Щойно на @poroblenopodcast вийшов просто неймовірно актуальний епізод з директором Музею Вінниці Олександром Федоришеним. Як насправді має виглядати здорова декомунізація в Україні? Чому ми не чуємо про вінницькі зашкварні скандали з цього приводу? Який досвід Вінниці та чому його варто масштабувати іншим містам?Цей випуск особисто для мене зараз один з наших найкращих, бо Олександрові думки мені дуже резонують.Він говорить про непроговорений біль Другої світової війни, про необхідність розглядати кожен кейс окремо, а не рубати все з плеча, про те, що якщо досліджувати, а не просто зносити пам'ятки, то можеш віднайти унікальні факти (направду достойні окремого детективного серіалу чи крутої документалки на Нетфліксі!). Ось лише деякі питання, на які відповідає Олександр:❓Що треба робити з забальзамованим Пироговим? Чи треба його деколонізувати?❓Як врятували найстаріший пам’ятник Вінниці – колону Магдебурзького права? ❓Як китайці та турки потрапили на Поділля і чому загинули тут і що робити з місцями чужої пам’яті?❓Що насправді турбувало мешканців під час перенесення Меморіалу Славу?❓Як освоюються місця чужої пам'яті?Про абсурдність радянських місць пам’яті, фейкові поховання, туристичний потенціал Вінниці та інтерес до місць Другої світової дивіться отут:https://www.youtube.com/watch?v=Sz0Qd-S75Gw
Дуже важливий анонс побачила зараз у фейсбуці.Музей воєнного дитинства запрошує на Воркшоп для дослідниць і дослідників «Цифрові практики горювання: досвід роботи з чутливими даними».Спікерка – дослідниця танатологічних практик Галина Герасим. Вона розповість про роботу над проєктом «Скажи мені, що це неправда: цифрові досвіди горювання за загиблими військовими в ході повномасштабної війни Росії проти України», а також про методи цифрової етнографії, питання етики та як працювати з чутливими даними.🗓 Коли: 10 жовтня, о 18:00📍 Де: на платформі Zoom💁 Для кого: дослідників і дослідниць, а також всіх, хто цікавиться або працює з документуванням.Реєстрація на подію за посиланням: https://forms.gle/iE4DehBAyYg2Ua3d6Галина Герасим – PhD-кандидатка з соціології в Університетському коледжі Дубліна, дослідниця Центру соціології права та кримінології, перекладачка. Працює з якісними методами, спеціалізується на соціології смертності, в межах дисертації досліджує поховальну систему в міських середовищах сучасної Ірландії.
Сьогодні приурочуємо випуск до річниці укладання документу, що назавжди змінив етнічну й етнографічну картину України.9 вересня 1944 року було підписано Люблінську угоду про українсько-польське територіальне розмежування. Це поклало початок примусовій депортації, внаслідок якої сотні тисяч українців втратили свої домівки назавжди. Поговорити на таку складну, але важливу тему ми запросили Романа Кабачія, кандидата історичних наук і старшого наукового співробітника Національного музею історії України у Другій світовій війні. Анна Ніколаєва розпитала Романа про те, що таке Закерзоння, за яких умов вимальовувалася ця сумнозвісна лінія Керзона і що таке операція “Вісла”. Як лемки, бойки, холмщаки, підляшуки переживали депортацію? Куди були переселені чи адаптовувалися до незвичного клімату і як проявлялися їхні культурні особливості на нових місцях?Вмикайте новий випуск подкасту “Пороблено”, щоб дізнатися, як лінія Керзона розділила життя багатьох українців на до та після, та як нащадки депортованих змушені знову переживати травму переселення зараз.https://youtu.be/0l5uM1_G7u8?si=Wr9-PxR6gqQGAYtkСлухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
Сьогодні День Прапора, завтра — День Незалежності, і саме з цієї нагоди останній наш епізод на Пороблено присвячений тому, як українці попри все чинили спротив і підточували радянську систему зсередини.Я дуже хотіла запросити Еда Андрющенка @kgbfiles і рада, що це вдалося. У відео ми говоримо про самвидав, підпілля, дисидентство, табори та багато іншого. В яких умовах існував підпільний спротив радянській системі? Які були способи символічного й реального спротиву?Якою насправді була роль дисидентства і самвидаву?Хто були ті, хто обирав найрадикальніший шлях боротьби з тоталітарним режимом – самоспалення?Які ключові історії з українського спротиву вплинули на розвал Союзу?А ті, хто підтримує нас фінансово, зможуть також дізнатися, чому в КГБ так слідкували за окремими субкультурами.Зараз, правда, я не дуже рада тому, як ютюб показує наше відео іншим, тому знову прийшла до вас клянчити поширення і перегляди.Переглянути епізод на Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=oMhsm43AuGoСлухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
"Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська "бариня єго любил… денга давал", і що він на ті "денга гулял". Емене любувалася його міцним, здоровим, як огірок, тілом, тісно затягненим в тонке сукно, його нахабним поглядом, який приймала за ознаку сміливості й лицарського духу. Він здавався їй ясним місяцем, що одбився в морі її серця та простяг блискучий шлях до щастя"Це уривок із твору Михайла Коцюбинського "В путах шайтана". І так, тут дуже загальними мазками, але таки згадано про роботу провідника.На межі XIX — поч XX ст. у Криму існувало специфічне явище жіночого секс-туризму. Молоді красиві хлопці з кримськотатарських селищ приїжджали в сезон до курортних міст. Вони за гроші пропонували послуги супроводу туристок під час кінних прогулянок місцевими горами. Часто йшлося і про сексуальні послуги (знову ж таки, за додаткову плату). Саме тому це явище й варто розглядати через колоніальну оптику. Це проаналізований у нашому епізоді орієнтальний образ "містичного дикуна", який так засвоювався в Російській імперії, що для багатьох тамтешніх жінок ставав причиною приїздити до Криму.У нашому останньому випуску Олексій Савченко згадував про те, що туризм ставав способом колонізації. Це лише одна зі сторін цього процесу, і про нього згадують досить рідко. А повний випуск про те, як росіяни привласнювали Крим, ви можете переглянути отут: https://youtu.be/IJQikanOsI0?si=BCYpk3nfw6pvYdUi
Це Ялта, травень 2006 року. Мій 11й клас наостанок вирішив з'їздити до Криму на пару днів.Найімовірніше, я фоткала хлопа на даху. Але погляньте на вивіски, на сам дім, і чи можна здогадатися, що це українське місто? А що тут колись (і тривало!) жили греки, вірмени, кримські татари, поки у XVIII ст. російська колонізація не дісталася й цих земель?Сьогодні, 9 серпня, Міжнародний день корінних народів світу.В Україні цими народами визнані кримські татари, караїми та кримчаки. Для всіх них історичною батьківщиною є Крим, і всі постраждали від російського втручання.Наш новий епізод вийшов із Олексієм Савченком, автором @orientalistnotes.Як Росія поглинала, привласнювала та змінювала Кримський півострів, звідки з'явився образ "корінного кримчанина",як знецінювався і стирався досвід корінного населення,до чого тут дитячі табори та туризм.Тема складна і вкрай важлива. Нам конче потрібно самим переосмислювати власні уявлення про Крим.І так, у нас знову небагато переглядів, тому дуже прошу дивитися:)
Ну що ж:) Хто читає мій фб, ті вже в курсі, а тут я ще не повідомляла, але вітайте, у нас тут +1 співавтор. Точніше, він і раніше брав дуже активну участь в написанні книжок, презентаціях та інших публічних подіях, а ще, звісно, записі подкастів. Останні, до речі, ми з командою мали пропонувати суперретельно, щоби був достатній слот мені для акліматизації.Тому випусків багато, не перемикайтеся і навіть не сподівайтеся, що ми зупинимося😄Учора мені виповнилося 35, а Тимуру рівно 1 тиждень. І так, попередній пост, виходить, писався за день до пологів:)) Хоча я і книжку з фінальними правками фактично в той же день і віддала.Буду тут трошки частіше, може, писати про дитячі довколафольклорні штуки, але це не точно😄Хоча після пологів я розповідала акушеркам, що останній випуск Пороблено був про аборти, і вони почали згадувати, які методи чули. А ще постійно згадую дослідження Оксани Лабащук про натальні наративи – як жінки оповідають про свій досвід народження дитини. Розкажу потім більше.Словом, вітайте☺️
