Telegram statistics channel - @virhuk

Бога просим про милість часом.Правосуддя - лише для інших.Так, порою, пробачить важкоТого нам, хто несправедливий.Ти віддай їм по їх неправді -Наробили немало бід...Хай Тобою будуть наказані.А до мене милість яви.На хресті розбійник розп'ятий.Скільки він наробив біди."Ти згадай мене в Твоїм царстві..."І вже милість Ісус явив.Покаяння - й проявлена милість.Засудити Господь не спішить.Тільки люди свої суди лишЯк скоріше спішать звершить.Суд поспішно ти виніс словом.Суд для ближнього виніс ти.Тільки так постраждати можнаВід, тобою сказаних, слів.Бо слова усі мають силу.Спотикаєшся сам не раз.Та до себе, чекаєш милість,Справедливість же не для нас...Бог Свою справедливість покаже.Не забутий у Нього ніхто.До кого, Свою милість проявить,І на суд приведе когось.На землі у Його все владі.Справедливість і милість в Нім.Від Господніх очей не сховатисьНавіть нам і на дні морським.Ти на ближнього справедливістьНе спіши, друже, призивать.А для нього проси ти милість.І для тебе Бог буде являть. Л. Шпак

Минали роки уже й не у чеканні...Єлизавета...зникла вже надія вся...Вся молодість пройшла у сподіваннях,Що Бог пошле ще бажане дитя.Служили Богу з ревністю й старанням.Священик Бога - чоловік її.Залишила надію і чекання.Глибока старість... ніяких надій...Але у Бога завжди Свої плани - Явити славу, й волю Свою нам.Він, іноді, без всякого чекання,Дарує, що просили в молитвах.І ось та радість - вже вона вагітна!У старості та довгожданна мить,Коли під серцем носить вже дитину,І цього щастя вже не погасить!Прийшла Марія радість розділити.І стрепенулося у ній дитя -В її утробі був вже Сам Спаситель,В Єлизаветі те відчуло немовля.Подвійна радість для Єлизавети -Господній Дух і про Спасителя відкрив.Бо незвичайне у собі дитя носила,То бути мав той, хто про Нього сповістить.Наверне хто людей до свого Бога.Про Нього усім людям сповістить."Рівняйте, люди, Господу дорогу"-Те сповіщатиме Іван Хреститель.Коли Єлизавета народила,Батьки раділи і увесь народ,Бо бачили у цьому щось велике,Що мав зробити ще для них Господь.Німий Захарія заговорив раптово.Про Божий намір всім навкруг звістив.Збувається бо кожне Боже слово,Що Він задумав, а не тільки говорив.Не раз чекаєм ми як та Єлизавета.Роками навіть, часто у сльозах.Але Спаситель наш - Ісус із Назарета,Для нас найкращий має в житті план.Він там, на небесах, для нас воскреслий.За нас благає Бога і Отця,Щоб дочекались всі ЄлизаветиТу відповідь не дивлячись на час. Л. Шпак

А чи був ти отам, в окопі?А чи чув ти молитви там?Як стоять там, за тебе, хлопці Молоді і у старших літах?Як у небо летять благанняЩоби вижити в пеклі цім...Просять сили, щоб захищатиВсіх, для серця хто дорогий.І за нас, що для них чужі є,Там стіною вони стоять.А із серця і вуст молитвиВсе до Бога від них летять...А чи був ти отам, під снігом,Коли палить лютий мороз?Чи у спеку, чи коли зливаЗаливає увесь окоп?Та стоять воїни там сміло,Все ж стоять там за нас усіх.А чи ми стоїмо в молитвах Перед Богом отак за них?Щоби кулі їх оминали,Щоб життя їм Господь зберіг.Щоб живі додому вертались До дружин, до дітей своїх.Постояв ти хоча б годинуПеред Богом за них в мольбі,Щоб ніхто із них не загинув,Як хранять там життя тобі?А вони стоять не годину,День, та ніч...місяці...роки...Як багато із них загинули,Як багато в полон пішли.А чи плаче, за них, твоє серце,Як від болю плачуть вони,Як залізо у тіло вп'ється,Як уже без руки, без ноги...Ти побудь з ними там, в окопі...Ти молитвою обгорни.Хоча б так допоможеш, хоч трохиПережити їм біль війни. Л. Шпак

