Економічний Вісник

Коментар про ТЦК і наших лідерів громадської думки Новина >«частина суспільства не розуміє, що ТЦК — це не демони. Це не якісь структури, які працюють проти інтересів України», — начальник управління комунікацій ОК «Захід» Домбровський.Ця цитата потрапляє у вже класичний для сьогоднішньої України дисонанс між ставленням до ТЦК з боку військового начальства та рядових громадян. Але поки що опустимо цей аспект, розберу саму цитату.Спікер уміло, хоча й навряд чи свідомо, підміняє незручні поняття зручними.Наприклад, говорячи «частина суспільства», тоді як негативне ставлення до ТЦК має абсолютна більшість населення.Більша частина суспільства — теж частина, але додавання такої конкретики незручне для спікера.Далі йде підміна понять: «суспільство не розуміє, що ТЦК — це не демони». Тобто автор намагається пояснити негативне ставлення до ТЦК несвідомістю, ідіотизмом або шкідництвом (про це нижче) певної частини суспільства.До речі, те, що він забув сказати «більша частина суспільства» на початку, відгукується і тут, адже якби спікер був більш конкретним у формулюваннях, виходило б, що більшість українців — несвідомі ідіоти або шкідники.А підміна понять полягає в тому, що спікер звинувачує суспільство в нерозумінні, боячись визнати різко негативне ставлення співгромадян до згаданої структури.Насправді суспільство просто ставиться до ТЦК негативно, з повним розумінням, ось опитування.У статті за посиланням написано, що 68% українців станом на серпень цього року «не довіряють» ТЦК. До речі, редактура ТСН теж згладжує кути, замінюючи слово «неодобрення» на «недовіра». Хоча в оригінальному опитуванні англійською чорним по білому написано «disapprove», що є коректним. З питань віри слід ходити до церкви.До речі, кумедний штрих: гірше, ніж до ТЦК, українці ставляться лише до Верховної Ради.Тепер щодо «демонів» і «нерозуміння». ТЦК справді не є ані поганим, ані добрим саме по собі. Наприклад, до війни ця абревіатура майже не фігурувала в новинах.Ставлення до неї було переважно байдужим. Змінилося воно лише після війни з початком відомого процесу — «бусифікації», за згадку про який «частина суспільства» одразу звинувачує у роботі на Кремль.До речі, про нього. Домбровський вважає, що для РФ вигідно, коли є люди, «готові клюнути на емоційні гачки і розганяти зраду».Вигідно, так. Але чому?Можливо, справа в тому, що інтереси України, про які говорить спікер, — це інтереси, зокрема і в першу чергу тих 68% населення.Адже в Україні демократія, а отже, «немає влади, якщо не від народу». Проте ось більша його частина вважає, що ТЦК діє не в її інтересах, а значить — у чиїхось інших.Виникає конфлікт. Чи вигідний він Росії? Так. Чи створений він нею? Ні, це цілком і повністю результат дій українців, причому одних проти інших.А причина такого результату — відірваність дій влади від волевиявлення більшої частини населення.Неважливо, що при цьому говорять говорящі голови та «свідомий» електорат, який їх слухає.Так відбувається тому, що демократії в аспекті ТЦК бути не може, як і в будь-якому іншому, адже у воєнний час буває лише диктатура.Добре це чи погано? Це об’єктивний факт.

