(початок вище⬆️) СубʼєктивноЯк і будь-яку книгу, «Пошуки» можна читати на різних рівнях. Можна перечитати казки «Тисячі й однієї ночі», «Людську комедію» Бальзака, мемуари герцога де Сен-Сімона, мемуари економки Пруста та ще сто книжок і тільки потім читати «Пошуки», а можна нічого не читати, піймати потік і нестись разом з автором через Комбре та Париж, розглядаючи пейзажі, зазираючи у вікна (о, ви будете дуже здивовані, коли зазирнете у вікно до однієї дівчини разом із Марселем — цю сцену видавець навіть вмовляв Пруста прибрати з тексту), дивлячись на змальовані миті то під мікроскопом, то відходячи на пʼять кроків назад ніби споглядаючи пейзажі Моне чи портрети РенуараНа завершення важливо зазначити, що для того, щоб оцінити «роман-собор» (як його називають), збагнути тему двіництва та побачити структуру у тому, що на перший погляд здається хаосом, треба читати весь роман, тобто всі сім томів, адже книгу розділено на томи, здебільшого, для зручності. «Пошуки» – це цілісний роман, в якому ~3000 сторінок, і намагатися повністю оцінити книгу, прочитавши лише першу частину — це те ж саме, що намагатися оцінити гіганський імпрессіоністичний поліптіх дивлячись тільки на 1/7 його частинкуПроте. Читати як мінимум перший том треба, до того ж обовʼязково! Щиро раджу надкусити цю епопею!На цьому все💚#ЗК_відгук 125 (19)