Відновлення відносин із Китаєм після війниБагато експертів перетирають цю тему, хоча відповідь коротка — потепління не буде.Китай не втратив інтересу до українського зерна, соняшникової олії та сталі.Географічне положення України вигідне для ініціативи «Один пояс, один шлях».Інша справа, що ця «ініціатива» нецікава Сполученим Штатам, які старанно закривають китайський експорт.Зокрема по BRI.Наприклад, підтримуючи прозахідну опозицію в Грузії, хоча безрезультатно. Або чинячи тиск на Панаму, після чого вона вийшла з китайського проєкту.Україна також могла стати частиною «шляху» до 2014 року. Шансів повернутися немає, навіть після війни.Співпраця обмежена Штатами. У 2021 році був прецедент, коли вони заблокували угоду по Мотор Січ.Будь-яка інша угода з Китаєм такого роду буде заблокована.І у України немає вибору, все вирішує логіка протистояння блоків.Що стосується розвідданих, торгівлі, кредитів і фінансування, ми залежні від Заходу.А Китай — його стратегічний конкурент. Саме тому політичні зв’язки з Китаєм майже нульові.Вони значно деградували з початку війни. Бо в поточній проксі-війні Україна воює проти Китаю.Ми годуємося в Європі, а єдиний напрямок експорту з китайських заводів з України — це Європа. Тому заводів не буде.Локалізації з можливим правом викупу також не буде.Транзитною країною нам теж не стати, це зашкодить Європі.Ніхто в здоровому глузді не проміняє військовий блокпост на червону доріжку конкурентам.Європейська промисловість, особливо автопрому, програє китайській на ринку.У недалекому майбутньому правляча Європа введе тарифні бар’єри.Про «транзитивність» у біполярному світі можна забути.Налагодити відносини з Китаєм можливо лише після фантастичного прокитайського перевороту.Тоді наша торгівля переорієнтується на Схід.Але вигодоотримувачів із числа промисловців немає. Якби були, то не мали б можливості.Варіант виключений, бо в інтересах правлячих економічних груп інтегруватися на Захід.Це закріплено в конституції, щоб у разі чого змушувати йти на Захід силою.