Систему бронювання потрібно змінювати, і це вже давно перезріле рішення. Але змінювати не хаотично, а через зрозумілу економічну і безпекову логіку.Ми з 2023 року пропонували таку модель бронювання критичного для бізнесу персоналу: компанія має право бронювати до 15% ключових працівників — тих, без кого просто зупиняється робота — за умови встановлення рівня зарплат 35000+ грн. Це б дало можливість залучити більше 250 млрд грн до державного бюджету через детінізацію зарплат і зростання податкових надходжень. Це не про пільги для бізнесу, а про виживання економіки, бо саме економіка сьогодні фінансує армію. І якщо ми послабимо економіку, то автоматично послабимо й оборону.Паралельно нам потрібно посилювати рекрутинг до ЗСУ, створювати економічні стимули для добровольців, запускати системну ротацію (військова служба — цивільна робота) та залучати іноземців-рекрутів. І обов’язково — провести аудит використання людського ресурсу в секторі оборони. Зараз маємо парадокс: в армії понад мільйон людей, а наскільки ефективно вони використані — питання відкрите.Дефіцит кадрів — вже ключова проблема економіки. Заповнено лише близько 75% вакансій, і більшість з них не закриваються місяцями. При цьому 9 мільйонів українців залишаються поза економічною активністю. Це означає, що резерв є, але з ним не працюють системно.Радикальні ідеї на зразок “забрати всіх у військо, залишивши лише критичні підприємства” — це шлях до економічного колапсу. Економіка — це не набір окремих галузей, а єдина система. Якщо випадає одна ланка, то зламається все.Головне завдання — знайти баланс: забезпечити армію людьми і водночас зберегти працюючу економіку. І цей баланс можливий лише через чіткі правила, прозорість і стратегічний підхід до розвитку людського капіталу. Ще більше про це — у відео.
У бізнесі — критичний дефіцит кадрів. І водночас в Україні — близько 9 мільйонів економічно неактивних людей. Це ВПО, які не інтегрувалися в ринок праці, чоловіки, що випали з економічної активності, ті, хто працює в тіні. Ми також маємо системно низьке залучення ветеранів, людей старшого віку та людей з інвалідністю.Чи потрібні нам тимчасові трудові мігранти? Відповідь уже очевидна — так. Повернення українців з-за кордону залишається стратегічною метою, але будувати політику лише на цьому — ілюзія. Наше завдання сьогодні — не втратити тих, хто ще тут, і створити умови для їхньої реалізації.Продуктивність праці в Україні в 5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи. Це означає, що питання не лише в кількості людей, але і в якості економіки, бізнес-моделей і процесів. Нам потрібні автоматизація, інвестиції в людський капітал, системна робота з фізичним і ментальним здоров’ям, масове перенавчання. І ще одна важлива річ — мобільність: українці мають навчитися швидко змінювати місце проживання заради ефективної та високооплачуваної роботи.Сьогодні третина українського бізнесу вже має активи або виробництва за кордоном. В державі фактично створене середовище, яке виштовхує таланти і кваліфікованих людей. Бізнес не бачить довгострокових правил гри, не розуміє вектора державної політики.Якщо нічого не змінити, після відкриття кордонів ми отримаємо масове возз’єднання українських за межами України. Ключове питання сьогодні — не лише безпека, але й зрозуміле, прогнозоване і конкурентне майбутнє для людей і бізнесу в Україні.У студії Першого Західного говоримо про ризики і про вікно можливостей, яке ще відкрите. Чи скористаємося ми ним?Вмикайте відео.
