Ось думала вінець уже я маю,А Бог прийшов і зваживши промовив:"Діла я бачу, і служіння бачу,Та мало так любові - головного"О, Господи, а це ж найголовніше!Нема нічого більше на землі.Усіх дарів, усіх служінь важнішеЛюбов Христа в душі мати своїй.Коли іти буває дуже важкоІ плачеться - так в небо хочу вже...Я дякую Тобі, Господь мій Славний,Що ще життя продовжуєш моє.Щоб виправити всі мої дороги.Любові щоб небесної навчить.Щоби іще і ласкаво, й сувороДуші моїй з любов'ю говорить.Де йшла не так, потрібно що поправить,Щоб лиш Тобі належати завжди.Щоб буть з Тобою, там в небесній славі.Страшної участі мені уникнути.А Ти казав: любов за все найбільша.Навчаєш нас любові досягать.О, як би Ти, коли небудь спитав лишЯк Соломона: " Що тобі ось дать?"Просила б я одної лиш любовіТакої, як у Тебе тільки є.Вся моя сила би була у тому -В кінці життя стоять біля Тебе.Я дякую, що Ти мене готуєшДо тої зустрічі в прекрасних небесах.І потішаючи так тихо знову,Все відкриваєш - не готова я.Ще є обурення, обіди, нарікання.Ще так багато є іще, іще...Як я проходжу горе і страждання?Навчаюсь як? Запам'ятовую я все?Чи покриваю все навкруг любов'ю?Чи на останнім місці моє "я"?Я дякую за працю наді мною.Я дякую, що любиш Ти мене. Л. Шпак
Не відрікаються люблячи...І то є так, а не інакше.Та відрікаються в журбі,Від тої Любові, що поруч плаче.Нам до спасіння треба йти.І знає Бог, що це є боляче.І співчуває Він в путі,Але немає іншої дороги.Не чути відречення слів,Та в серці гіркота й образа.Втомилися страждати ми,Кінця не видно все стражданням.А ми земні є, і небесТак часто ми не розумієм.І, як колись, усе чудесЧекаємо в своїм житті ми.Бог каже, що є поруч Він.Бог каже: "Я допомагаю"Та розум, як порожній дзвін,Слів Господа все не приймає.А він дзвенить: біда...біда...А де всі Божі обітниці?Де допомога і колиВсі збудуться вже обітниці?І вже невір'я моторошний гріхОбгорнув серце, дух і розум.І плач там, де мав бути сміх.Украдена вже радість зовсім.А може трохи лише ще,Лишилося чекати трохи.Й печаль у радість обернетьсяІ піде назавжди та втома.Утома від прожитих літІ втома від твоїх сумнівив.Нарешті вже проллється світлоНа слів Господніх розуміння.Ясною стане суть тодіВсіх слів, що Богом говорились.Що не відійметься від насВже ні на мить Господня милість.Не відрікаються як люблять,Від нас Господь не відречеться.Себе будем перевірять -До Нього ще любов живе в нас? Л. Шпак
Там, в ущелині скелі Ілля Бога жде,Бо сказав йому Бог - перед ним Він пройде.І побачив Ілля Бога лише з спини,Перед славою став, що пройшла перед ним.Вітру бурного стогін...не у вітрі Господь.Затряслася земля...у збентеженні плоть.Слідом зразу - вогонь, тільки Бог не в вогні.А за ним - вітерець тихий, лагідний вслід.Як в кімнаті твоїй є зачинені двері,Він - такий, як тоді, тільки в це ти повір.Той же лагідний, тихий, не міняється Він.Коли ти перед Ним своїм духом змиривсь.Скільки йшов Ілля до гори? Сорок днів по пустелі.Йшов у смутку душі, гнала бо Єзавель.Ревністю запалав він по Бозі своїм.Бо Господній народ Його закон залишив.І тоді Бог прийшов потішати його.І явився йому, прийшов Сам до нього.З славою Він Своєю там пройшов перед ним,І його підкріпив, щоби був сміливим.Щоби діло, що дав, до кінця він звершив.Що Господь наказав, для Нього він зробив.Замість нього пророком Єлисей щоб служив.Щоб помазав Ілля на служіння царів.Так в житті ти, не раз, днів не сорок бредеш.Слабнуть сили весь час, та на Голгофу ідеш.Там твій Бог на горі, його погляд - любов.Відповість Він тобі, і пошле допомогу.Лиш потрібно іти, Він в путі підкріпить.Путь додом, в небеса, через Голгофу лежить.А ти зараз звершай, що тобі Він сказав.Забере в небеса, як Іллю Він забрав. Л. Шпак
Сліди криваві залишались на камінні,Ішла Любов вмирати на хресті.А поруч, на розп'яття, йшли розбійники -Любов ту, прирівняв цей світ до них.Та Кров, яку ногами всі топтали,Несла спасіння, прощення гріхів.Глибоки рани на тілі - зціляла,Та це прийняти хто з людей хотів?Про чудеса, про зцілення забули...Хто не забув...сліди той цілував...Не на видовище ішов - як розпинати будуть,В скорботі в серці шану віддавав.Любов...всі так хотіли щоб померла...Щоб далі жити у своїх гріхах.Щоб правді, назавжди, закрити двері,Щоби ніхто їм правди не казав.У всі віки Святу Кров топчуть люди,А вона капає і капає за них."Хто їсти тіло, кров хто пити буде,Буде в Мені, і Я буду у нім"Слова Ісуса до людей лунали,Та чи багато слово прийняли?Ту Божу обітницю відкидали,Бо дивним це було тоді для них.Та прийняли ті, хто Йому повірив.Перша вечеря...перше вино і хліб.Звершив вечерю з учнями своїми,Вона лишилася для нас повік.Що зараз є для нас та Кров Святая?Та чаша з чим є на нашім столі?Як кров? Що нам гріхи прощає,Чи просто лиш, як спомин у вині?Хто з вірою вино і хліб приймаєВ те слово, що Христос до всіх казав:"Хто Кров цю п'є, життя в собі той має..."Той воскресіння вже собі придбав.О, Кров Христа, така дорогоцінна!Лишає слід, яким потрібно йти.Ту кров так топчуть люди цього світу,Її цінуй життя своє все ти. Л. Шпак
Не мало бід ми зустрічаємо в путі.О, Господи, допоможи нам все пройти.Встояти перед тиском ворога,Не допустити розпачу гріха.О, гріх той тихий і здається так малий.Та через нього впав вже не один.Він за собою тягне череду гріхів -На Бога нарікання, нелюбов до всіх.Здається - ти всіма залишений,Розбиті плани всі, надії, мрії всі.Іде атака, ну а ти - зовсім самотній,В очі сміється темряви володар.О, плани ті...а скільки в голові Їх різних, що настроїли собі...Надію лиш поклавши на всі плани,У мріях ми життя все строїм наше.Їх сатана руйнує день за днем.Ну, де твій Бог? Чи толк в Нім тобі є? -Шепоче і у смуткові душа,Що чужий шепіт слухала вона.До Бога треба було поспішити,І на Голгофу до Ісуса бігти.Господь, відкрий де допустила страх,Що міг так близько ворог підібратись?І на молитву бігти до Христа,І смуток у єднанні з Ним, прогнати.А Бог потішить, Дух Святий прийде,Обійме серце, сльози обітре.Хай ми не вірні, але вірний Бог.Себе Він відректися хіба може?Що Він призначив, те може зробить.Своєю любов'ю диво Він звершить.Багато милостивий, Довготерпеливий -Нема кордонів любові Моїй.Бо ти Моє улюблене дитя.І Я прийду, звільню тебе вже Я. Л. Шпак
Великий дар Господь нам дарував.Дорогоцінний - це є покаяння.Багато душ, не оцінивши дар,Живуть тепер у вигнанні, як в'язні.А Бог сердець торкався, ніжно звав.Казав: візьми, даю дар цей Я.І хто той дар від Господа приймав,Прощеним був, з темряви йшов до світла.Так, Бог прощає, немає гріха,Пробачити якого Бог не може.А ворог всюди сіє свій обман,Щоб вкрасти, вбити, знищити дар Божий.Він злий навушник все шепоче всім:Бог не пробачить, що зробив згадай.А покаянням не змити зовсім гріх,Ти без гріха не проживеш запам'ятай.Молився за Петра Ісус в тиші.Молився, став для нас як приклад.Молився не про те, Петро щоб не згрішив,А щоб у ньому не збідніла віра." Скажіть Петру, чекаю що його"Бо знаю, що навернеться і прийде.Хоч тіло немічне, але Духа МогоТіло не згасить, відродиться у нім Він.Не в тому праведність, щоби зовсім не впасти,А щоб, упавши, з вірою піднятись.Не дай же віру у тебе лиш вкрасти,Без Бога у самотності лишатись.Упав - вставай, не можеш встать - молись.Моли Христа, щоб допоміг піднятись.І не принижуй ти могутності крові.Крові Христа, як люблячого Агнця. Л. Шпак
Готовий палати від Господа гнів:Якую неправду знайшли ви в Мені?Я вів вас пустелею, воду давав,Живою водою поїв, зігрівав.Витесана знову водойма чужа.Забутий закон Мій небесний між вас.А Я кличу все, і чекаю усе.Я душу Свою положив за тебе́.Та ти усе блудиш з цим світом, прокинься!Наречена Моя, кличу все: повернись!Пробачу, прийму, в покаянні прийди.І Я притисну ніжно так до грудей.Почуй Мене, як же тебе Я люблю!Не будь же безпечна, тебе Я молю.Ворог хоче згубити тебе в суєті.Наречена Моя, не забудь про Христа.Де Я, за тебе, жорстоко страждав;Де смертю Своєю тебе Я спасав.Нащо довіряєш ти світу цьому?Залишивши світло, вибираєш пітьму.Ще через пророків тобі говорю,Іще в твоє серце з любов'ю дивлюсь.Невже ти там місця Мені не даси?Я - Бог твій, Отець, страж твоєї душі.Поглянь в своє серце - любов твоя де?Без неї ти як в Моє царство ввійдеш?Не любиш ти ближнього, а значить - Мене.Все сварки, все заздрість, нарікання усе...Хіба Я такую тебе закликав,Наречена Моя, що з світу обрав?Навчайсь Мене слухати, одежі готуй,Любити навчайся, бо Я є Любов.Люблю, оберігаю, веду в небеса.На долонях Своїх Я тебе написав.Рідна, переглянь ти життя Я молю,Ще біля дверей твоїх тихо стою.Я скоро гряду, Наречена Моя.Залиш марноту, кличу знов тебе Я.Я хочу спасти, не ввійде в небо бруд.Пильнуй же, молись же, Господній народ. Л. Шпак
Буває у житті здається - ось темрява.І звідки, раптом, випливає нарікання?Усе в житті стається вже не так...Все навкруги - нестерпно так, погано...Здоров'я, і погано все в сім'ї,Та і з дитинства все було погано.І все погане лише в розумі...Картини все сумні лише спливають.І на коліна, але спокою нема.І по щоках уже пів дня лиш сльози.І вмить, як блискавка, у твоїм розумі щось каже:Зупинись! Подумай про щось добре!А маєш ти одежу, їжу, дім.Сім'ю твою Господь оберігає.Багато так людей, у світі цім,Лиш мріють про такії блага.А головне - ти Боже є дитя,Маєш життя ти вічнеє на небі.Записана, навічно, в небесах.Щодня про це лиш пам'ятати треба.І в серці покаяння: Боже мій,Нащо даю знов ворогу я місце?Я нарікаю, пробач мені Благий!Я ж є Твоє дитя, Твоя невіста!І радість повертається вже знов,І Дух Святий так ніжно обіймає.А допоміг знов встояти Господь,І допомогу знову посилає.Як би мені дуже легко жилось,Хіба б я бачила, що у мені є нарікання?За труднощі я дякую, Господь.Я дякую, коли буває так погано.А не відкрилося б ніколи, мабуть, намВсе те, що в серці сховане глибоко.Коли б все було гладко в житті так.Те, що є в серці, видно не було б нам.Коли зненацька буря зашумитьІ в серці все твоїм перемішає,Тоді - то потаємні всі гріхи,Як сміття, зверху на воді спливають.Я дякую за все Тобі, Господь!Я дякую за прикрощі і біди.Без них над духом верх взяла би плотьІ не було б ніколи переміни.Перемога духа так важлива у житті,Бо тіло й кров не будуть в Царстві Божім.Спасеться лиш душа одна тоді,Яка очищена Ісуса тільки кров'ю. Л. Шпак
