Telegram statistics channel - @blacklibrarybooks

Епіграфом до підсумків року міг би бути мем «Живу чисто на випадок, якщо все наладиться».🪖 Цьогоріч було зібрано та передано до війська 20 дронів. Частина з них спалила аж чотири танки, а то все ваші донати! Також разом ми зібрали майже 200,000 грн для 1 РУБпАК ББС 63 ОМБр, БпАК 107-го батальйону та БССП «Тайфун», за що я безмежно вам вдячний.📚 Вийшов друком мій другий роман «Там, де живуть книжки» і навіть встигнув потрапити до довгого списку Книга року ВВС-2025. А я з презентаціями вперше відвідав Вінницю, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль та Черкаси, де зустрів багацько крутих та приємних людей. Дякую Лабораторії, що робили це реальним.🗼 «Маяк» тим часом має вже чотири наклади загальною кількістю у 10,000 примірників та 500+ оцінок на Гудрідз. Підозрюю, що буде ще додрук, бо книги в наявності немає.💀 Новий горор «Сухі кістки» на фінальній стадії редагування, і я б дуже хотів, щоб він вийшов друком в наступному році. Це буде реально класна історія, але ж боже скільки крові вона з мене випила. Під кінець вже хотілося порубати рукопис сокирою і спалити за хатою, але обійшлося.📜 Оповідання «Різдвяний ліхтарик» вийшло друком у збірці «Твоє, моє і наше Різдво». Ще я виступив у ролі співукладача збірки «Шепіт забутих легенд» та вперше був модератором на презентації книги Тараса Мельника.А ще Максим Нестелєєв назвав мене Майстром (жартома, звісно, але все одно приємно 😊).Ну ото якось так. Щось вдавалося, щось не складалося, але в результаті якось вийшло. Щиро вдячний видавництвам, що тішили весь рік новими книжками, та Силам Оборони за все 💙💛

Хотілося б почати топ прочитаного за рік цитатою з моєї ж книжки, і не тому, що я настільки себелюбний, а тому що вона ідеально описує мої враження:«Вона нічого не могла з цим вдіяти — купівля та читання книжок були одним з небагатьох задоволень у її житті, це робило її справді щасливою». Так воно в мене і було. Goodreads каже, що цього року я прочитав 82 книги. Важко виділити найкращі — серед них було багато чудових романів — тому ось десятка, яка запам’яталася найбільше. Ранжування списку довільне.✨ «2666», Роберто БоланьйоОдне з найкращих відкриттів року — прочитав всі три книги автора, перекладені українською, всі сподобалися, хочу ще.✨ «Осінь для ангела», Євген ПашковськийЩе одне відкриття року — неймовірно якісний та талановитий текст від українського автора. Після нього розумієш, що як письменник я володію рідною мовою на рівні калічі.✨ «Коханка французького лейтенанта», Джон ФаулзНу Фаулз це Фаулз, він фігні не напише. Це краш і особистість, тут і казати нічого. ✨ «Життя й часи Майкла К», Джон Максвелл КутзееПерше знайомство з Кутзее і любов з першого рядка. Прочитав також «В очікуванні варварів», але ця книга якось більше запам’яталася (може тому що там про війну, ге?)✨ «Смерть у лісі та інші оповідання», Шервуд АндерсонЗбірка оповідань. Ще одне «вперше», дуже сподобався стиль та абсурдний гумор автора, зайшло як у суху землю.✨«Тетраморфеус», Абрахам Ян ХосебрЩе один український автор у моєму топі. Купив за рекомендацією Максима Нестелєєва і не прогадав — шикарний якісний багатошаровий крутостильовий текст, який заслуговує на визнання та нагороди. Дуже чекаю на продовження.✨ «Життя хлопця», Роберт МаккамонКамон, це ж Маккамон! Перше видання українською, класна книжка, щоб зануритися у життя маленького містечка з таємницями, пригодами й щирими спогадами про дитинство.✨ «Одержимість», А.С БаєттВисокополичний товстунець, але прочитався дуже швидко. Чудова літературно-детективна історія.✨ «Валіс», Філіп К. ДікОдна з найкращих книжок Діка. Філософсько-релігійні роздуми (мої улюблені гностики!), загорнуті у фантастичну історію.✨ «Культ», Лукаш ОрбітовськийДушевна, майстерно написана історія, з якою я чудово провів час. І посміятися, і посумувати, і подумати, і згадати — все там є.

