Лишилося ще з тиждень часу податися на конференцію, яку організовує International Society for Folk Narrative Research і де нарешті так сталося, що я беру участь як співорганізаторка панелі разом з пречудовими Наталією Безбородовою та Іриною Коваль-Фучило.Де: Рейк'явік, ІсландіяКоли: 13-16 червня 2026 рокуФорма: змішана, можливо долучитися онлайн через зум.Останній день подачі заявок —1 жовтня. Подавати можна не лише тези (на 250 слів), але й постери чи інші види більш творчих презентацій. Головне встигнути до дедлайну.Наша панель "Healing landscapes and reshaped geography in wartime narratives" має на меті подивитися, як у контексті війни певні природні локуси стають динамічним середовищем для пам'яті, зцілення та символічного переродження.Далі детальніший опис:In times of war, sacred landscape narratives frequently re-emerge as powerful tools for navigating collective trauma and rearticulating identity. Since Russia’s full-scale invasion of Ukraine, multiple layers of myth, memory, and history have resurfaced and become associated with specific geographic sites, forming dynamic loci of cultural meaning. The Snake Mounds, ancient Scythian earthworks, have been symbolically portrayed as protectors of Kyiv after the failed Russian advance beyond this area in March 2022. Following the destruction of the Kakhovka Hydroelectric Station in July 2023, the Great Meadow, linked to Cossack-era history, was reimagined as the “Cossack navel,” functioning both as a site of cultural mourning and as a symbol of resilience. The Ukrainian Shield, a three-billion-year Precambrian geological formation, likewise acquired renewed metaphorical significance as an energetic substratum sustaining national perseverance amid an existential crisis.This panel examines how, in the context of war, geography becomes a dynamic medium for memory, healing, and symbolic regeneration. Drawing on Tim Ingold’s dwelling perspective (2000), we consider place as inherently relational and processual, where landscapes participate in the interplay of movement, memory, and material engagement. In Ukraine, this dynamic intensifies as physical geography, embodied suffering, and cultural remembrance recursively shape one another. Building on Bernhard Waldenfels’ phenomenology of injury and healing, the panel seeks to foster interdisciplinary dialogue on the entanglement of conflict, place-making, and the transformation of cultural geographies. It also examines how war reshapes sacred and symbolic landscapes and how it intersects with broader experiences of wounding, resilience, and cultural reconfiguration.Податися з доповіддю на нашу дискусійну панель тут: https://nomadit.co.uk/conference/isfnr2026/p/17196Посилання загалом на програму: https://isfnr.org/we-meet.../reykjavik-iceland/programme/ (подивіться й інші панелі, реально буде цікаво)
Тут щодня події одна стрьомніша за іншу, і я думаю, що це одна з головних причин, чому наша остання розмова на «Пороблено» лишається в тіні ютюба. Ми випустили спеціальний епізод, який присвячений болючим і таким актуальним темам, як особливості військової культури, питання рекрутингу та ветеранської політики.Знаєте, у нас з Анею є такий окремий список людей, яких ми мріємо записати обов'язково і підлаштовуємо графіки, щоб лишень все стало можливим. Тож скажу вам чесно, що ця розмова — одна з таких, про які ми мріяли понад рік. Надзвичайно вдячні Мирославу Борисенку за цю зустріч.Ті, хто хоча б трошки дотичний до етнології та антропології в Україні, знає пана Мирослава як надпотужного науковця, доктора історичних наук і професора. Сьогодні він — офіцер ЗСУ, який має досвід ще з 2014 року. Ми дуже хотіли розпитати людину, яка має антропологічну оптику, але при цьому тривалий час перебуває всередині військової спільноти, про те:✔️ Хто народжений для війни? Чи правда, що криза рекрутингу — не лише українська проблема?✔️ Як масова культура та ЗМІ впливають на формування образу українського військовослужбовця сьогодні?✔️ Яку роль відіграють військові традиції та як вони формуються?✔️ Як змінюється образ українського військового з 2014 року?✔️ З чим стикаються ветерани та що має змінитись у ставленні до них?Це та розмова, яку мені дуже хочеться, щоб почуло якнайбільше людей. Посприяйте цьому, будь ласка.Ось посилання на епізод про те, чому молодь не йде в армію, як формується культ героя та як українське військо будує свою ідентичність крізь випробування, зміни і формування нових традицій:https://youtu.be/HdRmJP26sj0?si=ypqTSmlk13ubBNue
