Чорна Бібліотека

📚 Прочитане за жовтень«Стелла Маріс», Кормак Маккарті⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Друга частина дилогії разом із «Пасажиром». Невелика книга у формі діалогу пацієнтки психіатричного закладу Алісії та її психіатра. Теми їхньої розмови зачіпають математику, квантову фізику, філософію, музику та стосунки з братом еге ж.«Життя й часи Майкла К», Джон Максвелл Кутзее⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Кутзее стрімко перетворився на одного з улюблених авторів. Історія такого собі бідахи Майкла К під час військових подій у країні, його розвиток та зміни, та пошук простого людського спокою, якого йому ніякі не давали.«Планктон», Кирило Половінко⭐️⭐️⭐️⭐️Легка дотепна книга про офісне життя 2010-х років. Коли читав, то згадував власні офісні історії, наскільки ж добре книга їх оживила/«А тепер зачекайте до минулого року», Філіп К. Дік⭐️⭐️⭐️⭐️Черговий Дік, відгук ось тут«Тіньовий квиток», Томас Пінчон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Новенький Пінчон, відгук ось тут«Нью-йоркська трилогія», Пол Остер⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Перше знайомство з Остером. Три новели чи повісті, пов’язані спільною локацією та деякими персонажами (побіжно). Мені сподобався і стиль автора, і теми, які він зачепив, я б почитав ще щось від нього.«Полюбовниця Вітґенштайна», Девід Марксон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Складний твір про останню на землі жінку, яка проводить час, відвідуючи музеї та картинні галереї і намагаючись скласти правдиву оповідь про те, що сталося і відбувається просто зараз (що виходить не дуже вдало). Героїня потроху поринає у безум, чудовим чином поєднуючи митців та їхні твори різних епох. Чи зникне ідея, якщо знищити її втілення?

Особливий вид задоволення це перечитати власні старі тексти і знайти моменти, про ти які геть забув, але які миттєво відгукуються. Як, наприклад, сталося з оповіданням «Зійшло сонце». Стилістично я б його зараз поправив, але воно мені й досі подобається.«Ваш кур’єр буде за десять хвилин», — прислав додаток доставляння їжі.Дівчина, не бажаючи того, професійно поглянула на текст повідомлення — воно закінчувалося емодзі ракети та задоволеного смайлика. Олена уявила, як інший маркетолог придумував чи придумувала цей текст, сушив мізки, як зробити його орієнтованим на користувача, щоби підняти показники залученості на долі відсотка. А потім ці відсотки оформити в презентацію і показати керівникові, як доказ власної корисності. — У тебе є мрія? — запитав він.— Я невпевнена. Можливо, щоб мені дали спокій. Щоб не треба було ні про що турбуватися, тривожитися, кудись бігти. Я хочу одного разу прокинутися і просто жити життя, як воно є. Відчути час, а не боятися його. Дівчина замріялася, уявивши життя письменниці. Ні від кого не залежиш, сама складаєш робочий графік, є купа часу подумати, побути в тиші. А найголовніше — можеш розповідати цікаві історії, які торкатимуть людей, захоплюватимуть їх і на якусь мить переноситимуть із цього гівняного світу в кращий.

