Telegram statistics channel - @virhuk

А Бог не обіцяв нам днів без болю,Сміху без печалі, сонця без дощу...Лише казав, що буду Я з тобою,На кожен день твій силу Я пошлю.Утішення від сліз лише пошлю Я,В дорозі світло для тебе проллю,Дивитись на тебе з небес Я буду,Щоб вчасно вже подать руку Свою.Говоримо ми - Бог мовчить порою.А мовчимо - вступає в силу Він.Й Своєю вже могутньою рукою Навчає лагідними щоб були.Слово образливеє лють лиш викликаєУ відповідь, коли говорим ми.А чистоті лиш вуст Господь навчає,Що ближньому завжди несе лиш мир.Несе спокій у зранене вже серце,У вірі встояти допомага.В очищенні вуст тільки вже, частенько,Біль є супутницею наших намагань.Тоді про допомогу ми волаємДо Господа в молитві у тиші.І нам Господь з небес відповідаєТам, тихим миром наодинці з Ним...І тільки молимо: "Господь, вуста не чисті...Пробач, очисть вогнем Своїм святим.І охорону Ти постав над ними,Щоб чисте лиш виходило із них!"А Бог не обіцяв нам днів без болю.В очищенні завжди є, друзі, біль.Але Господнє: "Буду Я з тобою..." -Жде відповідь: "Ти є завжди Бог мій" Л. Шпак

Народжується віра у стражданнях,Коли не діє все уже земне.Коли, лише на Бога сподівання,Коли Він - Лікар, Помічник лише.Коли не йдеш за поміччю до світу,Підтримки в людях не шукаєш ти,Тоді в душі народжується віра,Що тільки Бог може допомогти.І - на коліна, і твій крик до неба,І віра, що почув вже тебе Бог.Але ту віру втримати ще треба,Серед усіх переживань й тривог.А втримати її тоді найважче,Бо тиснуть сумніви на душу звідусіль.Але тоді міцнішає вона все,Бо згадуєш обітниці усі.Їх для тебе у Бога так багато І Бог їх виконає, лиш у вірі стій!За Своїм словом Бог слідкує завжди.І дасть тобі по вірі Він твоїй.А як в житті народжується віра?А так, як те, у болях, немовля.Потрібно лиш, коли вже народилась,Кормити словом з Біблії щодня.І виросте, і буде Бог Могутній,По ній, Свої робити чудеса.Бо у твоїм житті Він є присутнійЗавжди, у всьому, і у всякий час.Народжується віра у стражданнях,Коли не бачиш відповіді ще...Хіба ж то віра - коли ти вже бачиш?В небаченому віра тільки є.Не бачиш, але віриш що це буде,Бо так Сам Бог тобі пообіцяв.З тобою віра буде йти усюди,Коли надію на Христа поклав. Л. Шпак

Ішли вороги на Ізраїль, Оточували Єрусалим.Не зразу ішли воювати, Приносили жертву вони.Щоб відповідь мати від Бога,Як ворога перемагать...Й приходила їм допомога -Бог їх ворогів проганяв.Приніс Самуїл лиш ягнятко,На ворога Бог загримів,Що мусили швидко втікати,Таким з неба сильний був грім.Давид - перше жертву приносив,Тоді на війну виступав.Не йшов воювати без Господа,Як волі Його не спитав.У нас теж є війни щоденні,Та як ми проводимо їх?Приносимо жертву найпершеПодяки Йому і хвали?Чи просимо ми допомоги,Чи радимось з Богом своїм,Здобути як нам перемогу?Благаєм, щоб Бог допоміг?Бог там, де хвалу і подяку,Як Богові жертву, несуть.Приходи у пору Він всяку,Щоб наші молитви почуть.Свої обітниці тримає,Які нам у Слові дає.Хто з вірою їх всі приймає,У Бога той праведний є.Авраам бо, повіривши Богу,Став праведним так перед Ним.І хоч так чекав дуже довго,Отпимав обітниці він.Будуйте жертовник з каміння,Яке в Слові Божому є -Мир, довготерпіння, любов, віра...Хваліть ви за все, що дає!І прийде до вас перемога,Від ворога Бог захистить.Бо каже Він, що: "на долонях Моїх є записаний ти" Л. Шпак

Хто щедро сіє - так тепер не модно..."Просячих" так багато на землі.Та все ж ще є ті сіячі Господні.І їх Господь завжди бере в уділ.Ось п'ять хлібів Апостоли приносять,Господь п'ять тисяч ними накормив.Завжди людей використати хоче,Голодним й хворим щоб допомогти.Допомогти щоб сиротам і вдовам,Що так кричать до Бога ніч та день.Шукає, щоб знайти собі готових.Хто є Його слухняна донька й син.Він це все робить вашими руками,Насіння до престолу хто несе.Нехай маленьке, та все ж виростаєДля слави Божої сповна воно усе ж.Коли прославить Господа каліка, Чи сирота, вдовець, ачи вдова.За поміч, доброту та милосердяПоллється в небеса Йому хвала.І як прекрасні квіти, що із саду,Ті жертви до Ісуса полетять.І у вінці всі ваші в небі ляжуть,Що буде нагородою для вас.Дома прекрасні з ваших жертв будують,Для життя вічного у світлих небесах.В сотні разів - не вдвоє, і не втроєГосподь вам милосердям лиш віддасть.Благословенні ви, робітники Христові,Що голос чуєте в серцях.Всі ваші жертви біля Божого престолуЛягають в книги в золотих рядках. Л. Шпак