Двадцятий пакет санкцій проти росії правильний за змістом, але критично запізнілий. Фактично сьогодні реалізовано близько 90% тих санкцій, які ми з колегами-економістами пропонували ще на початку 2022 року. Проблема не в ідеях, а в темпах: кожне відтермінування нафтових, фінансових і торговельних обмежень давало росії ресурс продовжувати війну.Цей пакет не є нищівним. У росії залишаються можливості заробляти на експорті енергоносіїв, зокрема через “тіньовий флот” і обхідні схеми. Обмеження проти танкерів часткові, а не такі, що фізично припиняють їхній рух з Балтики. Водночас є позитив: розширено санкції проти енергетичних компаній, банків, виробничих структур, а також запроваджено вторинні санкції проти третіх країн, які допомагають обходити обмеження (зокрема, Киргизстан).Європа недооцінює ризик прямого військового сценарію. Насправді росія розглядає варіанти ударів по Польщі та країнах Балтії, і під це вже створюється інфраструктура.Ймовірність ескалації я оцінюю як високу вже у 2026 році: росія намагатиметься скористатися слабкістю Заходу, високими цінами на нафту і відсутністю рішучої реакції США. Вона діє тоді, коли відчуває вікно можливостей — і зараз саме такий момент.Ворог веде терористичну війну і використовує дешеві, але ефективні інструменти: диверсії, вплив на вибори, енергетичний шантаж, порушення логістики. Європа до цього не готова — ні військово, ні психологічно.Єдиний ефективний сценарій — різке посилення санкцій і консолідація Європи. Потрібно системно знижувати експортні можливості росії (мінус 50%+) і руйнувати її нафтопереробку (мінус 40%+). Паралельно — нарощувати обороноздатність Європи і підтримку України як ключового елементу безпеки континенту.Світ входить у фазу довготривалої турбулентності. І якщо санкційний тиск на росію не стане швидким і нищівним, ризики великої війни в Європі лише зростатимуть.Про нарощення агресії проти європейських країн, конфлікт на Близькому Сході та ризик глобального дефіциту продовольства говоримо в етері Прямого каналу. Вмикайте відео.
Завдяки Соні Кошкіній долучився до обговорення питань міграції і економічної активності.Це одна з пріоритетних тем для Центр соціальних змін і поведінкової економіки та AdvanterGroup.Оскільки ми постійно проводимо поведінкове і економічне моделювання, то мені сумно слухати про соціологію повернення, яка базується лише на опитуванні намірів. Виходить, що якщо буде робота і школи, то всі повернуться. Школи в Україні розвиваються. Є багато дуже крутих шкіл в різних регіонах. Володимир Козленко, Володимир Страшко і сотні ентузіастів підіймають рівень освіти і розвитку дітей постійно. Але школи не переповнені. 62% вакансій в бізнесі не заповнені. Думка про те, що «як тільки буде мир» (спойлер: на жаль не скоро), то… навіть тоді — ні. Тому що питання не в комфорті. І не в добробуті. А в перспективі. В ясності. У впевненості. Тому питання Національної візії є важливим.І саме тому ми разом з рядом громадських обʼєднань і Коаліція бізнес-спільнот за модернізацію України починаємо роботу над оновленням Національної візії України зі сподіванням на долучення державних інституцій.
На вихідних провели віртуальну стратегічну гру і оновили стратегічний і сценарний простір щодо подій в світі і на Близькому Сході.Основна розвилка не між «домовляться чи ні», а між «довгий сценарій із ескалацією чи без».Те, що відбувається зараз — система з багатьох паралельних торгів, у яких Україна поки що пасивний об’єкт, але з відкритим вікном для суб’єктності. Торг №1 — США-Іран з побічним бонусом для рф (у вигляді нафтової вайверної паузи) і бонусом для Китаю (американська неспроможність захистити Тайвань). Торг №2 — рф руками європейських проксі проти ЄС і України в контурі «Дружба — €90 млрд».І так далі — Білорусь, НАТО, …Відповідно, послаблення санкцій США на російську нафту — це опосередковано трансферт вартості, що зросла, від американського споживача пального (через Ормуз) до російського ОПК. По факту Трамп заплатив Путіну за власну помилку в Ірані.Трамп продав американцям війну як «швидку переможну операцію». В результаті $4,1 / галон і 31% підтримки економічної політики. Тепер, коли Трамп каже «ми повністю перемогли», а 60% нації не вірить, то це вже не розрив у комунікації. Це радше розрив у реальності.Відповідно, коли основний гравець (гегемон) непрогнозований, то інші гравці займаються хеджуванням ризиків щодо самого гегемона, а не тільки до ситуації (війна). Тому країни Затоки шукають альтернативних провайдерів безпеки. Україна — серед кандидатів. Тепер вже мова не тільки про дрони. А і харчову безпеку, кібербезпеку і фінансову безпеку (юань не краща альтернатива). За заявами США готові продовжити військові дії. Але про що йдеться? Про те, щоб розбомбити енергетичну інфраструктуру Ірану? Тобто США «погрожують» підняти ціну на нафту до $150+? Це не стратегічне рішення. Це вже скоріше гра в «хто перший зморгне» між двома картковими гравцями, які вже показали карти. Причому в одного (США) карти на столі, а в іншого (Іран) ще є карти в рукаві (Китай).
