Люди, що ж це коїться.Знов «все пропало». Знов зневіра у спроможності бізнесу впливати. Вже ми пережили це кілька разів — з податковою реформою і економічним бронюванням тощо — коли замість консолідації повернулось «язнаюяккраще» і «яжказав».Але багато що нам вдалося реалізувати спільно в дерегуляції, збитті податкових «новацій» чи з тиском силовиків. І зараз вдасться — на щастя є нормальна взаємодія з Урядом щодо підготовки до нових викликів. В нас є конкретні вороги: ьосія, невігластво і корупція. Але зараз бачу чомусь негатив на уряд розганяється фейсбучіком. Зазвичай «хто везе» — на видноті. Його легше критикувати. Той, хто бере не себе відповідальність — винний одразу. Чому ж дивуватися, що мало хто хоче йти на держслужбу?Є за що критикувати. Але може краще спробувати спільнодію? А ось основні контрабандисти і міндічі не видні — їх якось і не обговорюють. Але ж вони, друзі, тільки посилюються і все складніше опиратися тому, як вони скуповують телеграм канали, «лідерів думок» і депутатів. Легше ж сварити Уряд, який нарешті намагається навести лад. Мені ж особисто більшим злом здається підприємець, який підлабузницькі фоткається з гетманцевим, який намагається «порєшать» вчергове. Дуже я розчарований. Багато років жив з фразою мого мудрого друга Євгена Глібовицького «бізнес, перестаньте озиратися навколо» (про те, що бізнес має взяти відповідальність). Але такі часи — замість активного єднання, спільнодії — знов багато хто скотився в рєшалово і виживатство. Як впливати? Зараз дуже чітко: експертам і середньому та великому бізнесу доєднатися до Галузевих форсайтів і вплинути спільно на рішення — тактичні (quick win перед викликами осені) і стратегічні (якщо немає часу на стратегію — то це самий кращий час для стратегії).Не ходити по граблях! Виклики будуть інші, не ті до яких зараз побігли готуватися за прикладом минулої зими!Ті, з ким ми в Advanter.ua системно робимо стратегії, готові тепер до зими і руйнації логістики, і до нестачі людського капіталу тощо. Для всіх інших ми зробили чіткі методички — як готуватися (є в мене телеграм каналі). Бо «Буде гірше» — це не про ракетні обстрілі чи путінське божевілля, чи кружальця Трампа. Буде гірше — це про нас, про наші страхи, про відкладене життя, про нехтування здоров’ям, про невігластво, про срачі в коментарях, про «заплющити очі на», про «порєшать…».
Останні масові ракетні атаки стали для українського бізнесу точкою зміни стратегії. Компанії переглядають інвестиційні плани, переносять виробництва та логістику в безпечніші регіони або навіть за кордон. Це об'єктивна реакція на ризики, і держава правильно робить, що активно шукає практичні рішення разом із бізнесом.Сьогодні головне завдання — не чекати, що росія припинить терор, а зробити українську економіку стійкішою. Бізнес має диверсифікувати логістику й виробництво, а держава — забезпечити доступне фінансування, державні гарантії та ефективне страхування воєнних ризиків. Нам потрібно будувати швидше, ніж ворог знищує, залучаючи для цього міжнародний капітал.Щодо податків, то під час війни вони залишаються необхідними, адже саме з них фінансується значна частина оборони. Питання не в скасуванні податків, а в їхньому грамотному балансуванні: менше навантаження на працю, більше стимулів для розвитку економіки та інвестицій.Попри всі виклики, українська економіка вже довела свою здатність швидко адаптуватися. Тимчасові перебої з логістикою можливі, але критичного дефіциту товарів не буде. Український бізнес навчився швидко перебудовувати ланцюги постачання, а Міністерство економіки вже працює над рішеннями, які допоможуть зробити цю адаптацію ще швидшою.Більше про це — у відео.
