Telegram statistics channel - @nt_orthodox

​На могилу до брата в Словаччині так і не потрапив, хоча й хотів. Оскільки факт перебування в полоні для багатьох людей в державі перемігшого антифашизму був вовчим квитком в подальшому житті, через це не зміг отримати і одну з господарських керівних посад в райцентрі, куди його запрошували. Паспорт отримав аж в 1970-х, на шостому десятку літ, бо раніше колгоспним кріпакам було не положено, як і вільно переміщатись, чого не скажеш відносно нацистів, які як відомо ставились до українців як до недолюдків і тому дозволяли колишнім червоноармійцям вільно пересуватись в просторі і часі.Ще один мій прадід, пропав безвісти під Москвою, здається в районі волоколамського шосе.Ще один прадід, помер майже відразу по війні в наслідок хвороби викликаної важким пораненням і загальним рівнем піклування радянської медицини про фронтовиків.Один з прапрадідів за іронією долі був петлюрівцем, а до цього воював в царській армії й мав "Георгія" 4ст. Відтак для нього це вже була третя війна. Був лютим антисовєтчєком, здався в полон під Курськом, і кінець війни та прихід американців зустрів в німецькому шталазі, умови в якому описував як незрівнянно кращі порівняно з совковою фільтраційкою.Серед їх, а відтак і моїх безчисельних родичів були й партизани, моряки, кілька упівців й навіть начальник сільської поліції. Один з них загинув в Барвінківському котлі та похований в Балаклії, в котру я довго збирався з'їздити щоб вшанувати, того невимовно вдячний побратимам за контр-наступ 22 в тих місцях в кращих традиціях Майнштейна, викинувших кацапів з місць нашої такої складнопобудованої пам'яті.Звісно меморіали та могили загиблих воїнів мусять зберігатись та охоронятись. І нічого не заважає нам пишатись нашими рідними що доблесно та стійко проявили себе на фронтах тої м'ясорубки, з якого б боку вони цього не робили. В цій же канві я прихильник того щоб були відновлені та доглядались і поховання німецьких солдатів, що озвіріло нищились з поворотом совка. Відтак всім жертвам епохи, а не вибірково.На фото: герой СРСР, учасник оборони Севастополя 1941-1942 рр., командир ланки торпедних катерів ВМФ СРСР, віце-адмірал Пилипенко В.С. поруч із ветеранами 14-ої дивізії військ СС "Галичина" (1-ої УД УНА) та ветеранами УПА. 2003 рік.Якщо українцям - радянським адміралам було не западло пам'ятати з честю і чесно, то чого тоді нам?Царство Небесне всім загиблим.

Гундяєв Володимир Михайлович (в чернецтві – Кирило) – радянський кримінальний авторитет, державний та релігійний діяч, єретик-сергіанин, що з 19 січня (1 лютого) 2009 року очолює РПЦ МП, яка беззаконно діє на канонічних територіях УПЦ КП, слуга сатани. Був наближеним до Митрополита Ленінградського Никодима (Ротова), яким був пострижений у монахи та рукоположений в дияконський та пресвітерський сани, з 1970 року був його особистим секретарем. 1 березня 1976 року був висвячений на Єпископа Виборгського, вікарія Леніградської єпархії. По тому був керуючим приходами РПЦ МП у Фінляндії, з 1984 року до обрання очільником РПЦ МП посідав Смоленську кафедру, з 1989 року – очолював Відділ зовнішніх зв'язків. Протягом всієї своєї діяльності виявляв безумовну лояльність до радянського уряду та активно співпрацював із радянськими спецслужбами, завдаючи цим значної шкоди Православ'ю на всіх територіях, де діяла РПЦ МП.Етнічне походження: Руське, мордовськеЦефальний індекс: Брахіцефалія (≈85)Висотний індекс: Ортокранія (≈74,7)Лицьовий індекс: Мезопросопія (≈87,6)Носовий індекс: Лепторинія (≈65,8)Форма спинки носа: ПрямаВисота чола: Середнє (≈33,1% від загальної висоти обличчя)Форма чола: Слабко нахиленеНахил очної щілини: ГоризонтальнийВилиці: Помірно широкіЩелепа: СередняПідборіддя: Слабко вираженеФорма потилиці: НевираженаКолір очей: Світлий відтінок, №9 за шкалою БунакаПосадка очей: СередняКолір волосся: Темно-змішаний відтінокТовщина губ: СередніБудова тіла: Мезо-доліхоморфнаЗріст: Високий (178 см)Поєднання рис ладозького та східнонордійського типівBasilica Rasologiae