Найбільш міфологізований гриб, як мені здається, — це таки веселка. Етнографічні записи підтверджують, що існує стійка віра в те, що цей гриб — мало не панацея від усіх хвороб, включно з онкологічними. Хто тут уже давно, той пам'ятає, що канал, в принципі, й починався з того, що я хотіла більше копатися у питаннях мікофольклору. Але час летить, інші теми (і книжки)))) засмоктують, але періодично я дозбирую ще якісь цікавинки.Один із найпоширеніших забобонів щодо цього гриба — не можна вголос казати, що він жахливо штиняє. Інакше він не буде попадатися: образиться на тебе. Як записала Дзвенислава Ганус в селі Набруска на Маневиччині: "Вони називають їх веселка, вони ростуть і вони так воняють, ну тиї гриби. Але як їх йдеш шукати, і скаже шо воняє, то їх не найдеш". Тому досі вірять у магічні евфемізми, наче треба говорити, що вони веселки, веселуни чи на крайняк пахнючки. Дехто ще називає паннами, панською веселкою чи панським грибом. При цьому форма в нього максимально фалічна. Ну ні з чим іншим не сплутати. І все одно ви навряд чи знайдете десь у народі назву, яка би вам явно говорила, що перед вами фалосний гриб — навпаки тут вживаються частіше жіночі назви (веселка, панна).І нагадаю, що Франко записував уявлення, що якщо пройти під веселкою, то можна поміняти стать. Цікаво, що Юрій Берьозкін в покажчику міфологічних мотивів вказує, що такі ж вірування фіксуються не лише по всій Європі, крім скандинавів і балтів, але й далі на південь і схід (ліванці, турки, гагаузи, кримські татари, народи Кавказу і далі аж до чувашів, башкир і марійців). Оце в мене ще є питання, чи не заховані тут певні рудименти вірувань, пов'язаних з трансгендерністю. Бо часто звучить буквально "Якщо хто ХОЧЕ поміняти свою стать, то має під час зливи піти до ріки і там, де райдуга п'є воду, та тому ж місці теж пити" (це болгари). Просто в нас травестизм у традиційній культурі активно ловиться й досі (згадайте хоча б Маланку чи другий день весілля), а от з трансгендерністю мені важче згадати приклади, окрім цього суперкрасномовного.З вами була 5-хвилинка прокрастинації, яка починалася грибами, а закінчилася як завжди%)
Ми довго проплановували цей випуск, бо всі учасники й учасниці геть з різних міст. Втім, коли є бажання, то нічого вже не зупинить. А тут ще й мегазбір від Badstreet Boys i головного бджоляра країни Віктора Андрійовича! Тож цього тижня тема подкасту Пороблено не могла бути іншою!Я щиро вдячна Аллі Дмитренко за те, що змогла приїхати на запис із Луцька до Львова — і нарешті ми маємо такий солодкий випуск про традиційне бджільництво! 🐝Як раніше збирали дикий мед?🐝Борті, колоди, рамкові вулики, сапетки, пні й маньки — все про будинки для бджіл і навіть переноски (а що ви думали? не лише котикам і песикам такі штуки потрібні!)🐝Як раніше обирали дерево для борті та колоди (і як потім шалено важку колоду туди підняти)🐝Як у народі ставилися до бджолярів та які неймовірні історії оповідали🐝Як карали за крадіжку меду (бджолодерство) та як оберігали бджіл🐝Арґо бджолярівта ще медове море всілякого неймовірно цікавого!Ми розуміємо, які проблеми зі світлом у кожного й кожної з вас, але саме тому щиро просимо обов'язково підтримати нас і таки знайти можливість подивитися цей та попередні випуски. Ви можете скачати їх завчасно собі в ютюбі, щоб переглянути незалежно від того, чи працює вайфай і чи не лежить мережа.І звісно, не забувайте коментувати і лайкати відео і пости, щоб про медярів та архаїчне бортництво з розповідей справжніх дослідниць дізналося все більше народу.Посилання ось 🐝https://youtu.be/DUNCpO88WGU?si=ny3pPq1k9PMCi4Ca
У ті часи ми мало знімали на відео чи на телефони. Хоча б тому, що телефони не завжди мали камери, а коли мали, то вони були жахливої якості.Власне, сьогодні це одна з причин, чому мені так важко знайти фотки притомної якості з часів, коли я активно займалася брейкінгом.Це фото мого беку з батлів 2009 року, які відбувалися в Носівці на Чернігівщині. І цим фото я вам сповіщаю, що книжка про історію субкультур в Україні проходить останні стадії підготовки. Скоро з'явиться обкладинка, доберуться останні кілька ілюстрацій, редакторка доперевіряє останні правки — і ми зможемо почати передпродаж.На сайті Лабораторії вже з'явився перший анонс, ділюся з вами:https://laboratoria.pro/products/dredy-batly-i-stily-dva-stolittya-subkultur-v-ukrainiГотуйте свої ностальгієметри, бо я певна: нам всім буде що згадати і над чим подумати.А я вже зараз дякую всім хто, так щиро допомагав мені під час написання нової книжки "Дреди, батли і "стіли". Два століття субкультур в Україні".Детальніше все трошки згодом 🥰
TGLIST.COM.UA
