Telegram statistics channel - @ukrainian_about_ukrainian

У мене була дуже нетипова відпустка на початку року.Точніше, ззовні - дуже типова. Я намагалася урізноманітнити її тим, що багато гуляла наодинці - без планів, навігації в телефоні та необхідного знання турецької.Я наново відкрила для себе Анталію. Я кілька разів була в цьому місті та завжди воно справляло на мене однакове враження: турецьке місто, що повне росіян. Я дивувалася і злилася, що це так. Фактично, я не бачила цього міста. Мій фокус був на росіянах, на їх кількості, на їхній мові звідусіль.На цей раз сталася магія (як можна було б сказати метафорично), але насправді - зміщення фокуса. Я пішла гуляти в старе місто, де залишилися пам'ятки ще з античних часів. Зручно вмостилася за столиком кафе на терасі з видом на Адріанові ворота (одна з найстаріших пам'яток Римської імперії в місті, що прекрасно збереглася).Я пила чай, дивилася на туристів, які говорили різними мовами. І в якийсь час подумала: "Ці ворота, це місто існували тисячі років до росіян і існуватиме ще тисячу років після них. В розрізі тисячоліть - це такий маленький проміжок часу. То чому я загострюю свою увагу на цьому?"І саме з цього моменту сталася магія. Я почала помічати будівлі ще з часів Османської імперії. Почала помічати, як жваво місцеві чоловіки грають в нарди та п'ють чай. Як вуличні коти ніжаться на сонечку. Я простояла кілька хвилин на оглядовому майданчику з видом на море - десь на горизонті йшов корабель, а хвилі виблискували на сонці. Це ж існувало і раніше - то чого  я всього цього не бачила?А ще я зустріла українця, з яким ми спочатку заговорили англійською.- Where are you from?- Kyiv, Ukraine.- І я також з Києва.Багато людей в цьому місті. І я розумію, чому воно приваблює стількох протягом тисячоліть.#турецькі_нотатки

За пів року життя в Туреччині я, здається, можу сформулювати про що для мене ця країна.Про неспішність. Нервовим людям і "дітям асфальту" (як сказав один мій знайомий) тут не сподобається. Тут не треба вигризати своє, щось доводити, зайвий раз метушитися. Тут ніхто навіть не біжить на касу, де всього один покупець. Бо (якщо замислитися глобально) - що ти виграєш, виторгувавши ці 10 хвилин для себе? Нічого. А що втратиш, постоявши зайві 10 хвилин на касі? Правильно, нічого.Так навіщо тоді поспішати?Сядь і випий чаю.Не просто так (я думаю) турки п'ють чай зі стаканів без ручок. Чай гарячий, стакан гарячий - то нехай напій трохи настоїться. А в тебе буде можливість поговорити з другом/побути на самоті зі своїми думками у цей час.Нам здається, що ми втрачаємо час, коли занадто довго збираємося, стоїмо в заторі, теревенимо з друзями.А якщо ми (у суцільному поспіху) втрачаємо себе? Ці дорогоцінні хвилини спокою, коли можна погладити собаку, пройтися вулицею наодинці, випити чаю, врешті-решт.Як важливо бути з собою в контакті. Як важливо не загубити себе в щоденному поспіху.Тож, друзі, випийте чаю/кави. Це щось більше, ніж просто напій. Повірте, турки щось знають.#турецькі_нотатки

Сьогодні День української писемності та мови.Я маю звичку зранку читати новини, і от сьогодні наткнулася на матеріал, де відомі українці висловлюються про мову. Питання звучить так: чи треба під час війни переходити на українську? (чи ок і російською).Для мене дивно, але багато людей толерують російську (хоч і говорять в публічному просторі українською - вже на цьому дякую).Дуже сподобалася відповідь Ігоря Захаренка (директор турфірми Феєрія). "Пам’ятаю, як на першому курсі в Запоріжжі кепкували з моєї української мови, адже я взагалі не розмовляв російською. Потім казали, що я вже тоді був тренді. Так, українська в тренді.Я завжди говорив своїм туристам: за кордоном розмовляйте українською мовою. Адже коли ви розмовляєте російською, то до вас і ставлення, як до росіян. Розмовлятимете українською, ставитимуться, як до гостей. А зараз ситуація ще кардинальнішою буде.Українська — це гордість, слава. Російська — все навпаки.Я не можу зрозуміти, як можна (це ж яким ідіотом треба бути), щоб розмовляти російською з дітьми? Це ж забирають майбутнє в дітей! Гаразд, я можу ще зрозуміти спілкування російською з грузинами, вірменами та іншими, хоча є ж англійська. Пам’ятаю, як грузини одного разу сказали нашому туристу: ми не розмовляємо з окупантами.Державна мова — однозначно одна!Люди, які не можуть в Україні вивчити українську й розмовляти українською, — або неуки, або ледарі, або ж ідіоти".___Говоріть і вас почують. Говоріть так, щоб вас почули. Зі святом, українці.#ксеня_про_мову