Прочитане за серпень:«Шумовиння днів», Борис Віан⭐️⭐️⭐️⭐️Моє перше знайомство з Віаном. Химерно, фантасмагорично, незрозуміло — марно намагатися переказати цю історію, але мені сподобалося.«В очікуванні варварів», Джон Максвелл Кутзее⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Нарешті дійшли руки до цієї книги (купив по акції). Шикарно ж. Книга невелика, але історія у ній розгортається набагато більша й глибша. Авторський стиль на висоті, тому чекаю від «Вавилонської бібліотеки» на «Життя і часи Майкла К».«Загадковий нічний інцидент із собакою, Марк Геддон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Куплена на барахолці за смішні гроші, а історія взагалі не смішна. Підліток з синдромом Аспергера розповідає про розслідування того самого інциденту з собакою, і занурює у роботу свого мозку, сприйняття світу та взаємодію з людьми. Дуже крута книжка, майстерно написано — є моменти, коли й смішно, й сумно, й дає замислитися. Точно не лишить байдужим.«Джеймс», Персіваль Еверетт⭐️⭐️⭐️Крч, я не зрозумів. Ні, я розумію, що переосмислення відомої історії, розкриття теми рабства, і, зрештою, купа нагород. Але особисто мені це розкриття було занадто в лоба. Не вистачило глибини, підтексту. В тій самій «Коханій» з цим було краще. Можливо, в оригіналі присутній особливий авторський стиль, та сама знаменита сатира, і текст сприймається інакше (хоча до перекладу у мене претензій не було), але науці цього невідомо. Можливо на фоні шаленої похвали, я мав завищені очікування, хз.«В сталевих грозах», Ернст Юнгер⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Багато чув по цю книгу та самого автора, давно хотів почитати, а тут підвернулася нагода купити її з нормальною такою знижкою. Наче проста оповідь від імені німецького офіцера, який воює під час Першої світової, але вона чіпляє і не відпускає. Ще раз показує, наскільки жахлива війна (хоч автор і не акцентує на цьому).«Траун», Тімоті Зан⭐️⭐️⭐️⭐️З дитинства любив Зоряні війни і як тільки «Варвар» оголосили про друк книжок по цьому всесвіту українською, то я відразу передзамовив. Норм історія у своєму жанрі, було цікаво, без претензій.«Відьма», Жуль Мішле⭐️⭐️⭐️⭐️Ще одне передзамовлення від «Стилет і стилос» на тему відьомства. Художньо написаний нонфік, прикольно вийшло. Історії, від яких ворушиться фантомне волосся на голові — звісно, через людську жорстокість та гниль, а не через відьомство. Кожну з цих історій хотілося б почитати як окрему книгу, такі там відбувалися перипетії.«Вернон Господь Літл», ДіБіСі П’єр⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Ще одне перше знайомство, цього разу із загадковим ДіБіСі. «Дуже сраката історія» — так я схарактеризував цю книгу для себе — стільки тут згадок про дупи, випорожнення і все таке. Але історія класна, цікава, до самого кінця не зрозуміло, як воно буде, добре розкрита тема шкільного булінгу та шутінгу. Від головного героя йшли вайби такого собі Голдена Колфілда, місцями він бісив своїми діями, але що взяти з п’ятнадцятирічного.

Читаю «Відьму» Жуля Мішле і знайшов там цікавий опис чорної меси.На освітленому багаттям вигоні встановлювали великого рогатого ідола. Після ритуального умивання ідола цілували понижче спини, тим самим відрікаючись від Христа. Жриця-відьма віддавалася ідолу, освячуючись та отримуючи від нього подих життя.Починалася учта, під час якої пили хмільні напої та танцювали, поєднуючись у запамороченні у єдине тіло. Після чого жриця падала додолу, перетворюючись на живий вівтар, на якому творили відправу. До речі, у чорних месах, які проводила Катерина Вуазен для мадам де Монстепан, ця мадам також відігравала роль вівтаря — оголена, на животі золота чаша (куди, за деякими свідченнями, збиралася кров дитини), в руках чорні свічки.На останок на жрицю клали два опудала, що символізували останнього померлого в громаді та останнього народженого. Після всього цього відьма підводилася і, кидаючи виклик Богові, брала одягнену жабу, яку роздирала на шматки.Що я можу сказати — уміли тоді жити, уміли розважатися 😅

