Ти не заходь у володіння ворога. Хоча би трошкі, лиш хоча б ногою. Щоб глянути лише, а що там... Потім назад забрати свою ногу. А так цікаво - далі що ще є? Кордон так поруч...я пройду чуть далі. Я встигну, якщо щось, втікти уже... А гріх навкруг вже барвами так манить. Неначе і поганого нема. Назад зумію вчасно повернутись... Ось обернувся...сліду вже нема,Що вів на територію Ісуса. І ворог так далеко вже завів. Здавалося б - проста лише цікавість. А ворог не дрімає і не спитьУ нього є на все свої приманки. І ось, що сіялось в душі зерно,І проросло, здавалось, непогано,Так тернами уже там заросло,Що і не вибратись із них назад вже. А починалось непомітно так -З під охорони Божої лиш вийшов. І заманив у сіті ворог так,А ти все думав, що народжений згори ти... Ну а земля лиш доброю була. І слово так чудово проростало... Та упіймав у сітку сатана -На території своїй спіймав він. Відводив все подалі він тебе. Повів туди, куди ти і не думав. І повернутися не було сили вже. Й життя твоє зруйноване вже було. Кричи до Бога! Виведе тебе. Рубай всі терни і іди назустріч. Бог милість вже Свою не відіймеВід тих, хто в небо хоче повернутись. Л. Шпак