Швидкого завершення війни чекати не варто: росія ще має можливості продовжувати військову агресію.Російська економіка рухається до серйозних проблем, ми все ближче підводимо її до катастрофи, але рф ще не вичерпала резервні сценарії: перехід до більш жорсткої мобілізаційної економіки та потенційна економічна допомога Китаю. РФ має значний мобілізаційний ресурс, може продовжувати локальні штурми, а її військова промисловість продовжує виробляти озброєння, зокрема балістичні ракети.Але все меншими є дипломатичні можливості, технологічна перевага втрачена, можливості обходити санаційні обмеження ускладнені. Найбільш імовірно, що 2027 рік стане періодом, коли росія буде змушена перейти до переговорного треку. Україна використовуватиме всі можливі інструменти, щоб змусити її це зробити.Для економічного колапсу росії потрібно системно вивести з ладу значну частину критичної інфраструктури та ВПК, нафтопереробної промисловості, експортної інфраструктури — не на короткий час, а так, щоб відновлення було неможливим протягом багатьох місяців.В етері Прямого говорили про посилення фінансових санкцій, удари по системах паралельного імпорту, обмеження для банків, платіжних систем та суден, які допомагають росії обходити обмеження. Долучайтеся до обговорення в коментарях.
Україна демонструє більшу витривалість, ніж росія. Український бізнес працює в складних умовах, проте ми бачимо позитивну динаміку: продовжуються інвестиції, економіка адаптується, а головне — Україна має підтримку міжнародних партнерів; росія ж дедалі більше залишається сам на сам із наслідками власної агресії.Ключове завдання сьогодні — системно позбавляти ворога можливості вести війну. Це означає удари по критичних елементах російської спроможності:▪️військовому виробництву;▪️логістиці;▪️нафтопереробці;▪️енергетичному експорту.Дефіцит пального в рф призводить до зростання цін, інфляції, проблем в аграрному секторі, транспорті та військовій логістиці. Здавна росія існує як централізована ресурсна імперія: центр забирає ресурси регіонів і повертає їх через контрольовані дотації. Якщо ця система руйнується, то починається деконструкція імперської моделі.Європейські санкції рухаються у правильному напрямку: фінансові обмеження, контроль за військовими компонентами, удари по схемах обходу санкцій. Але потрібна комплексна стратегія, яка не лише тисне на систему, а й створює умови для її зміни.Що стане основою нової європейської економіки та безпеки? Як створити нову систему, у якій росія більше не буде загрозою, а Україна стане одним із центрів розвитку нової Європи? Про це говоримо у відео — долучайтеся.
Паливна криза в росії вже давно перестала бути окремою проблемою — вона зачепила всі ключові сфери: армію, логістику, аграрний сектор, внутрішнє споживання.Найболючіший наслідок для росіян — різке подорожчання логістики. А коли дорожчає логістика, дорожчає все: продукти, товари, послуги.Коли суспільство отримує дедалі більше сигналів про нестабільність, люди починають реагувати. Вони шукають спосіб захистити себе. Хтось намагається виїхати з країни, хтось позбутися рубля і перейти в долар чи інші активи, які здаються більш стабільними. Довіра до влади падає.Російська влада може намагатися пояснювати проблеми зовнішніми причинами, але поступово у людей виникає інше питання: «А чому це відбувається саме з нами?». І відповідь стає дедалі очевиднішою: це наслідок рішень самої російської влади.Ми бачимо, як формуються осередки невдоволення. Спочатку це просто побутові претензії — чому дорожчає життя, чому немає пального, чому немає стабільності, але поступово ці питання переходять у політичну площину.У відео говоримо про ситуацію з державними запозиченнями рф, бюджетний дефіцит та психологічну кризу системи управління. Чи достатньо росії майбутнього, щоб оплачувати сьогодення? Шукаємо відповідь на це питання разом.
