вас робить, окрім біологічних ознак, жіночність. Втрачаючи жіночність жінка втрачає сенс буття. Ну а стосовно цих божевільних на майданах із кольоровими прапорами я прийшов до одного висновку: з друзями дискутуй, тих що сумніваються - переконуй, а з відвертими потворами та ворогами не треба говорити, з ними треба інакше.
Не дуже популярна думка, але особисто в моєму житті війна - це краще що в ньому було. Я ніколи не наближався до екзистенційних станів щільніше, ніж в бою і ніщо в моєму житті не викликає стільки спогадів та гордості як мій, в першу чергу піхотно-штурмовий, досвід. 4 роки тому я ліг спати і прокинувся вже з запахом диму на вулиці. Я чітко памʼятаю як посміхнувся и подумав: «більше немає питань до життя, міщанських проблем, рутинної роботи та малої зарплати. Попереду лише велич, а мабуть і смерть». Я знав де я повинен бути і що повинен робити. З яким тепер здивуванням я усвідомлюю, що за це доля винагороджує також і в матеріальних та карʼєрних аспектах.4 роки тому я гадав, що ми втратимо півкраїни або навіть усю і решту життя проведемо в партизанський спосіб, або це життя швидко скінчиться. Я буквально відчував подих нації. Ніколи в нашій сучасній історії українець не був настільки звитяжним та сміливим, а також єдиним. Я памʼятаю приліплених скотчем до стовпів циган за крадіжки. І країні в той час навіть непотрібні були мусора.Я памʼятаю як негри та чурки поспішали додому швидше, ніж могли тікати від мене в рамках деяких розважальних заходів. Також, в той час формувалось кольорове лгбт-тро мюнхена. І слава богам, що воно дійсно перекочувало в мюнхенські шелтери. Феменізм тоді вмер і народилася мужність.Підори розповідали про Київ за 3 дні, але майже порожній Київ тоді налаштовувався на битву до кінця. Насправді увесь цей стан свідомості нашої нації цілком залишився в середині наших голів, але знов заснув глибоко. Тому що після відходу загрози трапився приход усієї ментальної та цілком реальної погані, що на початках країну залишила. Це вже зараз ми маємо культ боягузів-ухилянтів та іншої наволочі а також стидаємось радикальних рішень, як то роздача автоматів усім охочим. Скільки ще буде йти війна? Скажу вам: стільки, скільки потрібно. І ми повинні стояти стільки, скільки потрібно. Тріумф волі, повірте, набагато цінніший за нашу втому. Стан розуму українців часів початку повномасштабки вартує десятиліть поступового розчинення ДО великої війни. 4 роки тому іноземці почали забувати характеристику України як країни дешевих повій та почали перевчатись до сприйняття цієї країни, як країни героїв. За це варто вбивати і вмирати. Так як було ДО - не буде більше ніколи. Але ПІСЛЯ може бути набагато величнішим, ніж ми можемо уявити. Слава Нації.
Фронесіс та Софія, або дихотомія знання по Арістотелю.Фронесіс - це знання та навички. Прикладні, прагматичні вміння, які ти використовуєш. Це юриспруденція для юриста або знання мов для лінгвіста, або будова авто для механіка. Це те, що має сенс «на землі», тут і зараз, ну або в перспективі. Ці знання отримують всі, ці знання ви використовуєте у повсякденні.Софія - це мудрість. Філософія (філіо+софія) - любов до мудрості. Ці знання та розуміння ніяк не допоможуть вам в житті, їх неможливо використати матеріально, вони схожі на неконкретні переливання із пустого в порожнє. Але саме це і є те, про що слід сказати «це мені ніколи і ніяк не знадобиться у житті, але я не уявляю як я міг без цього жити».Більшість людей не тяжіє до Софії. Тотальна більшість, я б сказав. Але така є людина. Особисто я впевнений, що якщо одного Фронесіса тобі у житті достатньо, спитай себе, а навіщо це все взагалі?Доречі, Отто Вайнінгер зазначав, що чоловік і жінка відрізняються у тому числі тим, що жінка не має жодного інтересу до Софії, а чоловіку часто замало одного лише Фронесіса і він часто споглядає небеса.Ну і якщо що, пост про роковини війни буде завтра. Напевно.
