День Валентина не за горами, тож ми цього разу вирішили підійти до теми серйозно. Розповідаємо, як саме натякали (тонко і дуже товство) на близькість раніше.Що насправді означає “впіймати облизня” і як “тече” сковорідка? Навіщо товчуть мак, розтирають коноплі й “замочують фартух”? Чи може сороміцький фольклор обходитися без матюків та як зчитувати не завжди прозорі натяки в народних піснях і обрядах?У новому епізоді подкасту «Пороблено» говоримо про те, що довгий час лишалося на маргінесі досліджень — сороміцький фольклор. Наш гість — Михайло Красіков, фольклорист, етнолог, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ». У цьому випуску розбираємо:🌾 Що стоїть за дитячими піснями про журавля і дударика? 🌾 Чому “ступа з товкачем”, “сковорідка печеться” чи “мак розтирають” — це не лише про господарство? 🌾 Коли і хто “стрибав у гречку”? 🌾 Як поїдання і обробка конопель натякають на близькість? 🌾 Коли й чому в фольклорі з’являється відверта лайка?Це розмова про мову натяків, про гру між дозволеним і забороненим, про сміх як спосіб говорити про найінтимніше. Бо традиційна культура була значно сміливішою — і водночас тоншою — ніж ми звикли думати. Вмикайте новий епізод «Пороблено» — і спробуйте почути знайомі пісні по-новому:https://www.youtube.com/watch?v=8h1ZhyK-b6Y\
Трошки відволічу вас від холодів КРЕМ'ЯХАМИ.Все почалося з того, що у 2021 році я тут постила гру калашських дівчат із північного заходу Пакистану. Тоді я сама вперше побачила, як у неї грають. Потім я зачиталася монографіями Марії Пошивайло та Анатолія Гейка про цю гру. Виявилося, що вона — одна з найдавніших у світі, і взагалі є навіть ігрові примовки, і назв лише по Україні є дуже багато, як і назв етапів гри. Почитайте цей допис тут, а далі обов'язково перейдіть на нове відео від любих ЕГЕ films: https://www.youtube.com/watch?v=c3a7BNDSX0AВони якраз зазняли весь процес, як жінки з 1940 і 1942 років народження згадують крем'яхи і розповідають, як у них правильно грали на Сумщині.У часи мого дитинства (це кінець 90х-початок 2000х) ми у школі найбільше бавилися в кепси, 3-15 , "Земля горить", квача, вибивного і "вожатий-вожатий, подай піонера" (крута гра, але на той момент, як бачите, була явно не декомунізована)). Класики різних рівнів складності і резиночки теж були, але не так азартно.
Завдяки наводці Вадима Назаренка знайшовся відчутно давніший варіант "морквяного ляшка". Цю сатиричну пісню (вона дещо розлогіша, ніж варіант вище) опубліковано в книзі "Давній український гумор і сатира (16-18 ст.)":Їхав ляшок морквяний,Коник буряковий,На нім шапка з пастернаку,Жупан лопуховий,Кожушина оріхова,Пояс з кукурудзи,А чоботи із редьки,Пов’язки з гарбуза,А сіделце капустяне,Стремена з берези.Як нап’ється лепетухи —Стане нетверезий.Пістолети з качана,Кулі з бараболі,А шабелька з пастернаку,А піхва з квасолі.Іде ляшок з-під Варшави,Під ним коник пляше.Надибали його свині:«Злізай, вражий ляше!»Він вихватив пістолета,Став свині стріляти,Свині кулі похватали —Нічим воювати!Вихватив він шабельку,Став свині рубати,Свині шаблю ізгризли —Нічим воювати!Під ним коник розгулявся,Став хвостом вертіти,Бачить ляшок, шо не жарти,Та й став їх просити.Стягли ляшка свині з коня,Стали тузувати,Прийшла ляшку, прийшла нужда —Треба пропадати.Ідуть люди, ідуть люди.Ідуть край дороги:Зовсім ляшка з’їли свині,Тільки видно ноги.(с. 359-360)
Читала оце "Київську старовину" в пошуках козиних (це у нас зараз постійна тема з Вадимом Назаренком та Ігорем Ходжаніязовим, просто лейтмотив наших переписок))) та гастрофольклорних і знайшла дуже цікаву пісню з ХІХ ст. Записана у Волинській губернії Володимиром Корниловичем.У ній висміюється польський вояк, який вертається після невдалого походу. Фішка пісні — у численних їстівних метафорах:Був ляшок морков'яний,Коник буряковий,Шапка з маку,Жупан лопуховий.Кутушина огуркова,Пояс з кукурузи,Чобота єму зь ржи,Шлязь гарбузова.Пістолети зь качана,Пулі зь бараболи,За плечима пшенаІз тичок фасолі.А сидіннє коноплянеСтремя зь берези,Їде ляшок із ВаршавиП'яний і не тверезий.«Помогай Бог, біла гусь,Научила ваша Русь —Ях шляхтич знать,Помогай Бог, Русью дати!»Іде ляшок із Варшави,Щадить ним коня пяше;Свиня єго перехрестила:«Зачикай-но, ляше!»Виняв ляшок пістолет,Тай начав стреляти,Свині дуло ухапали —Нічим воювати.Виняв ляшок шабелечку,Тай почав рубати;Шабля ему зломилася —Нічим воювати.Обступили свині,Зовсім пана з'їли, —Осталася лишь стременаЗ березовій цапи.(кутушина — головний убір, шлязь — шлея, пяше — пішки)На початку ХІХ ст. для українського селянського середовища образ поляків часто асоціюється з одного боку з панством/зверхністю/нерівністю, з іншого — з військовими контекстами, особливо щодо поразок після поділів Речі Посполитої і невдалих повстань. Тут цікаво, що традиційні символи воїна (кінь, шабля, пістоль, та й навіть зовнішній вигляд) зображені як бутафорний непотріб.Тож тут у нас дуже показовий приклад фольклорної інверсії, символічного спротиву (така собі психологічна компенсація за соціальну несправедливість через висміювання у пісні) та очевидного бурлеску. А ще свині!Показала цю пісню Аллі Пустовіт, і вона зразу почала казати про свинячий патруль😅 І щось у цьому є. Свині заступаються за українців і дають відсіч на той момент чужому елементу.