Я бачу нинішні протести як традиційно майданівське явище. Це не керований протест і не чиясь технологія. Люди виходять, бо відчувають, що певні рішення влади суперечать тому, якою має бути Україна. Саме підконтрольність влади суспільству відрізняє нас від росії. У нас суспільство є моральним компасом, орієнтиром, яким не можна знехтувати.Зараз ми бачимо не протистояння окремих людей, а зіткнення двох систем і двох підходів. З одного боку — більш вертикальна, традиційна модель управління, з іншого — швидка, адаптивна, технологічна Україна, яка довела свою ефективність у війні. Проблема не в тому, щоб одна система перемогла іншу, а в тому, щоб поєднати їхню силу. Для цього країні потрібна стратегія перемоги, яка визначить роль кожного підходу.Саме тому суспільство так гостро відреагувало на відставку Федорова. Я вважаю, що за шість місяців він показав результат. Він почав ламати архаїчну систему військових закупівель, переводити управління в цифру, аналіз ефективності та прозорість. Це зачепило інтереси багатьох людей, які роками існували навколо оборонних замовлень. Тому його відставка стала сигналом, який народ України сприйняв дуже болісно.Водночас питання не зводиться до Федорова чи Сирського. Україні потрібні всі патріоти, досвідчені і професійні. Потрібен досвід армії, потрібні штурмові спроможності, але так само потрібні модернізація системи управління, технологізації та нові підходи до ведення війни. Лише в синергії ми можемо вистояти.Україні необхідно перейти до стратегічної оборони, берегти людський капітал, посилювати технологічну перевагу й одночасно масштабно нейтралізовувати ворога. Ми не можемо виграти лише в обороні й не можемо розраховувати, що росія сама впаде. Потрібно системно бити по її військовій логістиці, військово-промисловому комплексу та економічних опорах.Мій базовий прогноз залишається незмінним: війна триватиме, попереду складна зима, а росія намагатиметься посилити тиск, щоб покращити свої переговорні позиції. Які рішення потрібні Україні, щоб перетворити нинішню складну ситуацію на сильну асиметричну перевагу над росією? Про це говоримо в етері 24 каналу.
Як допомогти президенту ухвалити правильне рішення.На Майдані вчергове постмодерн, а рішення ухвалюються в домодерній логіці.Все це можна розглядати з квантової логіки. Ми як суспільство спостерігаємо (тобто в впливаємо в фізичному сенсі) за тим, як колапсує система в політичне рішення.Власне, рішення було подано фракції СН як бездискусійне. Формально квота президентська. Це такий собі онтологічний жест: так є, бо так є. (Дракон премодерну не пояснюється, він займає свою нішу між хаосом і космосом.) формула сакрального порядку так і виглядає: «Країна воює, ваш обов’язок — підтримати моє рішення».1. Федоров «перебирав двигун на ходу».Це тебе що ми називаємо Стратегія А: Аудит перевитрат, поліграфи, звільнення, тендери. Назвати, локалізувати, ліквідувати. Класичний фронтальний реформатор.І тут спрацював механізм, який ми з Валерієм Пекарем описували як Корупційну Гідру, але з інверсією: зрубаною виявилась голова Ланцелота. Система відреагувала саморегенерацією через єдиний доступний їй канал — кадровий. Зброярські клани, відтиснуті від бюджету; правоохоронці; Гетьманцев; генералітет. І це навряд чи змова акторів — все це резонанс самої системи.2. Постмодерн: відставка уряду як симулякрПерезавантаження всього Кабміну, ймовірно, потрібне, щоб зняти одного міністра (так вважає, наприклад, Сергій Фурса). Спектакль битви, де справжня причина зникає у нескінченних інтерпретаціях. Що це було? конфлікт із Сирським? ТЦК? аудит? дрони? Кожна версія однаково правдоподібна. Але тому жодна версія сама по собі не є істинною. «Дракон» розсіявся по всій системі пояснень.3. Гіпермодерн: генерали назвали Дракона його власним ім’ямЗвинувачення в «піарі» і «гейміфікації війни» — це як раз і є гіпермодерн. Дашборди, єБали, метрики ліквідацій, поліграф як інструмент управлінської гігієни. Тому і зустрілася гіпермодерна метрика з премодерною логікою організації армії і ведення війни.Конфлікт із Сирським — не конфлікт осіб і навіть не конфлікт компетенцій. Це зіткнення двох сутнісних режимів. Сам президент дає точну симптоматичну діагностику: «Вони живуть у двох різних світах». «Міша хоче цифровізувати, а Генерали хочуть, щоб їх чули». Це ж вочевидь суперечка про те, чим є війна як об’єкт управління, а не про «що і в кого закуповувати».4. Квантовий рівень аналізу ситуації Головне. Президент тут — не зовнішній спостерігач. Він сам у скриньці.