Бувало до Бога ми кликали все:" Тебе не залишу, Господь мій!Я душу свою покладу за Тебе..."" Ти, тричі на день, відречешся..."Можливо ж таке, мій Господь дорогий?Коли Тобі вірно стараюсьСлужить я всім серцем, всією душею.Скажи мені, чим відрікаюсь?Ось тяжко тобі і долина прийшлаДуші біль торкнулась і тіла.Втомилася ти в цьому світі страждатьІ смерті у смутку просила.Здавалося б що тут такого, Господь?Я просто вже хочу до Тебе.А просто мене затомила вже плоть.Додому скоріше уже би...А Я доручив тобі труд на землі,Де душі скорботнії гинуть.Ти кидаєш труд, що довірив тобі,Не будь ти слугою лінивим.А не цілий день ще трудилася ти,Покинуть роботу бажаєш.А лиш, до кінця, йшов по цій Я землі,Відкрить щоб обителі раю.А то є зречення твоє від труда.Апостоли не відрікались.А в болях, скорботах пройшли до кінця.І душі нові все спасались.Бо кожен непослух щоденний ось твійІ є від Мене відрікання.І ось кажеш ти: " Ти пробач мені все,Положення це я поправлю"Своїм тільки"я" не поправиш ніяк,А знов будеш ти спотикатись.І ворог вже знов буде тобі шептать,Як сили Моєї зрікатись.Скажи лиш: "Без Тебе, Господь, не пройду.Не поворушу і рукою"І Я не залишу, лиш Я проведуІ душу твою заспокою.Лише в твоїй немочі сила Моя.Я Сам поведу як потрібно.Життя тобі дав, бережу його Я.Трудись й нагороду отримай. Л. Шпак

"Нелегко так і вірити, й молитись"-Знову кажу я Господеві так.І гортаю все життя сторінки,Де вдавалося перемагать.Де я брала впевненість в терпінні,І приходила так перемога та.Як те зцілення проходило для мене,І в путі підтримував Бог як.Як Він не давав розбитись зовсім.Як беріг, і як за руку вів.Не покинув, не пішов назовсім,А зі мною поруч йшов завжди.І ось знов прийшла та сама битва.І ось знову - руки в небеса...Знов стараюсь вірити й молитисьВірячи в Господні чудеса.Віра...віра...віра...ти яка є?В серці я шукаю все тебе.Тільки розум часто дорікає -Що ти просиш, Бог все не дає...А вона в невидимому мабуть.В тім, що так іще далеко десь.У смиренні тихім, у чеканні - Перемога все одно прийде.Що я зможу знову як колись ще,Дочекатись, встояти, пройти.Плата є усе ж за те велика -Все смиренно до кінця пройти.Легко так казать мені: пройду я...Та на ділі - важко так пройти.Нарікаючи у тім терпінні йду я.Плачу - як же, Господи, дійти?..А дійти то всеодно потрібно.Третього в борні цій не дано -Перемогою великою утішусь,Чи спущуся зовсім я на дно...Дно печалі, нарікань, безсилля.І розчарування вже у всім.Склавши віри і надії крила,Не упевненій буть в Господі моїм.Ні! Вже краще йти, краще боротись.А надія в вірі укріпить.Просто так нічого не дається,Битва перед радістю стоїть.І побачу славу у життіЗакричу: варто було чекати!І побачу я у повноті,Як зійде на дім мій благодать. Л. Шпак

