Telegram statistics channel - @virhuk

Мама - це слово є рідне з дитинства.То слово, найперше говорить яке немовля.Від створення світу Адаму дана була жінка,У поміч йому, й для продовження роду дана.Вона була створена гарная, ніжна, тендітна.Та сила також їй від чоловіка дана.З ребра його створена, тому тримається міцно.У бурях життєвих, незламної сили вона.Біблійні жінки - чоловікові вірності приклад.Смирення, покори, любові там приклад для нас.Ревека, що волі Господній покірна,Ісаака не бачивши, буть жінкою згоду дала.Біблійні жінки, у житті всі були вони - мами.Господні пророки на землю прийшли через них.Святе Немовля на руках своїх мама тримала.І слово те " мама" маленький Ісус говорив.І маму свою у житті любить кожна дитина.Від неї тепло у серденьках маленьких живе.І молиться мама, щоденно за доньку і сина.По їхній молитві Господь всіх дітей береже. Найперше жінки йшли до Божого гробу.Найбільше жінок є і зараз у наших церквах.Жінки християнки у жертву віддати готовіВсе своє життя, щоб Бог їхніх рідних спасав.День матері - наших жінок шанування.І має він бути для них не раз тільки на рік.Кохана, дружина, бабуся і донька і мама -Нехай же Господь вас любов'ю поблагословить. Л. Шпак

Вірш для батьків Вони для мене — скарб від Бога, — Мої натруджені батьки. Моя підтримка, допомога Й порадники в земнім житті.Спасибі, Боже, що їх маю. Вони для мене дійсно скарб. Здоров'я для батьків прохаю, Його для них Ти посилай.Веди їх Божими шляхами, Даруй їм мудрості згори. Нехай втішаються трудами, Ти їх, Отець, благослови.Найбільш, прошу, введи їх в небо, Ще тут в житті в серцях працюй. Нехай завжди шукають Тебе, Ти ж молитви їхні почуй.Благослови їх, добрий Боже, Благословенням не людським. Хай Дух Святий їм допоможе Насправді зватися "твоїм".Дай радості їм, дай натхнення Твої Закони всеблагі Любити. Дай їм одкровення, Як направлятись у житті.Допоможи їм в їхній праці, І маму й тата підкріпляй. А коли втомляться, то Отче, Твою підтримку посилай.Хай, як орли — розправлять крила, Йдучи, не знатимуть утом. А впавших — підійми на силах, У Своїй тіні заховай.Будь для них баштою міцною, І порятунком для них будь. Тримай їх міцною рукою, Дай голос їм Твій, Боже, чуть.Благослови їх! Як дитину Матуся, ніжно пригорни. І в радісну й в похмуру днину, Господь, в серцях батьків живи.

Чи кожен той отримує, хто благає?Чи завжди той знаходить хто шука?Хто стукає, чи завжди відчиняють?А слово Боже каже нам, що "так"Ти дав би камінь сину, замість хліба?Чи, замість риби дав би ти змію?Усе найкраще ми даємо дітям.Отець же нам дає любов Свою.В житті ж так часто все розчарування.Просив, просив...а ось не получив.І знову ось сердечні лиш стражданняЛишають вже тебе без всяких сил.І муки...о, сердечнії ті муки -Намріяв що, того не получив.І ніби віра твердая вже була...Та Бог не так усім руководив.Ось Нааман іде хворий в Ізраїль.Воєначальник, та в проказі він.Іде і все в дорозі уявляєЯк від прокази вже пророк його звільнить.Прийде до нього, руки покладе той,Здоровим знову стане він тоді.Все мріяв, мріяв так він у дорозі...Що буде так, як він це уявив.Але пророк до нього і не вийшов.Слугу лиш вислав свого, щоб сказав -Потрібно лиш зануритись у річці.Такого Нааман і не чекав.І ось пішла тут хвиля невдоволення -Не вийшов, не уважив навіть він!Намарно я пройшов таку дорогу...Намарно я прийшов у ці краї.А наша річка глибша і чистіша.Не так я думав буде тут усе.Та його слуги все ж таки впросилиЙ занурившись, був зцілений уже.А Бог не так приготував для НааманаДорогу зцілення, як лиш придумав він.Була уся лиш Богу тільки слава,А не пророка Нааман хвалив.У Бога просим і уже ми мріємо,Як буде Бог в житті усе робить.В Господні обітниці твердо віримо.І знаємо, що Бог нам відповість.Та не завжди Бог так відповідає,Як нам здається буде Він робить.Як довго відповідь не получаєм,"Не чує Бог"- спішим ми говорить.Чекать, не зневірятись, не спішитиСлавлячи Бога лиш потрібно жить.Він краще навіть, ніж про що просив ти,Готує у житті твому звершить. Л. Шпак

