Хто може ставити дедлайни стосовно термінів закінчення війни? Лише гравці, які перебувають у сильній позиції. США мають силу і можливості виставляти власні дедлайни, але, на жаль, це просто слова, за якими не стоїть прагнення відновлення справедливості і міжнародного права. Базовим сценарієм залишається сценарій продовження війни. І це сценарій, у якому досягнута рівновага, як би дивно це не звучало.Що може зробити Україна в цих умовах? Єдиний позитивний шлях — зробити війну для росії дорожчою. Наразі рф витрачає 10% власного ВВП на війну, а потрібно, щоб ця цифра сягала 20-25%. Маємо будувати нові безпекові союзи з нашими партнерами, посилювати технологічно ЗСУ, переносити війну вглиб росії. Інших варіантів немає.Важливо показати всьому світові, що Україна готова до миру і мирних переговорів, тільки росія є стороною, яка виступає проти зупинки війни.Які безпекові союзи можливі? Які країни стануть їхнім ядром? Як це реалізувати в умовах сьогодення? Про це та ще про багато актуальних для України питань говоримо в етері Прямого. Запрошуємо до перегляду.
(Продовження)Реальні сценарії — як ми вже описували раніше — це не про «Корейський сценарій».Сценарій «Гнила угода» вже не найімовірніший.«Крим», «Донбас», «ЗАЕС», «обмеження ЗСУ» — по деклараціях це «питання для майбутнього діалогу лідерів». Але без попереднього вирішення цих питань діалогу не буде. Гарантії безпеки в «світі без правил» — це накачана грошима економіка і найтехнологічніша армія, озброєна краще ніж потенційний агресор. А не «5 стаття з консультаціями». Автоматичний снепбек санкцій, єдина європейська армія по лінії зіткнення і 5000 крилатих і балістичних ракет, готових протягом короткого часу знищити ППО/ПРО агресора і 1500 стратегічних цілей на його території. Для Європи це ідеально: війна не на їхній території, Україна — буфер, США задоволені, можна повертатися до бізнесу з РФ “після нормалізації”.Сценарій продовження позиційної війни (відкладене рішення) наразі є найбільш ймовірним. І як ми показували — рівноважним (для раціональних стратегій).Ну а сценарій який розгортається паралельно — великий торг. В першу чергу між США та росією (тобто між Трампом і путіним).Тому промови в Давосі та Мюнхені — це не дипломатія. Це публічна частина великого торгу.США: самоусунення від фінансування України, перекладання відповідальності і фінансування на Європу. Китай в пріоритеті.Європа: уникнути прямого військового втручання, зберегти економічні зв’язки з усіма сторонами, повернути відповідальність США.Позиція України заважає. Великий торг невигідний лише нам, бо ми не субʼєкт в ньому. Звіт Munich Security Report 2026 визнає: «Європа опинилася в сірій зоні між конкуруючими сферами впливу — поступово втрачаючи здатність формувати власну долю».Європа обрала стратегію бути в «сірій зоні», бо це дешевше — звичайно, для короткострокової політики і економіки — ніж бути на лінії фронту.Поки в Україні ми цього не хочемо визнавати і продовжуємо розраховувати на «європейську солідарність».Але збереження ЄС вимагає зовсім іншої стратегії. Рішучої і адекватної викликам. На жаль поки про неї в Давосі й Мюнхені не говорили. Стубб, Карні, фон дер Ляєн виголосили чудові промови. Промови.А потрібні продії: літаки, ракети, дрони, військові, снаряди, техніка, торгове ембарго, викриття російського впливу на політику, новий безпековий союз і європейська армія на базі української.Підсумовуючи.1. Україна частина оборонного союзу Європи, а не зовнішній буфер.2. Європа переходить від пакетів допомоги до повноцінного фінансування оборони України і до оборонної індустріальної програми на 5+ років (ППО, ПРО, боєприпаси, дрони, РЕБ, спільне виробництво всіх ключових видів зброї, нові стандарти, перенавчання власних армій).3. Безпека всієї Європи включно з Україною — як єдина стратегія.4. Будь-яке припинення вогню, будь які угоди — лише з автоматичними (!) гарантіями, які роблять повторну війну для РФ суттєво дорожчою і неефективною.
