Найкращі переговори з росією — це петріоти і томагавки. Петріоти нівелюють російський потенціал агресії, далекобійні ракети — знищують спроможність рф продовжувати війну. Усі інші переговори без реального посилення нашої спроможності значною мірою беззмістовні.росія не збирається зупинятися. Для путіна готовність Заходу домовлятися — це ознака слабкості. Тому наша стратегія має бути зрозумілою: стратегічна оборона, утримання фронту, технологізація, посилення далекобійних ударів і паралельно — демонстрація готовності до дипломатії. Але дипломатія працює тільки тоді, коли за нею стоїть сила.Європа втрачає час. Потрібно не думати, що ще можна зробити завтра, а робити те, що потрібно було зробити позавчора: посилювати санкції, перекривати шляхи їх обходу, позбавляти росію технологій і фінансового ресурсу, максимально інвестувати в українську оборонну спроможність.Особливо небезпечно для нас втратити Польщу як партнера, а росія підживлює страхи поляків щодо роботи, агросектору, міграції, конкуренції. Раціонально Польща має розуміти: з Україною вона буде сильнішою. Українська євроінтеграція може дати Польщі величезний економічний ефект і посилити всю Центральну Європу.Ми маємо перестати боятися. Не можна погоджуватися на логіку: «віддамо території, бо росія все одно їх забере». Кожен клаптик української землі має стратегічне значення.Наш шлях — не домовлятися від страху. Наш шлях — підняти ставки настільки, щоб росія втратила спроможність продовжувати війну. Більше про це — у відео.
Українська економіка вистоїть, якщо держава перестане розпорошувати ресурси. росія веде постійний терор, а зараз вона збільшила кількість ударів по цивільній та енергетичній інфраструктурі. Для українського бізнесу це черговий величезний виклик, але бізнес уже навчився виживати, зараз важливо йому допомогти.Проблема в тому, що держава у 2022 році не скористалася реальними можливостями для сутнісних економічних змін. Замість того, щоб компенсувати бізнесу військові ризики, підвищували податки (зокрема, збільшували військовий збір, що призвело до більшої тінізації), створювали проблеми з кредитуванням. А сьогодні у бізнесу вже немає тієї фінансової подушки, яка була на початку війни. Незважаючи на формальні рішення щодо мораторію на перевірки, тиск на бізнес лише посилився.Але рішення є. Держава не має сама фінансувати всю економіку. Її завдання — створити правила і дати гарантії, які дозволять залучити приватні та міжнародні гроші. На одну гривню державних гарантій можна залучити близько п’яти гривень іншого капіталу. Ось де має бути фокус.Потрібні страхування військових ризиків, економічно виправдене кредитування, розподілена логістика, підземні та захищені виробництва, нормальна система бронювання. І головне — менше популістичних програм, більше концентрації ресурсу там, де він реально працює.Ціни, безумовно, зростатимуть. Логістика стане дорожчою, частина інфраструктури буде зруйнована. Але катастрофи не буде. Дефіциту продуктів харчування не очікуємо. Бізнес уже шукає альтернативні маршрути й перебудовує постачання.І тут є ще один важливий момент. Україна отримує допомогу від міжнародних партнерів, росія — ні. Тому кожен удар по російській економіці для неї значно болючіший, хоча по відношенню до ВВП втрати України суттєво вищі. Удари по логістиці, маркетплейсах, промислових об’єктах поступово створюють ланцюгову реакцію і руйнують міф про «міцну» російську економіку.Нам потрібно зберегти працюючий бізнес, зарплати, кредитування та інвестиції. Рішення є. Потрібна лише притомна економічна політика. Більше про це — у відео.
