Я бачу нинішні протести як традиційно майданівське явище. Це не керований протест і не чиясь технологія. Люди виходять, бо відчувають, що певні рішення влади суперечать тому, якою має бути Україна. Саме підконтрольність влади суспільству відрізняє нас від росії. У нас суспільство є моральним компасом, орієнтиром, яким не можна знехтувати.Зараз ми бачимо не протистояння окремих людей, а зіткнення двох систем і двох підходів. З одного боку — більш вертикальна, традиційна модель управління, з іншого — швидка, адаптивна, технологічна Україна, яка довела свою ефективність у війні. Проблема не в тому, щоб одна система перемогла іншу, а в тому, щоб поєднати їхню силу. Для цього країні потрібна стратегія перемоги, яка визначить роль кожного підходу.Саме тому суспільство так гостро відреагувало на відставку Федорова. Я вважаю, що за шість місяців він показав результат. Він почав ламати архаїчну систему військових закупівель, переводити управління в цифру, аналіз ефективності та прозорість. Це зачепило інтереси багатьох людей, які роками існували навколо оборонних замовлень. Тому його відставка стала сигналом, який народ України сприйняв дуже болісно.Водночас питання не зводиться до Федорова чи Сирського. Україні потрібні всі патріоти, досвідчені і професійні. Потрібен досвід армії, потрібні штурмові спроможності, але так само потрібні модернізація системи управління, технологізації та нові підходи до ведення війни. Лише в синергії ми можемо вистояти.Україні необхідно перейти до стратегічної оборони, берегти людський капітал, посилювати технологічну перевагу й одночасно масштабно нейтралізовувати ворога. Ми не можемо виграти лише в обороні й не можемо розраховувати, що росія сама впаде. Потрібно системно бити по її військовій логістиці, військово-промисловому комплексу та економічних опорах.Мій базовий прогноз залишається незмінним: війна триватиме, попереду складна зима, а росія намагатиметься посилити тиск, щоб покращити свої переговорні позиції. Які рішення потрібні Україні, щоб перетворити нинішню складну ситуацію на сильну асиметричну перевагу над росією? Про це говоримо в етері 24 каналу.
Як допомогти президенту ухвалити правильне рішення.На Майдані вчергове постмодерн, а рішення ухвалюються в домодерній логіці.Все це можна розглядати з квантової логіки. Ми як суспільство спостерігаємо (тобто в впливаємо в фізичному сенсі) за тим, як колапсує система в політичне рішення.Власне, рішення було подано фракції СН як бездискусійне. Формально квота президентська. Це такий собі онтологічний жест: так є, бо так є. (Дракон премодерну не пояснюється, він займає свою нішу між хаосом і космосом.) формула сакрального порядку так і виглядає: «Країна воює, ваш обов’язок — підтримати моє рішення».1. Федоров «перебирав двигун на ходу».Це тебе що ми називаємо Стратегія А: Аудит перевитрат, поліграфи, звільнення, тендери. Назвати, локалізувати, ліквідувати. Класичний фронтальний реформатор.І тут спрацював механізм, який ми з Валерієм Пекарем описували як Корупційну Гідру, але з інверсією: зрубаною виявилась голова Ланцелота. Система відреагувала саморегенерацією через єдиний доступний їй канал — кадровий. Зброярські клани, відтиснуті від бюджету; правоохоронці; Гетьманцев; генералітет. І це навряд чи змова акторів — все це резонанс самої системи.2. Постмодерн: відставка уряду як симулякрПерезавантаження всього Кабміну, ймовірно, потрібне, щоб зняти одного міністра (так вважає, наприклад, Сергій Фурса). Спектакль битви, де справжня причина зникає у нескінченних інтерпретаціях. Що це було? конфлікт із Сирським? ТЦК? аудит? дрони? Кожна версія однаково правдоподібна. Але тому жодна версія сама по собі не є істинною. «Дракон» розсіявся по всій системі пояснень.3. Гіпермодерн: генерали назвали Дракона його власним ім’ямЗвинувачення в «піарі» і «гейміфікації війни» — це як раз і є гіпермодерн. Дашборди, єБали, метрики ліквідацій, поліграф як інструмент управлінської гігієни. Тому і зустрілася гіпермодерна метрика з премодерною логікою організації армії і ведення війни.