А чи ти дякував ХристуЗа всі недоспанії ночі?А чи ти дякував ХристуЩо сльози виплакали очі?Що іноді - знемога так...Що іноді - і сил немає...І тільки руки до хрестаВ тяжкій молитві підіймались.І виходу уже нема...І так безвихідь та гнітила.Не тішить сонце і весна...Коли небудь свобода прийде?А чи ти дякував Христу?А Він те все перед тобоюУже пройшов, і в небесахТобі вже місце приготовив.Немає легкої путі,Де лише злоба всім керує.Та по правиці Я завждиСтою і підкріпляю душу.Як підкріпляв Отець МенеУ всіх Моїх випробуваннях.Щоб Я міг вічність дать тобі,Щоб допоміг пройти страждання.Я випробовую буваСерця до глибини, до краю.А чи ти вірним до кінцяЗостанешся Мені питаю?Ти дякуй тільки лиш за всеІ плід терпіння Я побачу.Ти дякуй тільки лиш за всеВсе зміниться одного разу.Ти слав, коли вже сил нема.Ти слав, коли зовсім ослабнеш.Понизить слава ворога,А Бога велико прославить.Твою Я душу хороню,Для Бога то дорогоцінне.У серце мир твоє проллю.Прийми його, зостанься вірним.Все витримавший до кінцяОтримаєш нове вже тіло.Такеє як і у Христа.І вічно з Ним вже буде жити.А поки ще - скорботи, біль...Ворог, як Бога ненавидить.Тримайся, поруч є Бог твій,Що є прекрасніше у світі! Л. Шпак
"Спокуситесь всі через Мене в цю ніч"-Там слово Христа пролунало.І вірних Апостолів - силу і міць,Чекав страшний болісний хаос!Недавно молився Він з ними в саду.Тужив там Він тяжко недавно.Не знали, що скоро за Ним вже прийдутьІ будуть над Ним так знущатись.Тихенько дрімали...так було не раз.Не раз Він в саду там молився."Розсіються вівці"- збулося вразТривога і страх на обличчях.А віра була в них, аж до небес,Як бісів вони виганяли.По вірі, звершали багато чудесІ нужди людей виповняли.Та спробу таку вірі як тут пройти - Ніч хаосу, страху, печалі...Тоді з ними поруч був Пастир завжди.Мов розбійника, зараз забрали.А каже Петро: "Ти не маєш страждать.Згадай всі свої обіцянки"Хотілось Петру з вірою наказать,Щоби не було тих страждань всіх.Ось так і в житті вже буває не раз -Страждаєш - нема в тобі віри...Ти - Боже дитя, не повинен страждать.Бери від життя усе вірою.Служителі Божі так учать не раз.І так все людей наставляють.Коли і до них таке прийде бува,Самі тоді віру втрачають.Петро стояв в вірі - с Тобою на смерть.Та скоро посипалась віра.Коли їх Учитель пішов умирать,Хто там самим першим відрікся?Ось так все стараємось ми пояснитьСтраждання всі наші і болі.А може Бог хоче чомусь нас навчить,Щоб ми здобували уроки?А може в лікарні засвідчить комусьПро Господа слово потрібно -Так часто стараємось виправдать тут Господні усі дружно дії.Для кожного план є у Нього завжди.Веде так, як Він лиш призначив.Страждання всі наші, ознака того,Що трудиться Бог так над нами.Бо перше ніж всі обітниці звершать,Приходили випробування.І Божі мужі всі проходили так.Немало прийшлось їм страждати.Розгубленість, біль ваша - скоро підуть.За ними прийде Боже чудо.За добрі всі дні легко Бога хвалить.А в бідах, як славити будем? Л. Шпак
TGLIST.COM.UA
