Психолог на зв‘язку

🌟 Краща ідея замість тривоги#психологічна_вправа 🔖 Отже, чому помічним є переключення уваги під час нападу тривоги?🟢 Коли нам справді погано від тривоги, це значить, що вона починає керувати нами і захоплює перш за все увагу. І повернути собі вплив на своє ж життя — дуже добра думка і перший крок до стабілізації стану.☝️ Ми можемо повертати кермо собі тоді, коли фокусуємося та чомусь, що справді цінне для нас. ❗️Нижче даємо список того, на що можна звернути свою увагу. Вибери те, що для тебе важливе і цінне. Для кожної людини буде працювати свій, особливий варіант. Нас по-справжньому переключить лише важливе до нас. 1️⃣ Увага на тіло.🔸 Поміть себе тут і тепер. ❓ Як я дихаю, як ступають мої ноги, як відчуває себе моя спина? ❓ Що в моїх руках, яке повітря навколо мене (тепле, холодне, вітряно тощо)?🔸 Камінець/малий предмет в кишені. Стисни камінець в руці і спостерігай лише за тим, як він торкається шкіри руки. ❓ Яка його форма? ❓ Яка фактура?🔸 Спорт. ❓ Що тобі до вподоби: спортзал, пробіжка, проїхатися на велосипеді, коротка зарядка вдома, йога, просто пройтися?2️⃣ Увага на контакт.🔸 Людина, яка поряд: заговори з людиною, яка поряд - це створить базовий смол-ток про погоду чи контекст навколо вас. Можливо, ти зараз в укритті, і ця людина теж. Можливо, ти на роботі і можна перекинутися парою слів. Можливо, ти просто на зупинці громадського транспорту. Маленька розмова здатна розслабити.🔸 Людина, яка тобі цінна. Як ти можеш з нею сконтактувати: - набрати прямо зараз, - написати повідомлення, - зустрітися, бо вона десь поряд. Можна розказати, що саме зараз тривожно, або про щось віддалене. Головне — зануритися в контакт.🔸 Тварини. ❓ Ти любиш тварин? ❓ Маєш улюбленця? Якщо так, то можна погладити, подивитися на тваринку, прогулятися разом чи повзаємодіяти так, як це можливо (з рибками не погуляти, але можна отримати досить насолоди від споглядання їх плавання).🔸Діти. ❗️ Пропонуємо бути обережним/ою з переключенням тривоги на контакт з дітьми. Адже діти відчувають стан дорослих і теж починають тривожитися, можуть відчувати себе розгубленими, розхвильованими. Краще видихнути іншим способом, і тоді вже насититися теплим контактом з дітьми.3️⃣ Увага на роботу.🔸 ❓ Чи є якесь завдання, яке зараз важливо зробити? ❓ Чи воно тобі симпатичне? Якщо є можливість сісти і поробити його замість тривожних думок — це супер.🔸 Хобі. ❓ Що ти любиш робити для себе? Малювання, спів, гра на музичному інструменті, складання дронів? Будь-що, що дає тобі можливість поринути в процес і залишити за ним все інше.🔸 Хатні справи. Чи заспокоює тебе прибирання? Можливо, заспокійливо впливає упорядкування речей? А може, ремонт в гаражі (хатніх речей, машини, велосипеда тощо)?4️⃣ Увага на духовність/внутрішній світ.🔸 ❓ Чи ти віруюча людина? ❓ Чи молитва для тебе є способом почути Бога або сказати йому щось? ❓ Чи добре тобі стає від молитви?🔸 Медитації - у традиційному розумінні або вже адаптовані до світського життя.🔸 Щоденник. Чи це про тебе це: «Взяти аркуш і писати, поки все не випишеться з тебе»? Якщо так, це чудова техніка. Пиши ранкові/вечірні сторінки, або все-все, що на серці, коли хвиля тривоги напала на тебе.‼️ І повторимо найважливіше — що з цього спрацює для тебе? ❓ Що настільки важливо, що може захопити твою увагу і повернути контроль? Не треба робити все. Обери 1-3 пункти, які працюватимуть саме для тебе.💛 Вболіваємо за тебе! І в тривожні моменти життя, і в звичайні.🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🕳 Пастки вигорання, у які ми можемо потрапити Раніше ми писали про симптоми емоційного вигорання та міфи про цей феномен.