Чорна Бібліотека

Людина протестувала 22 інструменти для письменників. Деякі з них я пробував (наприклад, FirstDraftPro), але особисто для мене Scrivener найкращий. Дизайн не з нових, але там є класні функції, які я часто використовую:💠 Snapshot робить «знімки» тексту, потім можна повертатися до збережених версій. Зручно, коли хочеш відредагувати сцену, але при цьому зберегти її версію про всяк випадок (вже ставало у нагоді).💠 Робота з двома сценами одночасно — екран ділиться навпіл і в одній половині відкривається поточна сцена, а в іншій нотатки, дослідження, чернетки тощо.💠 Зручна організація сцен — сцени легко міняти місцями, просто перетягнувши їх. Мені особливо подобається можливість обрати конкретну сцену і сфокусуватися на ній, не відволікаючись на весь рукопис.💠 Можливість тримати всі робочі файли в одному проєкті. В лівому сайдбарі є доступ до рукопису, карток героїв, локацій, досліджень, нотаток, збережених зображень та веб-сторінок. Все на відстані одного кліку, не треба довго шукати.💠 Є вбудована функція перевірки правопису, працює досить непогано.💠 До сцен можна робити теги щодо персонажів, які там задіяні, локацій, статусу сцени. Потім зручно відфільтрувати сцени за конкретним героєм або подивитися, які сцени лишилося допрацювати, а які вже готові. То особливо корисно, коли маєш чималий рукопис з великою кількістю персонажів та сцен, як, наприклад, було з «Сухими кістками».💠 Можна працювати з проєктом, завантаженим на Google Drive, і не переживати, що ноутбук зламається і все пропаде (в мене таке було). До того ж Scrivener постійно робить бекапи.⭕️ А от не вистачає мені можливості візуально побачити, як розгортається сюжет, де перетинаються герої, якогось таймлайну до цього. Є там подоба представлення сцен як карток на дошці, але мені особисто то не дуже зручно й зрозуміло, тому я потім окремо роблю у FigJam.А ви в чому пишете і чого вам там не вистачає?https://legendfiction.substack.com/p/i-tested-23-writing-toolsyeah-almost

#роман_1770 Одним з джерел натхнення для «Сухих кісток» була знаменита історія спалення упирів у Нагуєвичах в 1831 році, записана Іваном Франком. Тоді під час холери померло стільки людей, що селяни почали підозрювати підступи упирів. За допомогою хлопчика Гаврила, який стверджував, що він і сам упир, обрали кількох підозрюваних, яких потім катували на вогні, щоб дізнатися правду. До речі, в цікавий спосіб — за допомогою ланцюга тричі перетягували людей через жар. Хтось від цього помер, а хтось і утік, й навіть потім далі жив у цьому селі (здавалося б як?)Історія моторошна сама по собі, але мене окремо вразила готовність людей вбивати своїх же сусідів. Традиційно переслідування відьом чи упирів не були поширеними в Україні так, як, наприклад, у Європі. У спокійні часи люди простіше до цього ставилися й і самі не нехтували звертатися по допомогу до знахарів. Я читав свідчення, що судді часто не хотіли слухати доноси про відьом і вимагали позивачів помиритися. Але коли наступала посуха чи моровиця, тоді все мінялося, і те, від чого ще вчора могли відмахнутися, сьогодні починали серйозно розглядати.Й мені стало цікаво — а про що в той момент думали люди? Звідки бралася готовність страчувати своїх знайомих, з якими ще вчора хрестили дітей? Як швидко можуть зруйнуватися усталені стосунки у маленькій громаді? Ось це й стало однією з тем мого роману, разом із бажанням розповісти про цікаві деталі вітчизняного Салема. Як зміг, я спробував уявити і відтворити те, як люди знаходили виправдання своїм вчинкам і як це поміщалося у їхніх головах. Що з цього вийшло — дізнаєтеся вже у цьому році 😉