А що ж таке є гріх? Хто точно знає?А вони є звичайно у нас всіх.Великі є гріхи й маленькі кажуть,Та назва лиш однакова в них - гріх.Господь Завіт Новий Свій посилає.І самий схований він відкриває гріх.Гріхом навіть думки він називає.А діл, і не переказати всіх.А сатана думки все посилаєЯк Ангел світла, щоб з дороги збити.Гріхи підносить так, що забуваєш,А що про це написано у Біблії.А звести щоб, заплутать в похоть плоті.А дух...нехай він трішечки поспить.І крок за кроком від Христа відводить,Що гріх від правди вже не відрізнить.А Бог, Він бачить і тихенько будить.Спочатку тихо в дух говорить твій.Через сумління потім тебе судить.Якщо ж не слухаєш, то скоро замовчить.Бог каже раз, а потім - другий,Втретє, Він на постіль тоді уже кладе.Не залишає ж Він дітей у тузі,Виправлення дорогою веде.Дорога та нелегкою буває.Кого Бог любить, той карає Він.І всякую дитину Він приймає.Карає тільки, щоби зупинить.Давайте будем Господу слухняні.Слова Господні бережно приймати.Гріхи земні уважно вирізняймо,Щоб покарання Божого минати. Л. Шпак

Дорога життя...і на ній є каміння.Великі, маленькі...так різні вони.А Божа дорога не є лише рівна -Усюди Ісус по камінням ходив.Ноги в пилюці, підбиті камінням...Лиш раз на ослі їхав в Єрусалим.Усюди із посохом ногами ходив Він.І учні ногами ходили із Ним.А зараз ми звикли так жити кофортно.Так ходимо мало, кругом нас везуть.В життєвій дорозі так хочеться всім нам,Іти щоб дорогою рівною тут.Та рівну дорогу весь світ лише знає,Бо всюди для себе асфальт він поклав.Дорогу Господню лише оминають -Для них камениста вона і тяжка.А хто на дорогу відважно став Божу,Хай ранить каміння і ноги не раз,Та твердо на Боже той діло виходить,Того не зупинить ні страх, а ні час.Каміння велике Богу не завада,Він їх прибере із твоєї путі.Бо успіху можеш тоді не побачить,Якщо перед ними зупинишся ти.А ворог каміння побільше все ставить,Щоби ти ніяк їх не міг обійти.І тими каміннями часто бувають -Образи і сварки, й гріхи на путі...Віддай їх Ісусу усі у молитві.І Він їх з дороги тобі забере.А через дрібні можеш ти й спотикнутись,Але всеодно уперед ти іди.Але з покаянням ти не запізнися,То силу від Бога отримаєш ти.Щоби у житті на життєве камінняТобі не ступати, а лиш обійти. Л. Шпак

Так хочеться розумними нам буть,Щоб всі духовними навкруг нас рахували.Ми б тільки починали говорить,Щоб люди зразу нами милувались.Який духовний брат, а чи сестра -Побачивши, щоб зразу говорили.Для цього лиш наук побільше б намПотрібно знать - ото була би сила!Побільше інститутів і наук.Побільше би духовних семінарій.Тоді б розширився освіти круг...Тоді би всі про Бога більше знали.Проповіді б тоді розумні всі були.На рівні вищому! Що всі би дивувались.Були б тоді духовними вони,Коли би "бакалаврів" получали.А як було раніше, в ті роки,Коли і Біблії вручную всі писали?Тоді на зібранні усі братиСвятеє Слово в пам'яті тримали.Не були бакалаврами вони,Та слово в Дусі Божім говорили.Примножувались і росли церквиІ проповіді були в Божій силі.Духовність визначає тільки Бог.На це у Нього є Своя лиш міра.І є не легко навіть дуже то -Щоб із останніх лиш ставати першим.А першими ставали лише ті,Що, умалившись, ноги обмивали.Що не себе, а ближніх в простоті,Лиш більшими за себе рахували.Бог ноги Своїм учням обмивав.І це приниженням не рахував Ісус там.Дав заповідь так поступать і нам.Любов найвища за усі прибутки.Хто любить, як Христос всіх полюбив,Хто всім навкруг і в домі своїм світить,Такий любимий Господом завжди.Такий духовним є в Господнім світі.Таких візьме Господь лиш для труда.Стають такі лише Його сосудомДля Божого великого труда,Щоби спасать загубленії душі.А Господу ученість ні до чого,Коли в душі вгасили Дух Господній.Земная мудрість не потрібна Йому.Будь як Христос, Він мудрістю наповнить. Л. Шпак