Питання, яке він поставив собі і фракції: «як збалансувати відносини армії та уряду, щоб МО і Генштаб не воювали між собою?» принцип Гейзенберга: те, що ми спостерігаємо, є не природою як такою, а природою, наданою нашому методу запитування. Питання «кого прибрати, щоб конфлікт припинився» вже має начебто очевидну відповідь, що прибрати треба одного з двох. І прибирають слабшого в конфігурації (або сильнішого іміджево). The Economist сформулював це раніше так: «Сирський знає систему набагато краще за Мішу і перехитрить його».Інше питання, яке не було поставлене: «яка архітектура дозволяє двом концепціям війни співіснувати продуктивно, а не анігілювати?». Таке питання сколапсувало би реальність інакше. Але воно не було поставлене не тому, що хтось поганий, а тому, що постановка питання і є визначальним актом.Федоров-інноватор і Сирський-система не існували окремо до конфлікту. Їх породив цей конфлікт. Без опору «генералів» Федоров не був би «тим, хто ламає систему»; без Федорова Сирський не був би «тим, хто її втілює». Власне саме тому прибирання одного агента взаємодії не веде до розвʼки самої проблеми.Драконом в нашій ситуації є не Федоров, не Сирський і не Зеленський. Дракон це скоріше сама конфігурація, де є: воююча країна, дві несумісні концепції війни, один арбітр (із ресурсом бездискусійної квоти і горизонтом планування в один цикл лояльності). Загороднюк, Резніков, Умєров, Шмигаль, Федоров це вже, можливо, забагато міністрів оборони за 7 років. Але я вважаю що це не кадрові невдачі. Я б радше говорив про постійний стан системи, в якій умови виникнення «Дракона» (неефективності, корупції тощо) не змінені жодним із цих призначень.5. Федоров ШредінгераВін одночасно «звільнений» і «залишається в команді» (принаймні так президент сказав фракції). Сам Федоров закінчує допис в соцмережах словами «Далі буде». Це, до речі, точний квантовий хід: не дати вимірюванню зафіксувати свій стан. Він тримає себе в суперпозиції: потенційний прем’єр, потенційний опозиціонер, потенційний символ «другого Залужного», потенційний власник єдинорога в miltech. Заклики виходити на вулицю — це вже спроба зовнішніх спостерігачів провести власне вимірювання і сколапсувати Михайла Федорова в політичну фігуру.Наш сценарний прогноз такий: наступне «вимірювання» зробить не суспільство, не Банкова. Це зробить фронт восени. Саме тоді ефективність закупівель і реальність мобілізації покажуть ефект. І тоді питання «а що, власне, було Драконом» доведеться ставити заново.6. Що не було зробленоНе було того, що ми називаємо Стратегія B. Федоров реалізовував стратегію A (аудит, люстрація) і C (Brave1, Лінія дронів, паралельні інституції поруч зі старими). Все це робилося одночасно і швидко. Але він не робив — і, вочевидь, не міг зробити — інституційні зміни «в довгу». Тобто не змінив культурний код управління ЗСУ. Логіку роботи штабів. Логіку замовлень. Стратегічну функцію — стратегія Перемоги чи стратегія оборони має бути спільною, зрозумілою, стимулюючою.Квантовий модерн вимагає тримати всі три стратегії трансформацій в суперпозиції.Без цього зміни не стають сталими.
Аналіз показує: незворотний процес у російській економіці почався ще тоді, коли був вичерпаний останній резерв Фонду національного добробуту — росія перейшла до емісійної економіки й фактично живе за рахунок майбутніх періодів. Дефіцит бюджету зростає, інфляція прискорюється, а криза неплатежів охоплює вже всю економіку, включно з військово-промисловим комплексом.Особливо критичною є ситуація в нафтопереробці. Виробництво пального різко впало, в багатьох регіонах уже спостерігається дефіцит бензину, росія не може повною мірою ані переробляти нафту, ані експортувати її. До того ж видобуток стає дедалі дорожчим через санкції, брак технологій та обладнання. Головне — нафта перестала бути джерелом, яке фінансує війну. Якщо раніше нафтогазові доходи з надлишком покривали військові витрати, то зараз вони не забезпечують навіть їхньої третини.Я бачу лише два сценарії, які теоретично можуть дати росії певний тимчасовий ресурс для продовження війни: перехід до повноцінної мобілізаційної економіки з фактичним вилученням ресурсів у бізнесу та населення або масштабна фінансова підтримка з боку Китаю. Але Китай досі не кредитує російську економіку й не має особливого інтересу брати на себе такий тягар.Ключове завдання — системно знижувати спроможність росії вести війну. Йдеться не про абстрактне руйнування економіки, а про точковий вплив на логістику, спроможність підтримувати авіасполучення, паливну інфраструктуру, військово-промисловий комплекс, порти, транспортні вузли та канали постачання критичних компонентів. Саме порушення логістики й технологічних ланцюгів здатне позбавити росію можливості підтримувати нинішні темпи війни.Стратегічна мета України та партнерів — зробити так, щоб жоден із можливих сценаріїв підтримки російської економіки більше не працював. Більше про це — у відео.
