Ostap Drozdov

Свою епістолярну активність (листи в нікуди) президент пояснив, як завжди, таємничо, скритно й логорейно: «Від цих листів я отримав результат, але я не можу поділитися зараз тим, який це був результат, але я це зробив, у мене була мета, відправивши лист путіну, і я думаю, що я отримав результат, який був потрібен". Пояснення, сповнене потаємності, інтриги й бетменської значимості, насправді цілком відповідає нарцистичному духу правителя: він саме так уявляє свою підзвітність, прозорість та інші незнайомі слова.Пригадується, у перші роковини Каховського затоплення президента запитали: - Чому в 2022 році окупанти без спротиву взяли Каховську ГЕС? - Я для себе знаю… Я для себе знаю.Цю фразу треба вписати в Конституцію, замінивши нею цілий розділ про відповідальність і обов’язки президента. Що було в Омані? Я для себе знаю. Що було з вагнерівцями? Я для себе знаю. Як вам будувалося в кооперативі Династія? Я для себе знаю. Чому державні зрадники були призначені на найвищі посади в спецслужбах? Я для себе знаю.У кого батько був співробітник ГУР РФ? Я для себе знаю. Що там із розведенням військ і розмінуванням перешийків? Я для себе знаю. Навіщо смердам знати про діла государські? Государ знає, що робить – решта хай не хвилює челядь. Ореол богообраності й німб вершителя доль заважають вести відкриту публічну політику в країні, яка начебто претендує на членство в ЄС.👇https://www.youtube.com/watch?v=m1AMoh1vbTo

52% поляків погіршили своє ставлення до українців. Це кожен другий. Причому антиукраїнські настрої мають виразно агресивний присмак, оскільки 59% тих, хто погіршив ставлення до українців, - мужчини. Антиукраїнські настрої матимуть пролонговану й тривку дію в часі, оскільки про українофобію заявляють 56% молодих поляків-студентів віком до 24 років.Країна, яка найпалкіше прихистила мільйон наших біженців (у своїй більшості рускоязичних і праваславних) розвертається нетерпимістю. Багатокілометрові черги на кордонах, де люди по 3 доби стоять, - це дитячі витівки у порівнянні з тими наслідками, які будуть платити прості українці за непримиренність двох націоналістичних дискурсів (польського й нашого).Найабсурдніше в цій істерії те, що від українського боку генераторами загострень є російськомовні піонери без освіти і найменших знань про визвольні змаги, які вони у школі не проходили. Тоді, як від польського боку націоналістичний трек веде президент Навроцкі – визнаний історик, дослідник антикомунізму й очільник Інституту Національної Пам'яті.До цього слід додати новий тренд: пересічні європейці вважатимуть винними Україну в тому, що наша незгода на припинення війни призводить до загроженості їхнього благоденствія. З часом постане питання про відшкодування наданих Україні грошей, які результату по війні, на думку єврообивателів, не сильно принесли - раз війна загрожує вже європейцям. Не за це вони мільярди давали, аби самим бути загроженими. Усяка павичевість солодка лише на внутрішній кухні. З польського клінчу виходу нема - лише стратегія на примирення. Мусять помʼякшитися еліти і в них, і в нас. Лише тоді всіх попустить. Окреме дякую нашим росмовним біженцям, які добряче постаралися вщент зіпсувати образ українця.

Позаяк почастішали інформповідомлення, мовляв, «на кордоні затримано чоловіка, який за фіктивним шлюбом зі старшою від себе жінкою намагався виїхати» - то на цю абсурдну тему вкотре хочу нагадати. Такого поняття, як «фіктивний шлюб», не існує. Немає фіктивних шлюбів – є офіційно зареєстрований згідно з законом союз двох повнолітніх людей. І на цьому ставиться крапка. Якщо держава зареєструвала шлюб двох повнолітніх осіб, то це не собаче діло прикордонника – досліджувати, чому чоловік, перебуваючи в законному шлюбі з неповносправною жінкою, перетинає кордон. Якщо держава зареєструвала шлюб двох повнолітніх осіб, то це не собаче діло поліцейського – давати свою убогу суб’єктивну оцінку офіційно зареєстрованому союзові, навіть якщо це союз між 45-річним чоловіком і 65-літньою пенсіонеркою. Ніхто, ніколи й ніде не має права ставити під сумнів державну реєстрацію двох громадян, які не зобов’язані комусь доводити свою неземну любов і еротичну пристрасть прямо на прикордонному пункті. Якщо держава зареєструвала шлюб - нікого нічого не має гребсти. Свічку тримати треба в храмі, а не чужих шлюбах.