​​​Нащо потрібен female gaze або жіночий погляд у кіно і мистецтві⁣⁣⠀⁣⁣⠀Багато хто не розуміє (особливо чоловіки) навіщо взагалі потрібно виокремлювати жіноче кіно та мистецтво?⁣⁣Жіночий погляд — це відповідь на термін «чоловічий погляд» (male gaze) теоретикині фемкіно Лори Малві. ⁣⁣⠀⁣⁣⠀Концепція вперше використана англійським мистецтвознавцем Джоном Бергером у «Шляхах бачення», серії фільмів, що вийшли в ефір у січні 1972 року, як частина його аналізу поводження з жінками як об'єктами в рекламі та оголених тіл в європейському живописі.⁣⁣⠀Чоловічий погляд концептуально протиставляється жіночому і існує з моменту появи перших митців (які були чоловіками, лише у 1960-х(!) роках з'явилося безліч робіт, створених жінками, в яких відбувся відхід від традиції зображати жінок виключно як сексуальний об'єкт).⁣⁣⠀⁣⁣⠀У сучасному вжитку жіночий погляд використовується для позначення перспективи, яку створює жінка-мисткиня (сценаристка/режисерка/продюсерка) у фільмі, що відрізняється від чоловічого погляду на цю тему. ⁣⁣⠀⁣⁣⠀Жіночі фільми були жанром, який зосереджувався на жіночих ролях, демонструючи жінку як активну оповідачку, а не як видовище. ⁣⁣⠀⁣⁣⠀Female gaze дивиться на три точки зору:⁣⁣⠀1️⃣Індивідуальність кінематографістки(-ок)⁣⁣⠀2️⃣Персонажка фільму⁣⁣⠀3️⃣Глядачка⁣⁣⠀⁣⁣⠀Погляд на жінку у мистецтві формувався історично крізь male gaze (достатньою подивитися старі фільми та картини), але з’являється все більше сучасних фільмів і серіалів з #femalegaze знятих жінками. Тож жіноче кіно існує для того, щоб репрезентувати саме жіночій досвід і жіноче ставлення до цього досвіду.Де шукати подібні фільми? Фемкіно — канал про жіноче кіно, на якому ви знайдете: 🍿добірки актуальних серіалів та фільмів про жінок (наприклад, що подивитися цього місяця); 🍿огляди на популярні стрічки, рекомендації, анонси зі світу жіночого кіно; 🍿рецензії, цікаві аналітичні статті і розбори популярних стрічок крізь фемоптику.Підписуйтеся на Фемкіно і пірнайте у світ жіночого кіно разом з авторкою💜