Європейський неоконсерватизм і логіка навпакиВ українському медіа сегменті загалом мало толкових аналітиків, але й ті, що є, часто барахлять.Хоча вони відрізняються тонкістю мислення і дивляться глибше, ніж деякі публіцисти.Нижче огляд одного з текстів такого аналітика, тема зазначена в заголовку.«Неоконсерватизм поступово проявляється в Європі у вигляді нової консервативної революції проти “брюссельської бюрократії”.Хоча темп зростання популярності свідчить про те, що неоконсерватизм захоплює Європу, і досить швидко.Жодної революції в цьому немає, це просто зміна одного набору інструментів на інший, більш радикальний. Тобто, зміна кадрів влади під нову соціально-економічну кон’юнктуру.Автор включає до групи консервативних європейських країн: Італію, Хорватію, Австрію, Угорщину, Словаччину та Польщу.Тут переважно малі європейські країни, бо їх економічні інтереси розходяться з ядром, тому і ізоляціонізм до них прийшов перш за все.Для промисловості Угорщини та Словаччини потрібні дешеві російські ресурси, але їх імпорт посилює стратегічного конкурента Німеччину, хоча їй також потрібні російські енергоресурси.Проте Німеччина активно блокує імпорт енергоресурсів із РФ.Зона інтересів великих країн ЄС поширюється значно далі за інтереси малих країн, звідси розбіжність цілей і небажання умовної Хорватії передавати контроль над своєю армією в руки Брюсселя — тобто Німеччини, Франції, Італії.Тому неоконсерватизм і меркантилізм у маленьких країнах уже перемагає, але осередком «революції» їм ніколи не стати через нікчемне економічне значення.Локомотивом нових трендів завжди є економічні тигри, а в ЄС це Франція та Німеччина, хоч тиграми їх можна назвати лише в порівнянні з іншими.Альтернатива для Німеччини вже стала найпопулярнішою партією країни, на проміжних виборах їх чекає перемога, згідно з усіма опитуваннями.У міру заглиблення в економічну кризу ізоляціонізму, кон’юнктура буде змінювати інструменти, якими користуються влада і сама влада. Німеччина яскравий тому приклад.Тому сходження на політичний Олімп неоконсерваторів у Франції, Німеччині, Італії, тій же Британії неминуче.У всіх цих країнах навіть ліберальна чи поміркована влада набуває радикальних відтінків і закликає «дочок і синів готуватися до війни». Мова йде про війну з РФ, природно.Хоча таких правих яструбів, як Трамп, там немає. При цьому ще вчора «трансгуманістичні» уряди скорочують соціалку, як Макрон зі своїми реформами, наприклад, і форсують мілітаризацію, як Мерц, одночасно вбиваючи у голови населення типові військові мантри.Тобто йдуть у фарватері правих радикалів, з єдиною відмінністю, нинішні політики поки трохи менш радикальні, ніж умовні напівфашистські АдГ і їх європейські колеги по «правому фронту».Іншими словами, революції не передбачається, на відміну від цілком демократичного транзиту влади в руки автократів, як це було у 1930-ті.«Або США повернуться в гавань “атеїстичного трансгуманізму”, або в Європі відбудеться ідеологічний і цивілізаційний розкол».Ніхто ніде не повернеться, Рубікон уже перейдено, а ідеологічного і цивілізаційного розколу не буде.Принаймні тому, що єдиної європейської цивілізації немає і не може бути у світі капіталістичних націй.Це був перший варіант розвитку подій у Європі — крах трансгуманізму і крах європеїзму.Далі публіцист серйозно розмірковує про «культурний код». Добре, до «генетичного коду» не дійшло.Тому що жодного постійного культурного коду немає. Німці сьогодні і 200 років тому — абсолютно різні в культурному і соціальному плані люди. Це застосовно до всіх інших націй.Тому й втрати культурного коду в результаті розколу ідеологій не може бути, можлива лише його зміна.Другий варіант — «світанок консервативної Європи в союзі з США». Іронічно, бо це всього-на-всього означає, що Європа буде мілітаризована і «оптимізована», з метою контролювати Росію, щоб у разі війни за Тайвань і світове панування відволікати Москву від Тихоокеанського регіону.Це і є центральна ланка плану Трампа.

