Я бачив, як словами ранять в серце,
Я бачив, як слова приносять біль,
Я бачив, як слова руйнують мрії,
Не даючи ніяких вже надій.

Порою легко крила обламити,
Всього лиш кілька слів - і все
Душа почне томитися, страждати,
І сил немає, щоб злетіти ще.

Порою легко випустити слово,
Та чи подумав ти про результат?
Яка ж там буде дія після цього?
Емоції? Емоції, пройдуть.

Та тільки жаль, що слів не повернути,
Вони немов стріла, яка летить,
Як випустиш, то вже не зупинити,
Емоції? Емоції, пройдуть.

Як часто так буває у житті,
Ми раним тих, які для нас є цінні,
Які для нас немовби цілий світ,
Задумайся про це, мій друже, нині.

Обставини бувають не прості,
Запам'ятай, що кожному є важко,
Тому, що ми живемо на землі,
Але ж любити - це хіба так складно?

Цінуємо, коли втрачаєм щось,
І любим, коли когось вже немає,
На лагідні слова стали скупі,
А може, й цього вже не помічаєм.

Ти зупинися просто на хвилинку,
І пороздумуй над своїм життям,
Твої слова для когось є мов ліки?
Чи ти бурлиш, немовби океан?

Емоції? Емоції, пройдуть,
Нажаль людей назад не повернути,
Слова глибокі рани нанесуть,
Й роками вони будуть ще боліти.

Цінуємо, коли втрачаєм щось,
І любим, коли когось вже немає,
На лагідні слова стали скупі,
Але, на жаль, нічого не міняєм.

Долайчук Віталій