Зʼїж книгу

10 цікавинок про живого класика американського постмодернізму та діда всіх дідів Дона Делліло1. Входить у четвірку найвизначніших сучасних американських письменників за Гарольдом Блумом. Троє інших Томас Пінчон, Кормак Маккарті, Філіп Рот2. Найголовніші теми, які висвітлює в текстах: тероризм, споживацтво, реклама, смерть, конспірологія, мистецтво3. Постійний претендент на Нобелівську премію [людині 88 років, коли вже?]4. Автор 18 романів, 7 пʼєс, близько 20 оповідань і одного кіносценарію5. Роман в співавторстві «Амазонки» він був змушений видати під псевдонімом, щоб не псувати власне імʼя. В романі була купа еротики. Зрештою книга хоч і продалася краще за попередні, але через заборону автора більше не перевидавалася6. Є три екранізації його творів: «Космополіс» (в головній Роберт Паттінсон), «Художниця тіла», «Білий шум» (відносно свіже кіно 2022 з Адамом Драйвером)7. Українською вийшло 5 перекладів [раджу починати знайомство з автором з книги «Художниця тіла» та продовжити «Білим шумом», є ще magnum opus «Підземний світ», «Зеро К» та «Тиша»] і ще 2 в процесі8. Мав листування з купою письменників: Пол Остер, Джонатан Франзен, Девід Фостер Воллес, Джой Відьямс, Норман Мейлер й тд.9. А ще мав листування з Максом Нестелєєвим🙂(українським перекладачем його творів), ось тут Максим цікаво розповідає про цей досвід 10. А ще всі, хто українською перекладав Делілло скаржаться, що робити це дуже непросто, бо у автора достатньо специфічна англійська [тому цінуємо працю та читаємо!]Сьогодні в рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу» відбудеться обговорення роману «Білий шум» (5!/5, відгуку бути скоро), а завтра буде анонс квітневого читання, будемо читати книгу найкращого з найкращих Курта Воннеґута! #ЗК_букклаб

Книга, що підтверджує те, чого ми так боялися «Мистецтво зосереджуватись. Як у нас вкрали увагу» ("Stolen Focus: Why You Can’t Pay Attention" – трошки точніше передає сенс книги) Йоган Гарі 4+/5Чому людям в сучасному світі все складніше й складніше зосередитись на одній задачі, не відволікаючись? Йоган Гарі наводить різні приклади досліджень та доводить, що проблема не тільки в нашій силі волі, а й в зовнішніх проблемах. Крім того, в книзі автор описує досвід того як він на три місяці відмовився від виходу в інтернетНайцікавіше з книги в тезах: • Google знає про нас більше ніж рідна мати. Все, що ми коли-небудь вводили в пошук зберігається та формує досьє. Саме так нас і здоганяє реклама саме того, що ми шукали. І це вже не тільки морально-етичне питання, а соціальна проблема, яку ніхто не буде вирішувати, бо загалом економікам країн вигідно, щоб ми подовгу сиділи в соцмережах та покупали-покупали-покупали щось• Алгоритми Facebook, Instagram, TikTok, Google навмисно розроблені так, щоб викликати звикання• Багатозадачності не існує, це не природний процес. Люди постійно жонглюють задачами, перемикаючи увагу, а це врешті погіршує продуктивність. Тож монозадачність – наше все, автор багато говорить про поняття потоку та автора цього поняття Мігая Чиксентмігая • Речі, що впливають на погану зосередженість це – соц.мережі, «багатозадачність», інформаційне перевантаження, поганий сон, вживання нездорової їжі, відсутність фізичної активності, відмова собі в блуканні думками, гіпертривожність, забруднення середовища (по кожному пункту автор наводить аргументи) • Як покращити зосередженість? Покращити пункти зазначені вище, а ще автор зазначає, що читання книг допомагає в тренуванні зосередження уваги [тут ми з вами молодці!]СубʼєктивноЦе хороша книга, яка допомагає збагнути масштаб актуальної проблеми. Звісно, як будь-який подібний нонфік, книга не є пігулкою від проблеми (пігулка від проблеми – це тільки дія, яку обирає робити людина). Крім досліджень Йоган Гарі наводить цікаві життєві історії, наприклад розповідає про різні випадки дітей з СДУГ, про недосконалу шкільну систему, про працівників корпорацій, які винайшли нескінченний скрол і не тількиСимволічно, що я слухала цю книгу в аудіоформаті в додатку Librarius і це навіть підсилило тему «зосередження», бо якщо я вже давно вмію фокусувати увагу на друкованій книзі, то досвід прослуховування нонфіку в аудіоформаті спонукав мене до ще більшого зосередження (я навіть писала міні конспект)І про LibrariusLibrarius – це зручний застосунок для книголюбів з доступом до 60000 електронних книг різними мовами! При першому встановлені можна 7 днів безкоштовно користуватись підпискою, а ще в додатку є опція взяти книгу в оренду, що вдвічі економить бюджет. А в ось цьому телеграм-каналі можна ще й полювати на знижки😏На цьому все💚#ЗК_відгук 119 (13)

