Telegram statistics channel - @nt_orthodox

Високопреосвященнійший Архиєпископ Никодим (в миру – Кобзар Володимир Степанович) – Архиєрей Української Православної Церкви Київського Патріархату, Архиєпископ Сумський і Охтирський від 2 грудня 2019 року, постійний член Священного Синоду УПЦ КП. Керуючий Сумською, Харківською, Полтавською та Чернігівською єпархіями УПЦ КП. У серпні 1991 року отримав від Єпископа Сумського Никанора дияконську та пресвітерську хіротонії, у Великий Піст 1998 року прийняв чернечий постриг. Наразі є найактивнішим будівничим канонічної Православної Церкви на Русі. Зусиллями владики Никодима протягом останніх років було суттєво збільшено кількість храмів та здійснено десятки рукоположень кліриків у підпорядкованих йому єпархіях.Етнічне походження: Руське, жидівськеПоздовжній діаметр черепа: 192 ммПоперечний діаметр черепа: 162 ммВисота зводу черепа: 153 ммВиличний діаметр: 150 мм Бігоніальний діаметр: 126 ммВисота обличчя: 130 ммВисота чола: 69 мм; ≈34,7% від загальної висоти обличчяВисота носа: 57 ммШирина носа: 35,5 ммВисота орбіт: 32 ммЦефальний індекс: Брахіцефалія (≈84,4)Висотний індекс: Гіпсікранія (≈79,7)Лицьовий індекс: Мезопросопія (≈86,7)Носовий індекс: Лепторинія (≈62,3)Форма спинки носа: ВипуклаФорма чола: НахиленеНахил очної щілини: ГоризонтальнийВилиці: ШирокіЩелепа: ШирокаПідборіддя: Слабко вираженеФорма потилиці: ПласкаКолір очей: Світлий відтінок, №9 за шкалою БунакаПосадка очей: Помірно слабкаТовщина губ: СередніБудова тіла: Брахі-мезоморфнаЗріст: Низький (165 см)Поєднання рис вірменоїда та східного балтидаBasilica Rasologiae

Автор архімандрит Феогност, переклад НТП:Чому літературні неузгодженості в Євангеліях не підривають істинну віру в Христа?Отже, біблійна критика підважила переконання багатьох «віруючих» в ідол «Священного Тексту» і ці люди, які ніколи не знали Живого Христа, кинулись в безодню безбожності. Але чому всі численні наукові дослідження Біблії не можуть підірвати віру розумної людини? Згадаймо одну історичну деталь: Ісус за життя нічого не писав і Його справа не була пов'язана з формуванням доктрини. Християнство виникло як релігійна подія в момент потрясіння, а не як «віровчення»! Потрясінням було щось, що пережила спільнота (а не кілька екстатиків) після смерті Ісуса. Ця Подія виявилась настільки приголомшливою і реальною (попри свою нереалістичність), що в самій цій Події Воскресіння і П'ятидесятниці постала Церква. Чим вона жила? Писаннями? Ні ж бо! Вона, звісно, читала певні книги — книги тої традиції, яка її виховала до пережитого Потрясіння. Але книги були не головним. Вони були переферією. Центром була сама подія. Вона передавалась в досвіді (!) Хрещення, зіслання Духа, Євхаристії, служінні новозавітного апостольського Священства! Якийсь час (до того ж найбільш насичений час) Церква жила без новозавітних Писань, а «на дозвіллі», та й то — радше в місіонерських цілях серед своїх одноплемінників — перші християни займались «споглядально-мідрашним» прочитанням Писань Ізраїля! Причому, читали все підряд! І всілякі апокрифи, фентезі і трилери тої епохи! І філософські трактати! І мудрість народів! І все це «вчитували у Христа». А потім уже, в світлі цього споглядально-мідрашного мислення, вони почали «розписувати історію Ісуса». Так, за основу було взято «Щоденники галилейських супутників» Ісуса. Але ці щоденники читалися вже в світлі постпасхального досвіду! А отже весь час «уточнювались деталі». Та ж хіба ми свою біографію не так само пишемо? Хто з нас не вів щоденник в шкільні і студентські роки? І хто потім не переписував його (щось вилучаючи, щось подаючи під іншим кутом)? Розуміння, сенси впливають на те, як ми описуємо історію.Таким чином, перша спільнота учнів пережила приголомшливий досвід, який був якою мірою парадоксальним, такою ж і реальним. І саме цей досвід передається Церквою в Живому Переданні — передається Живий Христос, передається благодать Духа Святого, передається любов Отця! І цей досвід і зараз передається в Хрещенні, Миропомазанні, Священстві, монашому постригу! Цей досвід і зараз актуальний в Євхаристії!Євангельські тексти це лише посудини, в які кладуть ці скарби. Посудини потрібні, проте самі вони — не скарб! Вони лише посудини Скарбу! Літературна і історична критика можуть показати «тріщини» в посудинах, місця, де протікає, сліди інтелектуальної недосконалості авторів і печать когнітивної культури певної доби. Та ця критика не здатна поставити під сумнів Живого Христа! Не здатна спростувати Воскресіння (не розповідь про нього, а саме його подію). І доказом (точніше — свідченням) Воскресіння є для нас Дух Отця нашого Небесного, даний нам в Сині Його! Христос Воскрес! І про цю Істину свідчить Дух Святий в нашому дусі!