Корупція — однозначно зло, і боротися з нею потрібно активніше. Корупція знищує нашу конкурентоспроможність і обороноздатність, а зрештою — відбирає майбутнє у країни. Я бачу це і через звернення бізнесу: знову посилюється контрабанда, є корупційний вплив на рішення Верховної Ради. Я кажу бізнесу: подавайте документи до НАБУ і САП. Але бізнес боїться тиску з боку СБУ, прокуратури, ДБР та інших інституцій. Тобто правоохоронний тиск зростає разом із корупцією. Якщо одних корупціонерів прибирають, а на їхньому місці з'являються інші, систему це не змінює. Корупцію потрібно випалювати з базових принципів функціонування економіки і держави — дерегуляцією, свободами, декріміналізацією економічних злочинів, зниженням податкового тиску.Щодо росії. Масове виведення грошей за кордон з рф — це важливий сигнал: російський середній клас втрачає віру в рубль і спроможність держави. Паралельно вичерпуються резерви, стрімко скорочуються залишки в казначействі, зростає емісія та бюджетний дефіцит.Усе це свідчить про те, що модель російської економіки 2021 року вже не працює. Після виборів у путіна фактично три варіанти: перехід до мобілізаційної економіки, звернення по допомогу до Китаю або визнання неспроможності продовжувати війну та переговори про мир.Найімовірніше, росія піде першим шляхом, тому ми маємо готуватися до посилення тиску з боку росії як до базового сценарію. І водночас розуміти: розпад і деколонізація росії — це той сценарій, який може забезпечити тривалий мир не лише Україні, а й усьому світу. Більше про це — у відео.
Ми маємо готуватися до найгірших сценаріїв, але не жити в очікуванні катастрофи. росія продовжуватиме бити по економіці, енергетиці, логістиці, намагатиметься виснажити нас. Тому наше завдання — бути готовими, адаптивними і спроможними швидко діяти.Для бізнесу це означає децентралізацію виробництва і логістики, резервні рішення, фіксацію збитків, роботу з кадрами. Бо сьогодні найбільший дефіцит — це не гроші, а люди.Але я дивлюся на ситуацію оптимістично. Український бізнес уже показав свою головну конкурентну перевагу — надзвичайну адаптивність. Ми навчилися працювати там, де старі правила перестають працювати.Світ зараз входить у фазовий перехід. Старої глобалізації вже немає, світ стає більш фрагментованим, і саме тут для України відкривається величезна можливість.Наш головний продукт — не лише дрони, ракети чи окремі технології. Наш продукт — українська спроможність. Спроможність адаптуватися, швидко створювати нові рішення, будувати технології, реформувати державу, працювати з людським капіталом.Після війни нам потрібна неоіндустріалізація — принципово нова структура економіки, орієнтована на глобальні ринки. Я не сумніваюся, що ми вистоїмо. росія воює за те, щоб вижити у своїй старій моделі. А ми воюємо за можливість побудувати найкращу, найвільнішу і найсучаснішу країну.І саме в цьому полягає наша головна перевага. Більше про бачення майбутнього — у відео.
На п’ятому році великої війни ми знову кажемо: «напрацьовуємо механізми». Але ж ми все знаємо: знаємо, де корумпована митниця, де кошмарять бізнес, що відбувається із судами, ДБР, податковою. Знаємо, які рішення потрібні.Проблема не у відсутності рішень. Проблема у відсутності політичного лідерства.У нас фактично дві держави. Одна — модерна, ліберальна, яка намагається реформуватися. Інша — тримає нас у совку, корупції та ручному управлінні. І питання просте: чому ми досі не можемо замістити другу першою?Потрібні зрозумілі давно очікувані конкретні рішення: перезавантаження правоохоронних органів, адекватна судова система, припинення тиску на бізнес, доступні гроші, людський капітал і страхування воєнних ризиків.Український бізнес — неймовірний. Він давно міг піти в Польщу, Румунію чи Угорщину, але залишається тут і відновлює зруйноване. Головне завдання держави — не заважати бізнесу, а дати йому зростати. Економічне зростання має бути другим — після обороноздатності — ключовим показником державної політики. Бо більше бізнесу — це більше робочих місць, більше податків і сильніша економіка.І нам нарешті потрібен не черговий набір тактичних рішень, а стратегічне бачення країни. Ми маємо готуватися до негативних сценаріїв, щоб позитивний став для нас приємним бонусом.Рішення є. Питання лише в тому, хто візьме на себе відповідальність їх реалізувати. У відео говоримо про виклики, на які суспільство і влада мають дати відповіді.