Любителям легковажити з ядерних погроз ворога слід нагадати базу: ядерна зброя є зброєю відчаю, зброєю останньої надії, зброєю обнулення воєнного театру. Відповідно: вірогідність точкового використання ядерної зброї прямо витікає з погіршення ситуації для росії. Чим тупиковіше й паскудніше складатиметься війна для ворога – тим зростатиме теоретична ймовірність відчаєних кроків. Нічого істеричного в цьому нема – суха констатація. Ядерний ворог тому й називається ядерним, що його боєголовки існують якраз на той крайній випадок, коли треба радикально перебити препоганий тренд війни. Саме тому на болотах усе частіш лунають заклики нарешті покінчити з 5-річною тягучкою, і ці заклики можна сприймати як ліплення запиту на жорсткі дії (в порядку нагнітання: незбивна балістика, орєшнік, ядерна).У лінійній логіці, як би хто на неї не заплющував очі, так чи інак існує прямий зв'язок між успішністю наших ударів по росії та ядерним сценарієм у відповідь. Із цього не випливають жодні висновки – бо з цього й починалася асиметрична війна, розпочата ядерним ворогом: він на старті мав і має ядерну перевагу, яка в критичний момент може все обнулити. Розрахунок ядерного сценарію завжди брався до уваги всіма світовими аналітиками й лідерами. Ну але це вже не наш клопіт: ядерне стримування росії на себе беруть наші ядерні союзники.

Допоки не станеться відчутного зсуву суспільної свідомості в бік Людиноцентризму – доти є потреба всує нагадувати такий культурософський термін, як Некрокульт. Його неодмінно вирощує кожна війна, яка зростає на феноменології романтизованого героїзму. Так смерть і самопожертва проголошуються абсолютними чеснотами і новою соцільною нормою. Замість раціональних вимог шукати вихід зі заклятої мертвої петлі бажаним патерном поведінки стає понадлюдська відчайдушність, почасти марна й ні-на-що-не-впливальна. Я не раз проговорював цей феномен поклоніння смерті й глорифікації загибелі, бо він зазвичай стає притаманний загроженим колективістським спільнотам, які мусять ціною висміювання й розтоптання індивідуалізму (Я-орієнтації) насадити мілітарно-маскулінний апломб. Однак алгоритм Культури як сфери гуманістичних цінностей неможливо буде зламати: чим нав’язливішим стає Некрокульт, тим сильнішою поставатиме альтернативна Антивоєнна Культура. В цьому відеоуривку я пояснюю це на прикладі післявоєнної Європи ХХ сторіччя, яка тому й проживає свої найкращі 80 років після пекла Другої Світової – бо зуміла вистрибнути з Некрокульту й утвердити Культуру Життя.👉https://www.youtube.com/watch?v=kgxcEYC1BFA