Главком опублікував статтю із критикою ПЦУ загалом та митрополита Епіфанія зокрема. Найцікавішим тут є сам факт появи такої статті, бо ЗМІ типу Главкома будь-яку критику на адресу ПЦУ називали "московською пропагандою", а тут прямо по болючому вдарили - згадали про "безхозні" і пусті храми, які такими стають після переходу до ПЦУ.Але стаття побудована на суцільних протиріччях. Наприклад, пишуть, що громада проголосувала за перехід до ПЦУ, а храм стоїть майже пустий. То яка громада тоді голосувала?Пишуть про страшну проросійську УПЦ, яка в очах суспільства мала б бути нижче плінтуса, але чомусь у них храми не пустували і священники не бідували, бо було багато прихожан, зокрема багатих меценатів, а після переходу в ПЦУ нема кому підтримувати. То постає питання, де меценати в ПЦУ, якщо в ПЦУ такий високий рівень підтримки?Пишуть, що УПЦ така погана заробляла на Лаврі, а в ПЦУ грошей нема. То чому ПЦУ тепер не заробляє мільйони на Лаврі, коли вона в її розпорядженні?Найсмішнішим у цій статті є претензії до митрополита Епіфанія, що він "занадто консервативний", а ПЦУ потрібна модернізація. По-перше, де вони побачили консерватизм в митрополита Епіфанія? Новий календар, пропаганда ковід-вакцинації, відкриття шелтерів для "жертв домашнього насилля" з фондом Сороса, заяви про те, що жінки можуть якзавгодно одягатися в храм, канонічний притулок черницям з РПЦЗ, що виправдовують содомію... В якому місці тут консерватизм? І вся стаття про те, як було багато людей в УПЦ, а в ПЦУ людей нема, і одночасно пропонується метод це виправити - модернізація і відкритість, щоб сподобатися молоді. То яким чином в УПЦ тоді були повні храми, якщо вона закрита, консервативна і не цікава для молоді, на думку авторів?Коротше, зробили винним митрополита Епіфанія, що люди не переходять в ПЦУ, хоча ніяк не хочуть побачити те, що лежить на поверхні - люди не йдуть в ПЦУ, бо хочуть консервативності і Православ'я, а не тупої погоні за модернізмом.Від себе додамо, що основною помилкою проукраїнського Православ'я було будувати себе на противагу проросійському. Метою стала не православна українська Церква, а Церква не така, як в москалів, і в погоні за цією метою будь-що хороше кидалося під ноги, якщо у москалів воно теж визнавалося хорошим. В результаті лишилися з поганим.https://glavcom.ua/interviews/shcho-ne-tak-z-ptsu-hostri-pitannja-do-mitropolita-epifanija-1066445.htmlНТП