Мені раніше здавалося, що поворотні події в країні мають вмикати в людях  бажання говорити українською.Всі чули вислови, щось на кшталт "якщо навіть після Майдану ви не можете перейти на українську" або "якщо навіть війна вашу думку не змінила". В основі таких висловів є певна логіка, але (як виявилось) питання власного переходу на українську - річ трохи складніша.Я багато думала над тим, які причини переходу російськомовних українців на рідну мову я знаю, і прийшла до цікавого висновку.Справа часто не в подіях навколо. Не в рушіях - навіть таких переломних, як війна. Люди - досить складні істоти, і часом наше внутрішнє є набагато сильнішим за зовнішнє.Як я стала україномовною? Я мала певний бекграунд кількарічної цікавості українською історією/фольклором, а разом із тим і мовою. І все це не заважало мені бути російськомовною. Потім я поїхала в Карпати - звичайний тур вихідного дня і сходження на Говерлу. Повернулася до Києва. Але ця поїздка, безліч розмов із місцевими, атмосфера Франківська і ще сотні дрібних моментів запустили в мені якийсь незворотний процес.Одного суботнього ранку я прийшла з подругою снідати в МакДональдз, і там прийняла рішення - почну сьогодні говорити українською. Ось так неромантично стався мій перехід (чи то повернення) до рідної мови. На станції метро "Академмістечко".На моє бажання стати україномовною не подіяла Революція Гідності, анексія Криму чи початок війни. Моїм найвагомішим особистим важелем три роки тому стала поїздка в Карпати.Я знаю людей, яких спонукало перейти на українську питання дітей: "Мамо, а чому ми українці, а говоримо російською?"Хтось може їхати в таксі ввечері та почути мелодичну українську пісню. Вона застрягне в його голові та в якийсь момент наштовхне на думку: "Така красива мова - може й в мене вийде так говорити?"Хтось прийме рішення говорити українською після книги Жадана чи вірша Костенко.Хтось - щоб ідентифікувати себе за кордоном. Хтось - із цікавості. Хтось - щоб діти брали з нього приклад.Людська природа складна і цікава. Дайте час розумінню важливості говорити українською сформуватися в головах співвітчизників. Не тисніть. Дайте можливість знайти власну причину зробити це. #ксеня_про_мову

Кілька тижнів тому у мене стався інсайт.Як ви знаєте, ваша авторка наразі в Туреччині. Тут мені дуже не вистачає українського ком'юніті, тому я шукаю будь-якої можливості поспілкуватися з українцями (якщо вони ще україномовні - взагалі супер♥️).Саме так я натрапила на онлайн-зустріч, яку організувала одна харківська психологиня. Я на неї давно підписана і тут вона анонсує "жіночі посиденьки" у неділю за кавою, де ми обговоримо, як справляємося з досвідом війни наразі.Тут варто зробити невеликий відступ і сказати, що я завжди до своїх досягнень ставлюся трохи відсторонено. Типу "ну так, я молодець - але поїхали далі". Тому часом мені здається, що я взагалі не зробила нічого особливого. Знаю, це не ок - працюю над цим. Але це був стартовий набір, з яким я прийшла на ту онлайн-зустріч.І от, всі жінки почали розказувати, як жили в перші місяці війни і як справляються зараз. І тут я зрозуміла (правильніше сказати - мене осяйнуло) - та я ще нічого собі така! Бо коли жінки на тій зустрічі казали, що хтось досі в емоційній ямі та не може знайти курс дій далі, бо війна триває, я зрозуміла, що за період повномасштабного вторгнення прожила ціле життя! Дозволила собі стільки всього/прокачала стільки скілів, що до 24 лютого й не могла уявити.За кілька хвилин прийняла рішення покинути все в Києві (виключно з орендованою квартирою та всіма речами) та переїхати на Львівщину.А потім сама спланувала складний маршрут з пересадками та добралася до Туреччини. А потім змінила роботу.Змінила колір волосся. Поборола в собі страх говорити англійською всюди (і навіть спілкувалася з банківським представником англійською, а це вам не Ландан із зе кепітал - ну ви зрозуміли😀). Пройшла кілька курсів, повернулася в психотерапію, почала вчити турецьку врешті-решт!І тут я ні в якому разі не применшую досвід інших жінок, так й всіх українців. У нас у всіх різна психіка, різні втрати. Я просто хочу наголосити - ми всі здатні пережити війну, ми всі здатні піти нарешті вгору після довгого спаду.У мене є подруга, яка 5 років не сідала за кермо автівки. А 24 лютого сіла і з Києва доїхала сама до Любліна!Інша подруга сама добралася до Франції та наразі є успішною масажисткою в Ніцці (ще успішнішою ніж була у Києві!).І цим дописом я хочу сказати - нам всім все під силу. Коли кажуть, що часом треба брати себе в руки не зазначають, що це "часом" - це от зараз. І це необхідно. Це життєво необхідно! Не залишатися в позиції жертви, побачити можливості в тій точці, де ви зараз.Я не претендую тут на роль менторки. Просто зараз я себе хвалю. Я молодець. Бо життя триває - щоб не сталося. І так важливо не випадати з цього процесу.Жити. І рухатися далі.#хроніки_війни