Зараз емоційне вигорання має вищий ризик порявлятися, бо атмосфера на роботі ускладнюється виснажливим фоном війни: з тривогою, втратами, постійною невідомістю. Разом з тим, ми можемо бути більш обізнаними про ті когнітивні пастки, які самі собі можемо розставити під час діяльності. Це також і ті переконання, які вже можуть триволий час керувати вашими вчинками. Зібрали для вас найбільш поширені з них: 🟠 «Я мушу робити все ідеально»🟠 «Саме я маю зробити те, від чого інші відмовляються» 🟠 «Я маю бути винятковим/ою у всьому» 🟠 «Я завжди роблю недостатньо»🟠 «Я гірший/а, ніж (хтось з вашого кола - свій варіант)»🟠 «Я буду допомагати всім, хто до мене звертається»🟠 «Я мушу перегнати і випередити всіх колег у прогресі роботи»🟠 «Я маю все встигнути» 🟠 «Я маю бути кращим/ою за всіх» 🟠 «Я маю бути постійно на звʼязку, ще раз перевірю свій телефон» 🟠 «Мені треба знати про все, що відбувається в світі» 🟠 «Я не заслуговую на відпочинок, і так багато чого не встигаю» 🟠 «Я лиш винен/на, якщо щось не так виходить на роботі» 🟠 «Інші очікують мене бачити …. (яким/ою - свій варіант), тому я мушу все залежне від мене зробити, щоб відповідати цим очікуванням» А тепер запитай себе: ❓ Які з перерахованих переконань є завжди твоїми супутниками?❓ Що змушує тебе вірити у них?❓ Чи корисні вони для тебе? ❓ У які переконання ти можеш час від часу вірити, якщо рівень стресу на роботі збільшується? ❓ Які аргументи ти можеш обрати, щоб спростувати переконання - твої супутники? Спробуй дібрати по 3-4 аргументи на кожне твердження. 🪴 Будь ласка, дозволь сьогодні собі трохи більше відпочити, потурбуйся про себе та підтримай фразою, яка найбільше потрібна саме зараз. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

📘 «Піднімаючись після падіння»: Брене Браун#з_джерел_мудрості🟢 Брене Браун — американська дослідниця та професорка, яка понад два десятиліття вивчає теми сорому, вразливості, сміливості та людської стійкості. У книзі «Піднімаючись після падіння» вона досліджує, що допомагає нам відновлюватися після помилок, втрат і внутрішніх криз.💬 «Ми не можемо змінити те, чого не наважуємося визнати».💬 «Коли ми наважуємося дослідити свої емоції й історії, ми перестаємо бути заручниками сорому і починаємо жити більш цілісно».💬 «Підніматися після падіння означає мати сміливість піднятися, подивитися на свою історію і чесно запитати себе: що тут насправді сталося?»💬 «Цікавість — це справжня суперсила».💬 «Цілісність — це вибір сміливості замість комфорту».💬 «Ми не можемо уникнути болю чи невдач, але можемо обрати чесність, цікавість і сміливість, щоб навчитися на цьому досвіді».💬 «Цілісність — це вибір правильного, а не того, що веселіше, швидше чи легше».💬 «Коли ми заперечуємо свої історії, вони починають визначати нас».💬 «Коли ми визнаємо свої історії, ми отримуємо можливість написати їхнє завершення».💬 «Коли ми маємо сміливість дослідити свої історії з цікавістю, а не з осудом, ми починаємо розуміти себе і відкриваємо простір для змін».💬 «Сором не витримує, коли його озвучують».💬 «Історії, які ми розповідаємо собі про те, що сталося, мають величезну силу: вони можуть або замкнути нас у соромі, або допомогти нам рухатися вперед».💬 «Падіння не визначає нас. Те, як ми піднімаємося і що ми робимо з цією історією, — ось що формує наше життя».🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🙃 Бути «гіршою версією» себе Так-так, ти не помилилась/вся, сьогодні пропонуємо тобі відкласти в бік «ідеальне», «найкраще» та «ефективне» і побути по інший бік перфекціонізму. Сприйми це як експеримент🙂. Від тиску постійного вдосконалення, який так підтримується в суспільстві, вже може нудити. Ми не можемо викладатися постійно на 100%, мати ідеальні показники і бути завжди «в формі». 🔆 Бо ми - живі люди. Жива людина може не виспатися. Дуже виснажитися всередині робочого тижня. Втомитися від рутини, партнера/ки, дітей. Цілком нормально не хотіти відповідати очікуванням інших, які звикли бачити тебе постійно зібраним/ою. Будь ласка, поміть, скільки зусиль ти робиш останнім часом. Чи можеш дозволити трохи побути «гіршою версією» себе? Не в сенсі байдужості чи саморуйнування, а в тому значенні, щоб дозволити собі прожити цей день інакше, легше. ➡️ Наприклад, дозволити собі сьогодні: ▫️ не відповідати на всі повідомлення одразу;▫️ відкласти важку справу, бо вже не маєш сил;▫️ зробити щось не ідеально, а достатньо добре (і відпустити думки про це);▫️лишити брудний посуд на завтра без докорів сумління (просто дозволити собі лінь!);▫️ замість запланованого тренування прогулятися парком з улюбленим напоєм;▫️ скасувати зустріч, на яку не хочеш іти;▫️ сумніватися;▫️ помилятися;▫️ злитися…… і трохи легше, без власних очікувань чи плану, прожити цей день! 🤍 ❓ Можливо, ти знаєш кращий рецепт, як тобі «видихнути». Який він? Ми не пропонуємо тобі так жити постійно, але дуже хочемо, щоб принаймні колись ти собі дозволяв/ла розслабитися та побути по інший бік ідеального світу. Ти точно того варта/ий! 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

✴️ Як змінюється сексуальність під час війни? Близькість, ніжність та агресія можуть відчутно змінюватися або розбалансовуватися. Хронічний стрес, тривога, втома, розлука через службу чи переїзд у більш безпечне місце, новини про втрати, обстріли чи життя в постійній небезпеці впливають на нашу нервову систему, а відтак і на здатність переживати контакт, тілесність та сексуальність.🟡 Близькість у воєнний час може: 🔸 посилюватися (особливо у перші місяці): люди більше шукають одне одного, хочуть бути поруч, ділитися переживаннями та відчувати підтримку;🔸зменшуватися (часто при тривалому виснаженні): психіка ніби відсторонюється, стає складніше говорити про почуття, відкриватися або емоційно бути в контакті. Таке віддалення не обов’язково означає втрату любові; інколи це просто спосіб нервової системи впоратися з надмірною напругою. 🟣 Ніжність часто стає найпростішим і водночас дуже важливим проявом близькості. Обійми, дотики, тілесне тепло можуть заспокоювати нервову систему, знижувати рівень стресу і давати відчуття безпеки. Тому в складні періоди людям нерідко хочеться більше ніжності та тілесного тепла, навіть якщо сексуальне бажання тимчасово зменшується. 🤗 Часто пари задовольняються обіймами чи триманням за руки замість сексу, і це може бути абсолютно нормальним в умовах викликів, обстрілів, недосипів і жаху. 🔴 Натомість агресивність — тобто життєва енергія бажання і здатність рухатися назустріч партнеру— під впливом війни може змінюватися найбільше. Хронічний стрес і виснаження іноді приглушують сексуальну енергію і зменшують інтерес до сексу (тобто, партнеру/ці складніше ідентифікувати потребу та заявляти про неї). 