З Різдвом Івана Купала-Предтечі!Сьогодні святкуємо народження найбільшого із людей, але святкового настрою зовсім немає. Глобалісти і корисні ідіоти таки добили те, що намагалися знищити ще з 16 століття. Буквальний слов'янський переклад Ιωάννης ο Βαπτιστής/βαπτίζων як Іван Купало церковні надрозуми назвали слов'янським божеством і почали плекати боротьбу проти невигаданого язичництва, записуючи у нього весь культурний пласт українців зокрема і слов'ян загалом. Врешті така фіксація на язичництві призвела до появи самих неоязичників, які чи не всі свої уявлення про неіснуючих богів узяли із церковних літописів.Отже вся народна обрядовість християнського свята Івана Купала віддана церковниками на поталу неоязичникам, які використовують нормальні бажання нормальних людей шанувати свої традиції і святкувати свята. "Головне помолитися" - це не про свято, бо молитися треба щодня. Свято відрізняється від будня чимось незвичайним для буденного, зокрема розвагами. Але боротьба з розвагами не принесла "справжнього чистого" християнства, а навпаки: атеїзм, щоденні розпусту і п'янство.«З сивої давнини до наших днів поділ світу на сакральну і профанну сфери реалізується в поділі часу на будні і свята. Відтворення минулого в дні «священної пам’яті» є не просто нагадуванням історичного прикладу, а неначе поверненням у минуле, ототожненням себе з учасниками минулих, міфологізованих подій, перенесенням плинного часу в «острівний», «літургійний». Зникнення поділу часу на свята і будні, перетворення його на суцільні будні або на суцільне свято посилює хаос. Прикладом може бути вживання алкоголю: обов’язкове як ознака свята, зокрема в праіндоєвропейські часи, — людина в стані сп’яніння немовби перебувала у контакті з «нижнім світом», — як буденне ж явище воно оцінюється принаймні як небезпечна звичка.» — Попович М. В. Нарис історії культури України, 1998.Календарна реформа просто добила усі залишки якогось традиційного порядку. Утім, в умовах індустріалізації і урбанізації інакше бути і не могло. Але віримо, що як тільки людям набридне жити гірше скота в мегаполісах, усе повернеться назад, бо віночки і багаття виникли не від поклоніння "богам", а природнім шляхом, коли живеш нескотське життя на Богом створеній природі. Свято Івана Купала припадає на пору збору трав і квітів, якими в давнину користувалися на всі випадки життя. Багато з них у спеку були отруйними у великих кількостях, тому люди купалися і "дезинфікувалися" біля багать. Це уже обросло розвагами, які стали традиціями.Але яка уже різниця, кайфуєм за компами в ЖК "Практикуючий", а усі, хто не ходить в церкву самі винні, ми-то мале стадо, а не тупе номінальне бидло, якому треба свята святкувати.НТП

РОКОВИНИ В'ЯЧЕСЛАВА КАЗИМИРОВИЧА ЛИПИНСЬКОГОВ цей день пішов у вічність, до Бога та своїх шляхетних предків, національний геній, спадщина якого потребує ще ретельного осмислення й вивчення. Але при цьому нерідко неприємно вражає своєю актуальністю. Неприємно, бо Липинський майстерно бачив наші внутрішні слабкості й хвороби та попереджав про них, а ліки нерідко бувають гіркими.П'ять цитат генія.1. Смерть консерватизму означає скрізь і завжди смерть нації.2. "Блеф і страшна для українства небезпека большовицької українізації України лежить в тому, що правляча тепер Україною московсько-інтернаціональна верства намагається вживати української мови не для того, щоб самій злитись з українським народом в одну національну цілість і сотворити на Україні свою місцеву владу (свою українську державу), а для того, щоб під покришкою "народньої" української мови прищеплювати народові свої не місцеві, московсько-інтернаціональні політичні змагання. 3. ……. «свідомі» інтеліґенти українські й самі нічого не роблять і другим не дають робити.Всякі реальні політичні українські починання, роблені во ім’я якоїсь ясної і виразної політичної ідеї, для них ненависні тому, що здійснення цих починань виказало б повну непотрібність людей, живучих з українського романтичного скигління. Отже вони мріють, скиглять і лають. Лають нещадно всіх і вся, що щось робили, хотіли робити чи пориваються щось робити в Україні.....В результаті «свідома» інтеліґенція при нашій недержавности, добірається по прикметам завеликої чутливости, озлоблености, пасивности і трусливости. Вона витворює оце «свідоме демократичне українство», в якому задихаються всі мужські активні елєменти, як зверху, так і знизу.4. Бо факти нашої історії говорять, що істнували ми як велика держава й як велика нація за Великих Київських Князів і упали з упадком князівської влади. Після нашого першого „лихоліття“ пристали ми до Литви й Польщи тоді, коли там була сильна монархічна влада й підняли повстання проти Польщи тоді, коли там влада Короля ослабла, та запанувала шляхецько-республіканська демократія. Державою й нацією стали ми знов за Гетьмана Богдана, що єдиний із посеред Гетьманів був не тільки на словах а й наділі „самодержцем руським“. І не виконавши його заповіту, не сотворивши після його смерти власної наслідственної монархії, після послідньої спроби Гетьмана Івана Мазепи стати „самовладним князем в Україні“, перехилились ми цілою вагою — власне маси народньої — на бік монархії московської, проти якої підняли всенародне повстання тільки тоді, коли Царя в Петербурзі не стало. Трудно втім усім бачити врожденне демократичне республіканство.5. Знайте, що не буде ніколи Великої України, доки українськими руками не буде переможена “Україна” підла і мала.”