Кілька днів поспіль оніміло спостерігав оргазмію приречених стосовно «листа Зеленського» - і вкотре пересвідчувався в 3-секундній акваріюмній пам’яті нашої публіки породи гупі (хоча іхтіологи стверджують, що насправді пам’ять гупі не 3 секунди, а трошки довше).Дефрагментований війною глузд не дозволяє людям пригадати емоційно-неврівноважений твіт Зеленського від 19 грудня 2024 року, в якому він назвав путіна довбойобом. Не важливо, це було розжарення пристрастей чи запальне невладання собою – та відтоді Зеленський власноруч ЗАКРИВ тему прямої комунікації між двома автократами. Зеленський десуб’єктивізований для кремля. Твіт лише зафіксував цю річ. Тому з Києва в москву дзвонить Арахамія, а не цар. Тому контактером із росіянами є Умєров, а не цар. Тому обмін посланнями відбувається через посередників-посланців типу Абрамовича. Замість строчити листи в нікуди – краще скасувати власний указ, який забороняє перемовини з путіним. Беззубий лист Зеленського з завідомо нульовим результатом укотре оприявнює шизофренічне розщеплення наративів: усередину країни транслюється задерикувата й безкомпромісна затятість «до останнього», а назовні – конструктивна готовність особисто говорити з довбойобом і вести з ним підкилимну комунікацію потай від народу, якому малюється цілком протилежна картина. Навіть за мірками аматорської Ліги КВН це надто примітивна двоходівка - казати: от бачите, це вони не хочуть припиняти війну. Насправді ж ситуація всіма гравцями заведена в таку фазу, де вже не працює спрощена схема «хочуть-не-хочуть». Умови закінчення війни відомі й озвучені всіма наддержавами ще рік тому, якщо не більше. Ці умови не зміняться на краще, лише на гірше, і на це епістоли ніяк не впливають.Співвідповідальність за ведення війни несуть дві сторони ведення війни. Це не тому, що Трамп так бачить - а тому, що зі статусу слабшої жертви ми завзято виросли до рівнозначимої сторони війни. Послідовність по-нашому – це робити одне, очікувати іншого, хотіти третього.

Уже стало недоброю традицією щораз після масованого обстрілу воскрешати свою жовчну образу на весь світ за ядерне роззброєння. В уяві неосвічених інфантилів «від нас відібрали ядерну зброю, силою видираючи з рук». Чуючи нарікання заднім числом, щораз доводиться пояснювати: денуклеаризація України була результатом геополітичного вибору самої України, яка з проголошенням незалежності офіційно повідомила Захід про свою проросійськість, рішуче відкинула проєвропейський курс, навідріз заперечила орієнтацію на ЄС і НАТО, натомість оголосила стратегічне партнерство з росією й перебування в орбіті СНГ. Захід сприйняв проросійськість як світоглядний вектор новопосталої України – і тільки ідіот міг допустити, щоб обидві пост-совєтські дебілки-подружки мали ядерну зброю. Це те саме, якби зараз, крім росії, ядерну зброю ще би мала й Бєларусь. Ніхто в нас не відбирав ядерну зброю. Ми її віддали добровільно та свідомо. Вперше без’ядерний статус України згадується в Декларації про Суверенітет 16 липня 1990 року, де УРСР урочисто назвалася позаблоковою державою, яка дотримуватиметься неядерних принципів. А Постанова «Про без’ядерний статус України» прийнята 24 жовтня 1991 року. Це був СВІДОМИЙ ВИБІР.Більше того: своє роззброєння Україна охоче конвертувала в дешевий російський газ для насєлєнія манкуртів. Таким чином було продано 11 стратегічних бомбардувальників, 575 крилатих ракет і 12 турбогвинтових двигунів в обмін на газ, дійсно дешевий.Україна все про..... ще на зорі незалежності, коли обрала дружбу з росією, а тепер навіть жартувати соромно на тему розробки своєї ядерної зброї. Іраном себе уявили.

Стосовно угорської нацменшини та інших нацменщин.1. Рішення про надання мовних, освітніх та культурних прав угорцям Закарпаття – абсолютно правильне і відповідає духу європейських хартій, дотримання яких є невід’ємністю нашого вступу в ЄС. У всьому світі укр.діяспора користає з таких самих гарантованих своїх прав.2. Україна має лише 2 значимі компактні проживання нацменшин: угорці в Закарпатті (9%) і румуни на Буковині (8%). І все.3. Чому в нас немає проблем із румунами – бо на рівні громадянської ідентичності 52% румунської нацменшини першочергово вважають себе громадянами України. 4. Натомість 29% закарпатських угорців у першу чергу асоціюють себе зі своїм містом, ще 14% - із регіоном проживання. Тобто: відцентровий регіоналізм найбільш виражений лише в угорській нацменшині. Тому й треба задовольнити її права згідно з європейською практикою, тим паче це європейська нацменшина, а не азійська. 5. Москвороті колонізовані сограждани НІЯКОГО стосунку не мають до нацменшини. Російськомовність є ознакою інтелектуального каліцтва, а не належності до нацменшини. 6. Мовні права розповсюджуються ЛИШЕ на нацменшину. Хто хоче прав на язик путіна й пушкіна – той має офіційно назватися росіянином (етнічним) і оголоситися нацменшиною. Цікаво буде подивитися, хто ризикне назвати себе руским і зберегти морду неначищеною.

