Telegram statistics channel - @nt_orthodox

Слава Ісусу Христу, браття і сестри!Раді повідомити вам, що на сайт віра.укр додана Біблія українською мовою в перекладі Патріарха Філарета: віра.укр/бібліяЯк буде Божа воля, то додамо й інші українські переклади, а також церковнослов'янською та Київським ізводом. Але почали саме з перекладу Патріарха Філарета, тому що в зручному форматі ця Біблія ще ніде не викладена онлайн. Ми зробили можливість читання за окремими розділами з адаптацією під мобільні присторї. Додали посилання на паралельні місця, а також виправили безліч помилок в паралельних місцях в порівнянні з версією на офіційному сайті УПЦ КП.Також є суто суб'єктивна причина — на думку адміна, цей переклад є наймилозвучнішим і чудово створює окрему естетику богослужбової мови. Його критикують через те, що він здійснений із російського синодального, але ця милозвучність передалась в тому числі і від останнього. Також це не "тупий" переклад з російської, як декому може здатися, бо кожен вірш звірений з грецькими, єврейськими та церковнослов'янськими текстами, про що свідчать коментарі у виносках. Також "неканонічні" книги перекладені напряму з грецької. Як людина, що читала Біблію давньоєврейською і давньогрецькою, можу сказати, що сенс не постраждав і деякі тонкощі важливі лише для богословів.Надіємось, що ця робота принесе користь і ще більше людей почує Слово Боже.Принагідно вітаємо Патріарха Філарета з 29-ю річницею інтронізації. Хай Бог дає сили служити на благо Церкви та українського народу ще багато-багато років!НТП

Гетьман Павло Скоропадський, спогади:Первые украинские впечатления мне навеяны в доме моего деда. Но тут нужно ясно установить, каковы они были. Украина понималась как славное родное прошлое, но отнюдь не связывалась с настоящим, другими словами, никаких политических соображений, связанных с восстановлением Украины, не было. Моя вся семья была глубоко предана российским царям, но во всем подчеркивалось как-то, что мы не великороссы, а малороссияне, как тогда говорилось, знатного происхождения. В доме всюду висели старые портреты гетманов и различных политических и культурных деятелей на Украине, было несколько изображений старинных «Мамая». Украинские песни постоянно пелись в доме. Очень уважались бандуристы, певшие свои думы, причем дед их всегда щедро награждал. В доме получалась «Киевская Старина», читались и обсуждались книги Костомарова и других украинских писателей. Висел между гетманами портрет Мазепы, столь ненавистный всякому русскому, в доме ему не преклонялись, как это делают теперь украинцы, видя в нем символ украинской самостийности, а молчаливо относились с симпатиями, причем только возмущались, что до сих пор в соборах Великим постом Мазепу предавали анафеме, и смеялись над нелогичностью, что в Киеве одновременно в Софийском соборе Мазепу предают анафеме, а в Михайловском монастыре за него, как за создателя храма, возносят молитвы об упокоении его души. Строго держались старых украинских обычаев не только в домашнем обиходе, но старались придерживаться и в религиозных обрядах, там, где старые украинские разнились с новыми русскими. Как пример, могу указать следующее: при крещении по старому украинскому обряду младенца священник не окунает, как полагается по русскому обряду, а лишь обливает святой водой. При рождении моей сестры Елизаветы 9 июня 78 г. в Тростянце дед с полного согласия моих родителей просил священника новорожденную не окунать, а обливать, что и было исполнено. Помню потом, в Тростянецком доме в одной из гостиных стояла большая плоская мраморная ваза, и на ней серебряная дощечка с надписью по-славянски: «В этой чаше была крещена тогда-то (даты не помню) Елизавета Скоропадская, Обливанка». Дед хорошо говорил по-украински, а нас украинскому языку не учили специально, но украинские книги читать давались. Одним словом, политики не было, но все украинское было нам дорого, и за него держались.(на фото родинний маєток Павла Скоропадського, Тростянець)НТП