Найкращий спосіб збільшувати обсяг податків — це розширення податкової бази, а не збільшення ставок. Зараз ми маємо майже катастрофічну ситуацію з бізнес-активністю: обороти бізнесу, якщо порівняти з минулим роком, від’ємні, фінансових запасів немає, 62% вакансій не заповнені.Держава має запропонувати модель трансформації оподаткування праці. Це єдиний спосіб детінізації зарплат і активації українців.Нам потрібно піднімати продуктивність праці, а це передбачає державні інвестиції в ментальне і фізичне здоров’я, в допомогу бізнесові змінювати бізнес-модель: оцифровуватися, модернізувати виробництво, виходити на експорт. Все це питання співдії, але бізнес скорочується також і через недовіру до держави. Україна має ставати самозабезпеченою. Для цього потрібно спрямувати фінансовий ресурс для економічного розвитку, для створення бізнесів. Якщо ми не отримаємо допомоги від ЄС, гроші в травні закінчаться, ми не зможемо фінансувати ні армію, ні соціальні видатки.Що може зробити держава, щоб запобігти економічній катастрофі? Про це відверто говоримо в студії Новини.LIVE. Вихід є. Але він потребує не точкових рішень, а системної зміни підходів — до податків, до бізнесу, до встановлення довіри. Без цього жодна допомога не врятує ситуацію. Вмикайте відео, якщо хочете знати більше.
Війна на виснаження затягнеться ще на 3–5 років. Чи можна підготуватися до такого сценарію?Ми бачимо, що економіка росії ледве витримує тиск, спричинений війною. Китай може виступити рятівником, але існує висока ймовірність того, що за 3 роки рф вичерпає ресурс вести війну інтенсивно. Та чи настане після цього мир? Чи поверне Україна території?В України не може бути домовленості з росією. Наш інтерес — зберегти суб’єктність і незалежність, інтерес рф — знищити Україну. Чи можливий тут компроміс? Ні.На ведення війни росія витрачає від до 10% власного ВВП. Україна — 35%. Плюс допомога від партнерів. Для нас війна значно дорожча, ніж для росії. Єдиний спосіб зупинити війну — зробити її дорожчою для рф. Ми опанували логіку ведення нової війни і навчилися швидко її оновлювати. Прогрес в озброєнні — прямий доказ нашої здатності адаптуватися і застосовувати новітні технології на практиці.Корінь усього зла в Україні — корупції, низької ефективності, нашої бідності — це височенний рівень патерналізму. Патерналізм роками підживлюється популістичними заявами кожної влади, поганою освітою, відсутністю громадянської просвіти, бідністю. Дослідження минулого року показали, що лише 6% українців позбавлені патерналізму. Скарги на державу і невміння відповідати за своє життя — ось наслідки такої системи відносин.Хто насправді виграє від війни, чому технологічні еліти формують майбутній світовий порядок і як вижити в епоху блекаутів? Про все це говорили на каналі Олени Думи.Долучайтеся — у нас склалася дуже цікава розмова.
Війна з Іраном не завершується. Вона трансформується в нову форму — холодну війну Перської затоки. Не мир, не війна, а озброєна невизначеність. Це фактично рівновага Неша, де кожен гравець буде тримати палець на курку, але нікому не вигідно буде стріляти першим.У цій рівновазі Україна має унікальну позицію: єдиний гравець із реальним бойовим досвідом ППО «в довгу» — тобто з урахуванням адаптивності. Плюс — без політичного багажу НАТО або Ізраїлю, з підписаним попередніми угодами на Близькому Сході і формалізованою регіональною архітектурою. Як точно зауважує Igor Semyvolos: «Наші угоди з арабськими країнами дуже доречні. Гонка озброєнь у Затоці буде лише посилюватися.»Каток не поїхав, як фантазують MAGA-коментатори. Але й «поразка» США, про яку пишуть інші аналітики, — теж мені вбачається перебільшенням.Сталося дещо більш небезпечне: виникла стійка нестабільність, у якій виграє той, хто грає довгу гру.Іран грає в довгу гру (які б не були втрати і розпорошеність еліт, але війна призвела до консолідації). Китай грає в довгу гру (якою б крихкою не здавалася внутрішня соціально-економічна ситуація). Трамп грає до наступних виборів.Україна має грати в довшу за всіх гру. Як постачальник сервісу безпеки для ЄС і Близького Сходу, центр глобальної архітектури фізичної і кібернетичної безпеки.Детальніше — за посиланням в коментарі.