Прочитане в лютому (ніколи не пізно)🔥1. «Сповідь Маски» Юкіо Місіма, у відгуку 4/5, зараз би поставила 5/5Відвертий напівавтобіографічний роман про те, що означає бути геєм в Японії 30х та 40х. Динамічна та одночасно по-японськи розмірена оповідь 2. «Коханець леді Чаттерлей» Девід Герберт Лоуленс, 4/5Ще одна відверта історія, але вже про природу внутрішнього світу жінки та про гармонію між тілом та розумом. В тексті є відверті, як на 1928, сцени сексу 3. «Атомні звички» Джеймс Клір, 5/5Робоча інструкція для тих, хто хоче набути хороших нових звичок чи позбутися старих поганих 4. «Двійник» Жузе Сарамаґу, 4/5Історія про людину, яка проживає екзистенційну кризу та про постійну боротьбу із собою. А все починається з того, як герой раптово до себе бачить свого абсолютного двійника 5. «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов» Реймонд Карвер, 4/46. «Собор» Реймонд Карвер, 5/5Це дві збірки коротких оповідань про звичайне життя середніх, не дуже успішних американців. Вони часто пʼють, курять, з’ясовуюсь стосунки та намагаються дати собі раду з життям. Всі ці оповідання немов вирвані в контексту реального побуту та іноді здається, що в них нічого не відбувається, проте головні події зрештою відбуваються не в книзі, а в голові читача#ЗК_списки

Не пройшло і декілька днів після прочитання «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов» Карвера, як в свідомості виникло «дайте ще»«Собор» (збірка оповідань)Реймонд Карвер5/5Персонажі «Собору» всі ті самі звичайні американці представники робітничого класу, які в буденному відчаї живуть своє нестабільне життя дорослих людей. Вони пʼють, курять, навіть відвідують профілакторії для алкоголіків, ходять на аукціони з вживаними речами, розлучаються, сходяться Тексти Карвера критично мінімалістичні, та попри це автору за декілька сторінок вдається плавно провести за ручку своїх персонажів, які проходять певну трансформацію. Так наприклад Фран («Пірʼя»), яка точно знає, що не хоче мати дітей, у кінці оповідання пропонує чоловіку стати батьками; інший, так і не названий герой («Собор»), який не любить не схожих на нього людей, долає цю нелюбов, коли проводить вечір зі сліпим чоловіком; ще інший герой проживає розлучення з дружиною та приймає свою нову реальність через символічну гарячкуЩодо символізму та метафор, текст може бути відкритим до інтерпретацій. Автор не навʼязує один єдиний варіант з поясненням. Кожне оповідання скоріше як дзеркало, в якому можна відслідкувати свої власні реакції на прочитанеТеми, які Карвер порушує в збірці «Собор» перегукуються з темами зі збірки «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», а деякі тексти є немов різними версіями однієї і тієї самої історії. Наприклад:• в «Про що ми говоримо…» маємо історію про батька й сина, які роками не бачились та нарешті зустрілись («Торбинки»), а в «Соборі» є історія про батька й сина, які роками не бачились та певним чином їхня запланована зустріч зірвалась («Купе»)• в «Про що ми говоримо…» є історія, як пара на гаражному розпродажі обирає меблі («Може потанцюєте?»), в «Соборі», є історія, де пара збирається на аукціон, щоб купити там холодильник • в «Про що ми говоримо…» є історія про батьків, які переживають те, що їхнього сина збиває машина і чекають інформацію від лікарів («Ванна»), а в «Соборі» є рівно те саме оповідання, тільки в ньому ми дізнаємось продовження історії («Маленька радість»). При цьому цікаво, що обидва оповідання (як і загалом всі тексти Карвера) немов красиво незавершеніНезавершеність в прозі Карвера – це постійний прийом письменника, який робить його тексти ще реалістичнішими, бо ж історії з реального життя насправді також мають відкриті фінали, адже життя триває й даліРаджу до читання цю прекрасну книгу (а ще краще читати поспіль обидві збірки, спочатку «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», а потім «Собор»)На цьому все💚#ЗК_відгук 116 (10)