Державний борг США множитьсяНа кінець осені ринковий державний борг Штатів становив 30,2 трлн доларів. Роком раніше показник перебував на рівні 28,2 трлн — суттєвий приріст. Втім, для оцінки швидкості зростання боргу справді репрезентативними є дані за довший період.Ще у 2019 році держборг США досяг 16,6 трлн доларів, тобто +13,6 трлн за шість років — майже подвоєння. До 2008 року держборг становив лише 4,8 трлн. Швидкість приросту боргу прискорилася вдвічі з 2008 року: з моменту Великої рецесії до 2019-го — зростання на 12 трлн, а з 2019 по 2025 — майже на 14 трлн.Суттєво зросла вартість обслуговування: з 275–390 млрд доларів у період 2011–2019 рр. до 1,02 трлн на цей момент.Водночас процентні ставки значно зросли відносно доковідної епохи — у 2–2,5 раза.Для республіканців це велика проблема. Тим більше, що вартість боргу лише зростатиме через рефінансування.Для обслуговування боргу Мінфіну США необхідно близько 2 трлн чистих розміщень на рік. Однак база інвесторів скоротилася з початком торговельних війн.Раніше найбільший інвестор в облігації США — Китай — позбавляється американських активів: з 2022 року скорочення на 19,2%, або 166,6 млрд доларів.Компенсує це зростання інвестицій від союзників, на яких Трамп посилив тиск:• Японія — +10,5%, або 113 млрд;• Велика Британія — +32,2%, або 210,5 млрд;• Тайвань — +38,6%, або 87,2 млрд.Публічно озвучені плани республіканців зупинити зростання боргу нездійсненні. Від початку це був лише передвиборчий пункт, хоча й такий, що відображає реальні наміри американських еліт.У реальності не нарощувати борг неможливо, оскільки США очікують рефінансування боргу, реіндустріалізація та запуск програм підтримки економіки для купірування ефектів тарифних війн.Тобто все якраз навпаки — борг зростатиме.Розв’язати цю задачу зовсім не просто, попри логічні на перший погляд теорії в економічному та навколоекономічному середовищі. Наприклад, теоретично нарощування промислової бази й тарифні війни з Китаєм могли б вирішити проблему держборгу.Ескалація торговельних війн обвалить попит на долар і його ціну. Автоматично зменшиться вартість боргу. А розширення промислової бази під експорт принесе додаткові доходи. З огляду на те, що долар девальвуватиме, американські товари отримають конкурентну перевагу.Але все це нереально, хоча в мережі й циркулюють подібні тези.По-перше, торговельні війни призведуть до інфляції, а Трамп — прихильник м’якої монетарної політики. Отже, ставки будуть низькими, що прискорить інфляцію, хай і полегшить тягар боргу.По-друге, падіння долара та низькі ставки обвалять попит на американські облігації: почнеться втеча капіталу до Європи. Тоді фінансувати борг, навіть з урахуванням його дефляції, навряд чи буде можливо.По-третє, для достатнього нарощування промислової бази необхідно 7–12 років, яких у США немає.По-четверте, борг продовжує швидко зростати за рахунок союзників за високих ставок, оскільки нині необхідно покривати витрати на роздутий бюджет. А знизити ставку для запуску промислової програми неможливо (описано в другому пункті). Водночас вичерпується база для залучення капіталу в облігації (зачеплено в першому пункті).У підсумку розмови про «девальвацію долара заради полегшення боргу» — не стратегія, а політична фантазія.Жодна з опор американської фінансової системи — структурний попит на долар, глибина ринку трежеріс і статус резервної валюти — не переживе керованого обвалу курсу. США не можуть зруйнувати долар і зберегти гегемонію одночасно.🌟EconomichnijVisnik

