Telegram statistics channel - @zimbitskiy

Ти не бідний. Ти просто б’єш не туди.Коли грошей мало, більшість підприємців автоматично тисне на дві кнопки: «працювати більше» і «додати лідів». І роками ходить по колу. Бо реальна причина часто не там, де ти її шукаєш.Гроші зазвичай лежать у сліпій зоні. У ролі, яку ти переплутав. У контролі, який ти робиш «для галочки». У рішеннях, які приймаєш. У маленькому місці системи, яке дає непропорційний витік.04.02.2026 я проведу безкоштовний вебінар «Де насправді твої гроші: 9 кейсів, які ламають шаблони». Буде 9 реальних кейсів, де люди думали, що знають свою проблему. І помилились і що дало прорив. ти побачиш 9 прикладів, коли відповідь була в площині, куди ніхто не дивився. Зрозумієш, чому «більше працювати» і «більше лідів» часто не вирішує нічого. І отримаєш інструмент, як перевірити, де саме твоя сліпа зона.Реєстрація безкоштовна. Одразу після реєстрації дам Noesis Protocol — 28-денний протокол самопізнання і калібрування: визначиш свої токсичні петлі, збереш Personal Codex, побачиш, де рішення йдуть з емоцій, і отримаєш щоденний 15-хвилинний протокол виконання без операційної тягомотини. Місця обмежені.Твої гроші ближче, ніж ти думаєш. https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems

Я давно хотів написати цей пост, але не міг підібрати правильну форму. Це історія мого близького друга. Ім’я змінене. Назвемо його Вадим.У Вадима більше десяти років був сильний, прибутковий бізнес. Він заробляв добре.У нього був близький родич, якого він щиро любив. І в якийсь момент Вадим купив йому квартиру. Нормальну. Нову. В хорошому будинку. Це була допомога від серця, не з обов’язку.Про це дізнається його молодший брат. Йому трохи за двадцять. І він образився. Чому йому не купили квартиру? Чому іншому купили, а йому ні.Вадим довго це переварює. І через час вирішує “загладити” ситуацію. Купує брату квартиру. Меншу. Скромнішу. Але квартиру. Щоб не було образи. Щоб було по-справедливості.Потім починається війна. Бізнес Вадима спочатку зупиняється. Потім сиплеться далі. Інші проблеми. У підсумку — бізнес закритий. Джерела доходу немає. Паралельно розпадається шлюб. Життя валиться з усіх боків.Що відбувається далі. Вадим чесно каже родичу, якому роками допомагав, що більше не може його тягнути фінансово. Не “не хочу”. Не “не буду”. А “не можу”. Родич просто відвертається. Зникає. Як ніби цієї людини ніколи не було.Але найжорсткіше історія з братом. Я сам чув це голосове повідомлення. Двадцятирічний брат, якому купили квартиру, бажає Вадиму здохнути. Прямо. Без метафор. Звісно я всього не знаю, але я більше 10 років знаю Вадима. Це надзвичайно чесна та смілива людина. Завжди проходить навчання, прокачує команду, всім хоче допомогти. І коли я почув це голосове повідомлення мене реально знудило. Я мало не вирвав. Я зрозумів яке зло соціалізм. Навіть в родинних відносинах. Деякі деталі я змінив. Але суть ні.Люди дуже швидко звикають до допомоги. Допомога перестає бути подарунком. Вона стає “нормою”. А потім — “обов’язком”. А потім — “ти винен”.У цьому і є фундаментальна проблема соціалізму. Коли люди живуть на допомозі, виплатах, підтримці, вони поступово починають ненавидіти тих, хто цю допомогу створює. Продуктивних людей. Підприємців. Тих, хто ризикує. Хто будує. Хто тягне систему.Я не буду розповідати свої особисті історії. Їх достатньо. І результат майже завжди один і той самий.Ти винен. Неважливо скільки кому допоміг. Я наприклад на ЗСУ віддав Порш Каен, декілька мільйонів гривень і при цьому кожного дня мене хейтять ті хто сидить на допомозі і навіть тисячи гривень не задонатили. Так не буде. Ніякого соціалізму. Я готовий давати можливісті заробити, але з допомогою я дуже обережний. І так незважаючи на все я буду жити повноцінно, щасливо, досягти цілей і якщо це комусь не подобається ну хай так і буде. Я не роблю висновків. Не читаю моралей.Я просто розповідаю досвід.

Засновник Revolut Нік Сторонський покинув UK і переїхав до ОАЕ. Бюджет Британії втратив £3 мільярди лише податку на приріст капіталу.Враховуючи, що середній платник у Британії платить близько £7 000 – £7 500 на рік. щоб покрити £3 мільярди... приблизно 450 000 осіб. Один підприємець вартий для бюджету цілого середнього міста. Але замість того, щоб утримувати таких людей лівий уряд обрав шлях самознищення. Зараз у Британії таке як завжди було в Україні якщо багатий ти — зло.Це іронічно: люди, які ніколи не створювали робочих місць, з телеекранів пояснюють тим, хто їх створює, чому вони «заборгували» суспільству ще більше.Це як якщо б пасажири літака вирішили, що пілот занадто багато заробляє, і почали б вимагати від нього не лише вести літак, а й роздавати безкоштовні обіди за власний кошт. В якийсь момент пілот просто вистрибне з парашутом.Константін Кіссін, який емігрував із СРСР до Британії, каже:Топ-1% платників у Британії сплачують 30% усього прибуткового податку.Топ-10% сплачують понад 60%.Держава підвищує податки й додає до цього моральний тиск.Результат? Люди їдуть туди, де їх цінують.Якщо я прийду сьогодні додому і дружина скаже: «Так, ти заробляєш усі гроші, але ти придурок і ти мені не подобаєшся». Через деякий час ти скажеш: «Ну, якщо це не працює, я піду туди, де мене хочуть бачити».Політики популісти святкують перемогу: «Ми оподаткували багатих!». Але насправді вони переклали тягар на плечі тих 450 000 звичайних людей, які залишаться закривати дірку в бюджеті.Вітаю, ви оподаткували багатих. Тепер пів мільйона людей мають платити більше податків. Я хочу, щоб кожен українець зрозумів якби це не було боляче (бо це критично для виживання країни)капітал і мізки це найбільш мобільні ресурси у світі. Вони не мають кордонів. Вони йдуть туди, де є безпека, повага і здоровий глузд.Країна, яка будує свою ідеологію на заздрощах приречена на бідність.

Контроль у стосунках це отрута.Вчора ми з дружиною намагалися згадати пари підприємців, хто не розлучився з 2021 року. Змогли назвати буквально декілька прізвищ.Більшість розлучилися. Включаючи тих, хто ідеально підходив один одному. Мали дітей. Були щасливі. Включаючи надзвичайно розумних людей. Успішних. Тих, хто ходить на тренінги й постійно навчається.Чому?Коли світ навколо горить (пандемія, війна, економічна турбулентність), мозок вмикає режим оптимізації. Ефективність. KPI. Скрипти. Цілі. Контроль.У бізнесі все, що не піддається вимірюванню і контролю, треба або виправити, або оптимізувати. За інерцією ми тягнемо цю стратегію додому.Починаємо дивитися на партнера через призму ROI (повернення інвестицій). “Я інвестував час у цю розмову, де мій результат?”.Ще з мого першого Date with Destiny я закарбував фразу Роббінса:“You can’t strategize relationships.” (Ви не можете стратегувати у стосунках).Підприємець по звичці веде ментальну бухгалтерію. “Я сьогодні зробив це, де моя нагорода?”. “Я тобі купив сумку, чому ти не в гуморі?”.Ти мені комфорт і секс, я тобі гроші і захист.Ставимося до партнера як до несправного торгового автомата, який “з’їв” купюру і не видав шоколадку.Роббінс називає це “horse-trading” (торгівля кіньми).Стратегія це спроба контролювати результат. Зробити краще з меншими зусиллями.Але єдиний спосіб зберегти стосунки це сприймати їх як місце, куди ти йдеш віддавати, а не брати.Там працює віддавати, не контролювати. Бути наївним. Любити безумовно. Зовсім не так, як у бізнесі.Оптимізація та ефективність у стосунках це розлучення.Як тільки одна сторона перестає виконувати умови контракту, бізнесмен розриває угоду. Ми звільняємо партнера.Я крутий, а ти недостатньо крута чи гарна. Або ти не даєш мені те, що я заслуговую.Спроба “оптимізувати” дружину схожа на спробу змусити кота ходити строєм. Витратиш купу енергії, отримаєш подряпини, а кіт все одно піде спати там, де хоче.Коли намагаєшся контролювати іншу людину, вбиваєш довіру. Контроль це страх. Любов це свобода.Коли перестаєш вимагати від партнера відповідати твоєму бізнес-плану і починаєш ставитись до його потреб як до своїх, все змінюється.Як тільки ведеш рахунок у стосунках, вбиваєш близькість. Без близькості жінка закривається. Чоловік відчуває холод і біжить.Згадайте, чи вели ви бухгалтерію на старті? Ні. Ви хотіли віддавати. Здивувати. Були в серці, не в голові. Ніхто не думав про оптимізацію.Зверніть увагу: якщо в розмові з’являються слова “правильно”, “треба”, “ефективніше”, “ти повинна”, значить вдома відкрився відділ контролю якості.А якщо ви вже встановили відділ контролю якості, скрипти, KPI, правила, розлучення не за горами.

Правильне іб@ло і депресія Їду в машині з молодою парою, обом по 22. Серйозні обличчя, "правильних людей" і стіна з установок "не смійся голосно", "не веселися задарма", "що люди скажуть".Я навмисно починаю розмову про колишніх. Про незручні ситуації. Про секс і факапи. Про те, що ніколи не обговорюють "правильні" люди. І бачу, як змінюються обличчя. Спочатку шок. Потім сміх. Потім полегшення. До повномасштабної війни 30% українців мали психічні розлади. Рівень депресії в 2019 році — 5,2% проти 4,6% у Європі. Самогубств 22 на 100 тисяч населення проти 11 у ЄС. Це вдвічі більше. Ще до війни.Після 24 лютого 2022 року ситуація загострилась. Через рік після повномасштабного вторгнення: 44,2% українців мають ознаки депресії, 23,1% тривожного розладу, 14,4% посттравматичного стресового розладу (ПТСР), ще 8,9% складного ПТСР.Серед студентів: 48,1% мають симптоми ПТСР, 34,1% - помірну або важку тривогу, 33,6% депресію.(посилання на джерела я залишу в коментарях) Чому? Людині біологічно потрібні дві речі, які суперечать одна одній: Потреба у Визначеності (Certainty). Це безпека, комфорт, стабільність, передбачуваність. Щоб дах не протікав і зарплата була вчасно.Потреба у Невизначеності (Uncertainty/Variety). Це драйв, новизна, ризик, пристрасть, сюрприз. Це те відчуття, коли ви не знаєте, чим закінчиться вечір.Парадокс у тому, що ми не можемо жити без першого, але ми помираємо без другого.Якщо у вашому житті суцільна Невизначеність ви згораєте від стресу. Але якщо у вашому житті суцільна Визначеність ви помираєте від нудьги.Нас виховували люди, для яких Визначеність була релігією. «Совок» це гігантська машина по виробництву однакових, передбачуваних, «зручних» людей.«В совку ж має бути все стабільно. І багато людей... дуже цінять оцю потребу в Визначеності. І вони не приймають потребу в Невизначеності».Нам прошили в мозок код: стабільність це добре. А пристрасть, вечірки, спонтанність, флірт це «небезпечно», «соромно» або «не на часі».Ми виросли з переконанням, що «бути серйозним» = «бути успішним»."піти на концерт і на дискотеку і там танцювати і випити, розслабитись, радіти, відірватися... Це от погано".Суспільство, мами, бабусі роками вбивали в голову роль «хорошої дівчинки». Тиха, скромна, передбачувана. Сором за тіло, за свої бажання, за свою природу. Але від того, що культура наклала "заборону" на закриття потреба в пристрасті та невизначеності не значить, що ця потреба зникла. Результат? Ми носимо маски. Ми боїмося своєї Тіні. Ми блокуємо свою «темну сторону», де живе весь наш драйв та реальні ліки від депрессіі. Сидимо з серйозними обличчями. Граємо ролі. Боїмося бути собою. Бо "що люди скажуть".А потім дивуємося: чому я вигорів? Чому життя таке прісне? Чому немає сил? Чому стільки розлучень? Чому чоловіки «тусять» окремо без жінок? Що робити?Легалізуй свою потребу в різноманітті та пристрасті. Дозволь собі не бути "правильним". Дозволь собі танцювати, сміятися, флиртувати, ризикувати, пробувати нове. Розірви шаблон совка, вимкни "правильне іб@ло", перестань моралізувати та засуджувати, знищи сором перед своїм тілом, визнай свої темні бажання, почни знімати маску "правильного"... Бо інакше ти будеш жити прісне, безбарвне життя, витрачати купу грошей на ліки "від депресії" та не мати повного наповнення. І передати ці обмеження та страхи своїм дітям.

Київ, 2002 рік. Мені 17. Я не знаю жодної мови.Українська у форматі глухого суржику. Англійська нуль. Російська дуже погано. Моєю «нормою» було плювати на тротуар.Я був класичним «биком». Культурний рівень мінус один.Це була моя ідентичність. Я не бачив у ній проблеми, бо система, в якій я виріс, вважала це нормою.Потім з’явилась дівчина. У неї була дуже чиста російська, і вона без церемоній віддзеркалила мене. “Ти що робиш?” “Не плюй на вулиці.” “Говори нормально"Це не було питання манер. Це було питання зміни ідентичності.Моя ідентичність розширилась. Я побачив, що можна жити по-іншому, і що “я такий” це не вирок, а тимчасова версія.Я часто жартую з дружиною, що коли ми познайомилися, вона зустріла Івана версії 5.0. Зараз я версія 9.2.З того часу це повторювалось багато разів. І зараз, коли мені майже 40, я не зупиняю процес. Більше того, інколи мені реально соромно за Івана навіть п’ятирічної давності.Вона за ці роки теж не “стала іншою людиною”. Іі ідентичність розширилась. Вище стандарти. Більше смаку. Більше витонченності. Якщо ви озираєтеся на себе минулорічного і вам не трохи соромно ви недостатньо вчилися.Зміна ідентичності це боляче. Адже треба визнати, що твоя попередня стратегія була помилковою або, як мінімум, обмеженою.Я навчився виступати на сцені і вести вебінари. Я зараз говорю чистою українською, можу говорити чистою російською, і вільно володію англійською. Той “бик”, яким я був у 17, був би в шоці, якби побачив, що я реально можу тримати зал і говорити впевнено, чітко, просто і глибоко.У 2013 році я вперше поїхав в Італію і закохався в естетику брендів. Я почав модно і доречно вдягатися. Це здається дрібницею, але воно про стандарт. Про те, як ти себе несеш.Я почав бігати регулярно, підтягнув дисципліну, підняв стандарти тіла. Зараз я в досить хорошій формі, але я дуже хочу іі ше покращити. І знаю що досягну цього бо це моя нова ідентичність. І ще один перелом. Я перестав бути “шашличником” і почав будувати системний бізнес. Не разові ривки, не хаос, не героїзм. А структура, процеси, управління, стандарти. Це інша роль. Інша голова. Інша відповідальність.А потім, найскладніше. Я в відносинах довго був холодний, закритий, грубий, агресивний. Я жив у голові, у задачах, у бізнесі. І я навчився опускатися в тіло і в серце. Присутність не виглядає як подвиг, але вона змінює все. Останній місяць я спілкуюсь з дружиною без телефону в руках. Дивлюсь їй в очі. Відчуваю її. І ми можемо так годинами. Це теж розширення ідентичності.Я бачу по багатьом знайомим і друзям одну стратегічну помилку: вони охороняють свою стару ідентичність, як фортецю. Ті самі слова. Ті самі звички. Ті самі реакції. Те саме тіло. Ті самі відносини. Ті самі виправдання. Розширювати свою ідентичність чи ні це найбільш стратегічне рішення в житті.

Прочитав лекцію Грема Вівера, викладача Стенфордської бізнес-школи та інвестора. За 22 роки роботи зі студентами MBA він помітив один лякаючий патерн.Коли він запитує про великі цілі та мрії, жоден студент ніколи не каже: «Ні, я не буду цього робити». Вони кажуть: «Не зараз».Ми майстри знаходити дуже логічні, дуже «дорослі» причини почекати. Реальні профі у вмінні пояснити собі, чому сьогодні не той день.Вівер називає це «Пасткою відкладеного життя». Найбільший трюк диявола, переконати вас, що ваше життя почнеться коли закінчиться війна, коли діти підростуть, коли виплатите іпотеку, коли отримаєте підвищення, коли все стабілізується.Ми живемо в режимі очікування. Переконуємо себе, що зараз це просто чернетка, підготовка, через яку треба продертися, щоб вийти на світло, де почнеться нарешті чисте, ідеальне життя.Я зрозумів одну річ: проблеми, через які ти пробираєшся, це і є твоє життя. Життя починається зараз, а не після їх вирішення. Життя це процес вирішення проблем тут і зараз.За 15 років у бізнесі я помітив, що кожен тиждень трапляється якась нова жопа, а раз на квартал криза. І якимось чином я навчився любити це. Тому я знаю, що можливо мати купу проблем і бути щасливим тут і зараз.Ми маскуємо страх під раціональність. Тобі здається, що треба почекати на кращі карти, прийдуть кращі часи і тоді.Я запустив Стейки Карпат у липні 2022 в Україні. Це було нелогічно. Дуже розумні люди мені це казали: не треба, не зараз, не в Україні. Все було логічно і раціонально.Коли я запускав Стейки, як завжди проводив один урок на тиждень по бізнесу і говорив, що не варто чекати завершення війни, потрібно створювати нові джерела доходу тут і зараз. З мене сміялись. Говорили, що я дуру дав, що з глузду поїхав, що в цій країні під час війни неможливо новий бізнес запустити.Але я відчував серцем, що треба робити це зараз і діяти швидко.Так само зараз ми запускаємо новий бізнес у сфері штучного інтелекту для малого та середнього бізнесу. Звісно, не на часі. Адже скоро почнеться третя світова, НАТО розвалиться, Трамп відбере Гренландію, Путін нападе на Європу.Все буде обов’язково погано і треба почекати. Так само я отримав тони хейту, що поїхав на Тоні Робінса на Date with Destiny на цілих шість днів. Що операційна в бізнесі має посипатись, що немає часу, що без мене бізнес не витримає. Який особистий розвиток, коли йде війна? Почекай, перечекай, не сьогодні, не зараз.Ти вчишся, коли виходиш на поле, падаєш і розбиваєш коліна.Що найгірше станеться, якщо ти почнеш зараз?Репетиції не буде. Ти на сцені, світло увімкнене, і ти в грі. Але ні. Ти ніби в грі, але насправді стоїш збоку. Наполовину в участі, наполовину поза нею.Ти ждеш, сумніваєшся, не приймаєш рішення. І чим більше відкладаєш це рішення, тим гірше.Яку мрію ти відклав на потім?

Він дивився на мене і абсолютно серйозно казав: «Я не можу бігати, тому що я товстий. Якби я був в формі я би бігав. А так не можу".Чого бідний? Бо дурний. Чого дурний? Бо бідний. Коло замкнулось. Люди самі не бачать виходу. Для них це об'єктивна реальність коло яке неможливо розірвати. Без зовнішнього впливу лідера вони ніколи не вийдуть з цього кола. Завдання лідера розірвати коло. Перевести людину з небажаного стану в бажаний. З того місця, де ситуація здається неможливою, до того місця, де людина заряджена і хоче гори звернути.Більшість думає, що лідер це той, хто роздає завдання. Ніфіга. Це менеджер. Лідер це «хакер» стану. Його робота перемикати мізки.Лідер це той, хто може вдихнути ресурс туди, де ресурсу немає. Коли твоя команда «тупить», це не тому, що вони не вміють працювати (хоча буває все). Це тому, що вони не в тому стані. Там дійсно немає виходу. Не тому, що виходу немає, а в тому стані в якому вони є виходу немає. Задача лідера це перевести їх зі стану «все пропало» в стан «щас порвемо». Тому я визначаю 4 рівні лідера.Рівень 1: Ти прокинувся зранку, не з тієї ноги. Ти приходиш злий в офіс і починаєш зриватися на всіх. Токсичиш. Вітаю, ти дно. Ти не лідер.Як ти можеш зарядити інших, якщо ти сам розряджена батарейка? Перший рівень коли ти можеш за 15 хвилин перевести СЕБЕ із безресурсного стану в заряджений стан. Базовий рівень лідера це вміти керувати своїм станом. Рівень 2: Ти говориш з другом, у якого все погано (дівчина кинула, бізнес впав), а після розмови з тобою він виходить із палаючими очима і готовий гори звернути. Це лідер рівня 2. Вміння трансформувати стан іншого. В мене є друзі розмова з якими за келихом вина заряджає мінімум на тиждень, а то і місяць. Рівень 3: Якось в мене купили консультацію. Заходжу — а там 50 МЛМщиків з Казахстану. Вони мене в очі не бачили! Але мій продукт який я зробив ще 10 років назад змінив їхнє життя. І тепер вони хотіли почути моі інші думки. Коли тебе нема, а твій вплив працює рівень 3.Рівень 4: На цьому рівні ти створив таку культуру, що навіть якщо ти зникнеш на два місяці, компанія виконає план. Подивись правді в очі: ти зараз заряджаєш людей чи висмоктуєш з них життя? Ти будуєш систему чи боїшся вийти з офісу, бо усе розвалиться?