Прочитане у березні. Місяць видався довгим, тому й книжок якось прочиталося чимало.«Змова проти Америки» Філіп Рот⭐️⭐️⭐️⭐️Альтернативна історія Америка 40-х років, коли до влади прийшов профашистський президент і що з того вийшло. Актуалочка, як розумієте. Добре показано, як гине демократія і як вчорашні сусіди стають ворогами.«Залишена» Оксана Ковальчук⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Довгоочікуваний містичний трилер від Оксани Ковальчук. Чіпляє з перших сторінок, чудова мова, гачки, інтрига, поліська атмосфера — все що треба для цікавої книги.«Книга Еміля» Іларіон Павлюк⭐️⭐️⭐️⭐️Нарешті дійшли руки до цієї популярної книги. На диво, цеглинка прочиталася швидко, бо зайшла. Мені сподобалося, думаю, з цього вийшов би непоганий фільм з крутими візуалами.«Якщо подорожній однієї зимової ночі» Італо Кальвіно⭐️⭐️⭐️⭐️Постмодерністська літературна гра. Головному герою Читачу (тобто нам) потрапляють до рук книги, які він не може дочитати, і кожна незавершена книга веде до іншої і все заплутується. Переказав криво, але книга прикольна, ламається четверта стіна, всі діла — критики таке обожнюють (мабуть).«Сірі обійми Міжсезоння» Олексій Жупанський⭐️⭐️⭐️⭐️Третій том з циклу «Колесо року». Фірмовий стиль Олексія, матюки, суржик, похмурість та жорстокість, але при цьому з чудовим гумором. Мені попередні частини зайшли, то ж і цю прочитав із задоволенням (але є якісь проблеми з розривами деяких слів, якщо то не було задумано навмисно).«Часотрус» Курт Воннегут⭐️⭐️⭐️⭐️Остання книга Воннегута, свіжачок від Вавилонської бібліотеки. Сатира, іронія, згадка попередніх творів автора, його знайомих — справді відчувалося, що Курт писав це як свій останній роман. Але при цьому текст не сумний, а сповнений воннегутівського гумору та іронії.«Метамодернізм» Максим Нестелєєв⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Це нонфік про культурну парадигму, яка прийшла на зміну постмодернізму. Цинічної іронії та гри заради гри (бо сенсу немає) вже недостатньо, але й щиро вірити у світле майбутнє теж не виходить. Тому доводиться поєднувати іронію з щирістю, гру з сенсом і тд. Серед метамодерністьских творів зазначено фільми Веса Андерсена, серіали «Бо Джек» й «Тед Лассо» та роман «Нескінченний жарт».

#роман_1770 Не знаю, чи згадував про це у попередніх дописах, але «Сухі кістки» писалися без плану. Взагалі без якоїсь попередньої структури чи схеми. Це був такий собі експеримент для мене самого — що з цього вийде і чи зможу взагалі. Я мав сам сеттінг — маленьке село, в якому починають знаходити вбитих селян — і кількох персонажів зі своїми проблемами, і то було все. Сідаючи за ноутбук, я дуже приблизно уявляв, про що писатиму сьогодні, але разом з тим з цього вийшов рукопис на 500,000 знаків, де фігурують 20+ персонажів — досить таки солідно, як на мене.✔️ Мені сподобалося так писати. В першу чергу тому що мені самому було цікаво, що буде далі. Якщо з «Там, де живуть книжки» я наперед знав чим закінчиться історія, то тут я й гадки не мав. Чимало сцен чи поворотів були непередбачуваними й через те прикольними. Навряд чи я зміг би їх придумати, маючи план. Не всі персонажі лишилися такими, як я задумував, а деякі взагалі зникли.✔️ Мінус такого підходу в тому, що потім довелося чимало редагувати, а я редагування не люблю. Хоча основні лінії з першої чернетки збереглися і кінцівка практично лишилася такою ж, тим не менш довелося додатково пропрацювати логічність, зв’язність та переконливість оповіді й поведінки персонажів. Деякі сцени викинув, бо вони нічого не давали, а лише затягували оповідь.✔️ Як висновок для себе — треба знати якомога більше про своїх героїв з самого початку, їхні характери та мотивацію (по можливості). Також треба добре розуміти антагоніста, його історію й мотивацію. Я спочатку не знав, що відбувається у селі, й коли дійшов до кінця, то довелося повертатися і вводити деякі гачки/пояснення. Також якщо у тексті є таємниці минулого (а я таке люблю), то їх теж треба знати наперед, щоб потім органічно розкрити (ох і намучився я з Палагною, якби ви знали). Вважаю експеримент вдалим, і, думаю, що наступні твори писатиму за таким же принципом.

