Ти не заходь у володіння ворога.Хоча би трошкі, лиш хоча б ногою.Щоб глянути лише, а що там...Потім назад забрати свою ногу.А так цікаво - далі що ще є?Кордон так поруч...я пройду чуть далі.Я встигну, якщо щось, втікти уже...А гріх навкруг вже барвами так манить.Неначе і поганого нема.Назад зумію вчасно повернутись...Ось обернувся...сліду вже нема,Що вів на територію Ісуса.І ворог так далеко вже завів.Здавалося б - проста лише цікавість.А ворог не дрімає і не спитьУ нього є на все свої приманки.І ось, що сіялось в душі зерно,І проросло, здавалось, непогано,Так тернами уже там заросло,Що і не вибратись із них назад вже.А починалось непомітно так -З під охорони Божої лиш вийшов.І заманив у сіті ворог так,А ти все думав, що народжений згори ти...Ну а земля лиш доброю була.І слово так чудово проростало...Та упіймав у сітку сатана -На території своїй спіймав він.Відводив все подалі він тебе.Повів туди, куди ти і не думав.І повернутися не було сили вже.Й життя твоє зруйноване вже було.Кричи до Бога! Виведе тебе.Рубай всі терни і іди назустріч.Бог милість вже Свою не відіймеВід тих, хто в небо хоче повернутись. Л. Шпак