Ще було темно, лиш близький світанокПташки веселим співом сповіщали.Від гробу вже відвалений був камінь,Де тіло Господа, у пеленах, лежало.Сторожа перелякана втікалаБо сповнена була страхом великим,Бо переможена була уся темрява,Із темної печери вийшло світло.Злякались воїни, священники злякались.Воскреслого злякались до безтями.Як від людей це скрити все гадали.Придумали ввести всіх у оману.Та скільки б, що темрява не робила,Сховати світло в світі неможливо.Чим ніч темніше, тим ще більше світло.Його не скриє ніяка могила.Ще люди, по домівках, спочивали,Не знаючи про те велике диво.Воскрес Господь! - пташки лише співали.Які ж ви люди, на землі, щасливі!Христос воскрес! Відкрив, у небо, двері.Христос воскрес! І смерть не має владиНад тими, хто прийме Христа у серце,Залишить світ, любові Його ради.Ні смерть, ні камінь не зуміли втриматьХриста в холодній кам'яній могилі.Він переміг їх в боротьбі не рівній.В любові, до людей, беручи силу.Воскрес із мертвих, щоби жити з нами.Щоб, вірним, дарувать життя небесне.Ти відвали, від серця свого, камінь.Нехай у ньому наш Господь воскресне. Л. Шпак

День світлого Христова воскресінняТоді, як просинається Земля.Неначе знову, як колись в часи ті,На небі ясно сонечко сія.Зима холодна знову проминула.Уся природа тішиться весні.І згадуємо воскресіння зновуУ ці весняні радісні ми дні.Із воскресінням Господа насталаДля тих, хто полюбив Його, весна.Для тих, що Його жертви не приймають,В серцях, назавжди, лишиться зима.Христос воскрес! - вітають всюди люди.Але не вірять, що для них воскрес.Вже скоро знову воскресіння будеІ буде знову чудо із чудес!Воскресне і підійметься у небоХристова церква, щоби з Ним там будь.Доки ж прийде Він, згадувати требаЙого і смерть, і воскресіння, й путь.Ту путь яку пройшов тут на землі Він.Щоби воскреснуть, мала бути смерть.Щоби життя відкрилось в Божім Сині,Була Голгофа, був розп'яття хрест.Життя не втримали ні камінь, не могила.Життя, яке Христос приніс з небес.І смерть тепер уже не має силиНад тим, хто для життя в Христі воскрес.Хто, для гріха помер уже в житті цім,Прийнявши жертву Господа Христа.Приніс до Нього хто свої гріхи всі.До Його ніг життя своє поклав.Христос воскрес! - уже лунає знову.Христос воскрес! - іще одна весна.Гряде Воскреслий, а чи ти готовий"Гряди,мій Господи" - із радістю сказать? Л. Шпак

Вечеря...схилені серця,Що перед Господом в смиренні вже предстали...І спомин - як ішов Він до кінця Дорогою скорбот і муки, і печалі.Як одягали із терна вінець,Як бичували і в лице плювали...А перед ними бо був Сам Творець,Та не впізнали...Його не впізнали...І повели, як Агнця, повели.Невинного і чистого, як жертву.А Він же був Святого Бога Син.Йшов помирати, потім щоб воскреснуть.І кров, і біль, і муки на хресті...І більше всіх людей спотворений.І погляд люблячий...і " Отче, їм прости"...І не подав води тоді ніхто Йому.Та лиш плювки й зухвалий тільки сміх...Зійди з хреста, якщо Ти є Син Божий...А Він терпів, Він все за них терпів.Такого витерпіть ніхто, повік, не зможе.А перед тим, вечеря - хліб, вино.І учням Він Своїм вмиває ноги.І заповідь - хто хоче йти за Мною,Робіть і ви так до Мого приходу.І ділим чашу, й ломимо ми хліб,Роздумуючи про Його страждання.Ніщо не є святим так на землі,Як Його тіло і як Кров Святая.Нема без крові прощення гріхів.Без Його тіла, що за нас ламалось.З небес пішла на хрест сама Любов,Щоб людство, через смерть Його спасалось.Хай хліб і чаша будуть не обряд,А біль сердець скорботних в покаянні.А на устах: "Отець, за все, пробачВ чому ще так багато ми згрішаємо"Пробач нас, як розбійника простив.Пробач як тих, що одіж розділили.Ти також їх в Своїй крові обмив,Та не багато так пробачить їх просили.Без покаяння не обмиє кровІ в ранах Його зцілення немає.Нехай сповняє серце лиш любов,Тоді й сумління своє чисте маєм. Л. Шпак