📈 Водночас для частини людей, навпаки, загострене відчуття крихкості життя може посилювати потяг до близькості, бажання відчути контакт, тепло і живість поруч з іншою людиною. ❗️ Варто не соромитися і не винитися, що в такі моменти сексу може хотітися більше, ніж раніше: це теж є нормальною реакцією. Коли сексуальне бажання зменшується в стресових умовах, тіло ніби переходить у режим виживання, де важливіше відновити безпеку і стабільність. За таких умов можна чути від партнера/ки:🗯️ «Мені явно не до сексу». Разом з тим, агресивність під тиском подій може переходити адекватну межу, і тоді так можуть проявлятися тиск, вимоги, більш агресивний секс без узгодження у парі. Необхідно зупиняти такі дії, якщо вони не підходять, і повертати партнеру/ці про власні кордони. ❗️ У цей час важливо починати не з вимоги сексуальної близькості, а з турботи про контакт: - більше говорити про свій стан;- не сприймати коливання бажання як особисте відкидання;- створювати маленькі моменти близькості — спільні розмови, обійми, час разом без поспіху. 🤍 У часи великого стресу саме ці прості прояви уваги й м’якості допомагають зберігати відчуття «ми разом».➡️ Досліджуючи власну сексуальність, подумайте разом над питаннями: ❓ Якого полюса зараз більше у наших стосунках?❓ Як проявляється ніжність в нашій парі?❓ Чи дозволяємо ми собі проявляти власні бажання і за яких умов? Які способи для цього обираємо?❓ Чи є між нами справжня близькість? Як це виглядає для нашої пари? 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмів

💟 Три компоненти сексуальних стосунків в паріТабуйована тема сексу та сексуальності часто соромить партнерів чи віддаляє. Цього тижня ми хочемо дати поштовх до взаємодії в парах, коли так багато ніяковості від теми, особливо у контексті війни. Французька гештальттерапевтка Бріджит Мартель акцентує на тому, що сексуальність у парі має не лише тілесний прояв, а розгортається між трьома полюсами: близькістю, ніжністю, агресивністю.1️⃣ Близькість - це емоційний контакт і зустріч двох людей.Саме через близькість ми можемо довіряти, відкриватися, бути вразливими (що і страшно, але й часто важливо в сексуальному контакті). Близькість у парі ніби промовляє: «я з тобою». У стосунках це виглядає так:партнери можуть говорити про свої почуття, відчуття, реакції на ті чи інші прояви;є обійми, дотики, погляди;є дозвіл бути собою, не обираючи якусь з ролей чи масок.Без близькості секс ризикує стати механічним чи відчуженим. Разом з тим, надмірна близькість та відсутність кордонів (злиття у стосунках) теж може гасити бажання, бо для еротики потрібна певна дистанція між людьми, простір, де зможе зародитися збудження.2️⃣ Ніжність є мʼякою формою любовного контакту, а саме здатністю давати та проявляти любов через турботу, пестощі, тілесне тепло, делікатність.У стосунках ніжність - це тілесні погладжування, поцілунки перед сном, прояви турботи без сексуального наміру.Ніжність створює емоційну безпеку, у якій може розквітати сексуальність, а секс стає не просто фізичним процесом, а людяною і теплою взаємодією з уважністю до потреб партнера/ки. 3️⃣ Агресивність. Зазвичай цей компонент викликає найбільше дискусій, але без нього секс в парі може стати млявим, безенергійним та нецікавим. У широкому сенсі «агресія» - це «рух до», життєва енергія та можливість взяти від світу бажане.У сексуальних стосунках прояв агресії - це здатність проявити ініціативу, наблизитися один до одного, заявити про свої потреби, сказавши партнеру/ці «я хочу» (і вже з можливостями та бажанням партнера/ки отримати це чи ні). 