Бездомність в Україні. Масштабне дослідження Групи Рейтинг.• Загальна чисельність бездомних може сягати 120 тисяч.• Офіційні показники занижені в 10 разів, бо держава облікує лише тих, які відвідали притулок.• 69% безхатьків - чоловіки, 46% - особи від 41 до 59 років, 39% - пенсіонери.• 40% безхатьків – це переселенці, 33% - інваліди, 28% одинокі старці. • 63% є бездомними більше 2 років.• 59% бездомних мають погане або дуже погане здоров’я. • 51% бездомних відчувають біль.• 78% бездомних – безробітні.• 41% безхатьків живуть суто на держвиплату.• 37% бездомних – алкоголіки, 8% - наркомани.• 58% бездомних оцінюють своє майбутнє оптимістично.• 24% безхатьків мають партнера.• 56% бездомних мають дітей.• 62% не підтримують контакту з родичами.• 60% ночують у притулках, 9% - просто неба, 6% - у закинутих будівлях.• 22% стали бездомними через конфлікт у родині.• 12% - жертви шахрайства.• 28% колишніх зеків стають безхатьками, бо не мають куди піти.• 37% бездомних мають проблеми з паспортом.• 24% бездомних зазнають словесних образ, 22% - фізичного нападу.• 86% хотіли б вернутися до стабільного життя, 10% - ні.
На антитезі до клінічних нарцисів, які відчайдушно стережуть свою монополію на трильйонні потоки, - приклад Великої Британії. Ось вона – велич інституційної демократії: коли від зміни прізвища урядовця не міняється уклад демократичної системи. Тамтешній прем’єр іде з найвищого поста, та при цьому Британія не перестане бути Великою вже 3 століття.Наші боневтікальні герої – достоту щасливі люди, що їм попалася анти-Британія, така-от дика-предика країна, де нема політичної відповідальності, де нема конкуренції, де нема достойної передачі влади, де все на око й на емоцію, де нема електоральної пам’яті, а є лише тотальна безкарність царату, який щиро вважає, що без нього Україна пропаде. Хоча насправді рівно навпаки.Англосаксонська модель – найвиразніший приклад, чому парламентська республіка без президента-царя-вождя-супермена-пастуха-гетьмана-культуособистості – найстійкіша й найсправедливіша владна конструкція. Нам до цих стандартів – як до неба рачки. Виростивши монстра-узурпатора, ще й сліпо-самозакоханого, нам лишається безсило мріяти про європейську традицію змінності влади. А вона (змінність влади) узагалі-то вписана в Конституцію як ультимативна вимога. Незмінна влада – антиконституційна.
Людям, яким, таке враження, не шкода своїх міст, мікрорайонів, будинків, житла, бізнесів, складів, підприємств, вулиць, доводиться 55-й раз нагадувати: у маятнику між "гідною відповіддю на гідну відповідь на попередню гідну відповідь" можна провести все своє життя, й своїх дітей, і онуків. Та воно нічого не дасть.Логіка гонки ушкоджень – маятникова й незмінна: нині ти завдаєш удару й тішишся паланню Wildberries, а завтра готуйся отримати удар по своєму складу, хабу, виробництву, житловому кварталу. Гідна відповідь, якою б гідною вона не була, генерально нічого не вирішує у війні, яка міцно заштопорилася на суходолі, тому перейшла у почерговість «гідних відповідей» повітрям. У лексиконі війни всі словосполученння «ми помстимося», «буде тяжка відплата», «дамо гідну відповідь» є автоматично дзеркальними, позаяк в азартну гонку ушкоджень грають дві сторони, вмикаючи запал, завзяття, гарячковість, жар максимально шкодити у відповідь на відповідь. Оскільки кількість складів, НПЗ, АЗС та виробництв в обох сторін дещо різна, то підрахунок завданих збитків мусить остуджуватися підрахунком отриманих. І розумінням, що прифронтових міст в радіюсі досягнення КАБів не буде вцілілих жодного. Нам потрібні далекоглядні рішення, а не прямолінійні рефлекси «нині я – завтра мене».Царю на 5-му році війни дійшли руки провести "низку зустрічей з командирами". Потужний стратег пересуне прізвища по колу з посад на посади і дасть усім нові завдання у стилі гідних відповідей. Нуль-зеро.