І ще трошки моментів щодо кінофесту ОКО, щоб кому цікаво, то вже міг планувати свій розклад.📍КИЇВ:5 вересня — Артпричал. Вище вже написала про відкриття, на якому буде карнавальна частина з кукерами і маланкарями.6-10 вересня — основна частина програми в Будинку кіно в двох залах (синя і мала зала, майже щодня покази з 12:00). Всі дискусії теж щодня будуть там же. Дискусійні панелі, на яких буду я:6 вересня16:00 Народні маскаради різних народів світу: як народний театр зберігає культуру(до речі, тут буде і Віталій Щепанський з @obrancidukhiv)9 вересня16:00 Традиція та жіноча дискримінація (порівняльна характеристика в часі й між культурами та країнами на основі фільмів).Квитки можна брати тут.📍ОДЕСА:8-14 вересня — щоденні покази українських фільмів в кінотеатрі Cinema City. Квитки у касі кінотеатру.📍БОЛГРАД:12-14 вересня — безкоштовні паралельні покази у двох залах Центру культури та дозвілля, дискусії — у палаці "Кришталь". Деякі фільми дублюватимуть київську програму, деякі йдуть ексклюзивно для Болграда. Багато болгарських фільмів 🇧🇬 📍Онлайн програма буде традиційно на MEGOGO, велика кількість фільмів буде доступна протягом фестивального тижня з географічним обмеженням тільки для України.Вибирати собі фільми і події можна прямо на сайті фестивалю: https://www.okofilmfest.com.ua/
Я страшенно радію сучасним ініціативам зі збереження, усвідомлення цінності та переосмислення практик щодо об'єктів нашої культури.Те, що робить проєкту з порятунку давніх речей «Спільний спадок», — по-справжньому мотивує до роздумів і дій. На цих вихідних, 2–3 серпня, в Києві, на території простору КультМотив, у вас є змога подивитися артінсталяцію: «Спільний спадок» покаже, як зникає культура.На фестивалі True & Local вони розтоплять весільний восковий вінок, зроблений за традиційною технікою, щоб на конкретному прикладі показати: культура зникає, якщо її не зберігати.Центром артінсталяції «Пам’ять, що тане» стане вінок, створений майстринею Даною Вітковською за традиційною восковою технікою, внесеною до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини UNESCO.Але він тут не для збереження — а щоб розтанути просто у всіх на очах. Ідея артінсталяції — показати, як зникає наша культурна пам’ять — у всіх на очах і водночас непоміченою — якщо її не вписати в сучасність.З 12:00 2 серпня і до кінця фестивалю True & Local у КультМотиві віночок щогодини втрачатиме форму. Де й коли:З 12:00 до 17:00 суботи, 2 серпня, можна буде побачити віночок таким, яким його створила майстриня.З 17:00 суботи й до завершення фестивалю в неділю, 3 серпня, вінок буде танути, аж доки не зникне.3 серпня о 14:00 відбудеться панельна дискусія «Не дати культурі забутися», де запрошені експертки обговорять, як кожен із нас може долучитися до збереження спадщини й повернення її у наше сьогодення.Учасниці: Аліна Божнюк, кураторка проєкту; Мирослава Вертюк, заступниця директора НЦНК «Музей Івана Гончара» з нематеріальної культурної спадщини; Дана Вітковська, художниця, майстриня, що виготовляє воскові вінки за традиційною технікою. Модерує Мирослава Барчук, журналістка і документалістка. Локація: фестиваль True&Local в КультМотиві, вулиця Спаська, 36/31, Київ.Тож будете на Подолі — не проминайте.
Було це за царя Панька, як Земля була тонка… Зачувши саме лише слово “казка”, потрапляєш у вир дитячих спогадів і неймовірних сюжетів. Сьогодні в “Пороблено” про специфіку казок і їхній зв’язок з міфами розповідає Олександра Бріцина – справжня зірка української фольклористики, кандидатка філологічних наук, наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. 🌘Яку функцію казка виконувала раніше та яку виконує тепер? 🌘Як і для чого науковці створюють каталоги казкових сюжетів? 🌘Що приховує баба Яга і чому дурень одягає глечики на тин?🌘Який шлях казки від запису до публікації?🌘Навіщо дослідники 10 років їздять в одні й ті самі села записувати казки від тих самих людей?Дивіться наш 120-й епізод і пишіть, які казки вам розповідали на ніч:https://youtu.be/2rPNRN35hwsМожливо, ви і самі розказуєте їх своїм дітям? Переказуєте казки, відомі вам з дитинства, вигадуєте власні або читаєте з численних книжок? Напишіть детальніше: нам дуже цікаво дізнатися.