💬 Бріджит Мартель зазначає: «Здорова агресивність потрібна як чоловікам, так і жінкам, щоб виразити своє бажання, свої потреби і зробити крок назустріч іншій людині». Саме агресія в широкому сенсі запускає еротичну напругу в парі через флірт, ініціативу, гру, сексуальну енергію. Звісно, це потребує сміливості, безпеки та довіри, оскільки, проявляючи своє бажання (а саме рухаючись до партнера з потребою), ми ризикуємо бути відкинутими («Я не буду це робити для тебе!») чи засоромленими («Що це тобі такого забажалось?»). Якщо пропозиція не подобається, ми завжди можемо відмовити гідно, не принижуючи партнера/ку: 💭 «Вибач, але я поки не готова/ий до цього»;💭 «Мені не подобається ця ідея»; 💭 «Я готова/ий спробувати, але хочу мати право зупинитися в будь-який момент». ❗️Надзвичайно важливо чути про настороженість партнера, його страхи, відмову; і, звісно, поважати це. 🤷‍♀️ Марно чекати, поки інший/а здогадається про бажання партнера/ки. На жаль (чи на щастя), ми не вміємо читати думок один одного. Утім, важливо розуміти, що надмірна агресивність і небажання чути «ні» партнера/ки може перейти межу і перетворитися на насильство. У партнерських стосунках ми помічаємо потреби і свої, і іншого/ої. Але якщо ініціатива постійно отримує «ні», то це теж пригнічує бажання бути відвертим/ою.💬 Парадокс стосунків, за Бріджит Мартель, полягає ось в чому: «Ніжність і здатність переживати близькість повністю розкриваються тільки тоді, коли ми починаємо поважати свою агресивність». 🤍 Жива сексуальність у парі зʼявляється тоді, коли зазначені три компоненти перебувають у балансі, а також коли партнери можуть вільно обговорювати та проявляти їх. Ми підтримуємо твою здатність до діалогу та щирості, і віримо, що у твоїй парі вдасться домовлятися.🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

💪 Психологічна вправа «Сила твого роду»❤️‍🩹 Продовжуємо тему травм поколінь через можливість самодослідження. Ця #психологічна_вправа не зцілить всіх ран, проте дозволить поглянути на минуле через призму не лише болю, а і ресурсів. Її можна робити, навіть якщо ти мало знаєш про свою родину.☝️ Вправа може викликати у тебе різні почуття, адже щоразу, коли ми говоримо про родинні справи, це не залишає нікого байдужим/ою. Ти можеш відчувати:🔸 сум або злість, що так багато випробувань і/або несправедливості спричинили необхідність виживати;🔸 зворушливість, адже так трепетно звертатися до досвіду поколінь;🔸 гордість і радість за те, як багато вдалося твоїм пращурам;🔸 може хотітися плакати; це цілком природньо.❓Що робити з цими почуттями, якщо вони виникатимуть? Ти можеш:🔻 писати в щоденник;🔻 розповісти довіреній особі;🔻 дати собі час і місце для трохи більшого відпочинку та осмислення.🟢 Отже, головне питання вправи:«Як вдалося вижити твоїй родині в 20 і вже у 21 столітті?».📝 Візьми аркуш паперу або використай це питання для обговорення з рідними чи тим/тою, кому довіряєш.🖋️ Запиши або розкажи, що знаєш про свою родину, за рахунок чого їм вдалося вижити, вціліти і продовжити рід.📌 Підсумуй і знайди одну чи кілька характеристик/рис характеру/особливостей, які обʼєднують ці історії.📂 Навіть якщо ти дуже мало знаєш про свою родину, згадай те, що відомо: які були сімейні легенди про когось з родини, які факти відомі, що ти знаєш про рідних як певний висновок «знаю, що він/вона був/ла …, але не знаю звідки я це знаю». 🌫️ Інколи буває, що рідні взагалі немає. Тоді згадай тих людей, які були поряд в твоєму дитинстві. Це можуть бути: інші діти, вихователі, опікуни та інші. Це і є «психологічною родиною» - тобто тими, від кого ми черпали досвід.