ЩО ТАМ В КАЛІФОРНІЇ ?Після того як Трамп кинув проти бунтівних мігрантів нацгвардію, в вітчизняних соцмережах піднялась хвиля фантазій про "революцію проти Трампа".Насправді мають місце виступи нелегальних мігрантів, які намагаються пручатись депортації. Бунти мають агресивно антиамериканський характер. Зокрема, супроводжуються спаленням американських прапорів та вивішуванням мексиканських. (Прямо якась "мексиканська весна" за зразком "російської").Більшість населення, включно з поміркованою частиною електорату демпартії , налякана і підтримує наведення порядку. Можна сказати, що ці події трапились для Трампа дуже вчасно.Верхівка демпартії продемонструвала еталонну неадекватність і фактично підтримала бунтівників. Це на фоні того, що антиіммігрантські заходи Трампа користуються найбільшою підтримкою серед політичних кроків нової влади. Замість того щоб зіграти на невдаволенні поміркованих республіканців, верхівка демпартії відштовхує помірковану частину власного електорату. "Необучаємі" ...

Багатьох у ПЦУ сколихнула публікація Софійського Братства, яка є перекладом статті грецького видання orthodoxtimes.com. В статті йдеться про те, що Вселенський Патріарх Варфоломій незадоволений політикою ПЦУ, бо він давав Томос усім православним в Україні з надією на об'єднання, а ПЦУ під єдністю розуміє лише поглинання усіх інших, і така політика не приносить жодних позитивних результатів.І яскравим доказом того, що автори статті мають рацію, є реакція духовенства і вірян ПЦУ на те, що Софійське Братство просто опублікувало переклад цієї статті. Якщо узагальнити, то посил такий: "Ага, ми думали, що Братство працює, щоб тихенько передьоргувати священників з УПЦ в ПЦУ, а ви насмілилися написати погано про саму ПЦУ! Найпатріотичнішу і найканонічнішу Церкву в Україні! Куди дивляться правоохоронні органи?? Адепти московської церкви!!1!".У чому НТП повністю підтримує Софійське Братство, так це у розумінні православної єдності і в способах її відновити. ПЦУ не бажає єдності, а лише хоче боротися з московською церквою, оголосивши монополію на Православ'я, ціною відштовхування від Православ'я мільйонів українців. До речі, в Україні немає московської церкви за винятком ставропігійного Корецького монастиря, який напряму підпорядковується РПЦ. УПЦ - це українська Церква, яка опинилася в залежності від Москви, і всі, для кого важливе Православ'я і Україна, повинні допомогти їй позбутися цієї залежності, а не стріляти собі в ногу, якщо її схопив зубами пес.НТП