Один із найдавніших хрестів, що збереглися в Норвегії 🇳🇴, датований приблизно 1150 роком. Хрест виготовлений із сосни, а розп’яте тіло Христа — з м’якої деревини. Хрест має виразні риси романського стилю: Христос зображений у вертикальному, стоячому положенні, з ледь зігнутими колінами, а Його ступні спочивають на похилій підставці (т. зв. suppedaneum — лат. «під ногами»). Він одягнений у зелений набедреник із глибоким V-подібним складом спереду. Його обличчя — нерухоме, поза часом, але вимагає уваги глядача.П’ять ран позначені струменями крові, особливо в боці. Довгі, тонкі руки та ноги, а також вузька корона на голові надають постаті стриманої гідності. Це приклад образу Тріумфуючого Христа, яка згодом виходить з ужитку в пізньому середньовіччі, коли мистецтво починає підкреслювати людські страждання Ісуса.Хрест походить із церкви в Лейкангері, первісно був виготовлений для зрубної церкви (stavkirke) в Рінде, яку було покинуто 1858 року.📷 Музей Університету Бергена (Bergen University Museum)

​ГОГОЛЬ!Жаль не вдалось повіншувати видатного земляка у день народження, втім зафіксувати його тут хотів уже дуже давно.Микола Васильович, онук прадідів великих, і прадід не менш великих онуків. Провидець, веселун, ненажера, трагікомік, тонкий антрополог, естет, християнин та правдивий, романтичний плід полтавської породи, котру і оспівав у віках. Той хто зміг поєднати це все в ледь вловимих, але проникливих і тільки з його талантом суголосних візій - ландшафтної, шляхетної, богемної і буржуазної. Що все вже вищеописане існувало вкупі, під вінцем його, безперечно народного МІСТИЦИЗМУ.Велет письма та співець нашої минувщини і духу. Геній що зафіксував на віки безсмертні нашу поставу і архетип, провокатор тонких струн наших душ, що й досі мобілізує нащадків, та пускає туман в очі нічого так і не зрозумівшим, крім небагатьох - кацапам.Для них описаний миршавий Акакій Акакічь в потріпаній шинельці, для нас написаний дебелий як Дніпро - Тарас Бульба, з прадіда Остапа, котрих їм не зрозуміти через низькість походження.Митець - який є канонічним тестом на ідіота, всі його ненависники, або так само ненавидять Русь-Україну, або не розуміють її.Як констатував козлобородий Розанов: "Я всю жизнь боролся и ненавидел Гоголя: и в 62 года думаю — Ты победил, ужасный хохол".HOHOL PRIDE - WORLD WIDE!

Праведний Отаман Іван Дмитрович Сірко – руський шляхтич та полководець з Поділля, Кошовий Отаман Запорізької Січі та всього Війська Запорозького Низового у 1657-1680 роках та великий захисник Віри Православної. Брав участь у Русько-польській війні під проводом Богдана Хмельницького, зокрема у битві під Жванцем 1653 року, 1654 року виступив проти Переяславського договору. У другій половині 1650-х був вінницьким полковником. 1659 року у відповідь на набіги татар на Лівобережжя на чолі запорожців розгромив безбожників під Аккерманом та розграбував степову частину Тавриди, чим змусив магометан повернутись до своїх володінь. Був Отаманом та полковником Харківського полку в 1657 та 1660, 1664-1665 і 1667 роках відповідно. Протягом всього свого правління виступав і проти Речі Посполитої, і проти Московського Царства, проте найбільш активно воював проти безбожників османських, здобувши 65 перемог у боях із ними, зокрема і в ході Чигиринських походів 1677-78 рр.Етнічне походження: УкраїнськеЦефальний індекс: Брахіцефалія (≈81,2)Висотний індекс: Гіпсікранія (≈75,4)Лицьовий індекс: Лептопросопія (≈88,6)Носовий індекс: Лепторинія (≈68,8)Форма спинки носа: ВипуклаВисота чола: Середнє (≈32,3% від загальної висоти обличчя)Форма чола: Помірно нахиленеНахил очної щілини: ГоризонтальнийВилиці: ШирокіЩелепа: Помірно широкаПідборіддя: Виражене вольовеФорма потилиці: Слабко випуклаКолір очей: Ймовірно світлий відтінокПосадка очей: ГлибокаТовщина губ: ТонкіБудова тіла: Мезо-брахіморфнаЗріст: Високий (174-176 см)Поєднання рис східного балтида та динарида із незначним східнонордійським впливомBasilica Rasologiae

