Зʼїж книгу

Засновниця DIVOCHE MEDIA, журналістка та блогерка Оксана Павленко створила для нас новий літературний подкаст «Коли ми говоримо про книжки»💚Прослухала перший випуск про жіночій альманах «Перший вінок» (49 текстів 17-ти українських письменниць, видані у Львові в 1887 році, книга була нещодавно перевидана) за участі докторки філологічних наук Алли ШвецьДекілька цікавинок з подкасту:• тексти «Першого вінка» довгий час були недоступними, бо просто не було примірників• до збірки увійшли зокрема й не дуже відомі навіть для свого часу імена. Наприклад Катерина Довбанчук — феномен альманаху, це неписьменна жінка, яка надиктувала свій текст брату, крім того, досі невідомо як вона виглядала • існує сучасний додаток до альманаху — збірка есеїв «Ті що творили "Перший вінок"»• залаштунковим редактором альманаху був Іван Франко, крім того він займався й рекламою видання • повість Олени Пчілки «Товаришки» увійшла в альманах в скороченому вигляді. Нещодавно ця повість була видана повністю • другий альманах так і не зʼявився, бо перший не мав комерційного успіху• існує ще 3 важливі, але поки недоступні феміністичні книги під назвою «Наша доля» Кобринської, в подкасті зазначено, що можливо українці скоро побачать перевидання• наймолодшій авторці «Першого вінку», Лесі Українці, було 15 років, а найстарішій, Ганні Барвінок — 59Ось тут є зручні посилання, щоб прослухати подкаст повністю!

Що треба знати перед початком читання книги «Дорога» Кормака Маккарті• роман опублікований у 2006 році, й донедавна вважався прощальною візитівкою автора, поки не вийшла дилогія «Пасажир» та «Стелла Маріс»• роман здобув низку нагород серед яких була навіть Пулітцерівська премія, хоча Кормак Маккарті заслуговував на неї вже давно. І саме після виходу цієї книги він дав своє перше відео-інтервʼю (Опрі Вінфрі, яка обрала її на читання для свого читацького клубу)• ідея написати історію про батька й сина з'явилася під час поїздки Маккарті зі своїм сином в Ель-Пасо, штат Техас. Одного разу вночі, коли хлопчик спав, Маккарті дивився у вікно свого готелю і думав про те, як виглядатиме місто через 50 чи навіть 100 років. І він уявив пожежі вдалині та цивілізацію в руїнах• події роману розгортаються в постапокаліптичному мертвому світі, зруйнованову внаслідок невідомих причин. Батько з сином йдуть Америкою у пошуках моря — і це єдина їхня ціль у цьому житті. Спроба вижити заради невідомого майбутнього • досить мінімалістична проза: короткі речення, невеличкі розділи і спрощені діалоги. А також вже звичний синтаксис Кормака Маккарті — мінімум розділових знаків і відсутність позначення діалогів — в романі текст автора невідʼємний від розмов героїв• книга вважається однією з найпохмуріших та найреалістичніших серед означеного жанру• книга має гарну екранізацію 2009 року з Вігго Мортенсеном у ролі батька. Старанно переданий текст, однак позбавлений деякої загадковості роману• минулого року вийшла коміксова адаптація роману авторства Ману Ларсене. Неймовірний малюнок і світ Маккарті, який ніби ще більше позбавлений надії. Невдовзі має вийти українською (вже відкрите передзамовлення)Цього місяця читаємо та розбираємо роман у книжковому клубі «Зʼїж книгу».Приєднуйтесь🔥

