Державний борг США множитьсяНа кінець осені ринковий державний борг Штатів становив 30,2 трлн доларів. Роком раніше показник перебував на рівні 28,2 трлн — суттєвий приріст. Втім, для оцінки швидкості зростання боргу справді репрезентативними є дані за довший період.Ще у 2019 році держборг США досяг 16,6 трлн доларів, тобто +13,6 трлн за шість років — майже подвоєння. До 2008 року держборг становив лише 4,8 трлн. Швидкість приросту боргу прискорилася вдвічі з 2008 року: з моменту Великої рецесії до 2019-го — зростання на 12 трлн, а з 2019 по 2025 — майже на 14 трлн.Суттєво зросла вартість обслуговування: з 275–390 млрд доларів у період 2011–2019 рр. до 1,02 трлн на цей момент.Водночас процентні ставки значно зросли відносно доковідної епохи — у 2–2,5 раза.Для республіканців це велика проблема. Тим більше, що вартість боргу лише зростатиме через рефінансування.Для обслуговування боргу Мінфіну США необхідно близько 2 трлн чистих розміщень на рік. Однак база інвесторів скоротилася з початком торговельних війн.Раніше найбільший інвестор в облігації США — Китай — позбавляється американських активів: з 2022 року скорочення на 19,2%, або 166,6 млрд доларів.Компенсує це зростання інвестицій від союзників, на яких Трамп посилив тиск:• Японія — +10,5%, або 113 млрд;• Велика Британія — +32,2%, або 210,5 млрд;• Тайвань — +38,6%, або 87,2 млрд.Публічно озвучені плани республіканців зупинити зростання боргу нездійсненні. Від початку це був лише передвиборчий пункт, хоча й такий, що відображає реальні наміри американських еліт.У реальності не нарощувати борг неможливо, оскільки США очікують рефінансування боргу, реіндустріалізація та запуск програм підтримки економіки для купірування ефектів тарифних війн.Тобто все якраз навпаки — борг зростатиме.Розв’язати цю задачу зовсім не просто, попри логічні на перший погляд теорії в економічному та навколоекономічному середовищі. Наприклад, теоретично нарощування промислової бази й тарифні війни з Китаєм могли б вирішити проблему держборгу.Ескалація торговельних війн обвалить попит на долар і його ціну. Автоматично зменшиться вартість боргу. А розширення промислової бази під експорт принесе додаткові доходи. З огляду на те, що долар девальвуватиме, американські товари отримають конкурентну перевагу.Але все це нереально, хоча в мережі й циркулюють подібні тези.По-перше, торговельні війни призведуть до інфляції, а Трамп — прихильник м’якої монетарної політики. Отже, ставки будуть низькими, що прискорить інфляцію, хай і полегшить тягар боргу.По-друге, падіння долара та низькі ставки обвалять попит на американські облігації: почнеться втеча капіталу до Європи. Тоді фінансувати борг, навіть з урахуванням його дефляції, навряд чи буде можливо.По-третє, для достатнього нарощування промислової бази необхідно 7–12 років, яких у США немає.По-четверте, борг продовжує швидко зростати за рахунок союзників за високих ставок, оскільки нині необхідно покривати витрати на роздутий бюджет. А знизити ставку для запуску промислової програми неможливо (описано в другому пункті). Водночас вичерпується база для залучення капіталу в облігації (зачеплено в першому пункті).У підсумку розмови про «девальвацію долара заради полегшення боргу» — не стратегія, а політична фантазія.Жодна з опор американської фінансової системи — структурний попит на долар, глибина ринку трежеріс і статус резервної валюти — не переживе керованого обвалу курсу. США не можуть зруйнувати долар і зберегти гегемонію одночасно.🌟EconomichnijVisnik