Україна має перестати бути об’єктом чужих стратегій.Санкції — важливий інструмент, але самі по собі вони не зупинять росію, яка адаптувалася і обходить обмеження: отримує компоненти через треті країни, купує ракети в Північній Кореї та Ірані.Нам потрібна тотальна торговельна і фінансова війна. Санкції мають бути системними й закривати всі шпаринки.Є ще важливіше питання: ми маємо перестати бути об’єктом чужої геополітики. Сьогодні фактично всі основні гравці мають свої інтереси. Китаю вигідна дешева російська нафта і виснаження Заходу у війнах, Європі — те, що росія «сточується» об Україну, Америка використовує цю ситуацію у своїй глобальній грі. Тільки Україна вочевидь зацікавлена у швидкому завершенні війни перемогою.Поки що нас часто сприймають як країну війни і корупції, якій треба допомагати. А насправді Україна — це країна неймовірної стійкості, інновацій, адаптивності й величезного людського капіталу. Це треба перетворити на глобальний продукт і залучити під нього трильйони інвестицій.Я не погоджуюся з тезою, що українська економіка приречена. Так, бізнес зазнає колосальних збитків, руйнується інфраструктура, дорожчає логістика, є величезний дефіцит кадрів. В інших країнах бізнес у такій ситуації просто чекав би порятунку від держави. Український бізнес шукає рішення. І йому потрібні нові механізми страхування воєнних ризиків, розподілена логістика, диверсифікація запасів і виробництва.Найбільша проблема бізнесу сьогодні — кадри. Нам необхідне нормальне економічне бронювання, яке дозволить критично важливим працівникам залишатися в економіці й водночас приносити гроші державному бюджету через детінізацію і подолання корупції в чинній системі бронювання.Український бізнес вистоїть. Україна вистоїть. Але нам потрібно перестати бути об’єктом чужих стратегій і нарешті самим стати суб’єктом — економічним, політичним і глобальним. Більше про це — у відео.
Люди, що ж це коїться.Знов «все пропало». Знов зневіра у спроможності бізнесу впливати. Вже ми пережили це кілька разів — з податковою реформою і економічним бронюванням тощо — коли замість консолідації повернулось «язнаюяккраще» і «яжказав».Але багато що нам вдалося реалізувати спільно в дерегуляції, збитті податкових «новацій» чи з тиском силовиків. І зараз вдасться — на щастя є нормальна взаємодія з Урядом щодо підготовки до нових викликів. В нас є конкретні вороги: ьосія, невігластво і корупція. Але зараз бачу чомусь негатив на уряд розганяється фейсбучіком. Зазвичай «хто везе» — на видноті. Його легше критикувати. Той, хто бере не себе відповідальність — винний одразу. Чому ж дивуватися, що мало хто хоче йти на держслужбу?Є за що критикувати. Але може краще спробувати спільнодію? А ось основні контрабандисти і міндічі не видні — їх якось і не обговорюють. Але ж вони, друзі, тільки посилюються і все складніше опиратися тому, як вони скуповують телеграм канали, «лідерів думок» і депутатів. Легше ж сварити Уряд, який нарешті намагається навести лад. Мені ж особисто більшим злом здається підприємець, який підлабузницькі фоткається з гетманцевим, який намагається «порєшать» вчергове. Дуже я розчарований. Багато років жив з фразою мого мудрого друга Євгена Глібовицького «бізнес, перестаньте озиратися навколо» (про те, що бізнес має взяти відповідальність). Але такі часи — замість активного єднання, спільнодії — знов багато хто скотився в рєшалово і виживатство. Як впливати? Зараз дуже чітко: експертам і середньому та великому бізнесу доєднатися до Галузевих форсайтів і вплинути спільно на рішення — тактичні (quick win перед викликами осені) і стратегічні (якщо немає часу на стратегію — то це самий кращий час для стратегії).Не ходити по граблях! Виклики будуть інші, не ті до яких зараз побігли готуватися за прикладом минулої зими!Ті, з ким ми в Advanter.ua системно робимо стратегії, готові тепер до зими і руйнації логістики, і до нестачі людського капіталу тощо. Для всіх інших ми зробили чіткі методички — як готуватися (є в мене телеграм каналі). Бо «Буде гірше» — це не про ракетні обстрілі чи путінське божевілля, чи кружальця Трампа. Буде гірше — це про нас, про наші страхи, про відкладене життя, про нехтування здоров’ям, про невігластво, про срачі в коментарях, про «заплющити очі на», про «порєшать…».