Культовий роман Джона Кеннеді Тула «A Confederacy of Dunces» за життя автора отримав купу відмов і так і не був виданий. Внаслідок розчарування й постійних невдач письменник почав параноїти й впав у тяжку депресію. І в 31 рік покінчив життя самогубством. Після його смерті мати Тельма теж була в депресії й два роки не виходила з неї. Рукопис лежав на шафі в кімнаті сина. Зрештою вона вирішила будь-що видати книгу, щоб довести його талант усьому світу.П’ять років Тельма надсилала рукопис семи видавництвам — і щоразу отримувала відмову. «Кожного разу, коли він повертався, я трохи вмирала», — згадувала вона. У 1976-му вона дізналася, що до університету Лойоли в Новому Орлеані приходить письменник Волкер Персі, і вирішила, що це шанс й чіпко за нього вхопилась. Вона просто засипала його дзвінками та листами. Персі навіть скаржився дружині що йому не дає спокою якась «дивна стара жінка», аж доки Тельма не вдерлася до його кабінету й не змусила взяти рукопис. Спочатку Персі хотів швидко його позбутися, але вже за кілька сторінок не міг відірватися: «Я читав далі й далі… з недовірою: невже це справді так добре?». І тепер вже він вирішив просувати його. Завдяки його наполегливості книгу таки видали 1980 року у видавництві Louisiana State University Press з передмовою самого Персі. І на це все пішло більше десяти років…А вже у 1981 році Джон Кеннеді Тул посмертно отримав Пулітцерівську премію за художню літературу.

#роман_1770Знаменний день — святкуємо День Святого Патріка, а щесьогодні «Сухі кістки» відправилися до видавництва!Багато було з цим текстом мороки, ой як багато. Скільки я ті сюжетні лінії виписував, скільки допилював персонажів, скільки сцен видаляв — то просто жесть. Четверта частина взагалі була практично наново переписана (але ж наскільки вона від цього поліпшилася!) Разом з тим, воно було того варте — це буде дуже файна книжка, прям харош.На цьому нелегкому шляху мені допомагали чудові люди. Неймовірно вдячний коханій дружині за постійну підтримку та допомогу — завдяки їй історія набула логічності, завершеності та й просто стала набагато кращою. Земні поклони б’ю перед моєю вже постійною редакторкою Марго — вона просіяла кожне слово, кожну кому, й текст став у мільйон разів якіснішим. Для цього знадобилося аж два гугл-доки, бо, як виявилося, більше 1000 коментарів він не може вмістити 🤭 (До речі, вона благородно віддала частину оплати за свої послуги на донати для ЗСУ 💪)І звісно ж вдячний бета-рідерам Алісі Корж, Іллі Вершкову, Насті Євтушенко та Юлії Кушніренко за приділений час і цінні коментарі, які допомогли покращити текст. То ж тепер можна трохи видихнути. Звісно, ще будуть правки від видавництва, але впевнений, що там все пройде швидко й гладенько, і цього року книга вийде друком 😉

Прочитав «Змова проти Америки» Філіпа Рота8 «Духів Сент-Луїса» з 10Альтернативна історія США часів Другої Світової, в якій перемогу на виборах отримав Чарльз Ліндберг, а не Рузвельт. В результаті, Америка уклала пакт з нацистською Німеччиною та Японією, обравши шлях ізоляціонізму («То не наша війна») і розв'язавши руки агресорам. Звичний устрій ламається, й американські євреї закономірно захвилювалися, що їм тепер загрожуватиме те ж, що відбувалося у Німеччині. Все це зображено через життя однієї ньюаркської єврейської родини, зокрема з погляду найменшого сина (якого звуть так само, як і автора).Це досить таки переконлива історія, де фігурують справжні історичні персонажі та події. Взагалі вигадка вміло поєднана з реальністю й через то книга, як на мене, актуальна зараз як ніколи. Президентом може стати людина, яка відкрито підтримуватиме кривавого диктатора, переслідування соціальної верстви за будь-якою ознакою, застосування сили проти своїх же громадян, розділення суспільства тощо.До речі, діди-баби Рота були родом з України — зі Львова та Києва. За книгою знятий серіал, який я ще не дивився.

Прочитане за лютий:«Мімезис. Зображення дійсності в європейській літературі», Еріх Ауербах⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Об’ємисте дослідження про те, як реальність відображалася в літературі починаючи з Античності. Дуже ґрунтовна праця, я б навіть сказав вимоглива, тому читав потроху впродовж місяця. Але тепер можна буде казати при нагоді «Як писав Ауербах…»«Щоденний жезл», Євген Пашковський⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Роман, який писався десять років і після якого Пашковський став наймолодшим лавреатом Шевченківської премії. Фірмовий щільний текст, кожне слово ретельно підібране й на своєму місці, знову вражався ерудиції та словнику автора. Він ще й грався з існуючими словами на кшталт демокрадія, цвілізація, мавзойлєнін, чим нагадував Джойса. Спогади про дитинство й життя перекладені роздумами про Чорнобильську катастрофу, буремний світ 90-х, крах ідеалів та сподівань тощо.«Самотні серця», Натаніель Вест⭐️⭐️⭐️⭐️Новинка від Вавілонської бібліотеки. Тоненька (от би й ціна була відповідною), на пару днів, книжка, легко читається, чимало гумору й абсурду, за яким ховається біль самотньої людини, яка не знаходить собі місця.«Пишемо підтекст», Лінда Сегер⭐️⭐️⭐️⭐️Ще одна невелика книжка, яку прочитав за день. Багато прикладів з фільмів та власного життя, й порад, з яких не всі відгукнулися, але книга однозначно надихнула звертати увагу на підтекст як у чужих, так і власних творах.«Темрява як ви любите», Стівен Кінг⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Свіжа збірка оповідань від Кінга. Детальніший відгук тут, а загалом мені сподобалося.«Яблучко Дік», Курт Воннегут⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Ще одна новинка від Вавілонської бібліотеки. Для мене це була одна з найкращих книг Воннегута. Історія про те, як склалося життя головного героя після випадкового пострілу, про долю його родини та містечка. В наявності справжні кулінарні рецепти. Рекомендую.«Провидіння 3-й том», Алан Мур⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Завершальний том однієї з найкращих історій, яка обігрує всесвіт Лавкрафта. Мур фігні не напише. До речі, мають перекласти його «Прометею».