Наприклад, відповіді можуть бути такі:⭐️ кмітливість: вони вічно щось придумували і це їм допомагало;⭐️ працьовитість: усі багато працювали;⭐️ сімейність: завжди допомагали один одному;⭐️ сміливість: вони не мовчали та давали відсіч;⭐️ людяність і добрі стосунки з сусідами;⭐️ професіоналізм та кваліфікованість: усі мали важливі та потрібні професії;⭐️ народжували багато дітей і це допомагало;⭐️ здатність до підприємництва (навіть під час радянської епохи) тощо. ➡️ Дай собі час подумати про це запитання. Це цінно для твого психічного здоровʼя, адже допомагає інтегрувати несвідомий досвід та сприяє цілісності особистості. Коли сформуєш список того, що допомогло вижити/вціліти твоїй родині раніше, спитай себе: ❓ Чи використовуєш ти щось з досвіду твого роду? ❓ Який твій рецепт справлятися з викликами зараз? ❓ Що тобі допомагає?🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🖍 Травмообізнаність: що варто знати про психічні травми, щоб їх не лякатися💭 Якщо ми зцілюємо внутрішні рани, то стаємо добрішими людьми і перестаємо множити зло. Ця ідея особливо доречна для опису наслідків психічних травм, які зачіпають як окремих людей, так і великі групи одночасно. В останньому випадку формуються не індивідуальні, а колективні і трансгенераційні травми.🔎 Розберімося детальніше.❗️Психічна травма не обов’язкова завжди і у всіх, коли є складні життєві обставини. Травма має високий ризик сформуватися, якщо: 🔹 є небезпека для життя людини або її оточення (близький контакт зі смертю або потенційною смертю);🔹 є навмисна дія іншої людини/людей щодо поневолення, завдання шкоди, катування чи шантажування тощо;🔹 є відчуття безвиході і безсилля: неможливо ні втекти, ні відбиватися; 🔹 постійна робота з травмою (вікарна травма), для професій екстрених служб чи які присвячені допомозі людям.🟢 Цікаво, що навіть найменші прояви відновлення контролю над ситуацією можуть допомогти людині зменшити вплив травми. 💭 Приклад з сучасної історії (❗️може викликати ранимі почуття).Люди, які перебували в російському полоні, розповідають, як маленькі епізоди спільності та людяності допомогли їм протриматися місяці і роки в найжорстокійшому оточенні і не збожеволіти (наприклад: розділити їжу, заспівати пісню, поговорити пошепки українською, полетіти в думках туди, де добре).🖇 Колективні і трансгенераційні травми, які ми згадали на початку тексту, можна описати як математичну метафору:Великий травмівний вплив✖️ помножити на неможливість оплакати, відгорювати, опрацювати отриманий досвід;➕ додати участь іншої людини/людей в завданні цієї шкоди;🟰 дорівнює висока імовірність передачі цього досвіду наступним поколінням у вигляді: страхів, гніву, болю, неусвідомленості, побутової жорстокості і дріб’язковості, проблем з побудовою стосунків, несміливістю жити своє життя та інших симптомів психічного болю.📖 Тобто трансгенераційна травма найчастіше стає продовженнями однієї або кількох колективних травм.🫶 Люди часто лякаються слова «травма». Буває, вживають узагальнені ярлики «та ти травмований/на» чи,навпаки, ігнорують, бо це все надто хвилююче. Та це частина нашого життя, і чим обізнаніші ми, тим сильніші. У подальших постах пропонуємо разом розбиратися з цими всіма темами.🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🕯 Притча про рабина і сімейну пару #з_джерел_мудрості Відомий рабин славився своєю проникливістю та вмінням розвʼязувати подружні конфлікти. Одного разу до нього звернулася пара у дуже сильній сварці. Коли подружжя увійшло до кабінету рабина, він був там зі своїм учнем. Жінка почала. Вона довго скаржилася на чоловіка: він її не чує, не розуміє, поводиться несправедливо.Рабин уважно вислухав і сказав:— Ти маєш рацію.Далі почав жалітися чоловік.Він так само довго розповідав свою версію: дружина його не цінує, не бачить його старань, постійно дорікає.