🔥Друзі, запрошую вас до участі в книжковому клубі «Зʼїж книгу» в червні!Читаємо роман «Дорога» Кормака МаккартіЗа участю перекладача цього тексту — Максима НестелєєваПро що ця книгаПостапокаліпсис. Батько з сином йдуть дорогою з надією, що колись цей зруйнований світ відтворять добрі люди. Проте на їхньому шляху зустрічаються канібали, крадії, зло та смерть.Роман можна сприйняти як просту історію виживання, але під цим мінімалістичним текстом криється насичена алюзіями та біблійністю проза. Маккарті створює текст, що не тільки описує зруйнований світ, але й дозволяє відчути його порожнечу — через спрощену мову, мінімальні діалоги та синтаксис, який порушує звичні правила. Роман у якому форма працює на змістУчасть• читаємо з 3.06 по 26.06• дата обговорення 26 червня о 19:30, google meet• у нас буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора (10 унікальних дописів!), а також на зустрічі буде лекційна частина від Максима Нестелєєва • вартість участі:350 грн (тариф «активний читач»: тг чат + стрім засідання / відеозапис засідання) 500 грн (тариф «активний учасник»: тг чат + участь в засіданні / відеозапис засідання)Приєднуйтесь!💚Кількість мість обмежана. Для того щоб продовжити свою підписку на книжковий клуб «Зʼїж книгу» пишіть в особисті @krilistva

Продовження нетлінної епопеї, де автор не просто уповільнює час, а місцями буквально його зупиняє«У пошуках втраченого часу. У затінку дівчат у цвіті»Марсель Пруст5/5У більшості друкованих видань другий том поділяється на дві частини (у Фоліо чомусь їх три). Варто зазначити, що перша частина за своїм змістом є продовженням першого тому, а вся основна історія розгортається у другій. Нижче кілька слів про головні теми кожної частини (іноді об'єктивно, іноді суб'єктивно). ПоїхалиЧастина 1Все починається/продовжується в Парижі. Пам'ятаєте, з якими труднощами в попередньому томі оповідач зумів «знести яйце», а саме написати свій перший текст, прагнучи реалізуватися в письменництві? Так ось, тут це яйце, якщо не розбивається, то точно тріскається (і навіть двічі) разом з усіма очікуваннями юного автора. Що відчує оповідач, коли вперше почує на свою адресу нелестну критику? А що він відчує, коли з'ясується, що його улюблений письменник зовсім не той, за кого себе видає? Ще й кохання до прекрасної Жільберти перетворюється спочатку на ревнощі, а потім…Частина 2Так ось. Цікаво, що в другій частині юний Марсель ніби забуває, що збирався стати письменником (настільки сильно його ніжна натура чутлива до критики?). Разом зі своєю бабусею він вирушає до Бальбека (вигадане місто, прототипом якого є Кабур, місто, куди їздив відпочивати Пруст), і тут починається м'ясо! Але м'ясо в тому сенсі, в якому це можливо у Пруста, а саме сюжет починає повільно і томно, але рухатися. Тут з'являється художник Ельстір зі своїми живописними полотнами, де елементи пейзажу перетікають один в одного, тут з'являється Сен-Лу, з яким у оповідача зав'язується (ніжна) дружба, але найважливіше тут — це компанія дівчат, яка бачиться оповідачеві здалеку практично як єдиний організм; пізніше у однієї з них навіть родимка подорожує обличчям, поки оповідач ще не встиг це обличчя добре запам'ятати. І, звичайно, в одну з них він ніжно закохається — тут-то з героєм і відбудеться ще одне невиправдане очікуванняЩо хотів сказати автор?Те, що він міг би сказати, мабуть, і на 200 сторінках (а не на 600), але це вже був би не Пруст. Власне, якщо сформулювати тему одним реченням, то цей текст саме про невиправдані очікування, про невловимість щастя у невловимому часі, і все ще про пошуки цього часу, а разом з цим і пошуки істинІ ще дві (насправді їх сто) теми, яких торкається Пруст (і літературно вангую, що щось проясниться в наступних томах):1. Пруст по всьому тексту розставив «якорі» з темою антисемітизму. Є і згадка справи Дрейфуса, і персонаж-єврей, і легкий флер неприйняття євреїв, і на останній сторінці є символічний стовп світла, який «вів євреїв у пустелі» (важливо зазначити, що і в самого автора було єврейське коріння)2. Все підозріло почалося в першому томі, і ось у другому теж є легкий флер ЛГБТ, а саме підозріло ніжний лист від чоловіка до чоловіка (це я вас інтригую навмисно), (зазначу, що і сам автор був геєм)Я поступово читаю цю книгу у вас на очах вперше (майже в прямому ефірі). Роман-собор тільки-но починає вибудовуватися, можливо, з прочитанням останнього тому буде більш конструктивний огляд на весь роман, а поки що я побачила лише дві картини цього імпресіоністичного політиптиха, для висновків зарано, але вдруге переконуюсь, що читати Пруста треба, натомість обовʼязково. Далі буде💚#ЗК_відгук 128 (22)

