Сліди криваві залишались на камінні,Ішла Любов вмирати на хресті.А поруч, на розп'яття, йшли розбійники -Любов ту, прирівняв цей світ до них.Та Кров, яку ногами всі топтали,Несла спасіння, прощення гріхів.Глибокі рани на тілі - зціляли,Та це прийняти хто з людей хотів?Про чудеса, про зцілення забули...Хто не забув...сліди той цілував...Не на видовище ішов - як розпинати будуть,В скорботі в серці шану віддавав.Любов...всі так хотіли щоб померла...Щоб далі жити у своїх гріхах.Щоб правді, назавжди, закрити двері,Щоби ніхто їм правди не казав.У всі віки Святу Кров топчуть люди,А вона капає і капає за них."Хто їсти тіло, кров хто пити буде,Буде в Мені, і Я буду у нім"Слова Ісуса до людей лунали,Та чи багато слово прийняли?Ту Божу обітницю відкидали,Бо дивним це було тоді для них.Та прийняли ті, хто Йому повірив.Перша вечеря...перше вино і хліб.Звершив вечерю з учнями своїми,Вона лишилася для нас повік.Що зараз є для нас та Кров Святая?Та чаша з чим є на нашім столі?Як кров? Що нам гріхи прощає,Чи просто лиш, як спомин у вині?Хто з вірою вино і хліб приймаєВ те слово, що Христос до всіх казав:"Хто Кров цю п'є, життя в собі той має..."Той воскресіння вже собі придбав.О, Кров Христа, така дорогоцінна!Лишає слід, яким потрібно йти.Ту кров так топчуть люди цього світу,Її цінуй життя своє все ти. Л. Шпак