Зміна складу Кабінету Міністрів — це не відповідь на виклики, які стоять перед Україною. Питання значно глибше: країні потрібна модернізація державного управління та нова модель керування економікою воєнного часу.Війна робить реформи не менш важливими, а навпаки — критично необхідними. Ефективність економіки безпосередньо визначає силу армії, а економічна політика є частиною національної безпеки.Бізнес сигналізує про серйозні проблеми: ділова активність залишається низькою, більшість підприємств фіксують падіння продажів, а серед головних бар’єрів розвитку підприємці називають непередбачуваність державної політики, надмірний регуляторний тиск і податкове навантаження.Ліберальні економічні реформи сьогодні — це не питання ідеології, а питання обороноздатності. Україна не може перемогти в моделі тотальної мобілізаційної економіки. Конкурентна перевага, яку ми маємо сформувати — підприємництво, інновації, відкритість, економічна свобода та сильні інституції.Необхідно будувати роботу нового Уряду за трьома горизонтами:▪️Стійкість — енергетична безпека, фіскальна стабільність, розвиток оборонно-промислового комплексу та ефективне використання людського капіталу.▪️Інституції — реформа Кабміну, завершення децентралізації, модернізація податкової та митної систем, цифровізація держави, впровадження штучного інтелекту та впровадження якісних механізмів стратегічного планування.▪️Суб’єктність — формування довгострокової економічної стратегії, залучення інвестицій, розвиток людського капіталу, підтримка експорту продукції з високою доданою вартістю та досягнення технологічного суверенітету.Безпека та свобода це не суперечність — вони взаємно підсилюють одна одну. Прошу ваших коментарів до повної статті, в якій я розбираю пріоритети державних політик.
Як ми і попереджали Угода США-Іран є крихкою. Базовий сценарій з квітня не змінювався. Ризик відновлення повномасштабного зіткнення зростає, але опитані нами експерти (і ми так само) не вважаємо ймовірність цього сценарію високою.До речі про "закриття неба". Працюємо над тим, щоб аналогічні дії стосувалися авіасполучення в росії.EASA. видала новий Conflict Zone Information Bulletin (CZIB 2026-07), який рекомендує операторам не виконувати польоти в повітряному просторі Бахрейну (Bahrain FIR — OBBB), Кувейту (Kuwait FIR — OKAC), Катару (Doha FIR — OTDF), ОАЕ (Emirates FIR — OMAE) та над водами Оманської затоки в межах Muscat FIR (OOMM) на захід від довготи 58° сх., на всіх висотах і ешелонах. Термін дії — до 29 липня. EASA прямо повʼязує це з крахом перемирʼя: меморандум від 17 червня зазнав повторних і суттєвих порушень, що знову створило високий рівень ризику в регіоні Затоки; спроби Ірану контролювати Ормуз, регулярні атаки на комерційні судна і повʼязані з цим військові дії США створюють високі ризики для повітряного простору Бахрейну, Кувейту, Катару й ОАЕ. Ключовий нюанс — наявність великих військових обʼєктів США підвищує ймовірність, що ці держави можуть бути прямо вражені іранськими ракетними й дроновими ударами, тобто ризик не лише в повітрі, а й для наземної інфраструктури аеропортів. Ще 8 липня ширший регіональний бюлетень, що охоплював Бахрейн, Кувейт, Ізраїль, Йорданію, Катар, Оман, ОАЕ та Саудівську Аравію, було скасовано і замінено «інформаційною нотаткою» з формулюванням лише «враховувати потенційний ризик» — тобто Затоку тимчасово понизили до «обережності». Тепер, після відновлення ударів, чотири держави Затоки + Оманську затоку знову підняли до жорсткого «не літати». Траєкторія: жорстке уникнення (весна) - «обережність» (8.07, після підписання) - знову «не літати» (середина липня, після краху).Для Ірану (Tehran FIR), Іраку (Baghdad FIR) і Лівану (Beirut FIR) діють окремі CZIB від 8 липня з рекомендацією не літати на будь-якій висоті — чинні до 31 серпня.Це рекомендація-застереження, а не фізичне закриття — фактичні закриття й NOTAM оголошують самі держави та їхні авіавлади.
TGLIST.COM.UA