Конфлікт із Сирським — не конфлікт осіб і навіть не конфлікт компетенцій. Це зіткнення двох сутнісних режимів. Сам президент дає точну симптоматичну діагностику: «Вони живуть у двох різних світах». «Міша хоче цифровізувати, а Генерали хочуть, щоб їх чули». Це ж вочевидь суперечка про те, чим є війна як об’єкт управління, а не про «що і в кого закуповувати».4. Квантовий рівень аналізу ситуації Головне. Президент тут — не зовнішній спостерігач. Він сам у скриньці.Питання, яке він поставив собі і фракції: «як збалансувати відносини армії та уряду, щоб МО і Генштаб не воювали між собою?» принцип Гейзенберга: те, що ми спостерігаємо, є не природою як такою, а природою, наданою нашому методу запитування. Питання «кого прибрати, щоб конфлікт припинився» вже має начебто очевидну відповідь, що прибрати треба одного з двох. І прибирають слабшого в конфігурації (або сильнішого іміджево). The Economist сформулював це раніше так: «Сирський знає систему набагато краще за Мішу і перехитрить його».Інше питання, яке не було поставлене: «яка архітектура дозволяє двом концепціям війни співіснувати продуктивно, а не анігілювати?». Таке питання сколапсувало би реальність інакше. Але воно не було поставлене не тому, що хтось поганий, а тому, що постановка питання і є визначальним актом.Федоров-інноватор і Сирський-система не існували окремо до конфлікту. Їх породив цей конфлікт. Без опору «генералів» Федоров не був би «тим, хто ламає систему»; без Федорова Сирський не був би «тим, хто її втілює». Власне саме тому прибирання одного агента взаємодії не веде до розвʼки самої проблеми.Драконом в нашій ситуації є не Федоров, не Сирський і не Зеленський. Дракон це скоріше сама конфігурація, де є: воююча країна, дві несумісні концепції війни, один арбітр (із ресурсом бездискусійної квоти і горизонтом планування в один цикл лояльності). Загороднюк, Резніков, Умєров, Шмигаль, Федоров це вже, можливо, забагато міністрів оборони за 7 років. Але я вважаю що це не кадрові невдачі. Я б радше говорив про постійний стан системи, в якій умови виникнення «Дракона» (неефективності, корупції тощо) не змінені жодним із цих призначень.5. Федоров ШредінгераВін одночасно «звільнений» і «залишається в команді» (принаймні так президент сказав фракції). Сам Федоров закінчує допис в соцмережах словами «Далі буде». Це, до речі, точний квантовий хід: не дати вимірюванню зафіксувати свій стан. Він тримає себе в суперпозиції: потенційний прем’єр, потенційний опозиціонер, потенційний символ «другого Залужного», потенційний власник єдинорога в miltech. Заклики виходити на вулицю — це вже спроба зовнішніх спостерігачів провести власне вимірювання і сколапсувати Михайла Федорова в політичну фігуру.Наш сценарний прогноз такий: наступне «вимірювання» зробить не суспільство, не Банкова. Це зробить фронт восени. Саме тоді ефективність закупівель і реальність мобілізації покажуть ефект. І тоді питання «а що, власне, було Драконом» доведеться ставити заново.6. Що не було зробленоНе було того, що ми називаємо Стратегія B. Федоров реалізовував стратегію A (аудит, люстрація) і C (Brave1, Лінія дронів, паралельні інституції поруч зі старими). Все це робилося одночасно і швидко. Але він не робив — і, вочевидь, не міг зробити — інституційні зміни «в довгу». Тобто не змінив культурний код управління ЗСУ. Логіку роботи штабів. Логіку замовлень. Стратегічну функцію — стратегія Перемоги чи стратегія оборони має бути спільною, зрозумілою, стимулюючою.Квантовий модерн вимагає тримати всі три стратегії трансформацій в суперпозиції.Без цього зміни не стають сталими.