З читачами книжкового клубу «Зʼїж книгу» вирішили розібратись, чому тексти Сарамаґу мають таку «оригінальну» пунктуацію та форму. Прочитала статтю, яка надає певне пояснення, нижче найголовніше коротко в тезах• У документальному біографічному фільмі Сарамаґу зауважив, що він хотів, щоб читачі самі вводили розділові знаки. Саме цей діалог і структура тексту сама по собі є головним вираженням його акустичного сприйняття світу«Акустичний світ» — концепція забутого психолога Карла Вільямса. Вільямс відзначив, що різниця між візуальним та акустичним сприйняттям в тому, що, візуальне сприйняття працює як ланцюжок зі зміною картинки (комікс, наприклад), а акустичне сприйняття являє собою нашарування (одних звуків на інші)Цікаво, що в «Сліпоті» автор буквально створює акустичний світ, знищуючи візуальний. Загалом, як зазначено в статті, у всіх книгах автора акустичний світ — є ключовим • Саме походження Сарамаґу є першопричиною його акустичного сприйняття світу. Португалія була країною, яка пізно стала повністю грамотною, вона довго вважалася більш «відсталою» нацією порівняно з іншими в Європі. Тож Сарамаґу є спадкоємцем народної усної культури нації. На врученні нобелівки (1998) Сарамаґу почав зі слів: «Наймудоіший чоловік, якого я коли-небудь знав, не вмів ні читати, ні писати», говорячи це про свого дідаПовністю статтю можна прочитати тут

6 текстів про кохання💚🔥1. «Орландо» Вірджинія ВулфТекст, який Вірджинія Вулф присвятила своїй коханій людині Віті Секвілл-Вест, тож кожен рядок роману немов просочений коханням. Це історія про письменника на імʼя Орландо, який живе триста років та на середині життя змінює свою стать 2. «Шумовиння днів» Борис ВіанПро цю книгу вже так багато сказано в цьому блозі, проте не згадати її в добірці книг про кохання майже злочин. Не красива, зворушлива, сюрреалістична, химерна, жорстока, драматична історія про чоловіка на імʼя Колін, який одного для вирішує, що хоче закохатися в жінку. Та після того, як він здійснює це бажання все його життя змінюється раз і назавжди 3. «Похований велетень» Кадзуо Ішіґуро В цьому тексті історія кохання виявляється не зовсім тим чим здається на перший погляд, все найголовніше автор в своїх кращих традиціях приховує між рядків. Це красива історія про Акселя та Беатріс, які вирушають на пошуки свого сина у туманній Англії постлицарської епохи 4. «Ерос і психея» Володимир Єрмоленко Нонфікшн про кохання і культуру в Європі. Книжка побудована як цикл лекцій — із переліком рекомендованої літератури до кожного розділу, проте твір сприйматиметься не як академічний текст, а як захопливий роман5. «Ромео і Джульєтта» Вільям Шекспір Класика, база, ґрунт, канон! Історія настільки популярна, що не потребує анотації6. «Чуття і чутливість» Джейн ОстінПрекрасна альтернатива книзі «Гордість та упередження». Про трьох сестер, які після смерті батька змушені переїхати у скромний будинок, де на них буде чекати романтика, любов та розчарування#ЗК_списки