У свинячий голос ділюся прочитаним за липень:«Роза Меддер», Стівен Кінг⭐️⭐️⭐️⭐️Очевидно, що Кінг перенісся у майбутнє і списав моє оповідання «Речі зі снів». А якщо серйозно, то це цікава книжка, з одним із найжорстокіших початків евер. Важлива тема домашнього насилля та жіночих прав, обгорнута у містичну історію з відсилками до давньогрецьких міфів. Зняв одну зірочку, бо оповідь задалася дещо затягнутою.«Смерть у лісі та інші оповідання», Шервуд Андерсон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Відкрив для себе нового автора. Це збірка оповідань, коротенька, але класна. Історії з гумором, дещицею абсурду, чудовий стиль.«Дерева», Персіваль Еверетт⭐️⭐️⭐️⭐️Всі читають «Дерева», очікуючи на «Джеймса» — переможця Букера — і я читаю. Цікавий сюжет, важлива тема рабства, але мені здається, що переклад вбив частину авторського стилю, і так би книга зайшла набагато краще.«Молодий Адам», Александр Троккі⭐️⭐️⭐️⭐️Спонтанна покупка: коротко, атмосферно, напружено. За романом існує екранізація — можливо, перегляну.«Тетраморфеус», Абрахам Ян Хосебр⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Найкраще читання липня. Не знав, чого очікувати від цієї книги, й отримав натомість усе. Детальний відгук ось тут.«Бідолашні створіння», Аласдер Ґрей⭐️⭐️⭐️⭐️Химерна постмодерна оповідь з посмаком вікторіанської літератури, на кшталт «Франкенштейна». Дає поживу для думок, фінал був досить несподіваним.«Фанатик», Реза Аслан⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Новинка від Комубук, яку я передзамовив рік тому. Єдиний у цьому місяці нон-фікшн. Ще одна оповідь про життя Ісуса Христа, порівняння з історичними фактами та літературними джерелами. Читав із задоволенням.

Знаю, у нас тут про книжки. Але неможливо буде читати книжки, якщо не донатити ЗСУ чи не відстоювати свої права (і незалежність своєї країни)Тому:📍Київ — площа Франка, 20:00📍Харків — метро Університет, 18:00📍Дніпро — готель Україна, 20:00 (також, є інформація про Європейську площу на 20:00)📍Ужгород — театральна площа, 20:00📍Запоріжжя — бульвар Шевченка, 18:00 📍Львів — пам’ятник Шевченка, 20:00📍Чернівці — центральна площа, 18:00📍Одеса — навпроти міського саду, 19:00📍Вінниця — Майдан Небесної Сотні, поблизу вул. Театральної, 20:30📍Кривий Ріг — флагшток, 18:00📍Черкаси — на Соборній площі біля обласної ради, 20:00📍Івано-Франківськ — біля білого дому, 20:00📍Кропівницький — площа Героїв Майдану, 20:00📍Чернігів — біля ова, 18:00📍Тернопіль — під ОДА, 17:00📍Кременчук — Сквер ім. Бабаєва, збираємось біля пам'ятника, 17:30 / Алея прапорів, вул. ім. О. Халаменюка, 19:15📍Полтава — театр імені Гоголя, 19:00📍Хмельницький— біля дитячого світу, 19:00📍Миколаїв — проспект Центральний, перетин з Соборною (10:00 а також 20:00!)До зустрічі!(Інформація взята з твітеру, дякую УкрРайт, що зібрали там в одному місці)

