Коментар про ТЦК і наших лідерів громадської думки

Новина >«частина суспільства не розуміє, що ТЦК — це не демони. Це не якісь структури, які працюють проти інтересів України», — начальник управління комунікацій ОК «Захід» Домбровський. Ця цитата потрапляє у вже класичний для сьогоднішньої України дисонанс між ставленням до ТЦК з боку військового начальства та рядових громадян. Але поки що опустимо цей аспект, розберу саму цитату. Спікер уміло, хоча й навряд чи свідомо, підміняє незручні поняття зручними. Наприклад, говорячи «частина суспільства», тоді як негативне ставлення до ТЦК має абсолютна більшість населення. Більша частина суспільства — теж частина, але додавання такої конкретики незручне для спікера. Далі йде підміна понять: «суспільство не розуміє, що ТЦК — це не демони». Тобто автор намагається пояснити негативне ставлення до ТЦК несвідомістю, ідіотизмом або шкідництвом (про це нижче) певної частини суспільства. До речі, те, що він забув сказати «більша частина суспільства» на початку, відгукується і тут, адже якби спікер був більш конкретним у формулюваннях, виходило б, що більшість українців — несвідомі ідіоти або шкідники. А підміна понять полягає в тому, що спікер звинувачує суспільство в нерозумінні, боячись визнати різко негативне ставлення співгромадян до згаданої структури. Насправді суспільство просто ставиться до ТЦК негативно, з повним розумінням, ось опитування. У статті за посиланням написано, що 68% українців станом на серпень цього року «не довіряють» ТЦК. До речі, редактура ТСН теж згладжує кути, замінюючи слово «неодобрення» на «недовіра». Хоча в оригінальному опитуванні англійською чорним по білому написано «disapprove», що є коректним. З питань віри слід ходити до церкви. До речі, кумедний штрих: гірше, ніж до ТЦК, українці ставляться лише до Верховної Ради. Тепер щодо «демонів» і «нерозуміння». ТЦК справді не є ані поганим, ані добрим саме по собі. Наприклад, до війни ця абревіатура майже не фігурувала в новинах. Ставлення до неї було переважно байдужим. Змінилося воно лише після війни з початком відомого процесу — «бусифікації», за згадку про який «частина суспільства» одразу звинувачує у роботі на Кремль. До речі, про нього. Домбровський вважає, що для РФ вигідно, коли є люди, «готові клюнути на емоційні гачки і розганяти зраду». Вигідно, так. Але чому? Можливо, справа в тому, що інтереси України, про які говорить спікер, — це інтереси, зокрема і в першу чергу тих 68% населення. Адже в Україні демократія, а отже, «немає влади, якщо не від народу». Проте ось більша його частина вважає, що ТЦК діє не в її інтересах, а значить — у чиїхось інших. Виникає конфлікт. Чи вигідний він Росії? Так. Чи створений він нею? Ні, це цілком і повністю результат дій українців, причому одних проти інших. А причина такого результату — відірваність дій влади від волевиявлення більшої частини населення. Неважливо, що при цьому говорять говорящі голови та «свідомий» електорат, який їх слухає. Так відбувається тому, що демократії в аспекті ТЦК бути не може, як і в будь-якому іншому, адже у воєнний час буває лише диктатура. Добре це чи погано? Це об’єктивний факт.