Прочитав «На схід від Едему» Джона Стейнбека9 патріархів з 10Стейнбек — це брила, це особистість. Із задоволенням читав його «Грона гніву» та «Про мишей і людей». Той момент, коли людина чудово пише і нічого тут не вдієш (і Пулітцера забрав, і нобелівку — скрізь встигнув).Можна читати цю книгу як сімейну сагу про кілька поколінь американських сімей. Можна читати як філософський твір із сильними біблійними алюзіями. Історія двох братів Адама і Карла (а потім Арона та Калеба), які шукали батьківської любові. Еге ж, стара добра історія про Авеля й Каїна, які також шукали схвалення й одному з них не фартануло. Досить таки несправедлива історія, якщо подумати. І щоб нам не довелося про це думати, герої активно обговорюють цю історію самі, в тому числі шукаючи точного перекладу біблійного уривка, щоб краще його зрозуміти. Найбільше мені сподобалася історія родини Гамільтонів. Затишна велика сім’я, батько — працьовитий мрійник, мати його трохи шпиняє, але з любов’ю та по ділу, разом виростили дітей, які непогано потім влаштувалися в житті й підтримували батьків та один одного (такі собі Візлі). Нормальні недеструктивні стосунки, на відміну від родини Трасків. У діда та батька цікаве ставлення до синів — один з них ліпив свою подобу, інший впритул не помічав, аж поки не підросли.Що можна порадити — батьки, любіть дітей однаково, не розділяйте (хоча б не публічно) на улюблених і отих інших. Читайте Стейнбека і будьте молодцями.

Прочитав «Диких детективів» Роберто Боланьйо10 вісцеральних реалістів з 10🪶 Боланьйо з ноги увійшов у моє читацьке життя і, схоже, зібрався оселитися там надовго. Дуже вже ж мені подобається, як він пише, і радію, що зараз видають все більше його творів українською. Вже є «2666», «Шльондри-вбивці» та «Дикі детективи», і начебто ще має вийти «Амулет».🪶 «Дикі детективи» це така собі цеглина на 700 сторінок, яка тим не менш швидко прочиталася. Саме цей роман зробив Боланьйо всесвітньо відомим. Він складається з трьох частин: перша й остання розповідають про життя мексиканської поетичної тусовки через щоденник молодого поета Хуана Гарсії Мадеро. Саме там ми знайомимося з двома важливими персонажами (як не дивно, теж поетами) Улісісом Лімою та Артуро Белано — натхненниками руху вісцеральних реалістів.🪶 Друга частина найбільша й найрізноманітніша. Вона складається з десятків історій-інтерв’ю людей, які колись перетиналися з Лімою та Белано протягом двадцяти років, коли ті шукали легендарну поетку Сесарію Тінехеро. Там дуже багато цих оповідей, і кожна по своєму неповторна, і ти як наче читаєш історії життя сотень людей у різних частинах світу, і в якийсь момент вони зливаються в одну історію про життя, мистецтво та поезію.🪶 Як заведено у Боланьйо, не обійшлося без сексів, які тривають до світанку. Стиль неповторний, діалоги розкішні, безкомпромісний текст — одним словом, книга класна, читайте, не пошкодуєте.

Прочитав «Впусти того, хто потрібен» Йона Айвіде Ліндквіста10 Калленів з 10Це дуже дуже дуже добре.🩸 Якісний горор, який нікого не жаліє. Кінг схвалив би й сказав «Давай заліковку». Я спочатку подивився екранізацію, але особливо її не запам’ятав, і книгу прочитав із великим задоволенням.🩸 Маленьке шведське містечко. Головний герой — самотній підліток, якого дістають хулігани. Він живе у світі фантазій, у якому жорстоко мститься тим, хто його ображає, аж поки не зустрічається з новою сусідкою. З цього починається серія карколомних подій, яких немає сенсу переказувати без спойлерів.🩸 Хотілося б відзначити, що текст чудово написаний/перекладений/відредагований. Оповідь постійно тримає на гачку. Липка безрадісна атмосфера додає відповідного настрою. Багато майстерно зображеної жорстокості, і тут у Ліндквіста немає забобонів — у нього отримують всі, і дорослі, і діти.🩸 Для мене, як автора кількох горорів, Ліндквіст став прикладом вельми хороброго письменника. У книзі є багато жорстоких сцен, але мені вони не відчувалися як спеціально відверті, щоб цим вразити читача. Автор чесно описав все як є, навіть якщо це неприємно, і я таке поважаю. Легко бути письменником, який підстелить соломку, щоб уникнути критики.Тепер на черзі інший роман Ліндквіста «Ні живі, ні мертві» від @bohdan_books.