(початок вище⬆️) СубʼєктивноЯк і будь-яку книгу, «Пошуки» можна читати на різних рівнях. Можна перечитати казки «Тисячі й однієї ночі», «Людську комедію» Бальзака, мемуари герцога де Сен-Сімона, мемуари економки Пруста та ще сто книжок і тільки потім читати «Пошуки», а можна нічого не читати, піймати потік і нестись разом з автором через Комбре та Париж, розглядаючи пейзажі, зазираючи у вікна (о, ви будете дуже здивовані, коли зазирнете у вікно до однієї дівчини разом із Марселем — цю сцену видавець навіть вмовляв Пруста прибрати з тексту), дивлячись на змальовані миті то під мікроскопом, то відходячи на пʼять кроків назад ніби споглядаючи пейзажі Моне чи портрети РенуараНа завершення важливо зазначити, що для того, щоб оцінити «роман-собор» (як його називають), збагнути тему двіництва та побачити структуру у тому, що на перший погляд здається хаосом, треба читати весь роман, тобто всі сім томів, адже книгу розділено на томи, здебільшого, для зручності. «Пошуки» – це цілісний роман, в якому ~3000 сторінок, і намагатися повністю оцінити книгу, прочитавши лише першу частину — це те ж саме, що намагатися оцінити гіганський імпрессіоністичний поліптіх дивлячись тільки на 1/7 його частинкуПроте. Читати як мінимум перший том треба, до того ж обовʼязково! Щиро раджу надкусити цю епопею!На цьому все💚#ЗК_відгук 125 (19)

Що цікаво знати перед початком читання книги Філіпа Діка «Людина у високому замку» • роман написаний у 1962 році, й описані в ньому події відбуваються також того ж року• антиутопічний роман в жанрі альтернативної історії. Цікаво, що у 1963 році роман отримав найпрестижнішу нагороду у фантастиці «Гьюго» — попри те, що номінально книга не є фантастикою• роман описує реалії альтернативної Америки 60-х років. Світ розділено між не зовсім примиримими Японією та Третім рейхом, інші культури стираються, а в героїв зароджуються думки, що їхня реальність аж надто вичурна, щоб бути справжньою• для сюжету важливе значення має й інша книга — китайський філософсько-окультний трактат «Книга змін». За допомогою якої, герої використовуючи гексаграми та триграми, намагаються спрогнозувати власну долю й слідують за отриманими передбаченнями• Філіп Дік писав «Людину в високому замку» також використовуючи ворожіння на «Книзі змін» для розвитку сюжету і зізнавався, що це стало одним з найгірших його рішень, бо він постійно себе обмежував • роман має серіальну екранізацію. Однак вони між собою дуже відрізняються, і не лише сюжетними розбіжностями. Якщо Дік порушує більш філософські питання, то в основі серіалу здебільшого революційні настрої та конспірологія• Дік впродовж багатьох років планував написати продовження, і навіть брався за нього, але так його і не дописав. А напрацьовані матеріали він використав для інших своїх книгДо кінця дня можна доєднатись до спільного читання роману в рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу»

