Україні потрібне не відновлення, а тотальна модернізація економіки, суспільства та інфраструктури.Сьогодні головна проблема не лише війна. Бажання молодих людей виїхати з Україні — як і низький рівень капітальних інвестицій — відбувається тому, що люди не бачать в Україні світлого майбутнього. Головні ризики окрім війни — депопуляція, патерналізм. Інерційний сценарій катастрофічний: деградація і, зрештою, втрата країни.Поширена ілюзія, що після війни сюди прийдуть шалені гроші — Європейський Союз почне масово інвестувати в Україну. Ні, цього не буде, якщо ми не зробимо домашню роботу. Потрібні візія, стратегія людського капіталу, розуміння ролі України у світових ланцюгах створення цінності та конкретні інвестиційні проєкти.Інвестори часто не бачать зрозумілих проєктів, підготовлених команд і системних рішень. Ми маємо навчитися перетворювати стратегічні ідеї на проєкти, які будуть зрозумілі інвесторам і міжнародним партнерам.Україні потрібні нова енергетика, нова залізниця, зелена металургія, сучасний агропромисловий комплекс, ефективні міста. Ми повинні лібералізувати ринки, долати монополії, будувати інклюзивні інституції та переходити від патерналістської логіки до інвестиційної.Єдиний спосіб здобути економічну самостійність — розвинути економіку. Якщо після завершення війни міжнародна допомога скоротиться, а економіка залишиться в стагнації та залежності від імпорту, ми опинимося перед величезними проблемами. Саме тому основу реформ потрібно закладати вже зараз, а не чекати перемоги.Як об'єднувати громадський сектор і коаліцію бізнес-спільнот? Як співдіяти з державною владою, щоб змінити логіку виживання на економічний прорив? Про це наша розмова — вмикайте відео.
Україні потрібно мислити категоріями довгострокового державного планування. Ще в 2014 році в межах платформи «Нова країна» ми створили візію розвитку на 10 років. Основна частина ідей і рішень реалізовані. Але головне, що в Україні нарешті формується культура стратегічного мислення.Стратегія не може бути документом «згори». Її мають писати ті, хто буде її реалізовувати. Якщо горизонт існування уряду — в рамках мандату політичної влади, то до створення стратегії на 15 років мають долучатися бізнесові асоціації, українські аналітичні центри, громадський сектор, горизонт яких суттєво більший.Я вважаю, що Україна не просто має шанс на економічне зростання 6–7% на рік, а життєво потребує прориву (аж до 8%+ протягом певного періоду пост-воєнної модернізації). Але це не станеться автоматично. Неможливо просто чекати інвестицій чи допомоги партнерів. Потрібна нова економічна модель. Ми маємо перейти від сировинної економіки до економіки складності, експорту продуктції високої доданої вартості, інновацій, технологій і виробництва.Наш головний капітал — не ресурси, а люди. Я переконаний: майбутнє України — це економіка талантів. Не дешевої робочої сили, не експорту сировини, а інтелекту, технологій, інженерії, креативності. Саме тому ключове завдання — інвестувати в освіту, науку, людський капітал.Світ зараз проходить через величезну трансформацію. Старі моделі руйнуються, але це шанс для України. Ми можемо не наздоганяти інших, а одразу будувати сучасну економіку нового покоління.Для цього потрібні сильні інституції, верховенство права, чесні правила гри й ефективна держава. Бо інвестор приходить не туди, де дешевше, а туди, де зрозумілі правила і є перспектива. Попри війну, втрати й колосальні виклики, у нас є шанс стати однією з найдинамічніших економік Європи. Як цього досягти? Обговорюємо у відео.