Відвалений камінь, печера пуста…Воскреслий Ісус і Марія…Цю розповідь дивну ми чули не раз,Як з мертвих воскрес наш Месія.Дітей Божих, в день цей, радіють серця –Для них Він є – Цар і Спаситель.Для них воскресіння є радість, щодня.Бо кожен із них – небожитель.Хто вірить у Нього, воскресне також.Той смерті, повік, не побачить.Відвалений камінь той для багатьох.Ще сяє навкруг сонце правди.Воскрес для усіх, що живуть на землі.Усе лиш повір і довірся.У серце Спасителя радо прийми.Він дасть і тобі воскресіння.Воскреснеш із темряви ти для життя.Навчишся Його серцем славить.Воскрес мій Ісус! – заспіває душа,Не тільки прославиш вустами.Війна на землі та воскреслий Ісус.Все дивиться пильно із неба.Всіх, хто Мене кличе, прийду і спасу.Мій друже, вмирав Я за тебе.Та Я не помер, Я для тебе воскрес.Щоб був ти, дитино, зі Мною.Чекаю лише, щоб покликав Мене.Прийду Я і буду з тобою.Тебе збережу у пекельнім вогні,Ти тільки поклич і довірся.Відкрий своє серце у бідах Мені.Врятую дитино, не бійся.Хоч час вже короткий, та він іще єЗустрітись з воскреслим Ісусом.Він поруч з тобою дорогою йдеІ хоче щоб ти відгукнувся.Ось свято Пасхальне, лунають в ці дні,Лунають слова ці вітальні.Христос наш воскрес! – та холодні вониВ устах тих, що Бога не знають.Відвалений камінь і світло сія.Дорога відкрита до Бога.Завіса розірвана, що віддаляЛюдей від Спасителя свого. Л. Шпак

Остання вечеря, Пасхальная ніч...А далі - Голгофа, розп'яття.І, звісно, не в тому важливість її,Що, з друзями, ніч та остання.Та ніч, то нам даний Христом заповіт.Та ніч то, про смерть Його, спомин.Це хліб, що для друзів Він Сам розломив.Це чаша з вином, наче з кров'ю.За вас моє тіло так будуть ламать,Як хліб цей пасхальний ми ломим.І кров, на хресті, Я іду проливать,Щоб нею цю чашу наповнить.І так ви робіть, доки Я не прийду.Про смерть Мою людям звіщайте.Бо Я, до Отця Свого, скоро піду.Ви ж, слів Моїх, не забувайте.Хто їсть Моє тіло та п'є Мою кров,Той буде життя в собі мати.В крові Моїй сила, щоб знову і зновЛюдей, від гріхів, омивати.Так, в ніч ту останню, Ісус научав.В сльозах, перед Богом, схилився.І піт Його, краплями крові, стікав.За нас, наш Спаситель, молився.Багато віків пролетіло і дат.Той вечір, як спомин, став бути.І згадка, про смерть, стала часто обряд,Неначе Господь тут відсутній.А Він є той самий, той самий Христос,Що каже: Я з вами повіки.І Він є присутній за нашим столом.І хліб наш бере в Свої руки.І благословляє цю чашу з вином.І дивиться, пильно, у серце.Чи хліб цей приймаєш, як тіло Його,Чи, лише обряд, зостається.Вважай же на себе, дитино Моя.Себе самого випробовуй.Бо кров Свою дав, не в осудження Я,А мати щоб єдність з тобою.О, церкво Моя, вже Жених твій іде.Не спи, не дрімай, підіймися.Невіста Моя, щоб побачив тебе,У темряві ночі світися. 🕊️Л. Шпак

Для апостолів чим було воскресіння?Спочатку не повірили звичайно...Він інших воскрешав - то Божа сила...Якою ж силою тоді воскрес вже Сам Він?А про Отця ніхто і не подумав...Хоча Ісус казав: Отець в Мені.А в тілі Син був, і помер тому Він,Щоб жертву принести одну за всіх.Жертвоприношень було непотрібноЗа кожен гріх окремо з того часу.Тепер - схилившись в покаянні на коліна,Прийнять Христа Спасителем в життя,Ми можемо вже від гріхів звільнитись,Бо Сам Ісус забрав гріхи на хрест.Щоби з'єднатись із Христом могли миДля життя вічного, Він для того воскрес!Сила любові Отця, Його бо воскресила,Навпіл завіса роздерлася уся,Люди до Бога в простоті ішли щоб,До престолу благодаті, що на небесах.З проблемами і болями земнимиВ Ім'я Ісуса, йшли щоб до Отця.Ісус з Отцем Небесним примирив нас,Своєю смертю вхід до Нього дав.Доріг багато різних у житті цім.Та на Голгофу є лише одна.Лиш на Голгофі двері в небо відкриті -Зоветься Сином Божим вона.Дорога кожна нас кудись веде,Вказівників не видно там на них.Твій вибір на землі лиш визначає,Як у житті, й куди тобі іти.Чи за спасінням підеш на Голгофу,А чи повз неї пройдеш ти лише.І воскресіння вже тоді ГосподнєНе буде ніколи уже твоє. Л. Шпак