Друзі, запрошую вас до участі у травневих читаннях в книжковому клубі «Зʼїж книгу»!🔥Читаємо роман:«Людина у високому замку»Філіпа Діка Про що ця книгаРоман занурює читача у страхітливий альтернативний світ, де союзники зазнали поразки у Другій світовій війні. У цій кошмарній антиутопії нацисти захопили Нью-Йорк, японці контролюють Каліфорнію та все західне узбережжя колишніх Сполучених штатів, а африканський континент піддано жахливим експериментам і практично стерто з лиця землі. У нейтральній буферній зоні живе автор підпільного бестселера, знаний як “людина у високому замку”. Його книга пропонує нове бачення реальності – альтернативу світової історії, в якій держави Осі таки було переможеноУчасть• читаємо з 1.05 по 29.05• дата обговорення 29 травня о 19:30, google meet• у нас традиційно буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора від мене (це мінімум 10 унікальних дописів!), а також на зустрічі буде вже також традиційна лекційна частина від запрошеного спікера • вартість участі 500 грн (тариф «активний учасник» з можливістю взяти участь в онлайн обговоренні) та 350 грн (тариф «активний слухач» з доступом до стріму засідання та відеозапису онлайн обговорення)Приєднуйтесь!💚Кількість мість обмежана. Для запису пишіть в особисті @krilistva#ЗК_букклаб

Безвідповідальне батьківство + нещасне дитинство«За маму, за тата»Карина СаваринаШестирічна Варя живе зі своєю бабусею. У них є город, велике хазяйство та цілком щасливе життя. Одного дня, бабуся зникає та Варі доводиться переїхати в жахливе місце, у квартиру до своїх батьків. Байдужа, холодна та навіть жорстока обстановка, в якій зростає дівчинка спонукає її до постійного стресу, а разом з цим до пошуків власної безпеки в їжі Текст побудовано таким чином, що місцями стирається межа між реальним життям, магічними фантазіями головної героїні, та містичними проявами в реальності. Якось Варя бачить, як її бабуся воскрешає пташку. Пізніше, коли дівчинка буде жити з батьками вона маніакально підбиратиме мертвих тварин (з надією, що вони воскреснуть?). Ця лінія наче підсилює те, як безпечне життя дівчинки перетворилось майже на смерть. До речі, цікаво, що зрештою у самої героїні також відкриється дар (який їй передала бабуся), завдяки якому вона зможе «оживляти місця, де немає життя», але без спойлерівЦе історія про безвідповідальне батьківство та нещасливе дитинство. Між рядків роману (а потім й не тільки між рядків), Варя проходить психотерапію. Інодів тексті зʼявляється фраза курсивом «Пригадайте найбезпечніше місце, яке у вас колись було» і Варя пригадує. Зрештою героїня проходить трансформацію, взявши вже у свої руки відповідальність за своє життя Авторка у своєму тексті використовує метафоричні, а іноді сюрреалістичні образи: таємнича «Істота», яку треба постійно годувати; вода, занурившись в яку відчуваєш спокій; маска для плавання, яка ніби натякає на самотність героїні; є навіть  Ісус, який зізнається, що насправді помер від переїдання. Крім того, текст роману спонукає до візуальних образів з інтерʼєрами та екстерʼєрами кінця 90-х: танці під Брітні Спірс (сцена для артгаузного кіно), по телевізору показують Америку «де краще життя», новорічна вечірка з сусідами в гостяхКрім того, в тексті відверто транслюється тема дитячого сексуального самопізнання, а ще порушується теми сексуального насилля СубʼєктивноКнига підніймає важливі теми та цікава своєю формою з гіпнотизуючими повторами слів/фраз, та колажною подачею оповіді, проте місцями текст було аж перенасичено оригінальністю, а ще роман більшою мірою розраховано на щиро емпатичного читачаНа цьому все💚#ЗК_відгук 124 (18)