Повертаюся потрошку з перерви. За цей час вийшли дві наші статті з канадським дослідником Мішелем Бушаром. Досі в шоці, якщо чесно, бо це неймовірно круте досягнення.Розкажу трошки деталей. На початку повномасштабного вторгнення Тіна Полек, яку ви знаєте як круту антропологиню й авторку тг @anthropologynka й курсів на Культурному проекті, познайомилася з Мішелем на одній з наукових дискусій про російсько-українські відносини. Мішель цікавився нашими формами спротиву і дуже тривалий час вивчав російський націоналізм. Йому якраз не треба було пояснювати про "хороших рускіх" чи метастази "русского міра". Він сам про це написав не одну статтю. Я ж на той час почала (як дуже багато інших колег) збирати меми та аналізувати їх як форми спротиву і підтримки.Врешті ми зідзвонилися в зумі раз, списалися два – і вже за пару місяців почали робити спільні матеріали. Через особливості видруку наукових матеріалів за кордоном одна стаття друкувалася понад півтора року, а інша десь 8-10 місяців (що насправді супершвидко!). Найсмішніше, що вийшли вони в межах однієї доби, і це насправді неймовірно.Одна називається "Memeing war: the use of humor for hope, resistance, and forging the nation" (ось тут можна прочитати тези, вийшла в National Identities). Друга зветься "Feeding the Feed: How Food Memes Reflect Resilience in Daily Life in a War-Torn Ukraine" вийшла у спецвипуску 'Symbols and Narratives of Ukrainian Resistance, Part I' у Journal of Soviet & Post-Soviet Politics & Society).Ну і так, зараз ми впряглися в рукопис під нашою внутряковою назвою "Історія України в мемах for dummies". Офіційна назва книги, звісно, буде трошки інакше звучати:)))П.С. Якщо вас цікавлять ці статті, я можу скинути їх приватно (поки що так, трошки згодом виставлю тут файликами).
Культурна спадщина міста прямо посеред нас. Як її зберегти та відновити? Певно, у кожному місті знайдуться старі дерев’яні двері з ковкою, вітражами чи декоративними елементами, повз які щодня проходять сотні людей. Але майже ніхто не звертає уваги. Бо вони вже «бачили життя»: перекошені, обдерті, подекуди поржавілі. І жителі будинку починають думати, що, може, простіше поставити пластикові чи сучасні металеві двері.Але є й інший шлях — відновити й зробити свою домівку, місто ще красивішими. Адже культурна спадщина не тільки десь у музеях, вона поруч. Це давня плитка у вашому підїзді, розписана стеля, вікна з кольоровим склом, яке пам’ятає часи Австро-Угорщини.Так завдяки ініціативі Марії Козакевич та проєкту «Франківськ, який треба берегти» вже відреставровано 42 дверей в Івано-Франківську. Проєкт працює не тільки для франківців. Ще близько десятка дверей вдалося реставрувати в інших містах України: Черкасах, Луцьку, Чорткові, Коломиї та навіть Тростянці, Сумської області.«Ми трохи реставратори, трохи детективи. Буває, що архівних фото майже нема, креслень теж. Але іноді давні мешканці пам’ятають: "там було зелененьке скло", або "ручка мала таку форму". І це вже зачіпка», — розповідає пані Марія.Більше про те, як громада може своїми руками змінити вигляд міста — у новому випуску «Обличчя міста — в руках громади: як відновлювати, переосмислювати й навчати цінувати спадщину». Серед коментарів під відео ми розіграємо мерч із крамниці нашої гості: шкарпетки, листівки, абетку чи щось несподіване! Тож дивіться, коментуйте, поширюйте і беріть участь. Дивитися випуск тут:https://www.youtube.com/watch?v=N3h3dR5bWX8Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
🌿Вітаємо з Трійцею всіх, хто святкує! За час нашого існування ми вже неодноразово говорили про різні аспекти цього надзвичайно важливого для українців свята. Пропонуємо вашій увазі нашу 🌱клечальну підбірку, щоб розривати шаблони з запійними переглядами Нетфлікса локальним просвітництвом:1. Троїцький тиждень: фестиваль для мерців, русалки, жито, лоскіт, дерматитТрадиції й вірування довкола Русального тижня.Чим особливий цей період у нашій культурі? Як раніше ховали самогубців? Якими були стосунки русалок з людьми і про що обряд “водіння куста”? 2. Мавка, нявка і русалка – що це за нечисть?