Щодо спроб ЄС експропріювати російські резервиНа рахунках Euroclear перебувають російські активи в розмірі 193 млрд євро, з яких 180 млрд — це кошти Центрального банку РФ.Останній місяць у Європі відбувається активний прогрів і підготовка експропріації. Це важливо для фінансування України, але має далекосяжні наслідки. Ворожі країни та конкуренти можуть почати виводити капітал з Європи, якщо буде створено прецедент із російськими рахунками.Гіпотетично, першим у черзі на потенційну експропріацію після РФ є Китай, союзник Москви.Тому в разі, якщо Європа передасть російські активи Україні, Китай та його союзники зменшать потік капіталу до Європи, що є для неї критичним в умовах загального відтоку капіталу, зокрема до США.Саме це є головною проблемою, а не закони. Їх завжди можна змінити під обставини, якщо це приносить більше вигод, ніж їх дотримання.Більше того, юристи вже знайшли лазівку, яка дозволяє Європейському Союзу легально провести експропріацію — це стаття 122.«ЄС розробив і затвердив механізм безстрокового заморожування російських державних активів до виплати РФ репарацій Україні.Рішення ЄС про безстрокове заморожування російських активів до виплати репарацій означає відсутність зобов’язання щодо їх повернення у разі скасування або пом’якшення антиросійських санкцій».Тим більше, Росія розглядається (існує резолюція Європейського парламенту) як держава — спонсор тероризму, що полегшує проблеми на правовому рівні.Також важливо, що абсолютна більшість активів належить Центральному банку РФ, і якщо вилучати лише їх, це не зашкодить відносинам із російською бізнес-верствою.А отже, залишиться група олігархів, які й надалі прагнутимуть вести бізнес у Європі та лобіювати цей курс у Кремлі.🌟 EconomichnijVisnik

Россійські енергоресурси в Європу за планом ТрампаПарадоксально, але адміністрація президента США запропонувала європейським партнерам відновити постачання російських газу і нафти після завершення війни в Україні.З таким матеріалом вийшла The Wall Street Journal.Попри всю парадоксальність, у США є суто прагматичний інтерес виносити це на обговорення.Перша причина — торг із Москвою.Штати є конкурентом Росії за європейський ринок, що важливо в цьому контексті. США не просувають Росію на своєму ринку, а навмисно створюють привабливий для Москви інформаційний шум, заманюючи її в угоду щодо України.Пропозиція повернути РФ на світовий ринок — частина цієї кампанії.Тим більше, ЄС законодавчо забороняє імпорт російських енергоресурсів, щоправда, лише з 2027 року і, як виявилося, не всіх: закон залишає лазівку для імпорту нафти після зазначеного терміну. Це вже відтинає можливість повернення великої частини експорту і робить розмови про відновлення російського експорту порожніми.Хоча відновлення його частини, а саме нафти, не виключене, але поки малоймовірне.Штати можуть перепродавати російську нафту ЄС завдяки лазівці, про яку сказано вище.Але навіть у такому випадку «зради» немає. Дешева російська нафта значно здешевить вартість мілітаризації європейських армій.Проте купівля американськими інвесторами «Північного потоку-2» і перепродаж росгазу виключені, оскільки Європарламент ухвалив рішення відмовитися від російського. Що було б неможливо без схвалення Штатів, оскільки це єдиний постачальник, здатний замінити Росію.Щодо газу ЄС працює з Катаром, збільшує імпорт зі США та Азербайджану. Згортання роботи над довгостроковою заміною російського газу не передбачається.Друга причина — Америка тисне і залякує Європу. Розмови про вихід із НАТО, що є абсолютною нісенітницею, контакти з Росією і навіть згадана пропозиція — усе це змушує Європу панічно озброюватися.Це вигідно США, бо Вашингтон перемикає свій фокус на Тихоокеанський регіон, а європейський тил залишає на самих європейців. До того ж американські інвестори контролюють значну частину європейського ВПК, а самі американські компанії отримають європейські контракти (63% всіх закупівель з-закордону припадає на США).Політика Трампа щодо Росії, дипломатичний торг, де Штати досі не відступили від своїх інтересів, вже привела до виділення Європою трильйонів доларів на оборону.Хоча жоден солдат США не покинув європейський континент, ефект досягнуто виключно через грамотну медійну та дипломатичну роботу.Підсумовуючи, США зовсім не рятують Росію, не просувають її інтереси. Такого роду пропозиції, про які пише WSJ, — це пил в очі в межах дипломатичного торгу. Мета — укласти мир в Україні і зосередитися на Китаї.Оскільки на даний момент Штати не поступилися Росії нічим, це підтверджує тезу про торг і водночас робить коментарі в дусі «знову янкі рятують росію як всю історію це робили» клоунським маренням.🌟 EconomichnijVisnik