Наша задача — зробити так, щоб росія не могла продовжувати війну. Для цього потрібна не тактика окремих ударів, а системна стратегія зупинки росії — стратегічна нейтралізація її логістики, нафтопереробки, військово-промислового комплексу й авіасполучення.Тимчасово вивести НПЗ з ладу — недостатньо. Потрібно системно вивести з ладу щонайменше 40% потужностей, тоді в росії почнуть колапсувати цілі сектори і економіка в цілому. Уже зараз російська економіка фактично п’ятий квартал поспіль має відʼємний показник реального ВВП. Дефіцит федерального бюджету вже перевищив планові річні показники, банки збиткові, технічні дефолти вже відбуваються, криза неплатежів (8 трлн рублів!), а фінансувати все це росія може лише додатковою емісією.рф не розвалиться сама по собі. Вона все ще спроможна адаптуватися, виробляти техніку й безпілотники, обходити санкції.Зламати росію може не голод і не бунти, а розкол еліт. Санкції мають поєднуватися з “exit strategy” для російських чиновників, бізнесменів і медійників. Потрібно створити умови, за яких вони почнуть відмовлятися від курсу путіна. Це може запустити внутрішній демонтаж імперії.росія давно не є федерацією. Її регіони — це або адміністративні протекторати, або ресурсні колонії. Москва викачує ресурси з регіонів і тримається лише завдяки потокам — енергетичним, фінансовим, продуктовим, людським. Якщо ці потоки порушити, система стане крихкою.Але проблема стратегічного мислення є і в нас. Україна досі часто живе в режимі виживання. Більшість бізнесів не мають довгострокових планів, держава реагує ситуативно. Ми мислимо на рівні квартири, а потрібно — на рівні дому, мікрорайону, міста, країни.Це стосується всього: енергетики, освіти, медицини, економіки. Неможливо вирішити енергетичну проблему лише павербанками чи генераторами. Стратегічно помилково утримувати маленькі школи з поганою освітою лише заради збереження селища.Стратегічне мислення — це вміння думати і відповідно діяти на кілька кроків наперед. Саме цього ми навчаємо в Школі архітекторів майбутнього.Маємо навчитися не лише реагувати на кризи, але й системно будувати майбутнє. Якою стане Україна через 10–20 років? Чи зможемо ми створити країну, яка буде сильнішою за будь-яку загрозу?Про це говоримо в студії КШДУ Media. Долучайтеся — це дуже важливо.
Є ризик програти перемогу. Я не сумніваюся в Силах Оборони України і в нашій спроможності перемогти росію. Але наступне питання — що буде на території України після війни? Хто тут житиме? Який буде рівень добробуту? Як працюватиме економіка?Якщо ми будемо покладатися на інерційний сценарій, то матимемо катастрофічну ситуацію з точки зору депопуляції, деградації та економічної залежності. Уже зараз потрібно закладати основи нової економіки України і нового соціального ландшафту. Якщо цього не зробити, ми програємо перемогу.Ми маємо негативну демографічну картину: населення України на контрольованій території щороку зменшується приблизно на пів мільйона людей. Через міграційні процеси, через передчасну смертність, через суттєве зниження народжуваності та підвищення смертності.Очікувана тривалість життя чоловіків уже нижча за 65 років. Рівень народжуваності впав нижче 0,8 дитини на одну жінку, хоча для відновлення населення потрібно 2,1–2,2. Навіть щоб просто триматися в європейському тренді, потрібно хоча б 1,5.Ще 10 років тому в Україні народжувалося 500 тисяч дітей на рік. Зараз — близько 150 тисяч. І водночас продовжується міграція, продовжується виїзд українців з України. Масового повернення поки що немає і наше моделювання показало, що розраховувати на нього не варто.Трудова міграція відрізняється від імміграції тим, що людина не має адаптуватися до іншого суспільства і не залучається до нього повністю. Державна політика має бути побудована так, щоб люди приїжджали за трудовими контрактами, працювали і поверталися. За це несуть відповідальність і роботодавець, і держава.Для України питання людського капіталу — це питання виживання. Без людей, без нової економіки, без стратегії розвитку ми можемо втратити майбутнє навіть після військової перемоги. Про це у відео.
Українська економіка дуже неоднорідна. Більшість компаній живе в режимі виживання: вони не планують надовго, не інвестують, не створюють нових робочих місць і думають лише про найближчі місяці. Але водночас є галузі, які стрімко ростуть — це оборонні технології, енергетика, інженерія, виробництво компонентів для дронів. Там попит уже перевищує поточні можливості бізнесу. Саме цю суперечливість я називаю дивергентністю — коли одночасно реалізуються протилежні тренди.Суттєва проблема України — відсутність зрозумілої економічної стратегії. Бізнес не розуміє, якою буде країна через кілька років: де будуть розміщені продуктивні сили, як розвиватиметься енергетика, логістика, освіта, ринок праці. Через це підприємці та інвестори часто обирають інші країни. Ми втрачаємо таланти, капітал і людей.Україна має унікальний потенціал. Ми вже навчилися працювати в умовах постійної небезпеки, швидко адаптуватися, створювати нові рішення під час кризи. Саме цей досвід стає нашою конкурентною перевагою. Світ входить у період глобальної нестабільності, і Україна фактично вже живе в майбутньому, до якого інші лише наближаються.Україні потрібні прозорі правила гри, довгострокове бачення розвитку та ставка на людський капітал. Лише тоді ми зможемо перейти від виживання до зростання, повернути інвесторів і створити економіку, у яку хочеться вкладати не з цікавості чи співчуття, а через її силу й перспективу.Як цього досягти? Вмикайте інтерв'ю за посиланням.