Аналіз показує: незворотний процес у російській економіці почався ще тоді, коли був вичерпаний останній резерв Фонду національного добробуту — росія перейшла до емісійної економіки й фактично живе за рахунок майбутніх періодів. Дефіцит бюджету зростає, інфляція прискорюється, а криза неплатежів охоплює вже всю економіку, включно з військово-промисловим комплексом.Особливо критичною є ситуація в нафтопереробці. Виробництво пального різко впало, в багатьох регіонах уже спостерігається дефіцит бензину, росія не може повною мірою ані переробляти нафту, ані експортувати її. До того ж видобуток стає дедалі дорожчим через санкції, брак технологій та обладнання. Головне — нафта перестала бути джерелом, яке фінансує війну. Якщо раніше нафтогазові доходи з надлишком покривали військові витрати, то зараз вони не забезпечують навіть їхньої третини.Я бачу лише два сценарії, які теоретично можуть дати росії певний тимчасовий ресурс для продовження війни: перехід до повноцінної мобілізаційної економіки з фактичним вилученням ресурсів у бізнесу та населення або масштабна фінансова підтримка з боку Китаю. Але Китай досі не кредитує російську економіку й не має особливого інтересу брати на себе такий тягар.Ключове завдання — системно знижувати спроможність росії вести війну. Йдеться не про абстрактне руйнування економіки, а про точковий вплив на логістику, спроможність підтримувати авіасполучення, паливну інфраструктуру, військово-промисловий комплекс, порти, транспортні вузли та канали постачання критичних компонентів. Саме порушення логістики й технологічних ланцюгів здатне позбавити росію можливості підтримувати нинішні темпи війни.Стратегічна мета України та партнерів — зробити так, щоб жоден із можливих сценаріїв підтримки російської економіки більше не працював. Більше про це — у відео.
Зміна складу Кабінету Міністрів — це не відповідь на виклики, які стоять перед Україною. Питання значно глибше: країні потрібна модернізація державного управління та нова модель керування економікою воєнного часу.Війна робить реформи не менш важливими, а навпаки — критично необхідними. Ефективність економіки безпосередньо визначає силу армії, а економічна політика є частиною національної безпеки.Бізнес сигналізує про серйозні проблеми: ділова активність залишається низькою, більшість підприємств фіксують падіння продажів, а серед головних бар’єрів розвитку підприємці називають непередбачуваність державної політики, надмірний регуляторний тиск і податкове навантаження.Ліберальні економічні реформи сьогодні — це не питання ідеології, а питання обороноздатності. Україна не може перемогти в моделі тотальної мобілізаційної економіки. Конкурентна перевага, яку ми маємо сформувати — підприємництво, інновації, відкритість, економічна свобода та сильні інституції.Необхідно будувати роботу нового Уряду за трьома горизонтами:▪️Стійкість — енергетична безпека, фіскальна стабільність, розвиток оборонно-промислового комплексу та ефективне використання людського капіталу.▪️Інституції — реформа Кабміну, завершення децентралізації, модернізація податкової та митної систем, цифровізація держави, впровадження штучного інтелекту та впровадження якісних механізмів стратегічного планування.▪️Суб’єктність — формування довгострокової економічної стратегії, залучення інвестицій, розвиток людського капіталу, підтримка експорту продукції з високою доданою вартістю та досягнення технологічного суверенітету.Безпека та свобода це не суперечність — вони взаємно підсилюють одна одну. Прошу ваших коментарів до повної статті, в якій я розбираю пріоритети державних політик.
Як ми і попереджали Угода США-Іран є крихкою. Базовий сценарій з квітня не змінювався. Ризик відновлення повномасштабного зіткнення зростає, але опитані нами експерти (і ми так само) не вважаємо ймовірність цього сценарію високою.До речі про "закриття неба". Працюємо над тим, щоб аналогічні дії стосувалися авіасполучення в росії.EASA. видала новий Conflict Zone Information Bulletin (CZIB 2026-07), який рекомендує операторам не виконувати польоти в повітряному просторі Бахрейну (Bahrain FIR — OBBB), Кувейту (Kuwait FIR — OKAC), Катару (Doha FIR — OTDF), ОАЕ (Emirates FIR — OMAE) та над водами Оманської затоки в межах Muscat FIR (OOMM) на захід від довготи 58° сх., на всіх висотах і ешелонах. Термін дії — до 29 липня. EASA прямо повʼязує це з крахом перемирʼя: меморандум від 17 червня зазнав повторних і суттєвих порушень, що знову створило високий рівень ризику в регіоні Затоки; спроби Ірану контролювати Ормуз, регулярні атаки на комерційні судна і повʼязані з цим військові дії США створюють високі ризики для повітряного простору Бахрейну, Кувейту, Катару й ОАЕ. Ключовий нюанс — наявність великих військових обʼєктів США підвищує ймовірність, що ці держави можуть бути прямо вражені іранськими ракетними й дроновими ударами, тобто ризик не лише в повітрі, а й для наземної інфраструктури аеропортів. Ще 8 липня ширший регіональний бюлетень, що охоплював Бахрейн, Кувейт, Ізраїль, Йорданію, Катар, Оман, ОАЕ та Саудівську Аравію, було скасовано і замінено «інформаційною нотаткою» з формулюванням лише «враховувати потенційний ризик» — тобто Затоку тимчасово понизили до «обережності». Тепер, після відновлення ударів, чотири держави Затоки + Оманську затоку знову підняли до жорсткого «не літати». Траєкторія: жорстке уникнення (весна) - «обережність» (8.07, після підписання) - знову «не літати» (середина липня, після краху).Для Ірану (Tehran FIR), Іраку (Baghdad FIR) і Лівану (Beirut FIR) діють окремі CZIB від 8 липня з рекомендацією не літати на будь-якій висоті — чинні до 31 серпня.Це рекомендація-застереження, а не фізичне закриття — фактичні закриття й NOTAM оголошують самі держави та їхні авіавлади.