📚 Прочитане за жовтень«Стелла Маріс», Кормак Маккарті⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Друга частина дилогії разом із «Пасажиром». Невелика книга у формі діалогу пацієнтки психіатричного закладу Алісії та її психіатра. Теми їхньої розмови зачіпають математику, квантову фізику, філософію, музику та стосунки з братом еге ж.«Життя й часи Майкла К», Джон Максвелл Кутзее⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Кутзее стрімко перетворився на одного з улюблених авторів. Історія такого собі бідахи Майкла К під час військових подій у країні, його розвиток та зміни, та пошук простого людського спокою, якого йому ніякі не давали.«Планктон», Кирило Половінко⭐️⭐️⭐️⭐️Легка дотепна книга про офісне життя 2010-х років. Коли читав, то згадував власні офісні історії, наскільки ж добре книга їх оживила/«А тепер зачекайте до минулого року», Філіп К. Дік⭐️⭐️⭐️⭐️Черговий Дік, відгук ось тут«Тіньовий квиток», Томас Пінчон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Новенький Пінчон, відгук ось тут«Нью-йоркська трилогія», Пол Остер⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Перше знайомство з Остером. Три новели чи повісті, пов’язані спільною локацією та деякими персонажами (побіжно). Мені сподобався і стиль автора, і теми, які він зачепив, я б почитав ще щось від нього.«Полюбовниця Вітґенштайна», Девід Марксон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Складний твір про останню на землі жінку, яка проводить час, відвідуючи музеї та картинні галереї і намагаючись скласти правдиву оповідь про те, що сталося і відбувається просто зараз (що виходить не дуже вдало). Героїня потроху поринає у безум, чудовим чином поєднуючи митців та їхні твори різних епох. Чи зникне ідея, якщо знищити її втілення?

Особливий вид задоволення це перечитати власні старі тексти і знайти моменти, про ти які геть забув, але які миттєво відгукуються. Як, наприклад, сталося з оповіданням «Зійшло сонце». Стилістично я б його зараз поправив, але воно мені й досі подобається.«Ваш кур’єр буде за десять хвилин», — прислав додаток доставляння їжі.Дівчина, не бажаючи того, професійно поглянула на текст повідомлення — воно закінчувалося емодзі ракети та задоволеного смайлика. Олена уявила, як інший маркетолог придумував чи придумувала цей текст, сушив мізки, як зробити його орієнтованим на користувача, щоби підняти показники залученості на долі відсотка. А потім ці відсотки оформити в презентацію і показати керівникові, як доказ власної корисності. — У тебе є мрія? — запитав він.— Я невпевнена. Можливо, щоб мені дали спокій. Щоб не треба було ні про що турбуватися, тривожитися, кудись бігти. Я хочу одного разу прокинутися і просто жити життя, як воно є. Відчути час, а не боятися його. Дівчина замріялася, уявивши життя письменниці. Ні від кого не залежиш, сама складаєш робочий графік, є купа часу подумати, побути в тиші. А найголовніше — можеш розповідати цікаві історії, які торкатимуть людей, захоплюватимуть їх і на якусь мить переноситимуть із цього гівняного світу в кращий.

Прочитане за серпень:«Шумовиння днів», Борис Віан⭐️⭐️⭐️⭐️Моє перше знайомство з Віаном. Химерно, фантасмагорично, незрозуміло — марно намагатися переказати цю історію, але мені сподобалося.«В очікуванні варварів», Джон Максвелл Кутзее⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Нарешті дійшли руки до цієї книги (купив по акції). Шикарно ж. Книга невелика, але історія у ній розгортається набагато більша й глибша. Авторський стиль на висоті, тому чекаю від «Вавилонської бібліотеки» на «Життя і часи Майкла К».«Загадковий нічний інцидент із собакою, Марк Геддон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Куплена на барахолці за смішні гроші, а історія взагалі не смішна. Підліток з синдромом Аспергера розповідає про розслідування того самого інциденту з собакою, і занурює у роботу свого мозку, сприйняття світу та взаємодію з людьми. Дуже крута книжка, майстерно написано — є моменти, коли й смішно, й сумно, й дає замислитися. Точно не лишить байдужим.«Джеймс», Персіваль Еверетт⭐️⭐️⭐️Крч, я не зрозумів. Ні, я розумію, що переосмислення відомої історії, розкриття теми рабства, і, зрештою, купа нагород. Але особисто мені це розкриття було занадто в лоба. Не вистачило глибини, підтексту. В тій самій «Коханій» з цим було краще. Можливо, в оригіналі присутній особливий авторський стиль, та сама знаменита сатира, і текст сприймається інакше (хоча до перекладу у мене претензій не було), але науці цього невідомо. Можливо на фоні шаленої похвали, я мав завищені очікування, хз.«В сталевих грозах», Ернст Юнгер⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Багато чув по цю книгу та самого автора, давно хотів почитати, а тут підвернулася нагода купити її з нормальною такою знижкою. Наче проста оповідь від імені німецького офіцера, який воює під час Першої світової, але вона чіпляє і не відпускає. Ще раз показує, наскільки жахлива війна (хоч автор і не акцентує на цьому).«Траун», Тімоті Зан⭐️⭐️⭐️⭐️З дитинства любив Зоряні війни і як тільки «Варвар» оголосили про друк книжок по цьому всесвіту українською, то я відразу передзамовив. Норм історія у своєму жанрі, було цікаво, без претензій.«Відьма», Жуль Мішле⭐️⭐️⭐️⭐️Ще одне передзамовлення від «Стилет і стилос» на тему відьомства. Художньо написаний нонфік, прикольно вийшло. Історії, від яких ворушиться фантомне волосся на голові — звісно, через людську жорстокість та гниль, а не через відьомство. Кожну з цих історій хотілося б почитати як окрему книгу, такі там відбувалися перипетії.«Вернон Господь Літл», ДіБіСі П’єр⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Ще одне перше знайомство, цього разу із загадковим ДіБіСі. «Дуже сраката історія» — так я схарактеризував цю книгу для себе — стільки тут згадок про дупи, випорожнення і все таке. Але історія класна, цікава, до самого кінця не зрозуміло, як воно буде, добре розкрита тема шкільного булінгу та шутінгу. Від головного героя йшли вайби такого собі Голдена Колфілда, місцями він бісив своїми діями, але що взяти з п’ятнадцятирічного.