Вогонь на жертвеннику не тримай намарно,Нехай на ньому жертва хвали горить.Все необхідне дав Господь для щастя,А дякуєш Йому за це як ти?На п'ять хвилин коліна лиш схиливши,Ти думаєш - віддав Йому хвалу...А як п'ятнадцять - то рахуєш жертвою!А цілий день - турбот лиш різних круг...А потім сльози...де благословіння?А як за них боровся, друже, ти?А скільки часу був ти на колінах?А скільки слави ти віддав й хвали?Не знемоглася та Господня сила,Що воскресила Господа Христа.Але твоя лиш сила ослабіла,Що, після покаяння, ще була.Любов та першая гарячая зів'яла,Коли життя, в турботах, потекло.На жертвеннику, жертв хвали так мало...Все лиш прохання, щоб життя добре ішло.А сила Божа поміняти здатнаВесь твій характер, все твоє життя.Потрібно лише з Господом з'єднатись.В руку Його життя своє віддать.Нехай веде Він Сам і направляє.А не надіявшись на досвід лише свій,Своїм життям самому керуватиА потім плакати: допоможи, Бог мій!А досвід наш земний введе в оману,Господь життя все знає наперед.Господня милість лиш не знемагає,Вона підтримає і в небо доведе.Лиш хай вогонь жертовний не згасає.Хай він в душі і день, і ніч горить.Жертва хвали хай Бога прославляєВуста не втомлюються Господа хвалить! Л. Шпак

"О, Господи, хто Ти?"А хто є для тебе Бог?А що, щоб робив я, Ти хочеш? Від погляду впав я Твого"-Сказав так Павло апостол,Як світло побачив він.Для нас ким Господь є сьогодні?Живий Він для нас, чи ні?" Накажеш мені що робити?Ось я, Ти пошли мене"-Чи можемо так говоритиДо Бога вночі та вдень?Покликання все шукаємо Навкруг себе у ділах."А кого Мені послати?"-Усе слово Боже луна.Не проповіді, не моралі Бог хоче щоб людям ніс.А щоби людей спасалиЛюбов'ю - навчав Христос.Підтримкою і увагою Зігріти хворі серця.Хай грішник навіть останній,Та не відвернути лиця.Не прийме нехай він навіть,Твою всю до нього любов,Але уночі в сльозах він,Згадає про тебе знов.А книга життя все пишетьсяУ Господа в небесах.І скільки рядків написаноТам є про твоє життя?Хай будуть цілі сторінкиПро тебе написані там.Як Боже діло робив ти,З любов'ю як все звершав.А кого Мені послати?" Пошли, Господи, мене"Для інших себе віддати -Ти думав колись про це?Про те із Христом розмовляючи,Його не спитаєш: хто Ти?Коли ти з Ним зустрічаєшся,Слухняним Йому будь ти. Л. Шпак

Ти не заходь у володіння ворога.Хоча би трошкі, лиш хоча б ногою.Щоб глянути лише, а що там...Потім назад забрати свою ногу.А так цікаво - далі що ще є?Кордон так поруч...я пройду чуть далі.Я встигну, якщо щось, втікти уже...А гріх навкруг вже барвами так манить.Неначе і поганого нема.Назад зумію вчасно повернутись...Ось обернувся...сліду вже нема,Що вів на територію Ісуса.І ворог так далеко вже завів.Здавалося б - проста лише цікавість.А ворог не дрімає і не спитьУ нього є на все свої приманки.І ось, що сіялось в душі зерно,І проросло, здавалось, непогано,Так тернами уже там заросло,Що і не вибратись із них назад вже.А починалось непомітно так -З під охорони Божої лиш вийшов.І заманив у сіті ворог так,А ти все думав, що народжений згори ти...Ну а земля лиш доброю була.І слово так чудово проростало...Та упіймав у сітку сатана -На території своїй спіймав він.Відводив все подалі він тебе.Повів туди, куди ти і не думав.І повернутися не було сили вже.Й життя твоє зруйноване вже було.Кричи до Бога! Виведе тебе.Рубай всі терни і іди назустріч.Бог милість вже Свою не відіймеВід тих, хто в небо хоче повернутись. Л. Шпак

Море бушує, учні кричать...Човен вода заливає...В бурю такую хіба можна спать?Ісус тихо відпочиває.Учні черпають воду з човна.Звідки та буря взялася?Та хвиля за хвилею все накрива,Хто б тут хіба не злякався?Там, серед учнів, рибалки. ВониЗнають - із морем не жарти...Тому, дуже голосно стали тодіВсі до Іісуса кричати."Гинем, Учителю, невже ТобіБайдуже, що спиш спокійно?!Нас накривають всіх хвилі страшні.Скоро загинемо всі ми"Спав там Ісус, бо знав - Батько із Ним.Батькові очі пильнують.Він всю вселенную словом створив.Бурями теж Він керує.Сина спасать людство з неба послав,Невже Він в бурі загине?Учні злякались, Ісус тоді встав,Бурю страшну зупинив Він.Каже: "Чому полохливі такі?Де ваша віра поділась?Учні, лиш бачачи чуда такі,Низько Йому всі вклонились.В наше життя увірветься не разБуря із хвилями страшна.І кричимо, наче спить Бог десь наш.Того Він наче не бачить.Він нас знайшов і поставив на труд.Пильно за нами слідкує.Допоки потрібні Йому ми ще тут,Не страшна ніяка нам буря.Скаже: "затихни" й скінчиться вона.Море тебе не потопить.Хвиля нехай не лякає страшна.Ти в руках сильного Бога.В хвилях постійно є наші човни.Часом плисти дуже важко.Але, що в Божих руках завжди ми,Треба про це пам'ятати. Л. Шпак