Федоров – перший і єдиний член зеленої команди, який порушив закон омерти.Безвідносно до оцінок Федорова (а він один зі співтворців голограми в 2019) – ніхто досі цього не робив. Кого не звільняли, на кого санкції не накладали, кого не переслідували – ніхто не порушував омерту, базовий принцип мафіозно-замкнутих угрупувань. Залужний мужньо мовчить про все на світі, Коломойському навіть тюрма не розв'язала язик, Арестович ні слиху ні диху, навіть Андрій Богдан так обіцяв закулісні одкровення, що аж зник кудись. Про Данілова, Данилюка, Рябошапку та інших вигнанців усі вже й забули.Єдиний порушник закону омерти – Федоров, який уже почав озвучувати деякі нюанси оборонних закупівель з усіма маржами та підсанкційними бенефіціярами. Кооператив, в якому всі все про всіх знають і присягають триматися до останнього, з таким стикнувся вперше. Настав час ікс, адже нерозголошення даних один про одного – наріжний принцип безкарності тих спільнот, де особисте заміняє інституцію, а сама спільнота тримається на круговій поруці, пов’язується співучастю і колективним страхом розголошення. Реакція на екс-міністра, який першим почав виносити сміття з покоїв, буде тестовою на всі майбутні випадки. Інші посвячені теж би роздуплилися нарешті, а то надто вже стерильно в цих зелених гуманоїдів.
Дзеркальна гонка ушкоджень передбачає в недовгій перспективі таку ж глибоку паливну кризу в нас (у відповідь на їхню). Експерти попереджають: європейського рівня й дизайну АЗС (наворочені й високотехнологічні) невдовзі перетворяться на примітивні бензоколонки з двома шлангами й обгорілим навісом із профнастилу. Граючи на випередження – не зайвим буде нагадати нашим бетменам: як діяли нормальні уряди нормальних країн, коли іранська війна призвела до паливних криз. 1. Усі цивілізовані країни, крім нашої, оперативно знизили податки (!), примусово обмежили націнки і компенсували населенню й бізнесу витрати. 2. Ціни на пальне були збиті за рахунок зниження ПДВ, акцизу й паливного збору, а 12 країн повністю скасували енергетичні та екологічні податки. 3. Більшість держав установили верхню ціну й заборонили націнку. Паралельно – запровадили субсидії, компенсацію тарифів і прямий контроль цін на електрику. 4. Туреччина відновила плаваючий паливний акциз, за яким податок на бензин автоматично знижується відповідно до коливання світових цін.5. Іспанія на 80% знизила вартість доступу до енергомереж для промисловості, а Таїланд примусово знизив ціни на етапі нафтопереробки. 6. Спецтарифи для малозабезпечених і сільських мешканців ввели 6 країн. Іспанія ввела прямі знижки на комунальні послуги, а Швеція провела компенсацію рахунків автоматично через систему соцстрахування. Словаччина видала субсидії 90% домогосподарств. 7. Литва знизила акциз на дизель для фермерів у 6 разів, а Норвегія скасувала податок на викиди вуглецю. Отак у світі дбали про своїх людей і не давали баригам наживатися на ажіотажному бумі.