В Австралії підліткам до 16 років заборонили користуватися соцмережамиВлада зобов’язала компанії видалити акаунти дітей, погрожуючи, що зробить це самостійно в разі невиконання. Прем’єр-міністр заявив, що заборона — це не обмеження свободи, а допомога молоді, схильній до «брейнроту» та «думскролінгу».З огляду на те, що слово «брейнрот» (з англ. — гниття мозку) стало словом 2024 року, австралійська влада чинить правильно.Соцмережі необхідно або регулювати, або обмежувати до певного віку.Самі по собі соцмережі не зло, але вміст контенту, як правило, — це прості ролики або «шортси».За законом природи більшість іде шляхом найменшого опору, тому люди й поглинають величезну кількість непотрібних роликів, особливо молодь.Особливо небезпечні для недозрілого мозку шортси, вони в прямому сенсі викликають звикання. Перегортання ролика сприймається мозком як виконання й перемикання завдання, через що відбувається викид дофаміну.Якщо дорослі інколи, далеко не завжди, можуть контролювати процес перегляду, то діти — ні.Діти, через відсутність інтересів і звички вчитись, тонуть у сміттєвій інтернет-ямі. Це спосіб провести час без інтелектуальних ускладнень, з якими вони часто стикаються.Є також цікавий нюанс: деякі студенти провалюються в шортс-контент через вигорання в навчанні. Тут усе зрозуміло: на тлі втоми підлітки скочуються в легкий дегроїдний контент.Найбільш небезпечним є те, що дегроїдний контент закономірно розвиває звичку деградувати (той, хто багато гортає Тік-ток вже на згадає, про що йшлося два абзаци вище). Книжки, освіта стає важким в нецікавим на фоні тривіального контенту інтернету.Регуляція соцмереж тому обов’язкова. Замість того, щоб продавати деградацію, її необхідно вичистити. Але недостатньо перетворити соціальні мережі на аналог школи. Проблема в тому, що серед населення на це неймовірно низький попит.У Росії, наприклад, нещодавно заблокували Роблокс, що призвело до того, що діти додзвонилися до самого Путіна.Створити цей попит можливо лише із впровадженням технологічних виробництв, розвитком науки та витратами на відповідну пропаганду. Оскільки лише науки та виробництв недостатньо: капіталу невигідно фінансувати всесторонню освіту для усього населення, оскільки лише його частка буде працювати в сфері науки. В США, наприклад, проблема брейнрот розповсюджена, бо держава та бізнес витрачають лише стільки, скільки необхідно для отримання прибутку з наукової та технологічної галузі. Фактично, в Штатах існує два канали освіти: преміальний та бюджетний. Перший готує кваліфіковані кадри, другий надає базові навички для праці.Все це посилює проблему повальної деградації суспільства.🌟EconomichnijVisnik

Угоди у світі кіно та його тотальна деградаціяNetflix придбає Warner Bros. за 83 мільярди доларів.Це не просто чергова новина з ринку — це нагадування про деградацію сучасного кіно. Про це йтиметься нижче.Масове кіно стрімко деградує вже тривалий час.Причина банальна, і вона не в тому, що у світі закінчилися талановиті автори й режисери.Причина в тому, що кіноринок вкрай монополізований.У 2023–2024 роках топ-5/топ-6 студій займали більшу частину ринку США та Канади — приблизно 70–80%.Щоб продавати продукт, великим студіям уже не потрібно знімати якісно — достатньо просто знімати й заливати гроші в рекламу.