У бізнесі — критичний дефіцит кадрів. І водночас в Україні — близько 9 мільйонів економічно неактивних людей. Це ВПО, які не інтегрувалися в ринок праці, чоловіки, що випали з економічної активності, ті, хто працює в тіні. Ми також маємо системно низьке залучення ветеранів, людей старшого віку та людей з інвалідністю.Чи потрібні нам тимчасові трудові мігранти? Відповідь уже очевидна — так. Повернення українців з-за кордону залишається стратегічною метою, але будувати політику лише на цьому — ілюзія. Наше завдання сьогодні — не втратити тих, хто ще тут, і створити умови для їхньої реалізації.Продуктивність праці в Україні в 5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи. Це означає, що питання не лише в кількості людей, але і в якості економіки, бізнес-моделей і процесів. Нам потрібні автоматизація, інвестиції в людський капітал, системна робота з фізичним і ментальним здоров’ям, масове перенавчання. І ще одна важлива річ — мобільність: українці мають навчитися швидко змінювати місце проживання заради ефективної та високооплачуваної роботи.Сьогодні третина українського бізнесу вже має активи або виробництва за кордоном. В державі фактично створене середовище, яке виштовхує таланти і кваліфікованих людей. Бізнес не бачить довгострокових правил гри, не розуміє вектора державної політики.Якщо нічого не змінити, після відкриття кордонів ми отримаємо масове возз’єднання українських за межами України. Ключове питання сьогодні — не лише безпека, але й зрозуміле, прогнозоване і конкурентне майбутнє для людей і бізнесу в Україні.У студії Першого Західного говоримо про ризики і про вікно можливостей, яке ще відкрите. Чи скористаємося ми ним?Вмикайте відео.