Читаю «Відьму» Жуля Мішле і знайшов там цікавий опис чорної меси.На освітленому багаттям вигоні встановлювали великого рогатого ідола. Після ритуального умивання ідола цілували понижче спини, тим самим відрікаючись від Христа. Жриця-відьма віддавалася ідолу, освячуючись та отримуючи від нього подих життя.Починалася учта, під час якої пили хмільні напої та танцювали, поєднуючись у запамороченні у єдине тіло. Після чого жриця падала додолу, перетворюючись на живий вівтар, на якому творили відправу. До речі, у чорних месах, які проводила Катерина Вуазен для мадам де Монстепан, ця мадам також відігравала роль вівтаря — оголена, на животі золота чаша (куди, за деякими свідченнями, збиралася кров дитини), в руках чорні свічки.На останок на жрицю клали два опудала, що символізували останнього померлого в громаді та останнього народженого. Після всього цього відьма підводилася і, кидаючи виклик Богові, брала одягнену жабу, яку роздирала на шматки.Що я можу сказати — уміли тоді жити, уміли розважатися 😅

У свинячий голос ділюся прочитаним за липень:«Роза Меддер», Стівен Кінг⭐️⭐️⭐️⭐️Очевидно, що Кінг перенісся у майбутнє і списав моє оповідання «Речі зі снів». А якщо серйозно, то це цікава книжка, з одним із найжорстокіших початків евер. Важлива тема домашнього насилля та жіночих прав, обгорнута у містичну історію з відсилками до давньогрецьких міфів. Зняв одну зірочку, бо оповідь задалася дещо затягнутою.«Смерть у лісі та інші оповідання», Шервуд Андерсон⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Відкрив для себе нового автора. Це збірка оповідань, коротенька, але класна. Історії з гумором, дещицею абсурду, чудовий стиль.«Дерева», Персіваль Еверетт⭐️⭐️⭐️⭐️Всі читають «Дерева», очікуючи на «Джеймса» — переможця Букера — і я читаю. Цікавий сюжет, важлива тема рабства, але мені здається, що переклад вбив частину авторського стилю, і так би книга зайшла набагато краще.«Молодий Адам», Александр Троккі⭐️⭐️⭐️⭐️Спонтанна покупка: коротко, атмосферно, напружено. За романом існує екранізація — можливо, перегляну.«Тетраморфеус», Абрахам Ян Хосебр⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Найкраще читання липня. Не знав, чого очікувати від цієї книги, й отримав натомість усе. Детальний відгук ось тут.«Бідолашні створіння», Аласдер Ґрей⭐️⭐️⭐️⭐️Химерна постмодерна оповідь з посмаком вікторіанської літератури, на кшталт «Франкенштейна». Дає поживу для думок, фінал був досить несподіваним.«Фанатик», Реза Аслан⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Новинка від Комубук, яку я передзамовив рік тому. Єдиний у цьому місяці нон-фікшн. Ще одна оповідь про життя Ісуса Христа, порівняння з історичними фактами та літературними джерелами. Читав із задоволенням.