Вимоги до кіновиробників падають, тому зараз кіно роблять друзі та родичі людей, афілійованих із проєктами, а не професіонали.Звідси й невідомі нікому режисери та сценаристи, які керують мільярдними проєктами (LOTR: Rings of Power від Amazon). Або бездарні діти банкірів, що шоураннили «Гру престолів».Стратегія студій зміщується в бік сиквелів і франшиз.У 2014–2023 роках фільми-сиквели забезпечували в середньому 41,7% касових зборів у США, тоді як у 1990-х ця частка становила близько 11,7%.У вибірці зі 100 найкасовіших фільмів із 2001 року — 86% були частиною франшиз.Франшизи спираються на репутацію та успіх попередніх картин. Це бренд, на який глядач піде завжди, незважаючи на вбогість якості. Тим паче, оригінальні картини майже не виходять — це неприбутково. А якщо й виходять, то губляться в шумі піар-машин.У результаті ми отримуємо серії жалюгідних франшиз, що повторюють самих себе.Прикладів таких сиквелів і франшиз безліч: «Зоряні війни», «Володар перснів» із сміттєвим продовженням за 1 млрд доларів, Marvel та інші.У статистиці це виглядає так: понад 40 років — стале падіння якості.Середній рейтинг оригіналів ~68%, перших сиквелів — ~58%, других — ~52%, а треті-четверті падають до ~40–50%.Рейтинг згаданого серіалу від Amazon провалився нижче 40%.Сам кінобізнес перетворився на бізнес розпилу бюджетів. Оскільки будь-який продукт монополії продасться, автори йдуть шляхом найменшого опору: знімають дешеве кіно й спокійно пилять гроші.В іншому випадку кіно знімають для реклами інших продуктів корпорації, що виділила гроші. Хоча розпилу це не заважає.Той самий серіал 2022 року за мотивами The Lord of the Rings знімали лише для того, щоб привернути увагу до Amazon і його продуктів через кіно. Для кіновиробників же це можливість отримати легкий дохід на розпилі.Тобто серіал із самого початку знімався не для зборів, а для піару Amazon і перенаправлення трафіку на інші продукти компанії, рекламою яких заповнена стрічка або стримінг, де ви це дивитесь.Раджу з цього приводу прочитати текст Forbes за посиланням.Кіно в руках монополій деградувало — у результаті всього вищезгаданого.І знову ж таки, проблема не в тому, що немає ідей чи кадрів, а в тому, що вони корпораціям не потрібні. Щоб вони не зняли, це все одно продасться.Якість і зміст більше не потрібні — достатньо мільйонів на агресивний піар і експлуатацію колись сильних франшиз.🌟EconomichnijVisnik

ЄС безсилий перед політикою Трампа: організаційна слабкість і технологічне відставанняEl Pais зазначає: Європейський Союз не здатний ефективно протидіяти агресивній політиці США за часів Трампа. Незважаючи на формальні кроки — збільшення оборонних витрат, спроби пришвидшити бюрократичні процеси та пошук нових торговельних партнерів — ЄС залишається слабким через накопичене відставання у військовій, технологічній та економічній сферах.Організаційна слабкість і відсутність централізації ресурсів посилюють проблему. Приклад — угода з південноамериканським блоком МЕРКОСУР. Вона вигідна промисловості Німеччини, але завдає удару по сільському господарству Франції. Німеччина отримує схему «дорогі машини та техніка — дешеве продовольство», класичну для відносин розвинених і нерозвинених країн. Франція ж опиняється в зоні прямого удару по своєму с/г сектору. Через це угода ще не підписана — централізованого механізму для балансування інтересів немає.Якби ресурси та повноваження були зосереджені централізовано, ЄС міг би: 1. Приймати рішення, керуючись інтересами більшості промислових еліт, і блокувати апеляції від окремих держав. 2. Використовувати ефект масштабу для субсидування сільського господарства та вирівнювання втрат.Відсутність таких механізмів означає, що ЄС не лише не може протидіяти зовнішньому тиску США, але й не здатний чітко визначити власну політику. Це системна проблема: економічні інтереси різних країн блокують швидкі рішення, технологічна відсталість обмежує виробничі можливості, а слабка військова інтеграція підриває оборонну позицію.Наслідки очевидні: без централізованого контролю та мобілізації ресурсів ЄС продовжить відставати від США у глобальній політиці, економіці та технологіях.🌟EconomichnijVisnik