Цікаво. Тут є два варіанти розвитку подій.Перший: усе залишиться в підвішеному стані, як і було, з розмовами про незалежність, щоб юридично захиститись від закону про заборону релігійних організацій з центром в РФ. Фактично і далі продовжиться перебування в РПЦ в тому ж статусі, який діє з 1990р. тільки без поминання Кирила як свого предстоятеля (не плутати з поминанням у числі інших предтстоятелів незалежних Церков). В такому стані дуже легко буде повернутись назад, якщо зміниться політична обстановка, як дехто в УПЦ надіється. Можна буде сказати, що грамота з 1990-го року, все правильно, ми були і є незалежними, але "в єдності з кирихіальною Церквою", тому чому б нам не поминати Кирила і не їздити в Москву на засідання синоду, та й просто так розвіятись.Другий варіант: УПЦ таки починає шукати шляхи до справжньої автокефалії, чекаючи реакції від Помісних Церков, які не визнали ПЦУ, і потім цю автокефалію проголосити.Особисто ми бажаємо УПЦ дійсно вийти зі складу РПЦ, а з ПЦУ об'єднуватись лише за умов збереження своєї автономії, інакше у нас буде централізована релігійна організація, схожа на РПЦ, і ще й з новим календарем, знищенням церковнослов'янської мови та іншим обновленством, а священники стануть заручниками і кріпаками своїх єпископів без можливості змінити юрисдикцію, якщо будуть діяти проти лінії партії.https://t.me/orthodox_news/14143

Так, дійсно дуже печально. Але чому б не спробувати вийти з РПЦ, яка благословляє вбивства православних українців і є церквою країни, яка проти нас воює? Або хоча б спілкування припинити, якщо припинили зі Вселенським Патріархатом. Мабуть вбивства православних українців і знищення нашої Батьківщини не так страшно для УПЦ, як визнання православними українців, що не хотіли бути в РПЦ.Не можна 33 роки проклинати інших православних, називати Таїнства в УПЦ КП/ПЦУ неблагодатними, ненавидіти все українське і Україну, в якій живеш і служиш, і надіятись, що за це нічого не буде. Ми не виправдовуємо знищення УПЦ, але звертаємо увагу на те, що за певні дії завжди приходить відповідальність і наслідки, хочеться це комусь чи ні. І печально, що керівництво УПЦ нічого не робить, щоб це зупини, хоча УПЦ кардинально змінилась з початком повномасштабної війни. Але поки УПЦ в РПЦ, то в усіх навколо виникає закономірне питання: чому у мене в селі/місті діє московська церква? І розповіді, про те, які всі дурні навколо і не розуміють яка незалежна УПЦ, нікому не потрібні.https://t.me/antiraskol/24600

В ПЦУ перейшла монахиня Васса Ларін, яка займається виправданням содомського гріха і була розстрижена в миряни синодом РПЦЗ. Цікаво, що розстригли її не за виправдання содомії, а за контакти з українськими православними. За виправдання ЛГБТ синод РПЦЗ лише засудив її погляди. Дійсно, содомія то таке, а от коли хтось іде на контакт з іншими православними, то це уже катастрофа.Так, в 2017 році Васса Ларін відповіла на лист від матері, чий син гомосексуаліст, назвавши гомосексуалізм Божим "даром-хрестом", сказала, що "гомосексуальність не є особистим вибором людини", займалась виправданням содомії, зводячи логіку до того, що всі грішать іншими гріхами, то і содомським гріхом можна займатись, давала поради як краще сину "зустрічатися" з представниками своєї статі. А в 2019-му брала участь в конференції в Оксфорді, де зібрались "scholars, pastors, policy makers" обговорити з ЛГБТ активістами "Orthodoxy, sex, gender, and sexuality". На заході також були, між іншим арх. Кирило Говорун і "православна" ЛГБТ-активістка Наталія Василевич.Який жах. Глобалісти боряться з імперськими шовіністами, зовсім не хвилюючись за долю Православ'я і спасіння народу, бо ненависть до народу — це те, що їх об'єднує. Будуть виправдовувати содомітів, дітовбивць або вбивства на загарбницькій війні, але народ засудять за те, що ті недостатньо свідомо стоять у церкві чи дозволяють собі святкувати свята. І якось протидіяти цим двом групам практично неможливо, але "неможливе для людей — можливе для Бога".НТП