Воєнний бюджет росії втричі більший за українські військові витрати, і це з урахуванням допомоги від західних партнерів. Але по відношенню до ВВП росія витрачає на війну суттєво менше: в межах 10% власного ВВП. Україна ж витрачає майже 30% власного ВВП. Для росії війна дорожча, ніж декларується, але однак дешевша, ніж для України.Покладатися на думку, що росія нарешті виснажиться, вкрай небезпечно. Вона має ще ліквідну частину золотовалютних резервів Центрального банку, а також росія ще не скористалася потенційною фінансовою допомогою Китаю. Існує великий ризик, що Китай не допустить економічної катастрофи росії.Що позитивного? Доходи росії від нафти і газу суттєво нижчі, ніж очікувалося. Росія отримала на 300 млрд рублів в січні менше, ніж розраховувала. Значно зросли проблемні кредити. Існує просідання на ринку нерухомості — 70% об’єктів нерухомості не продається. Маємо розгортання інфляції. Російська економіка не тільки не вирівнюється, а й продовжує уповільнення.Переважна більшість регіонів рф штучно зроблені залежними від федерального центру. Росія перетворила економічно спроможні регіони на ресурсні колонії, щоб вони відчували свою несамостійність. У той момент, коли росія почне розпадатися і регіони перестануть переводити власні доходи у федеральний центр, ми побачимо абсолютно іншу картину російської економіки, зокрема абсолютно збиткову москву.Росія добивається скорочення санкцій, розгортає військово-промисловий комплекс, накопичує необхідні технології, отримує додаткову підтримку від Китаю і починає війну на набагато вищому стратегічному рівні. Сподіватися на швидке закінчення війни не доводиться.Як діяти Україні і чому мирні угоди не допоможуть — про це у відео.
Бізнес показує надзвичайну стійкість. Чи готувалися підприємці до відключень на 20 і більше годин? Ні, такого вони не могли передбачити. Виявилося, що лише 16% підприємств спроможні проходити цей період без втрат.Сумарні витрати бізнесу зросли на 11% за січень і лютий цього року. 28% продуктивного робочого часу фактично випало, що призвело до втрати майже 5% річного обороту. Збитки сягають мільйонів гривень для кожного окремого промислового підприємства при кожному відключенні.Держава пропонує рішення: здешевлення купівлі генератора. Але бізнесу все одно доведеться вдаватися до підвищення цін для кінцевого споживача.Одночасно бізнес змушений скорочувати свою активність — робочі місця немає ким заповнити (25% вакансій незаповнені); ускладнена логістика. Стратегія зайнятості від Міністерства економіки покликана вирішити це питання, але багато чого залежить від самого бізнесу і місцевої влади.Виграють сильніші. Ми маємо будувати спільну армію та нові безпекові союзи з нашими європейськими партнерами. Якщо Захід покаже слабкість, то він точно опиниться в масштабній війні. Як цьому запобігти? Про це говоримо в етері 5 каналу. Долучайтеся.