Дуже чекала, щоб нарешті показати вам цей наш випуск з дорогою Наталею Зіневич. Для мене він має особливий трепет, бо він про ромські традиції. А ще він знімався, коли Наталя саме повернулася до Києва після трирічного перебування у Швеції. Це, до слова, ще одна з причин, чому ромську тему ми раніше не знімали. Я дуже хотіла дочекатися саме Наталі:)) У моєму роду є ромське коріння, і воно таке давнє, що я вже сьоме покоління. Пам'ять саме про ромську гілку надміцна. Історія мого прапрапра пов'язана з бабусею, простигосподи, Лєрмонтова, її садибою, служницею і любов'ю до коней. Можливо, колись тут розкажу детальніше. В цьому ж епізоді ми багато говорили про:✨ ромські "президентські" імена, які дивують зовнішнього спостерігача, але мають свою логіку й символіку;✨культ дітей, ранні шлюби і багатодітність;✨ традиційний розподіл ролей між жінками й чоловіками та як він змінюється сьогодні;✨ у чому секрет ромських весіль і звідки любов до «диснеївських» суконь;✨зв'язок гастрономічної культури ромів і релігії: від височезних пасок до порятунку реліквій тоді, коли інші не наважувалися;✨ і звісно ж - про поминальні звичаї після Великодня і несподівані паралелі з українською традицією.Отут посилання: https://www.youtube.com/watch?v=vL8exZlAjWY і обов'язково підіть лайкніть епізод і напишіть нам щось хороше під відео, бо так ютюб буде знати, які ми всі класні. Дякую!⭐️
Обіцяла вчора, а виходить коли виходить🙊Отже, наша улюблена рубрика "у нас такого ніколи не було!"Копалася тут у дисертаціях у гарбузових пошуках (бо ж дуже хочеться таки все встигнути цьогоріч з геловінською книжкою) — і знайшла просто крутезний пасаж, який насправді відсилає нас до Тіо де Надаль (нагадую, що це каталонська колода, що дефекує подарунками:))У дисертації Віктора Косаківського про етнокультурну характеристику містян Чечельника згадується про хлопчиків-посівальників, які обходили хати зрання на Новий рік. Для першого посівальника (полазника) господарі готують гарбуз:«Тримає хадзєй кабак до Нового року. Входят перші хлопчики до хати і б’ют той кабак і вибирают зернята. Вибирут то це насіння в цьому році треба садити. Після того, як хлопчики виберуть кабак, їх обдаровували: давали цукерки, печиво, горіхи, яблука та гроші» Буду ще дивитися, що там на молдовській стороні, чи нема в них схожих записів. Але наразі виглядає так,що тут гарбуз з одного боку приносить достаток родині (бо його вибиває полазник у магічний час, тож і насіння наділяється особливим статусом), а з іншого боку — за акт вибивання ти отримуєш подарунки. Тільки Тіо де Надаль обдаровує дітей на Різдво, а подільський гарбуз — на Новий рік.