Де жили русалки, чим харчувалися, коли й навіщо являлися людям, чи були в нас діснеївські русалоньки, хто такі потерчата й чугайстер та звідки з’явилася “берегиня” як хранителька домашнього вогнища.3. Жаби, колодязі, могили, борщі: Олександр Васянович про традиції викликати дощВід того, яка погода буде влітку, буквально залежить врожай. Тож коли дощ не йшов "добровільно", раніше вдавалися до магічних дії. Хто вважався "крадієм дощів"? Кого поливали, кого піддавали тортурам і що їстівного приносили в жертву, щоб прикликати дощ? 4. Ламати калину, дати дуба, стати тополею: що символізують дерева в українській традиціїРослини займають особливе місце в українській традиційній культурі, а період Трійці – найкращий час про це собі нагадати. У цьому випуску Пороблено Анна і Дар’я розбирають міфи, обряди та народномедичні практики, пов’язані з культовими деревами.5. "Каша на стіл - душа під стіл": поминальна обрядовість українцівРозмова з етнологинею Оленою Боряк про традиції поминання. Як саме прощались з померлими? Скільки днів за традиційними уявленнями душа покійника перебуває на цьому світі? В які дні поминають покійних і як? А також у нас є окремий випуск, присвячений Трійці та гонінню шуляка, який доступний нашим благочин(ни)цям. Якщо Ви також хочете долучитися до нашої "поробленої" спільноти, вибрати зручний спосіб можна тут: https://linktr.ee/porobleno
Цей випуск записувався у надзвичайних умовах. Спершу у нас були заплановані інші дні зйомки у Франківську, але коли я почала домовлятися з Ростиславом Держипільським, розмову з яким страшенно хотілося записати, виявилося, що саме в ці дати він з трупою мав бути на театральному фестивалі у Словенії. Почали крутити наші плани, домовилися, що ставимо зйомку під закриття краєзнавчого музею, який люб'язно пустив нас до себе. Пан Ростислав щойно приїхав зі Словенії з трупою (ми реально переписувалися у форматі "Вже перетнули кордон?") – і одразу до нас. Причому за 35 хвилин розмови ми встигли 🎭 записати найкоротший курс з історії українського театру, 🎭 розкрити секрети популярності етнографічних вистав, які ставить неймовірний Франківський драмтеатр, де пан Ростислав є режисером і генеральним директором-художнім керівником,🎭 поговорити про деколонізаційні процеси в театрі та особливе бажання до перепрочитання української класики сьогодні.Вийшло дуже цікаво та концентровано. Можна ще пожартувати, що говорили би більше, але на нас уже чекала поліція (буквально, бо приміщення вже треба було ставити на охорону), а мене – ще й негодований Тимур і потяг на Київ.Це я все до того, що в нас на Пороблено вийшов епізод з режисером здорової людини, лауреатом Шевченківської премії, і я всіляко закликаю вас не просто подивитися і поширити цей випуск, але й запланувати собі поїздку до Франківська так, щоб обов'язково потрапити на одну з вистав Ростислава Держипільського.
Нещодавно моя невгамовна подруга Алла Пустовіт (ті, хто був на нашій майстерці з колядок мають її пам'ятати:))) почала записувати розмови з профільними спеціалістами про українські народні хори, особливості співу, сценічні костюми, танці та музичні інструменти. Аллина крутість ще й у тому, що, на відміну від інших інтерв'юерів, вона не боїться ставити незручні або неочевидні питання. Уже вийшло 4 відео, і щоразу все цікавіше та цікавіше. Ловіть посилання і вибирайте, з чого почнете дивитися:1) Розмова із засновником ансамблю "Громиця" Євгеном Пихтіним про фольклор, хор Верьовки та шаровари.У мене є двоє знайомих, які співають в цьому хорі. Дуже цікаво було подивитися на внутрішню кухню та дізнатися, як виживають такі хори.2) Розмова з Максимом Бережнюком — мультиінструменталістом, учасником гуртів "Хорея Козацька", "Kyiv Ethno Trio", "The Doox" про те, як грати на 50 інструментах, як навчати традиційному співу та як усе встигати (включно з трьома концертами в один день і в один час).3) Розмова з легендарним фольклористом Іваном Сінельніковим про свою рідну "Кралицю", авторське право на народні пісні, російських старообрядців та підлаштування традиційної обрядовості під глядача та сцену.4) Розмова з нашою любою викладачкою, дослідницею народної хореографії Світланою Лещинською про конфлікт між сприйняттям сценічного народного танцю та фольклорного, появу кітчевої культури, регіональні особливості народних танців та сучасний попит і продовження живої традиції.Від себе додам, що навіть якщо здається, що теми до вас не дуже дотичні, просто для цікавості почніть дивитися і побачите, як воно страшенно затягує.
TGLIST.COM.UA