Як Україна і союзники можуть прискорити економічний занепад РФ 1. Обмежити обсяги і «маржу» нафтового експорту Жорсткіший контроль над виконанням санкцій у логістиці, страховці, фрахті, портах, в проливах і щодо судновласників (реальних і підставних). Збільшувати вартість «тіньової» логістики та ризик для посередників. В результаті дисконт до Brent має зрости до $30-35, реальна ціна продажу Urals впасти нижче $38. 2. Фінансові санкції: обмежити канали розрахунків по нафті і по паралельному імпорту Розширення санкцій на банки та платіжні системи, які обслуговують експортні і імпортні потоки РФ. 3. Посилення точкового «відключення» рф від ринків капіталу, технологій та сировини для ключових секторів Пріоритет секторальний залишається: ВПК, хімічна промисловість, енергетика, видобувні технології, обладнання для переробки, промислова автоматизація, компоненти подвійного призначення. Деградація індустрій накопичується, але потрібно її прискорити. 4. Підсилення внутрішніх економічних проблем Коли інфляція прискорюється, а ключова ставка ЦБ залишається високою через адміністративний вплив, будь-який додатковий фіскальний шок (падіння доходів) призводить до: скорочення субсидій, проблем іпотеки, скорочення видатків на ЖКГ, затримки соцвиплат. В результаті: зростання аварійності інфраструктури, падіння довіри бізнесу (прискорення закриттів). Джерела покриття у вигляді ФНБ, внутрішніх запозичень, «китайських кредитів» майже вичерпані. Відповідно, відбудеться продаж ЗВР ЦБ (золото, але і воно під санкціями), емісійне покриття, зростання ставок для запозичень, подальше підняття податків. 5. Посилення комунікаційного впливу Не стільки пропаганда «про злидні» (бо російський народ це про «не жили добре, нема чого й починати»), скільки публічна раціональна демонстрація причинно-наслідкових зв’язків: війна спричиняє дефіцит; дефіцит призводить до скорочення цивільних програм (зокрема в ЖКГ), а це призводить до аварій, зростання цін, закриття бізнесу тощо. Тобто спростування міфу, що «війна десь там, а життя стабільне». Разом з українськими «Нептунами» і «Фламінго» по енергетиці, інфраструктурі, НПЗ це буде працювати на зміну суспільної підтримки війни.
Запитали мене наступне:1) Яка велика бізнес структура, такого рівня як УП, буде за 16 -17 років робити 3 ребрендинги? Pepsi 1991, 1997, 2003, 2008, 2023 Google 1999, 2010, 2013, 2015, 2025 Microsoft 1980, 1982, 1987, 2012 Mastercard 1967, 1968, 1979, 1990, 1996, 2016, 20192) скільки разів за всю історію (30 років) міняв свій бренд Advanter Group? Advanter: повний ребрендинг 2003, 2006Рестайлінг лого: 2012, 20203) чи буде бізнес структура де є реальні власники робити зміну бренду під час війни? Sense Bank (Альфа-Банк Україна) — 2022: ребрендинг + нова айдентика. Netpeak Group в FRΛCTAL — 2025: зміна назви + новий логотип і система. Gradus Research — 2025: оновлення айдентики (рестайлінг; публічно описано як ребрендинг/оновлення бренду). Headway в Headway Inc. — 2025: ребрендинг із оновленням логотипу (корпоративне позиціонування). Kasta — 2025: ребрендинг і редизайн, новий знак/логотип і візуальна система. Concert.ua — 2025: ребрендинг, оновили логотип (і сайт/соцмережі). ALLO (маркетплейс) — 2025: оновили позиціонування та бренд/айдентику (у т.ч. візуальні елементи). «Техно Їжак» — 2025: ребрендинг мережі з оновленням логотипу (і назви магазинів у новині). Київстар ТБ — 2024
Що мене непокоїть в історії з Укрпошта і персонально з Ігорем Смелянським. Не про лого і не про комунікаційні помилки (про це окремо). Що у нас вважається природнім, що можна безапеляційно всіх, хто стосується державного управління чи держкомпаній, вважати корупціонером чи неефективним управлінцем. Що можна не розбираючись в деталях хейтити їхні рішення. Презумпція винуватості державних управлінців, можливо, була б і доброю ідеєю, якщо б не кілька моментів. 1. Ми де-факто маємо 4 держави (є відповідні статті і аналітика). Ототожнювати корупційну, бюрократичну, ліберальну і популістську частини державної машини ризиковано тим, що в боротьбі з одними проявами можуть знищуватися інші. І часто критики стають «корисними ідіотами» в руках справжніх корупціонерів. Тому варто, як мені здається, не узагальнювати. 