Наша економіка: головні підсумки 2025 року.• Економіка тупцює на місці: ріст реального ВВП 1,8% (а бюджет закладався під ріст 2,7%).• Держборг України – 8,7 трлн грн, що становить 99% ВВП.• Напряму в бюджет торік залито 555 млрд грн зовнішніх грошей.• Пенсії, освіта, медицина, держапарат – усе це утримується за кошт зовнішніх вливань.• Торік Україна отримала 38 млрд доларів заморожених рос. активів, 12 млрд доларів від ЄС, 912 млн доларів від МВФ, 733 млн доларів від Світового банку, 453 млн доларів від Японії, 232 млн доларів від Банку розвитку Ради Європи.• У 4 рази зріс податковий тиск.• Дефіцит бюджету – 18%.• Держава виразно імпортна: ми закупили товарів на 85 млрд доларів, а продали на 40.• 56% видатків ідуть на війну.• Лишень на зарплати солдатам іде 1,4 трлн грн.• Пенсії – 278 млрд, комунальні субсидії – 36 млрд, виплати інвалідам – 7,4 млрд.• Підтримка ветеранів - 11,5 млрд.• На медицину йде 262 млрд.• На освіту - 67,3 млрд.• Закон «Про освіту» хоч і вимагає фінансування освіти в розмірі 7% ВВП, проте реально йде 4%.• Податковий борг зріс у півтора раза: був 176 млрд грн, став 279.• На обслуговування держборгу іде 356 млрд (+17%).• При цьому уряд роздав тупих подачок на 10 млрд (кешбеки, зимові підтримки тощо).• На ліквідацію наслідків збройної агресії пішло 14 млрд.• Торік в Україні діяли 538 нелегальних АЗС.• Щомісяця держава відшкодовує ПДВ у розмірі 15 млрд грн.• Нелегальна тютюнка становить 18% з тіньовим оборотом 27 млрд грн.• Держаудит виявив порушень на 10 млрд грн. Це те, що знайшли.

Вимоги донорів, на чиї гроші ми існуємо, дійсно містять вимогу знизити мобілізаційний вік до 18 чи бодай 21 року. У 97% країн, де є призов, вік, визначений Конституціями, - 18 років. Це загальносвітова норма, яка витікає з тієї логіки, що зрілі батьки мають працювати й збагачувати економіку, а діти, фізично сильніші й гнучкіші, мають воювати за батьків. А не навпаки. Це несусвітній крінж і абсурд – щоб тати 50+ із грижами, гіпертоніями й глаукомами воювали за те, аби їхнім чадам, завбачливо вивезеним за кордон, смакували креветки далеко від дому. Тому донори й кажуть: хочете зменшити кількість смертей і каліцтв; хочете збільшити ефективність армії; хочете покращити результативність війни – понижуйте мобілізаційний вік. Не існує жодної армії світу, де воюють пузаті, хворі, старі. Чим армія молодша – тим переможніша.Німеччина, яка готує своє населення до загроз, робить ставку на резервістів до 45 років. Ізраїль у час близько-східних загострень активізував контингент резервістів до 41 року. Америка в час епічної люті ставить на облік кожного американця в день його 18-річчя, при цьому залишаючи службу лише добровільною і лише до 42 років. У Швейцарії регулярні збори – до 34 років. Верхній вік у Китаї – 45 років, у Південній Кореї – 31, у Туреччині – 40. Мексика має призов через лотерею до 40 років. У всьому світі населення поза 45 років НЕ БЕРЕ участі у війнах.