Чи той отримує, хто так про щось благає?Знаходить завжди той, хто щось шука?Тому хто стукає, чи завжди відчиняють?А слово Боже всім нам каже - "так"Ти б синові дав каменя, не хліба?Чи, замість риби, дав би гадину?Усе найкраще ми даємо дітям.Отець же нам дає любов Свою.А часто так в житті - розчарування.Просив, просив...і не отримав...хоч просив.І знов сердечні всі твої стогнанняТебе лишають зовсім вже без сил.І муки...о, сердечнії ті страждання.Намріяв що, того не получив.І віра твердая в душі була неначе...Та Бог не так покерував зовсім.Ось хворий Нааман іде в Ізраїль.Воєначальник, та в проказі він.Іде і по дорозі план складає,Як від прокази там пророк його звільнить.Прийде, той покладе на нього руки.Здоровим знову стане він тоді.Дорогою він так собі надумав...Як уявляв, і буде так мені.Пророк до нього навіть і не вийшов.Слугу лише сказать йому послав.Що скаже лиш зануритись у річкуЙому пророк, такого не чекав.І ось обурення підійнялась вже хвиля -Не вийшов навіть і поваги не вказав...Намарно прикладав я стільки сили...Намарно я сюди помандрував.А наша річка глибша і гарніша.Не так я думав буде тут усе.Але господаря слуги усе ж впросили.Й занурившись сім раз, здоровим вийшов вже.А Нааманові не так приготував БогШлях оздоровлення, як був надумав він.Прославилося лише ім'я Боже,А не пророк прославлений був ним.У Бога просим і собі вже мріємоЯк буде Бог в житті усе робить.У Божі обітниці щиро віримоІ знаєм, сильний Бог відповідать.Та не завжди Бог нам відповідаєТак, як здається буде Він відповідать.Коли ж Бог довго не відповідає,"Не чує Бог"- так спішимо сказать.Чекать, не сумувать і не спішитиПотрібно лиш. Славлячи Бога жить.Він краще навіть, того що просив ти,Готує у житті твоїм зробить. Л. Шпак

Яким важким був Симонові хрест,Якого ніс він на Голгофу за Ісуса...Його він пам'ятав життя усе,Та тішився, що допоміг Йому він.Хоч може він тоді іще не знав,Кому нести хреста допомагає.Бо взяв його від Нього він не сам,На нього воїни його поклали.Поклали, бо знівечений Ісус,Кров'ю стікаючи, немав вже сили.Хоч в цьому, світ цей, допоміг Йому,Бо міг хреста й не донести Він.Попереду ж, розп'яття ще було,Він мав дійти туди, тому хреста ніс Симон.На серці що у Симона було?З думками він ішов тоді якими?Звичайно він Ісуса шкодував,Бо бачив, як знівечений був дуже.А може, він гріхи свої згадав...Та аж ніяк він не ішов байдуже.А може пригадалися йому Всі чуда про які він чув, чи бачив...А може, що дали нести йому,Що може послужить Христу, був радий.Звичайно серцем так журився він,Що Того, Хто усіх любив, вбивали.Але не міг допомогти нічим,Крім того, що поніс Його хреста він.Як часто ми свої земні хрестиНести не хочемо - бо вже втомились...А Він допомагає нам нести.Несе за нас, як ніс за Нього Симон.Чим послужити можемо Йому?Помер за нас, всі переніс страждання.Воскрес для нас Він, переміг пітьму,Щоб ми життя на небесах з Ним мали.Нам непотрібно хрест Його нести.Свої хрести лише нести слухняно.По силі нам лише наші хрести,А зверху сили нашої Господь не дав нам. Л. Шпак