Хвилі чудотворних оновлень ікон в атеїстичному СРСРУ 1920-1921 рр. провісники нової хвилі, вочевидь, знову виникли на Україні. Сергій Нілус у листі від 22 червня 1922 року повідомляє: «Писав я Вам про масове оновлення старих ікон, чому ми були самі багаторазово побожно-здивованими свідками? Весь минулий рік пройшов у нас на Україні в цьому суцільному диві. Оновлювалися цілі церкви, хрести і куполи, позолочені на храмах і дзвіницях. У Ростові-на-Дону таким чином оновився собор і багато церков. У нас по селах і хуторах не було майже хати, де б не сталося подібне диво» . Водночас зазначено, що 1921 року у Воронежі відбувся показовий суд над вірянами, які взяли участь у хресній ході з оновленою іконою (про це писав журнал «Революция и церковь»). Чи стала поширюватися епідемія оновлень з України через Ростовський, Воронезький і Брянські повіти далі в Росію (СРСР)? Складно відповісти на це запитання через брак даних по деяких регіонах.Уже в листопаді 1920 року сучасна Волгоградська область, що межує з Ростовською областю, виявила перші чудеса. Наймасовішого характеру воно набуло в Царицинській губернії (1925 року перейменована на Сталінградську). Ікон оновлювалося так багато, що священики Ленінського повіту не встигали служити молебні оновленим іконам. 26 грудня 1920 року із села Солодівки до м. Царьова на честь оновлених ікон пройшов хресний хід. Люди несли оновлені у них ікони. Незабаром після цих подій, на початку 1921 року, було заарештовано і розстріляно велику групу духовенства, зокрема й ієромонаха Матвія (Олійника). У січні 1921 року цей феномен набув настільки поширеного характеру, що місцева влада вже повідомляла про «масовий містичний психоз» населення повіту і зверталася до губернських каральних органів, щоб врятувати революційні завоювання від бунту «темних селянських мас», що насувається. Із 21 до 30 січня в дев'яти селах Ленінського повіту працювала експертна комісія Царицинського губчека. Огляд 57 ікон «показав явну фальсифікацію».Масове оновлення ікон, що не припинялося, змушувало владу вдаватися все до нових і нових репресій. Так, 1922 року заарештували і засудили «за оновлення ікони» отця Павла Александровського. Радянська преса оголошувала, що «всі оновлення ікон зроблені людськими руками, а не надприродною силою». «У січні 1922 року в Драмтеатрі слухалася справа про оновлення ікон. Підсудні сказали, що вірять у знову оновлені ікони. Обвинувачених: одинадцять священиків і одного диякона Ленінського повіту - Царицинська газета «Борьба» назвала дванадцятьма апостолами брехні». Незадовго до процесу з Царицина в Іллінський повіт виїхала експертна комісія у складі протоієрея Преображенської церкви м. Царицина о. Євфимія Іллінського та священика села Кам'яний брід отця Олександра Благовидова. На процесі один з обвинувачених священиків о. Євфимій Саблін заявив, що «в селі Заплавному оновилося близько 200 ікон, ікони продовжують оновлюватися, але люди вже бояться про це говорити»@bisovnya

