Минулого року, як тільки вийшла у свій моя книжка "Під подушку чи під ялинку", у фейсбуку якимось магічним чином мене знайшов Санта Клаус (в миру — Роберт:)). До того дня я нічого не знала про ком'юніті Christmas performer'ів у США. Тепер знаю (досі ходжу під величезним враженням) і навіть маю доступ, і навіть цього четверга проведу для них лекцію про наші різдвяні святкування. Мені дуже подобається те, наскільки ґрунтовно спільнота Роберта підходить до своєї роботи. Вони вивчають історію виникнення персонажа, міфологічні основи, як різдвяні традиції працюють в різних країнах (це особливо важливо для США з поліетнічними родинами), як вони тренуються виступати перед публікою (це мене додали в закриту групу їхнього ком'юніті, і тепер я можу ще й підглядати за такими моментами). Словом, дуже цікавий і точно унікальний як для наших широт процес відбувається у мене просто зараз у фейсбуку. Після зустрічі у чт обов'язково ще поділюся тут враженнями.І от думаю, як це відбувається в нас. Аж таких спільнот точно нема. Мені здається, цим займаються актори чи аніматори. А якщо менш професійно, то запрошені сусіди-дядьки-хрещені-дідусі-тощо. Днями говорила про це з подругою, і ми зійшлися на думці, що це сприймається як легка халтурка, часто стигматизована історіями про те, що в кожному домі ще й наливають (ці типові анекдоти ще з пізньорадянських часів, коли ця традиція в принципі й зароджувалася в масах). Паралельно з цим хочу в лекції згадати про волонтерські ініціативи — типу коли минулого року на Куражі Сантами були відомі блогери, співаки, коміки, за взаємодію з якими треба було задонатити:)) А поки питання до вас. Як ви гадаєте, як у нас з професією Миколая і Діда Мороза?