У Святвечір на небі з’являється зірка — символ надії. Та наша найбільша віра сьогодні тримається на тих, хто у лавах українського війська. На відео — святкова колядка у виконанні київського фольклорного гурту «Вільце». Втім звучить вона не в концертному залі і не в родинному колі, а в холодному сірому ангарі, де зазвичай бійці Третього армійського корпусу проходять вишколи і готуються захищати країну. Саме ця реальність нагадує, що Різдво, яке ми століттями цінуємо й плекаємо, можливе лише завдяки тим, хто зараз стримує ворога.Традиції набувають нового сенсу — підтримувати тих, хто виборює наше право зустрічати свята вдома. Всіма можливими способами. Поширюйте колядку від дому до дому та підсилюйте донатом Третій армійський корпус.Святкова банка —Посилання на монобанку:https://send.monobank.ua/jar/9GBKgUjCjVУсі зібрані кошти будуть спрямовані на закриття гарячих потреб підрозділу, який зараз тримає позиції на Харківському та Донецькому напрямках. Авторка відео — режисерка Марія Духовне Личко.
Я до вас знову з нагадуванням, бо тут деякі нові цікавинки з'явилися на завтра:⭐️20 грудня, 13:00, Київ, Мистецький Арсенал Лекція-дегустація «Смак і традиції Різдва» від Вадима Назаренка (частина про що ми їли і як так сталося, що всі кажуть про 12 страв) і мене (частина про а навіщо треба квоктати, коли несеш кутю, і чому не можна говорити слово "мак").З чого починається Святвечір? Які страви були традиційними на святковому столі? Які символи закладені в різдвяних ритуалах? Приходьте, щоб відчути смак свята та продегустувати три види куті.Квиточки тут (щоб швидше проходити на вході)Також хто раптом не може в обід, маєте ще отаку опцію:⭐️20 грудня, 17:00, Київ, Всі.Свої (Десятинна, 12, поверх 1а)Різдвяні розгони на "Всі.Свої" — і ми нарешті знову зустрінемося зі Світланою Немонежиною (вперше було у Швеції на тематичній дискусії про гумор). 🎄 «Розганятимуть» традиції зимового циклу Світлана, Безлад та Іван Барбул.🎄 Ділитимуться власним досвідом святкування.🎄 Розповідатимуть про те, як це було в їхніх родинах: коміки з різних регіонів України, тож досвіди й спогади про традиції будуть різними.А я тим часом беру на себе функцію пояснити, як традиції працювали насправді.✨ Вхід вільнийА всім тим, хто вже купив квитки на Йоль: Nevertep — побачимося 21 грудня о 14:30. Там уже давно повний солд аут, і це архікруто, що квитки на такі події миттєво розлітаються!:))Лечу дороблювати презентації на всі ці прекрасності, а ви обирайте, що вам підходить і не проґавте можливість побачитися:)
Любі мої!Уже завтра, 18 грудня, о 19:00 буде цікава комбо-лекція “Коли народжується світло: космос і традиції різдвяної зорі”Поговоримо про Різдвяну зірку, що несе у собі науковий та культурний прояв. Дослідимо явище, що відбулося у небі 2000 років тому і розберемо, як воно перетворилося на один з головних символів Різдва.За першу частину відповідає Олена Компанієць — астрофізикиня, співробітниця Головної астрономічної обсерваторії НАН України. Вона розповість, які небесні явища могли стати прототипом Вифлеємської зірки.А за мною — фольклористична частина. Розкажу, як різдвяна зірка стала частиною традиції, які ритуали довкола неї утворилися та які стадії вона перетерпіла як ялинкова прикраса, а не лише як елемент різдвяних обходів.Лекція буде в "Авангардені". Наша мета — подивитися на феномен зірки з різних боків і відкрити внутрішній простір для нових знань. Ще обіцяють welcome drinks, до речі!:)Де: Київ, вул. Січових Стрільців 23АКвиточки: http://secure.wayforpay.com/payment/sacf8ddc41feb
Одеса. Сьогодні мій перукар, який мешкає в сусідньому будинку, приніс мені на зберігання мʼясо зі свого морозильника. У них три доби немає світла. В моєму будинку, не було «лише»півтори доби. І сьогодні трохи вимикали. Але є вода. А ось із джерела тепла сьогодні лише крафтовий портвейн з кропівниччини. Я періодично думаю про те, чи зʼявиться у нас якась страва, яка буде нагадувати нам про блекаут? ( але майже впевнена, що у Євгеніі Кузнецовоі зʼявиться нова книга «Готуємо в блекауті») Так, колись у Нью Йорку з’явився торт, який нагадував містянам про темряву під час другої світлової. Я, коли дізналась про цей торт, який випускають донині, так пройнялася цим фактом, що написала матеріал по матеріалам NY Times. А в ці дні спекла лимонний кекс на сковорідці і буженину в каструлі забабахала. Так, трохи прийшлось заморочитись, але чим ще займатися? Впевнена, що саме в такі часи треба намагатися приготувати щось надзвичайно смачне ( звісно, якщо у тебе газова плита) щоб вся квартира наповнилась ароматами пирогів, арабіки та цитрусів. Плита перетворюється на священне вогнище - місце сили, а вечеря - на справжній магічний ритуал, який надає сил , енергії та ендорфинів)Всім смачного блекауту!
TGLIST.COM.UA