За іконоподібним Залужним так ридма не ридали, як за міністром, який 5 днів перед нищівним ракетним ударом звітував, що «небо України захищене».Приємно знати, що люди виходять на мітинги за конкретно взятого міністра, який уже виграв війну і втрачені території повернув назад, та ще й з бонусом. От за впольованих, яких лицем в асфальт і вперед ногами, ніхто не виходив. Чи проти кооперативу «Династія». Чи по кожному зі сотень зашкварів ясновельможної кліки. Навіть розкрадання з сімома нулями нікого не побудили картонку розмалювати чимось гнівним.Нам, розбещеній отарі овець із 30-річним синдромом інституційної неповносправності, ніколи не зрозуміти перевірене правило: де одноосібний суперпрезидент – там колючий дріт. У його периметрі й можна побавитися в протести.Місце одного дракона зазвичай займає інший – якщо є місце для дракона. На зміну крупнокапітальному олігархату прийшло дрібненьке, але симпатичніше й хіпстерське покоління гедоністичних мажорів. Якщо раніше нажива мала системоутворювальний і статусний характер, то тепер вона більше заточена на персональне, чревоугодне, жирувальне, шалапутне, пустотливе, тілесне паразитування на своїй тимчасовій монополії. Не ті питання ставить народ. І не тим. Міжсобойчик за те, хто чиї фірми пропихне на оборонні закупівлі, мав би цікавити лише бенефіціярів, а не масовку, яка сильно переймається ефективністю вічної війни замість перейматися виходом із неї.
Патологічні мрійники, привчені в своїй уяві розмальовувати дійсність у спрощено-мультяшні кольори, вже третій день масово перепоширюють легенду про те, буцімто Мадяр, утомлений безсонням, прийшов на якесь-там засідання в уряд, грюкнув кулаком по столу, всім мародерам усипав солі за шиворот, відкрив узурпаторам очі на справжні проблеми війська і брутальним тоном наказав від завтрашнього дня припинити розкрадання.Ця легенда шириться інтернетними просторами не гірше від міфу перших днів війни про Привида Києва, який три ночі не спав, а все літав і пачками збивав російські винищувачі прямо над столицею.Згідно з легендою, віднині злодії перестали обкрадати армію, виробники зброї зняли свою маржу втридорога, а торгова марка вгамувала свої апетити експортувати зброю в комерційному режимі.Ця міфотворчість – задавнена політична патологія, яка полягає в лінивому делегуванні військовим обов'язку наводити лад у тилу. Психопатійна віра в те, що людина з окопу «прийде й порядок наведе» є найкращим свідченням громадянської імпотенції.У 2014 році всі воєнні герої вже приходили в політику – щоби під знаменами олігархічних партій сидіти на зарплаті у своїх бонз. Це закінчилося тотальною ганьбою, бо герої війни швидко вписалися в схематоз наживи й пограбунку заодно з бувалими політиками.Ні про кого конкретно, а на загал: зараз герої війни є вдесятеро вразливішими для купівлі, бо взамін за повернення з рабства у вільне життя будуть ладні служити торговій марці до кінця обох життів.Дуже безвідповідально - вірити в те, що герої війни можуть приструнити всесильних повелителів мільярдів.
Свідомо уникаю коментування того мороку, який возноситься над справою комбрига 155 бригади Лучанова. Бо бракує слів, одне лише кипіння всередині.Скажу лишень таке.Кожна війна продукує дегенеративність, адже кожна війна в теорії еволюції – це катаморфоз, себто регрес, спрощення, примітивізація, стигматизація найгрубших уявлень про світ і поведінку в нім. Кожна війна поза межами окопів активізовує Чорноту. Вивільняється, ба навіть прославляється вся палітра агресивних, ненависницьких, жорстоких, деструктивних, рукоприкладних енергій родом із дна. Знімається табу з мужланства, брутальності, черезколіноламання. Мораль поступається глорифікованій нетерпимості, етика капітулює перед злістю й хейтом, тонкощі чавляться й висміюються черевиками биків, а людяність шматується безкарним знелюдиненням.Так завше було в історії воєн: їхніми популяризаторами й оспівувачами зазвичай були вкрай пересічні й навіть тупі особистості, які в нормальний час мало що собою представляли. Війна натомість легалізовує їхню темноту, бо відмикає скриньку Пандорри саме цих сил – зі споду, з-за межі дозволеного, зі зони онтологічного зла, яке за нормальних умов регулюється, притлумлюється й приборкується.І тому: чим довше суспільство перебуватиме в вільному плаванні посеред ненормованого насильства і вивільненого отваринення – тим важче буде зберігати в собі Людське. Де стирається межа поваги до Життя – там починається океан Брутального Свавілля з його безконтрольними «вбити, зарізати, познущатися». Звільнений джин агресії вернеться назад у горловину лише тоді, коли наробить удосталь ділов.