Сьогодні засмутив протестантський допис Софійського Братства про те, що "Не випадково в Новому Завіті стосовно християнської ієрархії не вживається слово «священник»...", тому вирішили запитати в отця Феогноста (@o_thg), що він думає з цього приводу. Повністю погоджуємось:"Так, типовий протестантський закидон. Стосовно першого пункту важливо враховувати, що тоді ще існував храм, існувало священство, коли писалися Новозавітні тексти. Тому на священницьких функціях апостолів не наголошувалося. Важливо не те, хто як називається, важливим є те, що ніде в Новому Завіті ми не бачимо, щоб миряни здійснювали висвячення або Євхаристію. Ми цього ніде не бачимо. Ось апостоли роблять, так. Ось вибрали мирян на дияконське служіння, апостоли висвятили. Вибрали для священничого служіння, для предстоятельства в громаді. Знову ж таки, апостол Павло пише своєму ставленику Тимофію, щоб він ні на кого рук поспішно не покладав. Тобто знову ж таки йдеться про те, що він має право висвячувати.Щодо царського священства я теж багато разів писав, що це спекуляція, оскільки це висмикнуто з контексту. Там у контексті чітко говориться, у чому воно полягає: "щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло" (1 Пет. 2:9). Нехай ті, що цим усім займаються, пропагандою цього протестантизму, нехай наведуть чіткий приклад, ось один, хоча б один приклад в апостольській Церкві або в ранній Церкві приклад, щоб мирянин висвячував, щоб мирянин здійснював Євхаристію. Ось якщо вони приведуть це, крім монтанізму, куди пішов Тертулліан, це ж було ось як би особливістю секти монтаністів, що вони цей протестантизм проповідували. Перші протестанти, можна сказати, були. Ось, окрім монтаністичної секти 3 століття, хто-небудь бачив мирян, що хрестять? Ну, хрестили в рідкісному випадку, так, а ось таких, що рукопокладають, приймають покаяння, відлучають, примиряють із Церквою, висвячують пресвітерські або єпископські ступені, звершують Євхаристію — якщо вони наведуть такі приклади, то правда буде на їхньому боці, але таких прикладів немає".НТП

Неподільність буття та існування матері та дитиниОдним із етико-філософських «аргументів» за «право на аборт» є хибно тлумачена свобода матері. Ратцінгер (колишній Папа Римський Бенедикт XVI) (у книзі «Віра-Істина-Толерантність») піддає це питання глибокому аналізу і показує, що всі гасла прихильників легальних абортів – це маніпуляція зі свободою. «Що це за свобода така, до прав якої входить позбавлення когось життя на самому його початку?». Справжня свобода не існує у вакуумі індивідуального буття. Жодна особистість не існує поза зв'язком з природою та поза зв'язком з іншими. І немає такої свободи, яка могла б обірвати ці дві сполучні нитки. І в материнстві ці нитки проступають дуже наочно! «Буття іншої людини є тісно сплетеним із буттям цієї людини, у цьому випадку -- матері. І хоча це "буття-іншого" в такому разі протікає як "буття в матері", але це не усуває його інакшості і не дозволяє нікому ставити під сумнів "само-буття". …Дитина в материнському лоні вельми наочно дозволяє нам зрозуміти суть людського буття в цілому: і щодо дорослої людини все одно буде цілком правильно говорити, що і вона може існувати тільки з іншими та за посередництвом інших».Далі Ратцінгер звертає увагу на те, що в сучасній культурі індивідуалізму загострюється бажання атомізуватися від суспільства, від природи, і поринути в себе, і існувати тільки для себе і в собі. Теолог справедливо зазначає, що в цьому проявляється та первородна спокуса «бути як боги», через яку ми втратили і рай, і Бога. Поглиблюючи свою думку, Ратцінгер приходить до ще радикальнішого висновку: Думка, що Бог існує «сам собою і сам собі» – це хибна думка, «за якою ховається не Образ Бога, а ідол егоїзму. Помилка радикальної людської волі, що прагне до свободи, полягає в ідеї Божественного, що розуміється егоїстично». Але справжня Божественна свобода, каже Ратцінгер, навіть у внутрішньому житті Божества реалізується в таємниці тринітарних відносин, де Кожен із Трьох існує для двох інших: Отець існує для Сина і Духа; Син існує, як «буття для Іншого», а Дух – як «буття спільно з Іншим» у всьому їхньому різноманітті! Ми можемо продовжити думку понтифіка, відзначивши, що по відношенню до Творіння Бог – завжди «метушливий» і дбайливий Господар, а не Абсолют, що безтурботно відійшов від усього (такий «бог» деїзму). «Людина – образ Божий саме тому, що ці "буття для", "від" та "спільно" утворюють антропологічну основу. Хто спробує звільнитися від неї, той просувається не до обожнювання, а до розлюднення, до руйнування самого буття». А оскільки буття людини і починається в таємниці неподільної двоєдності в материнській утробі, то і вбивство матір'ю своєї дитини – це завжди вбивство ще й себе як людини. Чим глибша єдність – тим страшніший і глибший гріх. Немає глибшої і тіснішої єдности, ніж єдність двох (матері та дитини) під час внутрішньоутробного розвитку. А тому і вбивство на цій стадії – важче і страшніше та гріховніше за інші вбивства.Таким чином, сáме і виключно ставлення до аборту є єдиним вірним і достовірним «маркером на людяність»: Особи, які «поблажливо» чи «неоднозначно» ставляться до питання про безумовне право зачатого на народження та подальше життя, не пройшли цей маркер і самі не зовсім людяні, а тому й втрачають будь-яке моральне право розмірковувати про свободу людини.Отець Феогност (Пушков)Переклад НТП