У подальшій долі УПЦ є чотири можливі варіанти розвитку подій.1. УПЦ нічого не робить і залишає все, як є.У такому разі держава забороняє УПЦ і пропонує єпископам увійти в екзархат Константинопольського Патріархату. Хто не погодиться — у тих держава відбирає усі храми. З часом Константинополь переводить свій екзархат у склад ПЦУ. Очевидно, що увійти в екзархат погодиться меншість УПЦ, що принесе велике розділення і протистояння.2. УПЦ об'єднується з ПЦУ.Дуже нереалістичний варіант, на який погодиться ще менша частина УПЦ, ніж на перший. По-перше, більшість єпископів УПЦ не визнають ПЦУ Церквою. По-друге, за останні роки в УПЦ виникла чорна неприязнь до ПЦУ через захоплення храмів і роботу ПЦУ на знищення УПЦ, а також через перехід на новий календар та примусове використання української як мови богослужіння. По-третє, це буде не об'єднання, а поглинання УПЦ, адже в ПЦУ зараз немає жодних причин ділитися владою з митрополитом Онуфрієм та іншими єпископами, особливо обирати нового предстоятеля.3. УПЦ в існуючому вигляді переходить під Константинополь.Виглядає, як найменш болючий варіант, адже в такому вигляді в УПЦ може взагалі нічого не змінитися, за винятком того, що митрополит Онуфрій поминатиме на Великому Вході патріарха Варфоломія, як "великаго господина і отця нашего". Однак навряд Константинополь на таке погодиться, адже він не може визнати двох Митрополитів Київських.4. УПЦ проголошує автокефалію.Найбільш послідовний варіант, адже в такому разі не треба буде ні під кого іти, УПЦ залишиться вірною своєму переконанню, що вона єдина канонічна Православна Церква на території України. Але УПЦ власноруч демонізувала ідею автокефалії, тому такий крок буде важко пояснити своїм вірянам, до того ж більшість єпископів будуть проти. Хоча для багатьох собор у Феофанії сприйнявся практично як проголошення автокефалії і розколу не сталося. Тому такий варіант не треба відкидати.Залишається лише надіятись, що керівництво УПЦ зробить так, щоб будь-які зміни принесли найменше розділення і щоб ці зміни визнали єпископи та чернецтво, яке є однією із основних переваг УПЦ і взагалі основною ознакою Церкви. Бо якщо в результаті опустіють Лаври — то це буде розгромом Православ'я в Україні.НТП

Гетьман Павло Скоропадський, спогади:Гетманская Украина представляла громаднейший и богатейший плацдарм, поддерживая здоровое украинство, тем не менее не была враждебна России. Все ее помыслы были обращены на борьбу с большевизмом. Только в направлении из Украины можно было нанести решительный удар большевикам, только Украина могла поддержать и Дон и Деникина, без обращения к Иностранным державам, будь то немцам или союзникам. С падением Гетманщины будут или Петлюра с Винниченко, с его галицийской ориентацией, совершенно нам, русским украинцам, не свойственной, с униатством, с крайней социалистической программой наших доморощенных демагогов, которая, несомненно, приведет к большевизму, или же настоящий большевизм со всеми его последствиями, окончательным разорением того прекрасного края, с страшным усилением российского большевизма. Так как хлеб из Украины, — именно то, что недоставало большевикам, — польется широкой рекой на север, как результат — окончательный подрыв всякого уважения к небольшевистским начинаниям в бывшей России среди и союзников, и немцев, а затем уж трудно сказать, что будет. Меня даже не удивило бы, если бы на западе родилась теория сближения с нашими насильниками. Ведь не следует забывать, что запад населен людьми реальной политики, а не господами, парящими в облаках, как большинство русских, не говоря уже об украинцах, которые, ничего еще не имея, рисуют себе картину, что вся вселенная у их ног.НТП

Раніше православних українців роз'єднувала УПЦ, яка лила бруд на вірних УПЦ КП, налаштовувала так, що родичі з УПЦ не заходили в храм на вінчання, якщо храм в УПЦ КП, не ставали хрещеними батьками і т.д.Тепер після всього, що робить ПЦУ, об'єднатися з ПЦУ зможуть хіба що ультраліберали з УПЦ, більшість з яких уже і так перейшла в ПЦУ.Прикриваючись українством ПЦУ проводить політику обновленства і роз'єднання.Ще декілька років тому усі православні українці святкували Різдво та інші великі свята в один день. Тепер лише вічні протистояння на рівному місці.Що уже говорити про непотрібні протистояння за храми, коли у вірян ПЦУ в більшості випадків і так було куди ходити.Усе котиться в якусь прірву і надії на краще не видно.Хіба що якимось фантастичним чином Константинополь придумає формат, в якому ПЦУ і УПЦ стануть однією Церквою, де так і залишаться окремі ПЦУ і УПЦ з широкими автономними правами, але формально під одним номінальним предстоятелем - тоді ще щось може вийти. Але навряд люди, які роблять усе для ворожнечі, будуть думати за такі складні механізми заради примирення.