Ну яка зміна уряду?? В моделі одноосібного правління всякий прем’єр – це всього-навсього підпис акту виконаних робіт для офісу президента (придворних освоювачів). Якщо уряд призначають і звільняють у кабінеті царя, то Конституцію можна друкувати в формі рулонів.У природознавстві це називається колообіг лайна. В зеленій політиці це називається пересування ліжок у борделі. А в політології це називається агонія дилетантури. Який сенс у всіх цих бурхливих кадрових перестановках – якщо одні й ті самі члени кліки по колу перестрибують з одного крісла в наступне? Дехто з «незамінних» уже пішли на 4-5 коло нових посад, а дехто вже умудрився поочолювати діяметрально різні за функціоналом і компетенцією галузі й відомства. Словосполучення «новий міністр» викликає хіба що гомеричний регіт із коліками в животі. Жодного нового обличчя. Жодного представника експертно-фахових середовищ. Жодного рівновіддаленого професіонала. Ті ж самі пики по декілька раз на різних постах у режимі передачі естафети від скандалу до скандалу. Повна закритість кліки. Стовідсоткове закільцювання лише на своїх членах. Під страхом смерті заборонений вхід для будь-кого стороннього. Енна перетасовка засмальцьованої колоди карт. Цілковита деградація кадрового потенціялу. Це навіть не кадровий голод – це кадровий голодомор. 20-30 перевірених служителів культу кавеену будуть по колу ходити з кабінету в кабінет до кінця світу. Ця замкнута на саму себе команда грає основним складом уже 6-й сезон. Укоріненість потужних менеджерів в опановані й підкорені сфери настільки глибочезна, що зелений паразитарій за розмірами вже перевершив тіло жертви-країни. Монополізація сягнула таких масштабів, що демонтувати спрут без шкоди для його здобичі вже неможливо буде.На 7-у році незмінної одноосібщини говорити про "кардинальну зміну нашої стратегії" - це анекдот з анекдотів.
Патологічні хвальки обожнюють трубіти на весь світ про свої успіхи й звершення – і так само в тряпочку замовчують халепи й фейли, ніби їх нема. Якби не Дзеркало Тижня, ми б і не дізналися, що 2 тижні тому Україна всуху програла росії Арбітражний Трибунал стосовно моря.Наше МЗС, зливши цей судовий процес, упало в повний ігнор, тоді як вороже МЗС уже встигло подати свою перемогу в арбітражі як «історичну поразку України та Заходу в юридичній війні за море». Воно, на горе, так і виглядає: Україна програла всі свої позовні вимоги і щодо незаконного втручання рф у судноплавство в Азово-Чорноморській акваторії, і щодо Керченської протоки, і щодо Чорного моря, і щодо Азовського моря, і щодо двох захоплених бурових установок. Видовищні для гальорки фейєрверки й діп-страйки повністю затулили собою юридичне жахіття, з яким росія неодмінно припреться на поновлені перемовини. А саме: міжнародний суд визнав Азовське море й Керченську протоку внутрішніми водами двох держав, а не міжнародними - відтак відмовився зобов’язувати росію більше не повторювати порушення морського права, не присудив Україні жодних грошових компенсацій, не повернув назад відібрані бурові вишки і – що вкрай важливо в контексті Кримської офензиви – відмовив у демонтажі Кримського мосту.Ось із такими юридично підкріпленими «картами» росія й сяде на розмову довкола Криму й моря, що омиває його береги. Дуже тяжка казуїстична ситуація, і вона, авжеж, не така видовищна, як стовпи диму над півостровом. На стовпи диму приємніше дивитися, ніж думати складнішими матеріями.👉https://www.youtube.com/watch?v=aIF8YhYGHwM
TGLIST.COM.UA