Рабин вислухав і сказав:— Ти маєш рацію.Учень, який був поруч, не витримав:— Рабине, але як так може бути? Вони ж не можуть бути праві обидва!Рабин подивився на нього й відповів:— І ти теж маєш рацію._________________________🟣 Коментар до притчі: У парі часто обидва мають рацію: і у своїх почуттях, і своєму досвіді. Почуття кожного важливі. Зазвичай конфлікт підтримується не злістю, а болем, якого не визнає партнер/ка. Проблема виникає не через «неправильність», а через боротьбу за правоту.Розбираючи конфлікти в парі, сімейні терапевти, як і рабин у притчі, не шукають винного, а намагаються відновити контакт.Бо в стосунках важливіше не виграти суперечку, а залишитися почутими🤍.➡️ Згадай свої конфлікти у стосунках і дай відповідь на питання: ❓ Чи для мене так само важливо бути правим/ою під час сварки?❓ Який мій біль або страх стоїть за бажанням довести свою правоту?❓ Чи можу я одночасно залишатися у своїй правді й визнавати правду іншого?❓ Що для мене важливіше — перемогти в суперечці чи зберегти близькість? Що я зазвичай обираю?❓ Як би звучала моя позиція, якби я говорив/ла з близькою людиною не з напруги, а з турботи?🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

✳️ Техніка прийняття рішень «6 ліній»Наша рутина сповнена постійними прийняттями рішень - і усвідомленими, і неусвідомленими (автоматичними). Деякі джерела зазначають, що людина за день може приймати до 35 тисяч різноманітних рішень (з них біль 200 - лише щодо нашої їжі!). Іноді вони даються легко, іноді ж варто провести детальний аналіз.Ця #психологічна_вправа допоможе зорієнтуватися зі складними виборами, які породжують багато сумнівів чи не дають 100%-ї відповіді. У прийнятті рішень ми часто думаємо, що обираємо певний «варіант». Утім, часто цей вибір про те, до якої внутрішньої лінії дослухатися.1️⃣ Підготуй ручку та аркуш паперу формату А4. 2️⃣ У центрі сторінки напиши рішення чи вибір, над яким ти розмірковуєш (не як питання, а як план, наприклад: 🔹 «Я переїжджаю в місто _____»;🔹 «Я починаю новий етап навчання»;🔹 «Ми збираємось стати батьками» тощо). 3️⃣ Проведи від нього 6 ліній у різні боки (як промені сонця).4️⃣ Підпиши кожну з ліній та дай відповіді на питання (можна зазначати нотатки/рефлексії біля кожної з ліній)🟠 Лінія страху❓ Чого я боюся, якщо оберу це?❓ Що я можу втратити?❓ Чого я намагаюся уникнути?🟣 Лінія обов’язку❓ Хто очікує від мене цього вибору?❓ Чиє «так треба» звучить у мені?❓ Якщо прибрати очікування інших, то що залишиться?🔵 Лінія тіла❓ Що відбувається з тілом, коли я уявляю це рішення?(стискається/напружується/холоне/з’являється тепло тощо) ❓ Чи є полегшення?🟢 Лінія досвіду❓ Чи був у мене подібний вибір раніше? ❓ Чого я тоді навчився/лась? ❓ Чи не повторюю я зараз старий сценарій?🔴 Лінія серця ❓Що для мене тут справжнє? ❓ Який вибір у згоді з моїми цінностями? ❓ Де я залишаюся собою?🟡 Лінія мрії❓ Якщо не боятися і нічого нікому не доводити, що б я обрав/ла? ❓ Який варіант розширює мене (дає більше простору), а не зменшує?5️⃣ Уважно подивись на свою схему з 6 лініями.❓ Яка лінія привертає найбільше твоєї уваги? ❓ Що зараз найважливіше в цих роздумах для тебе?❓ А яка лінія найменш важлива? Чому так? ❓ Чи можу я обрати так, щоб не зрадити найважливіше в собі?❓З якої лінії зараз ти найбільше живеш? 🌱 Іноді вибір стає яснішим не тоді, коли зникає страх, а тоді, коли стає зрозуміло, що для тебе важливіше за нього. Вболіваємо за усі твої рішення! Памʼятай: тільки ти визначаєш, як тобі жити 🤍🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі