Іван Зимбицький | Коли ти просідаєш по стану, ти просідаєш по діях. Коли просідаєш по ді...

Коли ти просідаєш по стану, ти просідаєш по діях. Коли просідаєш по діях, просідають результати. Коли просідають результати, падає впевненість. І далі по спіралі вниз.Класична терапія йде від травми. Є травма, її треба прожити, проговорити, відчути, інтегрувати. Я пробував пару років і зрозумів що це можна ходити роками. В мене немає на це терпіння та і часу. Я це чесно визнаю - традиційна система «проживання» травм мені не підходить. Але і жити в станах тривоги, сорому, образи, вини, невпевненості не маю жодного бажання. Я не питаю: “Яка в мене травма?” Я питаю: “Які стани я хочу відчувати щодня?”Драйв. Голод. Ясність. Любов. Пристрасть. Хоробрість. Визначеність.І друге питання: “Які стани я не хочу відчувати ?”Сором. Образа. Відчуття відторгнення. Тривога. Самозвинувачення. Внутрішній колапс. Вина і тдТравма не щось містичне. Це реакція нервової системи, яка активується через внутрішні правила. Стимул один і той самий. Люди реагують по-різному. Одна людина бачить успіх іншого і в неї включається натхнення. Інша і в неї включається заздрість. Різниця не в події. Різниця в rules.Недавно дружина згадала, що під час вагітності я не поїхав з нею на УЗД. Факт. Просто слова. А в мене включився стан: втекти. Закритися. Захиститися.Я міг би сказати: “Ти мене тригериш.” Але це брехня. Вона має право говорити. Проблема не в її словах. Проблема в моїх правилах.Я розкопав rule: “Якщо мені вказують на помилку, значить мене не люблять.” Переписав rule і запрограмував в підсвідомому, що наступного разу небажаний стан не включавсяЦя система проста в логіці і складна в реалізації. Я створюю правила, які роблять позитивні стани легкими. І переписую правила, щоб небажані стани важко включалися.Сором включається від одного слова. Образа від одного погляду. Злість від одного коментаря.Більшість людей цього не робить. Не тому що не може. А тому що не прийняла рішення. Вони застрягають в сором, тривозі, жалості до себе, бо на якомусь рівні хочуть ці стани відчувати. Вони залежні від них. Це звична хімія. Знайомий біль.Стан стан потрібен для конкретних цілей і результатів у житті. І в мене особисто немає жодного бажання (вибір) відчувати сором, вину, злість, тривогу, жалість до себе. Я хочу інші стани. Ті які мені подобаються.Будь-яка система проєктується від результату. Коли ти розумієш, який результат хочеш, ти проєктуєш систему, яка його дає. Без романтики, без містики, без нескінченних “сесій пропрацювання.”