$200 за барель: чому виграші і програші не очевидні. Ми змоделювали глобальний катастрофічний сценарій: Brent $200+, Ормузька протока заблокована. Ось що побачили для 140 країн.В основі підхід Кіліана про те, що нафтовий шок не є однорідним. Є supply shock (фізичний дефіцит), demand shock (глобальний перегрів) і geopolitical premium (ризик і очікування) дають принципово різні макроефекти. Одне і те саме зростання ціни нафти на $10 може означати різний ефект залежно від причин.За останні 50 років шоки, де домінував попит (Китай 2000-ні), давали мінімальний рецесійний ефект. Шоки, де домінувала пропозиція (1973, 1979, 2022) — знищували зростання. Поточна криза це шок пропозиції + негативні очікування (фактично, precautionary dominant). Найгірша з можливих комбінацій.Додатково ми врахували те, що є часткова залежність від Ормузу, дисконт і логістичні обмеження (особливо для РФ), неповна конверсія нафтодоларів у ВВП, другий раунд інфляції через зарплати й негативні очікування, вплив на продовольчий канал (газ - добрива - ціни на їжу).Ключова асиметрія, яку ми побачили: втрати імпортерів — швидкі й прямі, а виграш експортерів — частковий, відкладений і обмежений. Тому глобально втрати перевищують виграші. Світ не балансується, максимальний негативний ефект втрат – 3,1% глобального ВВП (тобто замість зростання на 2,8% можливий спад на 0,3%).Також важливо, що не всі експортери виграють. Вирішує географія експортних терміналів і географія експорту. Ірак, Кувейт, Катар критично залежать від Ормузу і експорт фізично заблокований. Але експорт в Китай та частину країн П-Сх. Азії відкритий. Саудівська Аравія частково захищена трубопроводом до Червоного моря (але лише частково, і до того ж залишається під постійним ризиком іранських ударів). ОАЕ диверсифіковані але також під ударом.Норвегія, Казахстан, Азербайджан та ряд інших країн, що мають відкриті маршрути, отримують максимальний виграш. За нормованим індексом вразливості (GDP + інфляція + продовольчий ризик) найбільше постраждають від кризи: Сомалі, Гаїті, Сирія, Пакистан, Ліван, Ємен. Вони заплатять інфляцією, дефіцитом їжі й погіршенням платіжного балансу.За абсолютними втратами ВВП у доларах найбільше втратять: Китай, Індія, Японія. Для Єгипту, Бангладеш криза може виявитися болючою (добрива, врожайність).Промислові країни (Японія, Республіка Корея, Німеччина, Польща) втрачають більше, ніж сервісні (США, Великобританія, Франція) через вищу енергоємність ВВП.
Війна на Близькому Сході має як економічне підґрунтя, так і політичні причини. З самого початку було зрозуміло, що ймовірність коротких сценаріїв низька. Очікування швидких домовленостей через «бекдор» — через Оман чи Катар — не справдилися. Стратегічні моделюючі ігри показали, що рівновага досягається лише у випадку довгого, затягнутого конфлікту з високою ймовірністю ескалації — ударів по нафтовій та енергетичній інфраструктурі.Рішення досі немає, адже немає єдиного суб’єкта для домовленостей: всередині Ірану існує кілька центрів впливу. Це робить будь-які угоди примарними та веде до продовження блокування Ормузу і загальної безперспективності навіть силових сценаріїв.Світова економіка вже відчуває наслідки: постачання нафти обмежене, значна кількість танкерів заблокована, альтернативні джерела не компенсують дефіцит. Це призводить до різкого зростання цін як на газ, так і на нафту. А значить і на добрива, а вже до кінця року — на продовольство та промислові товари. США поступово втрачають позиції як ефективний гравець і миротворець, тоді як Китай виглядає більш стриманим і прагматичним. Паралельно загострюється внутрішня ситуація у Штатах: масові протести, зростання цін на бензин, інфляційні очікування та падіння довіри до влади.Наші союзники ЄС і США продовжують економічні відносини з росією — імпортують енергоносії, добрива та інші ресурси. Причина — залежність від постачання певних видів сировини та добрив і недостатня готовність швидко замістити російські ресурси.Україна має значний потенціал: великі розвідані запаси газу та нафти дають можливість стати ключовим постачальником енергоносіїв для Європи і забезпечити її енергетичну незалежність. Але цей потенціал досі реалізований лише частково, і його розвиток залишається важливим стратегічним завданням. Більше про все це — у відео.
TGLIST.COM.UA