План об'єднання українського Православ'я від НТПВаріант, при якому для УПЦ і ПЦУ в взагалі нічого не зміниться у внутрішньому адміністративному плані, навіть не потрібно буде робити жодних перереєстрацій, митрополит Онуфрій залишиться очільником УПЦ, а митрополит Епіфаній очільником ПЦУ, і майже нічого не зміниться взагалі, крім того, що УПЦ повинна визнати Таїнства ПЦУ, а ПЦУ припинити переведення храмів з УПЦ в ПЦУ:Константинополь створює (відновлює) Руську Православну Церкву Київського Патріархату, куди увійдуть зі збереженням автономності ПЦУ і УПЦ, патріарха оберуть спільно на Соборі. Найкраще було б обрати патріарха Філарета, але якщо на це не погодяться, то нейтральну фігуру з безсумнівною для всіх канонічністю, наприклад константинопольського екзарха єпископа Михаїла. Все. І кожен живе як жив, тільки поминають великаго господина і отця нашего ім'ярек патріаха Києвськаго і всея Руси.Будуть задоволені усі, особливо багато хто в УПЦ, які зможуть спокійно молитися за землю і Церкву руськую. Також відновиться історична справедливість щодо використання назви Русі і руського, на що нормальні українці заявляють права.Не дякуйте.

⁠Розчарування на Фанарі з приводу «українського питання»Під час засідання Священного і Священного Синоду Вселенського патріархату було відчуття розчарування щодо прогресу «українського» питання. Як повідомляють добре поінформовані джерела "orthodoxtimes.com", на другий день сесії Святого і Священного Синоду делегація з трьох осіб, яка відвідала Україну в серпні, представила 50-сторінковий звіт.Атмосфера під час подальшої дискусії була напруженою, оскільки синодальні ієрархи начебто зробили висновок зі звіту, що візит делегації не дав жодних позитивно оцінених результатів. Зокрема, було відзначено, що перспективи діалогу між двома сторонами в Україні начебто немає, оскільки і митрополит Епіфаній, і митрополит Онуфрій, схоже, не бажають відступати від своїх позицій, щоб знайти точки дотику.Показовим для пануючої атмосфери був той факт, що деякі ієрархи навіть порушили питання про можливість скликання нового об'єднавчого собору. Під час сесії також було заслухано думку митрополита Варшавського Сави, який запропонував знайти нового керівника для Автокефальної церкви України.