Привіт!У мене невеличка новина, яка для мене дуже важлива — я створила Patreon.Ідея з'явилася близько року тому. Мені подобається концепція листів до читача — це про певні висновки, свої відчуття, певну приватність. Я загорілася думкою створити розсилку листів до своїх читачів: раз на місяць, з певними висновками місяця та інсайтами.З часом вирішила створити Patreon, щоб розширити теми моїх текстів. Щоб підписники могли отримувати листи та додаткові тексти про фаворити місяця та мої рекомендації.І як це часто буває... відклала ідею на безвік. А коли почалася війна, стали приходити думки "який Patreon? не сюди люди хочуть спрямовувати кошти".Але знаєте — не буває ідеального часу, щоб почати. Тому, навіть якщо в мене буде один підписник, ідея з листом щомісяця існуватиме.Для тих, хто захоче підписатися на Patreon, трохи розкажу про що він. Щомісяця я публікувутиму новий лист, де говоритиму про свій досвід життя за кордоном, власні інсайти, розвиток, навчання. Додатково тут будуть тексти у вільному доступі та багато особистих текстів з моїми рефлексіями та порадами. Дуже сподіваюся, що це знайде відгук у вас, адже для мене письмо — це особиста форма психотерапії.Залишаю посилання на Patreon тут.P.S. З Telegram-каналу не зникаю🙌🏻

Мені в грудні буде 30.Якось я розмірковувала про вік і зловила себе на думці, що ставлюся до нього згідно з уявленнями мого покоління. Поясню.По-перше, вік не лякає. Немає страхів, що я щось не зробила до цього часу. Навпаки, є цікавість - о, новий десяток, прикольно. Таке відчуття, ніби я зовсім не надаю важливості віку. Не знецінюю тинейджерів, які у 18 вигадують комп'ютерну гру чи у 15 активно висловлюють свою позицію щодо захисту екології. Справа не у віці - мудрості можна не досягти й у 80. Не завжди так. Але я зараз так просто спілкуюся з 60-річним професором, що вивчає сонячну енергію та 14-річною дівчинкою, яка в захваті від корейської музики. І мені з усіма комфортно.По-друге, я усвідомлюю як виросла якість мого життя. Я б це поставила навіть на перше місце. Якість в усьому: їжі, одязі, роботі, косметиці, стосунках. Усі мої двадцять я ніби намацувала свій стиль, формат спілкування, власні кордони, своє коло людей. І зараз, у 29, я точно знаю, що не вдягну смугастий короткий комбінезон чи не піду на побачення з хлопцем, який з перших хвилин викликає роздратування (так, було таке). Якість виявляється й у виборі. Можна купити нову сумку (і втамувати порив у прагненні швидко щось змінити). А можна купити курс з бізнес англійської чи пройти курс психотерапії - це довше, дорожче, але цей ефект набагато якісніший та точно надовше.По-третє, я не загубила здоровий пофігізм - і це прекрасно. У мене відчуття, що він завжди зі мною був.Колись, 100 років тому, я працювала журналісткою в одній інформаційній агенції в Києві. Колектив там був супер токсичний, а зарплату вічно затримували. Я працювала по 12 годин і їсти в нас було прийнято на роботі за комп'ютером. Якось ввечері я поверталася додому. Зарплату в той день не видали (хоча всі на неї розраховували). Я йшла в пригніченому настрої та раптом подумала: "Та ну нафіг!" Зайшла в єдину пристойну кав'ярню на районі та купила велику чашку лате (майже за всі останні гроші). Пам'ятаю, тоді подумала: "З кавою сумувати якось красивіше"🙂(зарплату я отримала на наступний день).Слава Богу, зараз такої ситуації з нестачею грошей немає, але от це відчуття є досі - ну якщо вже погано, то треба, щоб як в кіно красиво😀 Ця властивість характеру дуже часто мене виручала.Тому, чим далі - тим краще. Я б не хотіла повернутися ні в дитинство, ні в студентство. Мені кайфово тут. Мені класно зараз.Пишу цей текст з турецької кав'ярні, яка знаходиться недалеко від набережної. Тут пахне кавою, а на терасі пахне морем. Тут я працюю на улюбленій роботі, головний офіс якої в Києві. І в цьому моменті я дуже щаслива.Будь ласка, Всесвіте, нехай надалі все буде тільки краще🙌🏻