Останні масові ракетні атаки стали для українського бізнесу точкою зміни стратегії. Компанії переглядають інвестиційні плани, переносять виробництва та логістику в безпечніші регіони або навіть за кордон. Це об'єктивна реакція на ризики, і держава правильно робить, що активно шукає практичні рішення разом із бізнесом.Сьогодні головне завдання — не чекати, що росія припинить терор, а зробити українську економіку стійкішою. Бізнес має диверсифікувати логістику й виробництво, а держава — забезпечити доступне фінансування, державні гарантії та ефективне страхування воєнних ризиків. Нам потрібно будувати швидше, ніж ворог знищує, залучаючи для цього міжнародний капітал.Щодо податків, то під час війни вони залишаються необхідними, адже саме з них фінансується значна частина оборони. Питання не в скасуванні податків, а в їхньому грамотному балансуванні: менше навантаження на працю, більше стимулів для розвитку економіки та інвестицій.Попри всі виклики, українська економіка вже довела свою здатність швидко адаптуватися. Тимчасові перебої з логістикою можливі, але критичного дефіциту товарів не буде. Український бізнес навчився швидко перебудовувати ланцюги постачання, а Міністерство економіки вже працює над рішеннями, які допоможуть зробити цю адаптацію ще швидшою.Більше про це — у відео.
Швидкого завершення війни чекати не варто: росія ще має можливості продовжувати військову агресію.Російська економіка рухається до серйозних проблем, ми все ближче підводимо її до катастрофи, але рф ще не вичерпала резервні сценарії: перехід до більш жорсткої мобілізаційної економіки та потенційна економічна допомога Китаю. РФ має значний мобілізаційний ресурс, може продовжувати локальні штурми, а її військова промисловість продовжує виробляти озброєння, зокрема балістичні ракети.Але все меншими є дипломатичні можливості, технологічна перевага втрачена, можливості обходити санаційні обмеження ускладнені. Найбільш імовірно, що 2027 рік стане періодом, коли росія буде змушена перейти до переговорного треку. Україна використовуватиме всі можливі інструменти, щоб змусити її це зробити.Для економічного колапсу росії потрібно системно вивести з ладу значну частину критичної інфраструктури та ВПК, нафтопереробної промисловості, експортної інфраструктури — не на короткий час, а так, щоб відновлення було неможливим протягом багатьох місяців.В етері Прямого говорили про посилення фінансових санкцій, удари по системах паралельного імпорту, обмеження для банків, платіжних систем та суден, які допомагають росії обходити обмеження. Долучайтеся до обговорення в коментарях.
Україна демонструє більшу витривалість, ніж росія. Український бізнес працює в складних умовах, проте ми бачимо позитивну динаміку: продовжуються інвестиції, економіка адаптується, а головне — Україна має підтримку міжнародних партнерів; росія ж дедалі більше залишається сам на сам із наслідками власної агресії.Ключове завдання сьогодні — системно позбавляти ворога можливості вести війну. Це означає удари по критичних елементах російської спроможності:▪️військовому виробництву;▪️логістиці;▪️нафтопереробці;▪️енергетичному експорту.Дефіцит пального в рф призводить до зростання цін, інфляції, проблем в аграрному секторі, транспорті та військовій логістиці. Здавна росія існує як централізована ресурсна імперія: центр забирає ресурси регіонів і повертає їх через контрольовані дотації. Якщо ця система руйнується, то починається деконструкція імперської моделі.Європейські санкції рухаються у правильному напрямку: фінансові обмеження, контроль за військовими компонентами, удари по схемах обходу санкцій. Але потрібна комплексна стратегія, яка не лише тисне на систему, а й створює умови для її зміни.Що стане основою нової європейської економіки та безпеки? Як створити нову систему, у якій росія більше не буде загрозою, а Україна стане одним із центрів розвитку нової Європи? Про це говоримо у відео — долучайтеся.
TGLIST.COM.UA