2. Пожиттєве PEPство, низькі зарплати (чи принаймні не ринкові), постійний контроль «під лупою», хейт, бюрократизм, обмеженість ресурсів для змін, залежність від багатьох неконтрольованих чинників — все це робить роботу «на державу» не найкращим карʼєрним рішенням для справжніх професіоналів. Ми ризикуємо, що ті світлі і професійні люди, хто всупереч карʼєрним розрахункам погодився на таку роботу, в якийсь момент — думаю, при настанні перемирʼя — почнуть масово звільнятися. Залишатимуться ті, хто вміють викорисовувати державну службу у власних інтересах. Так, є і ті, кому важливий статус, хто прагне капіталізувати власний імідж.І так, є ті, для кого це служіння, місія. «Хто, якщо не я». Хто реально залишиться в таких умовах? Хто прийде наступним?3. Що можемо зробити ми з боку громадського сектору? Прагнути розбиратися до того, як робити висновки.Допомагати там, де просять.Давати зворотній зв’язок в межах власних компетенцій.Виявляти корупцію і брехню, виводити на чисту воду.Співдіяти. Принаймні я намагаюся робити так. Зараз є з ким працювати. І є кого критикувати. І є з ким боротися. «Всі вони поганці, а я в білому пальто» — не мій шлях.
Що є причиною корупції в Україні? Прагнення конкретних людей чи система відносин?Нам потрібно мати впливове громадянське суспільство, яке б не залежало від того, хто зараз при владі. Необхідно так будувати державні інституції, щоб усі державні політики вироблялися спільно з експертами і представниками громадського сектору.Українське суспільство повинно змінити правила гри в економічній та соціальній сферах і в державному управлінні. Наразі ми маємо низький рівень захисту прав і низький рівень економічних свобод. Це заважає розвиватися самозайнятості та малому і середньому бізнесові.Українці створюють 1 трлн доларів доданої вартості за кордоном, а в самій Україні — 150 млрд доларів. 7 млн українців за межами держави створюють більше, ніж 13 млн усередині неї. Продуктивність праці, захист прав власника і винахідника, економічні та податкові свободи, дерегуляція — це і є передумови знищення корупції на майбутнє. Судова реформа і верховенство права мають стати пріоритетом для Уряду і Верховної Ради.У держави має з’явитися візія. Без неї ми, українці, не знаємо, куди йдемо. Ця візія має бути створена спільно з громадянським сектором. А вже на її основі повинні розвиватися національна стратегія розвитку людського капіталу, національна економічна стратегія і стратегія перемоги. Кабінет Міністрів має відповідати за реалізацію цих стратегій, адже самостійність і впливовість Кабміну необхідні для ефективного розвитку держави.У цьому відео — чесна розмова про те, чому українці створюють більше цінності за кордоном, ніж удома, як економічні свободи, захист прав і сильне громадянське суспільство можуть зламати корупційну модель, і чому державі критично потрібна спільна візія розвитку.
Викликів для бізнесу зараз багато, а держава не дає надії і не показує шляху, бо в неї немає ані стратегії, ані візії майбутнього.Через брак людського капіталу в Україні залишається 28% незаповнених вакансій в бізнесі. Близько 9 млн українців економічно неактивні або знаходяться в тіньовому секторі працевлаштування. Також через обстріли та відключення бізнес втратив 28% продуктивного робочого часу (дослідження Advanter Group, 22.01.2026). Сумарні збитки бізнесу становлять близько 4% від загального річного обороту. Це значні показники.Упродовж останніх двох тижнів напрацьовано важливі державні програми підтримки, зокрема програма кредитування купівлі генераторів та програма по компенсації витрат на дизельне паливо. Але все це держава реалізує реактивно, а потрібно готуватися до викликів заздалегідь. Зараз бізнес постав перед питанням виживання. Парламент має затверджувати стратегічну візію, а Кабмін готувати функціональні розділи цієї візії. Президент мав би взяти на себе роль координатора, оскільки де-факто ми маємо президентсько-парламентську республіку.Геополітичні виклики для України є часом можливостей. Ми вже знаємо, як бути адаптивними, як будувати віртуальну економіки і цифрову державу. Україна має запаковувати власний досвід і продавати його по світу. У першу чергу — нашим європейським партнерам.Викликів безліч — мусимо шукати рішення. Більше про можливості виходу з кризи дивіться у відео.