Ділюся унікальним контентом 😎 Це уривок, який не увійшов до фінального тексту «Там, де живуть книжки» (я сам його видалив, бо він не рухав дію і разом з іншим затягував оповідь), але він мені все одно подобається й багато чим відгукується особисто:Час від часу Надя намагалася жити більш усвідомлено, щоб хоча б відрізняти один день від іншого. З часів корони особистий та робочий час розмилися, перетворившись на один суцільний потік несвідомості.Вона зберігала цікаві рецепти з Тіктоку в окрему теку й діставала їх, коли її починало нудити від рутини. Тоді вона вмикала спокійну музику, інколи наливала келих вина й непоспіхом готувала, зосереджуючись на моменті. Намагалася відчути текстуру гарного шматка м’яса та соковитість овочів, дослухатися до буркотіння каструлі чи шипіння пательні, де розтікається шматок вершкового масла. Мирон в цей час плутався під ногами, сповнений бажання допомогти, або ж лежав на стільці й жовтими очима стежив за її рухами, немов хотів усе запам’ятати.Приготувавши вечерю, Надя одягала вінтажну сукню, яку купила у секондхенді саме для цього, запалювала свічки та всідалася їсти з гарного посуду. Спочатку їй було страх як важко — рука сама тяглася до телефону («Що там зараз у світі відбувається?») або ноутбука, щоб увімкнути улюблений серіал чи true crime шоу («Їсти просто так нудно!») Якось вона прочитала у книзі «Насолоджуйся кожним шматочком» про те, що зараз люди не вміють нудитися. Просто посидіти, нічого не роблячи, подивитися у вікно, побути наодинці зі своїми думками, помітити, зрештою, речі, що їх оточують. Інколи під вечір Надя не могла згадати де була, що робила та бачила, пам'ятала лише неясні уривки, в яких сама не була впевнена, чи то було сьогодні й, чи було взагалі. Це її лякало.Усвідомлені вечері дозволяли хоч трохи уповільнити шал життя. Надя йшла в офлайн режим й намагалася зосередитися на соковитості качиної грудки, уловити пахощі нових спецій, насолодитися хрумкотом болгарського перцю, згадати запах помідорів, які пахнуть гілкою, немов їх щойно з неї зірвали. Звісно, це коштувало чималих грошей (якісні продукти перетворилися на делікатес), але втомлений мозок теж потроху спинявся. Тихо палахкотіли свічки, кидаючи відблиски на вкритий вогкими краплями келих з вином, елегантно бряжчала мельхіорова виделка об тонку порцелянову тарілку, біла скатертина з JYSK перетворювала орендований кухонний стіл на урочистий. В такі моменти Надя завмирала, смакуючи кожну дрібницю, й боялася, що ця магія зараз зникне й на неї знов виплеснеться рев світу.«Запускай проєкти!»«Самовдосконалюйся!»«Побач світ!»«Створи бізнес!»«Міняй світ!»«Розкажи усім про себе!»«Фіксуй кожну мить свого життя — Інстаграм тепер твоя пам’ять».«Отримай ідеальне тіло!»Стільки вимог до маленької Наді, яка просто тонула під цим потоком. Невже недостатньо того, що вона просто є? Невже звичайне життя, як і продукти, перетворилося на делікатес?

Прочитане за червень (як завжди із запізненням):«Вовча зоря» Євген Пашковський⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Продовжую відкривати для себе Пашковського. Роман коротший за «Осінь для ангела», але, як і раніше, потужний й словонасичений. До речі, бачив, що Комубук збирається видати ще книги автора, чекаю.«Дім на Збіччі» Девід Мітчелл⭐️⭐️⭐️⭐️Досить цікава історія, гарно написана, є моторошні сцени, прочитав із задоволенням. Не скажу, що був вражений, але все було добре. Чекаю на «Атлас хмар».«Нічний будинок» Ю Несбьо⭐️⭐️⭐️Перша частина здавалася цікавішою, очікував іншого пояснення горорним моментам, ніж отримав у кінці. Швидко прочитав, але історія здалася написаною «не від душі». Були цікаві моменти, але загалом оцінив на три.«Рецидивіст» Курт Воннегут⭐️⭐️⭐️⭐️Воннегут як Воннегут, його книжки впізнаєш із тисячі. «Незавершений рукопис» Франк Тільє⭐️⭐️⭐️Досить динамічний трилер, але до душі не припав. Мабуть, головно через персонажів, до яких я нічого не відчував. До речі, поворот в кінці нагадав мій же поворот у повісті «Золінген» лол (скажуть, що я списав).«Розчаклування недуги. Локальна традиція, "старі" хвороби та "нова" медицина в Україні XVIII — XIX ст.» Маслійчук Володимир⭐️⭐️⭐️⭐️Думав знайти там щось корисне про епідемії і лікування чуми в Україні 18 сторіччі для нової книги, натомість отримав статистичне дослідження. Про віспу та пологи було набагато більше цікавого.«Життя хлопця» Роберт Маккамон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Писав відгук на цю книгу, мені дуже сподобалася.«Бетмен та Джокер. Згубний дует» Марк Сільвестрі⭐️⭐️⭐️⭐️Бетмен та Джокер об’єднуються, щоб перемогти спільного ворога, але все не так просто, я здається. Норм історія, із задоволенням повернувся до Готема та його проблем.