розкажу вам одну історію. 23 вересня в США вийде новий роман "Will There Ever Be Another You" Патриції Локвуд, відомої у нас за своєю книжкою "Про таке не говорять"в листопаді 2024-го агенти Локвуд запропонували "Темпорі" видати цей її новий роман.за описом він виглядав цілком ок -Запаморочливий роман про жіночу хворобу та божевілля. Серед глобальної пандемії одна молода жінка намагається зберегти частини своєї сім’ї, приголомшеної нищівною втратою, і свого розуму, який залишився спотвореним через таємничу хворобуя почитав надіслану агентами пдфку цього роману і знайшов там розділ із назвою "Mr. Tolstoy, You’re Driving Me Mad" - де оповідачка розповідає про те, який Толстой класний і яка прикольна у нього "Анна Кареніна", а ще було б круто, якби The Beatles написали про Толстого шикарну пісню і наводить кілька її варіантів.почитав я оце все і передумав оце все перекладати.зрештою, це історія про те, як "Темпора" не буде видавати новий роман Локвуд "Will There Ever Be Another You"#патриціялоквуд

Корисний нонфік чи черговий «успішний успіх», нумо розбиратись «Атомні звички»Джеймс Клір В цій книзі колишній бейсболіст, а тепер письменник та лектор розповідає про методику того, як набувати корисних звичок (а заодно і як позбавлятись шкідливих)Коротке саммарі:• перш ніж намагатись набути якусь звичку, треба усвідомлювати свою ідентичність (чи ту ідентичність, якою людина хоче стати). Тут ідея в тому, що корисна звичка не зможе прижитися, якщо буде в конфлікті з ідентичністю (і це загалом найважливіша річ у набутті звичок)• автор пропонує нам таку стратегію з набування звичок (напишу на прикладі звички читати)1) зробити звичку очевидною (наприклад, виділити на читання окремий час та місце, поставити книгу на видне місце тощо)2) зробити цю звичку привабливою(наприклад, стати частиною ком’юніті, де читати — це круто)3) зробити це легким(для читачів новачків це може бути наприклад читанням протягом всього 20 хвилин)4) зробити із цього задоволення(наприклад нагороджувати себе за тиждень читання без пропусків)• в кінці автор говорить про те, що є й зворотна сторона медалі, коли з часом звичка більше не метчиться з індивідуальністю. Наприклад сам Клір був спортсменом, а став письменником, проте щоб не втратити важливі риси індивідуальності він заміняє «Я – спортсмен» на «Я – належу до витривалих осіб і любителів фізичних випробувань». Він також говорить, що важливо раз на рік робити ретроспективу своїх звичок, виявляти актуальні та неактуальніМої субʼєктивні враження від книгиЦе хороша книга, яка дає робочі інструменти для життя. Минулого року, ще до того, як я дізналась про існування цієї книги, шляхом спроб і помилок я набула дві звички (які тепер зі мною у 2025) — функціональні тренування 3 рази на тиждень та здорове харчування кожного дня (а разом з цим сталось -12 кг, здорова шкіра і т.д.). Загалом, я виконувала все те, що описано в книзі і в центрі всього процесу дійсно стоїть саме самоідентифікація. У Кліра є класний приклад з курцями, які хочуть кинути палити, де обом пропонують цигарку, один відмовляючись  каже «Ні, дякую, я намагаюсь кинути палити», а другий каже «Ні, дякую, я не палю». Відчуваєте різницю? Усвідомлення ідентичності, це коли ми кажемо «Я читаю багато книг», «Я займаюсь спортом», «Я харчуюсь здоровою їжею», «Я не курю» тощоТож, методика автора працює, підтверджую персональним досвідом (ось є хайлайт з моєю історією). Проте важливо сказати, що якщо вас цікавить набуття хороших звичок (чи позбавлення поганих), буде мало просто прочитати цю книгу, вона не працює як чарівна паличка, основним тут буде застосування методики в реальному життіІ останні пару слів саме про текст.В тексті є багато повторів. Загалом зміст всієї книги можна переказати на десятьох сторінках. Але, треба зазначити, що всі ці повтори швидше за все в книзі не просто так. По-перше, вони немов трошки гіпнотизують та працюють на мотивацію, по-друге, в книзі наведено безліч схожих, проте різних прикладів того, як працює методика автора, тож кожному читачеві точно відгукнеться хоч одна історія. Також важливо сказати, що ви ймовірно, певною мірою знайомі з цією методикою набуття звичок, проте книга ці знання структурує, а також спонукає до дій Раджу до читання всім, хто хоче покращити своє життя корисними звичками (зі скептичним ставленням до подібних книг, краще навіть не починати читати).На цьому все💚#ЗК_відгук 112 (6)