Варто було повернутися в Київ, щоб отримати всі передзамовлення в один день. Виймав у кілька заходів, таке було відчуття, що ледь не весь поштомат зайняв.👉 «Залишена» Оксана Ковальчук. Давно чекав на цей горор, має бути щось круте й моторошне. Чотири зірочки від Ганни Улюри щось та й означають 😉👉 «Змова проти Америки» Філіп Рот. Зацікавився цим автором після «Американської пасторалі», тішуся, що його продовжують видавати українською.👉 «Великий Мольн» Ален-Фурньє. Цей роман згадувався Фаулзом як одне з джерел натхення для написання «Мага», тому треба перечитати й подивитися, що там такого «магічного».👉 Третій та четвертий томи «Атаки титанів” Хаджіме Ісаями. Тут і казати нічого, це маствотч, мастрід і мастхев.👉 «Книга Еміля» Іларіон Павлюк. Взяв почитати у мого доброго підписника Влада (дякую!), нарешті зможу на власному досвіді подивитися, про що там стільки говорили.👉 «Пишемо підтекст» Лінда Сегер. Чисто щоб покращити власні письменницькі уміння, сподіваюся, що там буде щось корисне й практичне.

Відчуваєте тривогу від дивних звуків? Тремтите від споглядання примарних силуетів? У темряві діймає прискорене серцебиття? Боїтеся втратити контроль над собою та збожеволіти? Вітаємо, з вами сталася «Панічна атака»!Представлені у цій збірці оповідання апелюють до різноманітних досвідів людського болю та страхів, пропонують широкий спектр химерних ситуацій та бачення моторошного навколо та всередині нас, наближають до межі, за якою розум втрачає сенс.Пропонуємо пройтися цим шляхом і вам, шановні читачі.Але пильнуйте, бо в пітьмі дуже легко загубитися та запанікувати. 🔥Ми дуже втішені, що нове дітище зʼявилося на світ. Ця збірка - результат скрупульозної роботи упорядників, авторів, художниці, дизайнерки і всього видавництва. Кожна деталь, кожне слово і речення ретельно і неодноразово опрацьовувалося, щоб досягти ідеального балансу. Тож ми впевнені, що ви оціните гідно цю збірку.✨ЗМІСТ ✔️Оксана Ковальчук – СОНЦЕ✔️Серафима Біла – БАФФІ✔️Дімка Ужасний – ДОМОВИНА✔️Євген Товстоног – КИЛИМ✔️Євгенія Кужавська – ДИКІ ДІВЧАТА✔️Дмитро Деревянко – ІМПЛІЦИТНЕ НАВЧАННЯ✔️Юлія Поліщук – ЗЕМЛЯ✔️Олексій Жупанський – РЕСУРСНА БАЗА✔️Ярослав Шевченко – ДАРИ ТВОЇЙ✔️Володимир Кузнєцов –НАВІКИ ЩЕЗНУВШИ В БЕЗОДНІ ПІД МЕССІНОЮ✔️Наталія Волошина – ТА, ЩО ПРИХОДИТЬ НА ПЛАЧ✔️Павло Дерев’янко – CORVUS IN TENEBRIS✔️Саша Павлова – ПІСЛЯМОВА🩸Упорядники – Дімка Ужасний, Серафима Біла, Сергій Мазуренко, Володимир Кузнєцов, Володимир Мінін❤️Ілюстрації – Ірина Гуріна☠️Обкладинка – Саша Павлова🦋Замовити збірку тут 📌50 грн з кожного проданого примірника альманаху видавництво перераховує в ГО АЗОВ.ONE на підтримку 12 бригади НГУ «Азов»