На Netflix в серіалі Бекхем є сцена, де Вікторія намагається звучати як простячка Девід її зупиняє, змушує уточнити про Rolls-Royce.Я з захватом подивився серіал і не тому, що моє футбольне дитинство співпало з епохою Бекхема, Зідана і Шевченко (1998 по 2006). А тому, що на мою думку всі троє рідким взірцем ідеалу чоловіка яких зараз майже немає. У документалці Бекхем виглядає вразливим, емоційним, іноді навіть залежним від думки Вікторії. Він плаче перед камерою. Він розуміється в мистецтві, говорить про почуття і при цьому він чемпіон. Сьогодні світ плодить достігаторів як конвеєр, але таких як Девід стає менше? Чому? Типовий патерн чоловіка це killer у переговорці. Встає в 4 ранку і біжить марафон. Прикривається стоїцизмом і культом витривалості. В 7 ранку вже в залі присідає з 150 кг. Внутрішню роботу легко знецінити. Назвати це м’якотілістю. Сховатися за стоїцизмом, за культом витривалості, за черговим забігом або ще одним проєктом. У зовнішньому світі є правила і рахунок на табло. Усередині табло немає.У світі ти звик воювати з проблемами. Усередині ти без зброї. Легше встати о 5:00 і вбитися в тренування, ніж сказати: мені страшно. Юнг мав чудовий вислів: справжня робота чоловіка це відкрити власну тінь. І якщо вони можуть це зробити, вони зробили щось значуще для світу. Твоя «Тінь» це те, що ти в собі заперечуєш. Агресія, страх, сором. Придушена агресія чоловіка стає тривожністю дружини. Невизнаний страх стає глибинною невпевненістю сина.Легше побудувати корпорацію або пробігти марафон за 3 години, ніж провести 10 хвилин наодинці зі своїми думками без телефону.Робота з Тінню це не про те, щоб «відчувати себе добре». Це моральний обов'язок. Це акт гігієни, щоб не отруювати життя тим, кого ти обіцяв захищати.Бекхем це розуміє. Бо ти можеш перемогти на війні (чи побувати корпорацію), але знищити життя дружини та своїх дітей через контроль, закритість, сором, агресію, невизнані страхи які сховались в глибині душі. Ти не можеш захистити родину від зовнішнього світу, якщо ти сам є джерелом небезпеки.Найжорсткіші воїни античності це розуміли: Спартанці у другій половині писали вірші, танцювали і грали музику. Вони не були «одновимірними» роботами. Чому ж сьогодні чоловік, який цікавиться мистецтвом чи говорить про почуття, часто сприймається як «недостатньо мужній»?Це наслідок індустріалізації. За останні 100 з лишком років культура сплющила чоловіків у один вимір - ефективність. Getting things done. Be a man. якщо ви хочете штампувати заводських робітників... Вам не потрібна людина, яка думає та відчуває. Твоя єдина задача — 10 годин на день прикріплювати пластикову ручку до відерця з морозивом, а твій багатий внутрішній світ стає виробничим браком. Емоції заважають конвеєру.Мужність чоловіка сьогодні вимірюють тим, як він ламає світ. Насправді вона вимірюється тим, чи він здатен не втекти від себе.Бекхем виглядає емоційно живим, навіть ранимим, і це не заважає йому бути чемпіоном, будувати бренд, ставати співвласником Inter Miami, клубу MLS, І бути в шлюбі з Вікторією з 1999 року.Як казав Юнг не відкрита тінь чоловіка стає проблемою жінки, дітей, команди. Бекхем не приховує свої сльози, свою залежність від чистоти. Він не витрачає енергію на те, щоб «здаватися» крутим. Він просто Є крутим, тому що прийняв власні "темні" сторони.Він виграє не всупереч своїй емоційності, а завдяки їй.Вікторія Бекхем побудувала фешн-імперію не тільки на дизайні, а й на розумінні людей. Девід не відстав він будує бізнес на зв'язках, емоціях і бренді, а це вимагає глибини, якої немає у «роботів».Справжня сила чоловіка сьогодні це здатність витримати конфронтацію не тільки з суперником на полі, а й з тим, що відбувається у нього всередині, коли він гасить свічки на самоті.Питання чоловікам - так хто ти є коли заплющуєш очі?