Прочитане в березні🤍1. «Білий шум» Дон Делілло, 5/5, must readНаписаний у 1985, але актуальний і зараз, роман про смерть, надмірне споживання, інформаційний шум, та ненадійність медіа. Джек Ґледні очолює кафедру гітлерознавства та живе звичайне життя, як раптом в місті стається катастрофа, що загострює і так наявний страх смерті 2. «Шафа» Ольга Токарчук, 5/5, щиро раджуЗбірка з трьох оповідань, де головними героями є радше речі ніж люди. Про символічну стару шафу; про людей, портрети яких змальовані описами готельних номерів; про симулятор нашого світу. Тонко, красиво, багатошарово 3. «Друг» Сіґрід Нуньєс, 4/5, хорошаЩе одна історія про смерть, проживання втрати, самотність та літературу. Головна героїня втрачає друга та наставника, проте у неї залишається його пес та разом їм доведеться звикати до нової реальності. Роман побудований на думках та цитатах видатних письменників, що переплетені з думками головної героїні/авторки4. «Вафельне серце» Марія Парр, 4/5Цю книгу я читала під час хворіння і це було якраз те, що треба. Це добра дитяча історія про пригоди двох девʼятирічок. Зазначу, що глибини тут немає, це проста мила, місцями навіть драматична абсолютно дитяча книга 5. «Смажені зелені помідори в кафе "Зутинка"» Фенні Флеґґ, 4/5Історія жителів одного малесенького американського містечка на тлі Великої депресії й не тільки. Саму історію дізнаємось від жінки, яка знаходиться у будинку для літніх людей, де також розгортаються певні події. Роман-пігулка від розчарувань, зневіри та цинізму 6. «Мистецтво зосереджуватись. Як у нас украли увагу» Йоган Гарі, 4+/5, хорошаА ця книга навпаки нагнітає ситуацію, наводячи факти щодо того, що світ котиться трошки не туди. Як корпорації вкрадають нашу увагу та змушують покупати нас те, що нам не треба; як людям стає все складніше увійти у стан потоку; як економікам країн все це дуже навіть вигідно#ЗК_списки

Тонке бачення світу речей «Шафа»Ольга Токарчук 5/5Збірка з трьох оповідань. Декілька слів про кожне окремо «Шафа» оповідає історію про те, як двоє людей перевезли додому стару шафу та потрапили під її таємничий вплив. Це красивий мінімалістичний багатошаровий текст, який спонукає до пошуку інтерпретацій. Героїня заходячи в середину, хоче там залишитись. Моторошна шафа наче символ минулого, що сповнене таємниць«Готель» – друге та центральне оповідання збірки. Ще один мінімалістичний текст, де портрети героїв змальовані описами кімнат, в яких вони мешкають«Я зворушена щоразу, прибираючи тут: мене дивує, що можна жити так, ніби тебе взагалі немає. Сідаю на краєчку ліжка й насичуюсь цією їхньою неприсутністю.»Авторка створює світ, де «людина є хіба що приводом, з якого всі ці речі опинились тут [в готелі], тільки фігурою, яка переміщає речі в часі і просторі» та де люди є лише гостями речей Останнє оповідання називається «Deus ex» про «справжнього компʼютерного генія», проте який живе на грошову допомогу та дивиться на на вулицю лише з вікна. Дома в своєму комʼютері кожного дня він намагається створити світ, та наскільки кроків треба повернутись, щоб цей світ не не мав тенденції до розпаду?«— Ти певен, що не хочеш відділити Світло від Темряви? ТАК/НІ, – запитав комп'ютер.- І ТАК, і НІ, – відповів D»А за вікном в той час світ висихав від спраги та чекав на дощьТверда обкладинка, 72 сторінки, великий шрифт та широкі берега мабуть для потоку думок, які народжуються під час читання книги. Це той самий випадок, коли книга складається не тільки з написаного тексту, а й з того, що залишається недосказаним. Тонко, красиво, поетично, глибоко, багатошарово. Щиро раджу до читання!На цьому все💚#ЗК_відгук 122 (16)