2026: це не рік угод в світі транзакційних політик. Це рік випробування витривалості систем. Валерій Пекар написав пост про стратегії глобальних гравців. Я спробував трохи інакше прокоментувати події. Війну часто описують як зіткнення стратегій. Але в реальності 2026-й буде не стільки про виверені стратегічні плани, скільки про витривалість.Росія в 2026 році буде не стільки прагнути перемоги, скільки орієнтуватися на непрограш. Її ставка: виснаження України ударами по критичній інфраструктурі, розхитування підтримки Європи через виборчі цикли та втому, і нав’язування Заходу думки, що замороження конфлікту це найкращий сценарій.Україні важливо не грати в симетричну відповідь. Наприклад, вбивати більше, ніж мобілізують. 50,000 вибитих при мобілізації в 35,000 щомісяця тільки виглядає як ефективна тактика примушення до зупинки війни, бо демографічна асиметрія працює проти нас (мобілізаційний потенціал рф – більше 25 млн, України — 4,5 млн). Наш реальний шлях: змінити структуру війни; зробити війну дорожчою для росії (логістика, ВПК, ППО, авіація, енергетика); бити по джерелах доходів у зв’язці з санкційною дисципліною партнерів. Підвищувати рівень технологізації війська і управлінської переваги. Утримувати стійкість власної економіки, державного управління і суспільну єдність. Про це я писав окрему серію статей. США (нам доведеться розділяти США як країну, неоднорідну адміністрацію/команду Трампа і самого Трампа) прагнуть не стільки «миру», скільки керованості глобальних і локальних ризиків. А ризиком — з їхньої точки зору — є не так програш України, як сценарій неконтрольованої руйнації росії внаслідок військової і економічної поразки. В такому випадку — за їхнім сценарним аналізом, наскільки нам відомо, росія остаточно стає ресурсним придатком Китаю. Тому політика США у підтримці балансу. (Відмічу, що тут і має бути стратегічна субʼєктна позиція України на зменшення ризиків Заходу).Європа вже не може «перечекати». Бо очевидно стало і європейським лідерам у 2025 році, що війна росії вже активно йде в Європі — політична, економічна, кібернетична, дипломатична, соціально-психологічна і навіть гаряча (дрони з танкерів, ракети і БПЛА в Польщі). Наше завдання — прискорити трансформацію позиції Європи конкретикою: спільні виробничі програми, безпекові гарантії, координація ППО та далекобійних спроможностей, формування європейської армії на базі української, нові безпекові союзи. Ще один момент: Європа не може «пересидіти» Трампа. Трамп — це руйнівник, якого використовують для вивільнення простору і для подальшого приходу кіберократів. Відповідно, повернення до часів «парасольки безпеки» не буде. Китай не займає суто очікувальну позицію — він управляє фрагментацією світу. Це важливий етап в логіці китаєцентричного світу. І тим важливіше для України тримати власну суб’єктність: ми не територія компромісу чи узгодження інтересів «сильних», ми — ключовий фронтир майбутньої європейської безпеки і ядро формування нової світової архітектури безпеки.Також варто додати і нових, поки регіональних, але з претензією на глобальність гравців — СА, Туреччина, Індія. Їхня роль стає помінтнішою. Про сценарії - в наступних постах. Отже, 2026-й — це рік випробування витривалості. Зима ще попереду.
TGLIST.COM.UA