Цього разу після другого Date with Destiny у Tony Robbins я повернувся з інсайтами, які торкнулись шлюбу. Я побачив у собі, і в багатьох чоловіках поруч, одну й ту саму фундаментальну ілюзію.Це не «правильні істини» і не як оцінка інших. Це погляд на себе. Бо я знаю точно: якби я не побачив цих речей, наш шлюб сьогодні був би іншим. Але він був би холоднішим, глухішим і набагато менш живим. Фундаментально чоловік плутає факт вибору з процесом вибору. Ні любов, ні діти, ні спільні роки самі по собі не створюють живих стосунків. Реальні стосунки починаються там, де жінка вибирає тебе знову і знову ЩОДНЯ. Присутність тіла в кімнаті не означає присутність чоловіка. Можна сидіти на одному дивані і бути енергетично відсутнім. Бути стіною. А стіну, навіть дуже надійну, важко любити.Існує явище пасивної любові. Ти можеш щиро любити свою дружину і при цьому бути для неї емоційно відсутнім. Любити і не бути присутнім. Любити і не давати відчуття, що її бачать. Жінці потрібно щоденне підтвердження значимості не промовами, а поведінкою. Вона має бачити, що її хочуть. Що вона в пріоритеті. Що з тобою безпечно. Підтверджуй іі значимість щодня. Говори яка вона класна постійно. ПОСТІЙНО!!! Не раз, не сто раз, не тисячу!!! А постійно. І що між вами є гра, напруга, жива енергія. Коли цього немає, чоловік може залишатися поряд і бути сексуально і емоційно мертвим. Фізично тут, емоційно ніде.Ще одна помилка чоловіків опір бажанням жінки. Це велика тема про яку я вже писав. І дуже важка для "радянського" чоловіка. Насправді її бажання не забирають чоловічу силу. Вони її підсилюють. Сильний чоловік не стискається від жіночого бажання. Він розуміє, що іі бажання це чи не єдина річ яка робить його сильніше. Чоловіки часто подавляють жіночі бажання, бо вони здаються нам нелогічними чи надмірними. Це помилка. Її бажання це єдине, що підсилює твою «masculine power» (чоловічу силу)Я вірю, що тільки сильний чоловік може зрозуміти насправді чого хоче жінка. Більшість сімей розпадаються через відсутність живого контакту. Говорити не про зовнішні речі такі як політика, війна, бізнес, проєкти, інші люди, досягнення легко. Але це не працює, бо заводить вас в голову. Там де страхи і прокляті кордони. Говори про іі бажання, про іі минуле життя, про те що вона давно хоче, але ти іі не чув. Про іі темні фантазії. Розкривай іі темну сторону. Я переконаний, що сила держави це не кількість вишиванок і не гучні гасла. Сила держави це кількість міцних сімей.Сім'я, де чоловік боїться своєї сили, а жінка живе в емоційному холоді це фабрика травмованих людей. Там ростуть діти, які стануть емоційно відмороженими. А з травмованих людей сильну країну не побудуєш. Я не хочу засуджувати і не хочу, щоб чоловіки мене ненавіділи я скажу це все рівно - майже всі чоловіки емоційно відморожені. І жінки звісно це добре знають, проте ніхто ще не знайшов спосіб як ім це донести. Я знаю неймовірно крутих чоловіків проте ніхто не хоче чути, що його шлюб давно став транзакційним. Ми чоловіки живемо занадто в голові. Шлюб це така особлива область де голова не допоможе. Чим більше ти в голові тим гірше шлюб. Бо голова завжди хоче зробити когось винним, перекласти відповідальність, "поставити кордони". Тому якщо ваш шлюб зайшов в тупик перший крок це вийти з голови в серце. І спробувати змінити ситуацію з того місця.