Прочитане в січні 1. «Перетворення» Франц КафкаХимерне сюрреалістичне оповідання про боротьбу людини у вигляді паразита з паразитами у вигляді людей. Короткий, проте яскравий та навіть шокуючий текст, який спонукає до діалогу та пошуку інтерпретацій 2. «Чиатай як професор» Томас К. ФостерПро складні тексти простою мовою. Як вловлювати інтертекстуальність, вистежувати хрестоподібних героїв, що в тексті може означати дощ, сніг, звана вечеря тощо. Поки найкраще про книги, з того, що доводилось читати 3. «Загадковий нічний інцидент із собакою» Марк ГеддонСвіт очима пʼятнадцятирічного хлопчика з синдромом Аспергера, який намагається розслідувати вбивство сусіднього собаки, проте згодом дізнається таємниці своєї сімʼї4. «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» (дві частини) Франсуаза Барб-ҐаальКнига для тих, хто хоче продегустувати, що таке художнє мистецтво. В кожній книзі авторка надає 30 картин з 30 інтерпретаціями, в яких вчить читачів звертати увагу на деталі. Тут не буде глибокого аналізу, ці тексти радше є загальноосвітньою екскурсією для дітей та батьків 5. «Дім на крою світу» Майкл Каннінґем Про дорослішання двох друзів, кожен з яких має свою травму дитинства. Тут буде секс на кладовищі, Джимі Гендрікс, ЛГБТ спільнота в Америці 70х, сімʼя з трьох людей і не тільки. Зазначу, що мені цей текст не відгукнувся (та залишив багато запитань в рамках критичного аналізу)#ЗК_списки

З коментарів до попереднього допису, стало відомо, що наразі йде робота над перекладом роману Кормака Маккарті «The Passenger»«The Passenger» та «Stella Maris» — це два останні романи (2022) Кормака Маккарті, що разом складаються в дилогію, проте які можна читати й як окремі твори. Спочатку було видано «The Passenger», а через шість тижнів роман «Stella Maris», який технічно є приквелом до «The Passenger». Сюжети обох романів розповідають про брата та сестру — Алісію та Боббі Вестерн, батько яких разом з Оппенгеймером брав участь у розробці атомної бомби«The Passenger» — історія про те, як Боббі, працюючи рятівником знаходить на дні Мексиканської затоки приватний літак, в якому, як виявляється не вистачає одного пасажира. І ця загадкова подія спонукає героя до втечі та пошуків себе. Тут будуть діалоги на різні теми: квантова фізика, машини, дайвери, бурові вишки. А ще в романі є розділи, де Алісія, у якої шизофренія, спілкується зі своїм уявним другом Малюком (що перегукується з іншим текстом Маккарті «Кривавий меридіан»)«Stella Maris» — історія, що складається з розмов між вундеркіндом-математикинею Алісією та її психіатром. Зокрема, вони говорять про математику, квантову механіку, теорію музики та філософію