Про російський бюджет на 2026 рікВидатки за планом зафіксовані на рівні 46.1 трлн, що всього на 3.8% більше в порівнянні з поточними 44.4 трлн за 2025.Середній темп зростання видатків за 3 роки становить приблизно 20%. Таким чином, темп нарощування видатків РФ значно знизиться в 2026, принаймні за планом.Звичайно, приріст видатків в 2026 може і скоріше за все буде перевищувати заплановані 3.8%, але некритично. Це видно з наступних даних.Доходи на наступний рік, згідно з проєктом бюджету, 42.9 трлн рублів, що на 16% більше сукупних доходів за неповний 2025 р.Тобто, під нарощування видатків на ~20% РФ елементарно немає фінансового ресурсу, окрім залучення боргів.Проте використання боргу для підтримки поточного темпу видатків буде означати бюджетну кризу та новий сплеск інфляції, що призведе до стагфляції та бюджетній кризі одночасно. Щодо доходів: ненафтогазові доходи заплановані в розмірі 4/5 від сукупного доходу бюджету, що в разі реалізації плану буде рекордним рівнем.Це вказує на фактичну несприйнятливість Росії до нафтових санкцій, оскільки нафтовий сектор наразі не є основою економіки.Дефіцит очікується на рівні 1.6% ВВП, або 3.8 трлн рублів, що значно менше, ніж зараз (7.4 трлн).МВФ очікує зростання ВВП Росії в 2026 році в 2.7%, що більше за рівень очікуваного дефіциту бюджету, що є гарним макроекономічним показником.Проте темп зростання, попри те, що видатки так чи інакше нарощується (за планом), значно впаде, порівнюючи з піковими 2023-2024 із річним зростанням в 4%.Отже, 2026 для російського економіки та бюджету буде стабілізаційним: експансивне розширення бюджету зупиняється, зростання економіки закріпиться на стандартних рівнях.Замість спроби зберегти темп розвитку, продовжуючи збільшувати видатки, російський уряд обрав виправлення дисбалансів й «посадку» економіки після перегріву.Проте, неможна сказати, що це мудре рішення, оскільки для подальшого росту Росія так чи інакше немає ресурсів: дефіцит кадрів робить подальший розвиток промисловості й економічне зростання неможливим в російських реаліях.🌟 EconomichnijVisnik

Нова угода з МВФ про фінансуванняУкраїна та Міжнародний валютний фонд підписали угоду про фінансування на 8.1 млрд дол.Фонд прагне, аби Україна ставала менш залежною від фінансової підтримки партнерів.Україна має лише один спосіб стати менш залежною від іноземних кредитів та грантів - скоротити видатки.Не буду будувати конспірологійні теорії, перейдемо до нових умов угоди, вони мають опосередковане відношення до написаного вище. Закривати дефіцит бюджету МВФ пропонує через підвищення податків.А саме: введення так званого податку на ОЛХ, введення ПДВ для ФОПів, дохід яких перевищує 1 млн грн, скасування пільг для посилок з-за кордону.Тобто, планується підвищення податків й урізання видатків, без чого зменшити залежність від зовнішньої допомоги неможливо.Підвищення податків не принесе достатньо коштів, щоб потреба в грантах та кредитах зменшилася.Проте українська влада не хоче підіймати податки і тим більше різати соціалку на фоні корупційних скандалів, щоб не завдавати чергового удару по своїй репутації.На ці кроки президент та його команда піти не можуть, оскільки планують йти на другий термін.Отже, шанси, що усі умови МВФ будуть виконані, майже нульові.Фактичний початок електорального циклу стримує хвилю оптимізації та чергового підвищення податків.Проте вже після завершення виборів країну чекає широке урізання соціалки та нові податки. Накопичені борги та дефіцити необхідно буде закривати, але це буде робити вже наступний уряд.🌟 EconomichnijVisnik