Сліди криваві залишались на камінні,Ішла Любов вмирати на хресті.А поруч, на розп'яття, йшли розбійники -Любов ту, прирівняв цей світ до них.Та Кров, яку ногами всі топтали,Несла спасіння, прощення гріхів.Глибокі рани на тілі - зціляли,Та це прийняти хто з людей хотів?Про чудеса, про зцілення забули...Хто не забув...сліди той цілував...Не на видовище ішов - як розпинати будуть,В скорботі в серці шану віддавав.Любов...всі так хотіли щоб померла...Щоб далі жити у своїх гріхах.Щоб правді, назавжди, закрити двері,Щоби ніхто їм правди не казав.У всі віки Святу Кров топчуть люди,А вона капає і капає за них."Хто їсти тіло, кров хто пити буде,Буде в Мені, і Я буду у нім"Слова Ісуса до людей лунали,Та чи багато слово прийняли?Ту Божу обітницю відкидали,Бо дивним це було тоді для них.Та прийняли ті, хто Йому повірив.Перша вечеря...перше вино і хліб.Звершив вечерю з учнями своїми,Вона лишилася для нас повік.Що зараз є для нас та Кров Святая?Та чаша з чим є на нашім столі?Як кров? Що нам гріхи прощає,Чи просто лиш, як спомин у вині?Хто з вірою вино і хліб приймаєВ те слово, що Христос до всіх казав:"Хто Кров цю п'є, життя в собі той має..."Той воскресіння вже собі придбав.О, Кров Христа, така дорогоцінна!Лишає слід, яким потрібно йти.Ту кров так топчуть люди цього світу,Її цінуй життя своє все ти. Л. Шпак

Глечик лежав розбитий край дороги.Там, на узбіччі, лежав в пилюці він.А по дорозі миготіли чиїсь ноги...В турботах люди все кудись ішли.Хтось пхнув ногою його чуть подалі,Щоб на дорозі він не заважав А хтось, з цікавості, чи може через жадність,Може згодиться...в руки свої брав.Та бачивши, що він зовсім розбитий,Назад відкинувши, вже швидко далі йшов.Ну що наллєш туди? Дірявий видно...І так лежав в пилюці глечик знов.Та ось задумливий йде перехожий.Глечик побачивши у руки його взяв.Ще зовсім не розбитий, ще хороший...І обережно так додому він забрав.Узяв і розмочив кусочок глини.Всі тріщини замазав нею він.Помив водою і наніс малюнок дивний.Обпалив в печі, щоби не був сирий.Ось буде глечик у мене прекрасний.Наллю в нього живої я води.В руках моїх тепер він буде часто.Я буду його дуже берегти.То був Господь, а хто ж іще так можеРозбитеє із праху підіймать?Дорогоцінне бачить Він й в низькому.Не дасть в пилі розбитому лежать.Господь і Бог! Я глечик той розбитий,Що Ти знайшов і рани всі зцілив.Зібрав і склеїв милістю великою.Святого Духа у мене налив.Як розказать любов мою й захопленняТвоєю милістю? Не зрозуміть це нам!Лиш вірою, що Ти Своє творінняІз пороху підняти можеш Сам. Л. Шпак

Долина плачу...вона - долина...І в ній висот не мало на виду.Дорога довгою такою в ній є...Буває, що не дуже...та іду...Та в тих долинах - з Богом спілкування.Там Свій Він виклада для нас урок.В них час нас випробовує так часто -Вперед ідемо, чи на місці стоїмо?Чи стоїмо на місці все і плачемо -Коли ж уже закінчиться вона?Чи, у сльозах, та все ідучи даліЙдемо ми, хоч далеко висота.Там, з висоти вже видно буде небо...Хоч і в долині воно також є.Но там - долина...під ногами терни...Увесь під ноги погляд - стежка де?А та стежина є вузька, не видноЇї порою з хащ отих густих.Крізь неї так часто не пробитись.Та до висот нема інших доріг.Дороги легше, або чуть коротше.Дороги, щоб долину обійти.На висоту душа скоріше хоче,Іще одну долину щоб пройти.Одна є висота, щоб сил набратись,Вона завжди є близько до тебе.Та висота - Голгофа, місце плачу.В сльозах там ти підкріплення знайдеш.Підкріплення отримує там тіло.Ісуса ранами там оздоровлені.Хто висоту у серці берегтиме, Долину плачу ту пройдуть вони.Потрібно не стоять, а вперто йти лиш.Хай навіть вітер б'є дощем в лице.Лиш так пройти долину ту можливо.А там Спаситель вже чека з вінцем. Л. Шпак