Прочитав «Життя хлопця» Роберта Маккемона10 хлопців-горобців з 10Якби я натрапив на цю книжку в підлітковому віці, мені б просто знесло дах — настільки вона мені зайшла. Наче взяли найкраще з Кінга, Бредбері та Гарпер Лі, перемішали — і вийшла душевна, щира історія про пригоди хлопця на ім’я Корі в маленькому містечку Зефір.🦇 Коли я кажу «змішали», то не маю на увазі, що Маккемон просто використав теми з творів інших авторів. Цілком очевидно, що всі вони мали схоже дитинство, поділяли любов до страшного й зберегли дитячу віру у чарівне.🎃 Містечко Зефір сповнене таємниць і містики. Тут є таємнича Пані з надзвичайними здібностями, велетенський змій, загадковий труп в озері та привиди. Є й людське жахіття — расисти з Ку-Клукс-Клану, бандити та хулігани. При цьому всі лячні епізоди подані через призму 12-річного хлопця — моторошно, але не відразливо.💀 Маккемон торкається серйозних тем: дорослішання, втрати віри у казкове, вибору між втечею й боротьбою, расизму, насильства, булінгу. Але робить це без моралізаторства і в цьому він дуже схожий на «Вбити пересмішника». А за духом роман близький до повісті Кінга «Тіло»: тут теж є хлопець-письменник, який розповідає друзям байки, похід у ліс і зіткнення з людською жорстокістю.Прочитав за кілька днів, бо хотілося смакувати — це дійсно цікава, напружена, але водночас затишна історія.

Прочитав «Коханку французького лейтенанта» Джона Фаулза10 колекціонерів з 10Фаулз один з моїх найулюбленіших авторів і дві його книги я згадував у «Там, де живуть книжки».⚜️ Головною темою книги я б назвав еволюцію — незупинний розвиток, який ламає усталений стан речей. Не дарма деякі персонажі клялися на «Походженні видів» Дарвіна. Головний герой Чарльз — представник вікторіанської аристократії — не знає, чим займатися в житті та сподівається на спадщину, яка забезпечить його життя, хоча й так не бідує. Він готується до весілля з донькою багатого комерсанта, але випадкова зустріч з жінкою, про яку у містечку ходять поголоси, міняє його життя, вимагаючи від нього адаптуватися або загинути.⚜️ Як іронічно, що Чарльз захоплюється палеонтологією, не помічаючи, що сам перетворився на скам’янілість. Коли тесть пропонує йому разом зайнятися комерцією на позиції, яку зараз назвали б віцепрезидентом корпорації, героя охоплює відраза, бо це заняття не достойне джентльмена, яким його виховали. Він ще не знав, ким невдовзі стануть торговці, яких він зневажає, і як аристократія втратить колишню славу.⚜️ Важливою темою книги є жіноча емансипація та розвиток фемінізму. Герой дивується, як жінка «намагається говорити з ним на одному інтелектуальному рівні». Героїню, яка намагається жити власним життям і йде проти усталених звичаїв суспільства, вважають божевільною. Книга має дві кінцівки — традиційно-романтичну (всі жили довго й щасливо) та більш життєву (герой нарешті знаходить ту, яку шукав, але не знаходить для себе місця у нових стосунках).⚜️ Особливістю оповіді є вставки автора, у яких він коментує ті чи інші моменти книги, надає посилання на дослідження тощо, через що на позір типова вікторіанська історія набуває інших барв та значень. Не знаю, чи можна це назвати ламанням четвертої стіни, але це було оригінально, постмодернізм як він є.