19 травня відбулася зустріч представників провідних економічних аналітичних центрів України з Прішилою Тофано, постійною Представницею Міжнародного Валютного Фонду в Україні та економістами місцевого офісу МВФ.Метою зустрічі був обмін думками між пані Тофано, фахівцями МВФ та українськими економічними аналітичними центрами щодо економічної ситуації в країні та ключових викликів перед Україною у 2026 році.Представники економічної експертної спільноти поділилися з фахівцями МВФ своїм баченням ризиків, можливих джерел покриття дефіциту бюджету, неефективних видатків держбюджету та пріоритетних інституційних змін.Експерти аналітичних центрів акцентували увагу на ключових пріоритетах, які, на думку експертної спільноти, потребують особливої уваги, зокрема: значні витрати Уряду на малоефективні програми, на кшталт “зимової тисячі” та “кешбек на українське”, суттєві проблеми із фінансуванням Бюро економічної безпеки, брак ресурсу для розширення територіальної присутності БЕБ, занижений базовий показник розрахунку зарплати для працівників БЕБ.Також представники аналітичних центрів зазначили про важливість запровадження якісних КРІ для ДМС, ДПС, БЕБ, інших заходів по мінімізації “сірих схем”, наголосили на недофінансуванні Митниці, нестачі ресурсу на проведення конкурсів по переатестації кадрів ДМС, дефіту сканерів тощо. Як приклад щодо КРІ - було зазначено про позитивний досвід впровадження рейтингу економічного розвитку громад Львівської області, який призвів до суттєвого зростання податкових нахожень до місцевого бюджету.Фахівці аналітичних центрів відзначили успіхи ДПС та БЕБ у 2026 році на ринках підакцизної продукції, водночас ці галузі потребують додаткової уваги контролюючих та правоохоронних органів. Представники української економічної спільноти також окреслили низку макроекономічних проблем та запропонували шляхи по їх усуненню. В центрі уваги була хитка інвестиційна привабливість України.Також, участники дискусії обговорили прогнозні обсяги міжнародного фінансування на наступні роки, можливі ризики через його нестачу.Обмінялись думками щодо нових ініціатив Уряд щодо імплементації правил протидії практикам ухилення від сплати податків відповідно до Директиви Ради (ЄС) 2016/1164/ЄС (ATAD) та запровадження ПДВ для спрощеної системи оподаткування, складнощів адміністрування поточної системи СЕА ПДВ.Представниця МВФ зазначила важливість таких зустрічей та обміну думками та наголосила на важливості подальших кроків щодо зменшення дефіциту бюджету та детінізації економіки України.За підсумками дискусії учасники домовилися про подальшу комунікацію з питань, що є актуальними для розвитку економіки країни.
Українська відповідь: не культ влади, а сильна й доросла система (держава).А це означає наступне.• Дієвий парламент = відновлення реального законодавчого контролю над виконавчою владою, публічні слухання по оборонних видатках, парламентські розслідування.• Суб'єктний КМУ = прем'єр і міністри з власними мандатами і публічною відповідальністю (не технічні виконавці).• Доросле РНБО = перехід від ситуативних рішень до стратегічного планування; РНБО як центр оцінки загроз, а не адміністративний орган покарання.• Модернізовані ЗСУ = не лише технічна модернізація, а реформа командної (управлінської) культури, громадський контроль, прозорість закупівель.• Інклюзивність = включення в процес ухвалення рішень всіх стейкхолдерів. • Чесні комунікації = влада перестає симулювати інформаційний контроль і починає будувати довіру через правду, включно з неприємною.Буде гірше. Отже — треба ставати сильнішимиСвіт входить у період затяжної турбулентності, економічного виснаження, нових воєн, кризи демократій, боротьби за новий світовий порядок. Україні буде важче. Можливо — значно важче ніж іншим країнам.Але ми вже маємо досвід, якого не мають інші.Саме тому нам потрібні: інституції, суб’єктність, стратегія, відповідальність, довіра, координація. Головне питання: чи здатне суспільство залишатися суспільством під тиском хаосу і зберегти державність в буремні часи.
Україна опинилася в новій реальності, де договори більше не гарантують безпеку, а країни змушені одночасно боротися і за оборону, і за технологічне лідерство. Наше головне завдання — навчитися робити прориви там, де інші країни змінюються повільно.Штучний інтелект уже визначає конкурентоспроможність економік. Якщо у розвинутих країнах понад 80% компаній використовують AI, то в Україні — лише 26%.Україна має перевагу: ми здатні швидко адаптувати нові технології. Саме тому українські банки та необанки часто випереджають європейські. Ми менш архаїчні та можемо швидше змінюватися.Наш шанс — у технологіях. Енергетика, цифровізація, медичні рішення, проєкти з управління ментальним здоров’ям, нові продукти та оборонні технології — це сфери, де Україна може будувати економіку вже з горизонтом 2040–2050 років.Не варто жити ілюзіями швидкого завершення війни. Світ не рухається до стабільності, а навпаки — зростає кількість конфліктів, країни збільшують оборонні бюджети, ринок озброєнь буде лише рости. Росія залишається небезпечною попри очевидну втрату міфу про її “непереможність”.Європі доведеться перейти від страху перед росією до активних дій: посилення оборонного сектору, створення нової безпекової архітектури та очищення від проросійського впливу.Паралельно світ входить у новий етап глобального суперництва між США та Китаєм. Китай уже стратегічно посилюється, використовуючи слабкість і хаотизацію своїх конкурентів. І саме технології стають головним інструментом цієї боротьби.Для України це означає лише одне: ми не можемо дозволити собі повільність. Потрібна консолідована позиція держави, бізнесу, інженерів, винахідників та освітян. Майбутнє виграють не найбільші, а ті, хто швидше адаптується до нової реальності. Які дії потрібні вже зараз? Про це у відео.
Ми звикли пояснювати проблеми економіки війною, але стає дедалі очевидніше: головна загроза — не лише зовнішня. Стрімкому розвитку економіки заважає управлінська короткозорість, дефіцит стратегічного мислення та втрата віри в майбутнє.Український бізнес уже п’ятий рік живе в режимі виживання. 64% компаній мають критичний дефіцит кадрів, понад половина — не мають плану навіть на кілька місяців вперед. І проблема не тільки в нестачі людей, а й у тому, що ми досі не ставимо в пріоритет розкриття потенціалу українців та підвищення продуктивності праці.Ми повинні перестати сприймати людей 50+ як «старших». Досвідчені люди можуть і мають залишатися економічно активними. Україні потрібно активізувати всіх громадян, інакше нам доведеться компенсувати демографічні втрати трудовою міграцією.Бізнес задихається без інвестицій, без доступного фінансування та без довіри до держави. Підприємці побоюються, що «правила гри» держава може погіршити будь-якої миті, і це блокує розвиток не менше за війну.Ще одна критична проблема — відсутність візії. Ми 35 років рухаємося без розуміння, куди саме. Країна, бізнес і кожна людина мають навчитися мислити категоріями майбутнього. Бо професія сьогодні — не вирок на все життя.Логіка «вижити сьогодні» — причина нашого відставання в технологіях, інноваціях та продуктивності. Поки світ інвестує в штучний інтелект і майбутні індустрії, ми часто лише питаємо, чи це дасть прибуток уже зараз.Україна має стати країною найкращих можливостей і реалізувати свій справжній потенціал.Як підняти продуктивність праці? Що допомагає бізнесові розвиватися? Яку роль у зростанні економіки відіграють новітні технології? Про це та ще про безліч актуальних питань говорили в студії ICTV. Вмикайте відео.
Оборона чи економіка? Це хибна дилема. Без сильної економіки не буде чим фінансувати армію, а без сильної армії не буде держави. Наше завдання — тримати баланс.Держава повинна одночасно забезпечити достатній людський ресурс у Збройних силах і зберегти працездатну економіку. Для цього рішення є: справедливе бронювання критичного персоналу, ротація між військовою та цивільною службою.Проблема не у відсутності рішень, а у відсутності комплексного підходу та готовності бачити всю картину на рівні держави.Важливий виклик — дефіцит людського капіталу. Уже зараз Україні бракує від 1 до 2 мільйонів працівників. Якщо ми хочемо економічного зростання, то доведеться діяти прагматично: повертати українців з-за кордону, активніше залучати тих, хто сьогодні поза ринком праці, і контрольовано відкриватися для трудових мігрантів та талантів з інших країн.Довіра в суспільстві падає. Влада має стати більш відкритою, інклюзивною, залучати бізнес і експертне середовище до ухвалення рішень. Сильна країна — це ефективні інституції, справедливі правила і економічна свобода. Саме це і є фундаментом нашої перемоги.Як зробити так, щоб українець навчився дбати про власне здоров'я і залишався активним якомога довше? Чому питання корупції досі не розв’язане? Де шукати потенціал для економічного зростання? Про все це говоримо в студії Zaxid.net. Долучайтеся.
TGLIST.COM.UA