Зараз так багато людей переходять на українську - це неймовірно круто.Мені так хочеться підтримати та хоча б віртуально обійняти кожного, хто наважився зробити цей крок. Я - одна з вас♥️Якщо мої слова зможуть надихнути вас, то ось вони:☑️ Не бійтеся помилок. Не кидайте справу на пів шляху. Дитина робить десятки спроб перед тим, як піти. Уявіть, якщо вона на -надцятій спробі скаже "та ну, ходити - це не моє". І це я не кажу про те, як коряво діти говорять на початку! Але говорять!☑️ Не гидуйте суржиком. Сприймайте його як буферну зону між вашою російською та українською. Ви вже відірвалися від "російського світу" - і це вже прорив.☑️ Не хейтіть тих, хто ще не перейшов на українську. Я знаю, я сама така була. Коли ти робиш надзусилля і маєш певні результати, так хочеться подивитися з висоти свого его на юрбу десь там внизу і крикнути щось типу "гей ви, москалі!". Кригу можна розтопити тільки теплом - не варто включати в собі Ірину Фаріон.☑️ Не порівнюйте свої результати з іншими, хто вже досягнув вершин в українській або хто від народження україномовний. Ви не знаєте, як довго йшли до ідеальної вимови певні артисти чи науковці. Так, вони почали раніше - але й ви на шляху до цього.☑️ Від@біться від себе. Так, просто вимкніть цього внутрішнього критика, який вже встиг вас дістати. Дайте собі час. Примиріться з думкою, що кожну мову не вистачить життя вивчити. Я, наприклад, не впевнена, що знаю українську - хоч це моя рідна мова. Я часто плутаю наголоси, лізу в словник, бо не можу згадати переклад - і ЦЕ НОРМАЛЬНО!Пам'ятаєте, я розповідала про мого американського language exchange partner, якому я допомогою вчити українську? Він у свій час 14 років прожив у Швеції та, відповідно, вивчив шведську. Але в певний час вирішив повернутися разом із сім'єю на батьківщину, і вже 7 років не був у Швеції.І ось тиждень тому в нього була відпустка - він разом із сином полетів до Швеції. І що цікаво, він із подивом зрозумів, як багато нових слів з'явилось в добре знайомій для нього мові! Він буквально ходив із записничком і все занотовував. Хоча пройшло тільки 7 років.Я не втомлююся повторювати: мова - це живий організм. Почніть говорити нею зараз, щоб краще розуміти свою культуру, історію, свій рід.Без примусу. На видиху. У вас все обов'язково вийде🤍#ксеня_про_мову

​​Привіт, друзі.Хочу ще раз наголосити, як важливо зараз берегти своє ментальне здоров‘я. Подбати про нього - це тільки наша відповідальність!Моя психотерапевтка готує спеціальну програму по самоцінності. Якщо вам відгукується ця тема і є над чим працювати - долучайтеся🙌🏻⬇️⬇️⬇️Запрошую Вас приєднатись до психотерапевтичної програми “Самоцінність: про любов та прийняття себе”. 📖 Ця програма  для тих, хто хоче ставитись до себе з повагою та турботою. 📝 Ви дізнаєтесь, як стабілізувати свою самооцінку та жити, не озираючись на думку оточуючих.📌 Ця програма для Вас якщо Ви: - вважаєте себе недостатньо хорошою (красивою, розумною ….),- незадоволені собою та постійно критикуєте себе,- часто обезцінюєте себе, свої дії та здобутки,- порівнюєте себе з іншими не на свою користь,- хочете бути хорошою (ідеальною) для всіх.❤️ Впродовж програми Ви навчитеся:- бути більш впевненою і почувати себе на своєму місці,- приймати усі грані своєї особистості,- справлятися з негативними думками про себе- менше орієнтуватися на чужу думку,- отримувати задоволення від життя📨 На Вас чекає:- 15 днів занурення в себе та формування нових навичок мислення- 15 терапевтичних технік - 3 відеолекції- 3 діагностичні методики- авторський воркбук з вправами та методиками- зворотній зв'язок у закритому чаті- легкий та цікавий формат роботи у зручний для Вас час📑 Зареєструватися і дізнатися усю необхідну інформацію можна за цим посиланням https://forms.gle/9hSKJfNhwaQysdWu9   (перші 30 зареєстрованих осіб з оплатою - отримають подарунок - ел.📕 про самооцінку)Запрошую - буде цікаво З повагою Тамара Грубі 💙💛