Зміну уряду я сприймаю як вікно можливостей. Головне зараз, щоб це була не просто зміна прізвищ, а заміна сутності. Новий Кабінет Міністрів має отримати спроможність формувати політики, працювати стратегічно й ухвалювати рішення на основі моделювання, цифр і сценаріїв.Я бачу три ключові горизонти.▪️Перший — виживання і стійкість: підготовка до зими, підтримка бізнесу, фіскальна дисципліна, масштабування оборонного виробництва та інновацій. Працююча економіка означає робочі місця, зарплати і спроможність держави вистояти.▪️Другий горизонт — інституційна стійкість. Нам потрібен компактний уряд, який концентрується на стратегії та політиках, а не на ручному управлінні. Потрібна детінізація економіки через стимули, дерегуляцію і зміни податкової системи, а не через посилення тиску. Також важливо зробити ухвалення рішень по-справжньому інклюзивним, залучаючи коаліції бізнесу та аналітичних центрів.▪️Третій горизонт — нова економічна стратегія, заснована на продуктивності, інноваціях і проривах. Україні потрібні проривні рішення в цифровізації, розвитку людського капіталу, освіті, медицині, фінансах та експорті. Бізнес сьогодні критично недофінансований, а експорт має зростати не на відсотки, а в рази.Моє переконання — потрібно впливати на ситуацію і використовувати кожне вікно можливостей. Бізнес і аналітичні центри не можуть бути в опозиції до держави, їхнє завдання — допомагати ухвалювати кращі рішення.Окремо відзначу роботу Юлії Свириденко. Для мене її головний результат — запуск більш інклюзивної моделі роботи, коли до напрацювання рішень почали залучати аналітичні центри та бізнес. Вона також дала можливість проявити себе новим управлінцям. Водночас цей уряд переважно був урядом виживання, змушеним вирішувати тактичні завдання.Маю надію, що наступний Кабінет Міністрів стане урядом прориву: економічного, соціального, безпекового і політичного. Саме такої амбітності сьогодні потребує Україна.В етері 24 каналу розбиралися в цих серйозних темах і намагалися дати відповідь, чи на краще зміни, які відбуваються в Україні.Вмикайте повне відео за посиланням.
Топ-12 пріоритетів для нового Кабінету міністрів України. Мета: забезпечити швидке зростання продуктивності, стійкість держави та формування інституцій, здатних працювати в умовах війни, глобальних викликів й технологічної революції і реалізовувати можливості для безпекового, економічного, соціального прориву.1. Реформа КМУ і адміністративна реформа. Перегляд функціоналу міністерств (компактні міністерства які формують політики, а не розпоряджають майном), створення проєктних і регуляторних агентсв під реалізацію політик (тобто перетворити КМУ із органу ручного управління на центр вироблення політик та координації.). Запровалження Центру Уряду. Запровадження Економічного штабу і Координаційного центру розвитку людського капіталу.2. Енергетична стійкість до зими 2026/27. Більшість рішень вже підготовлено. Але необхідна комплексна реформа енергетичної системи і зміщення акцентів джержавної підтримки (денцентралізація на рівень мікрорайонів). 3. Національна економічна стратегія. Відхід від екстраполяцінйого підходу і архаїчної побудови стратегії без урахування радикальної зміни технологій і трансформації ринків. Запровадження проривних еконоімчних рішень. Запровадження регуляторної гільйотини. Створення в Україні найпривабливішого сережовища для розвитку бізнесів, інвестування. Значний акцент на зростанні продуктивності праці як основи Національної економічної стратегії.4. Фіскальна стійкість і фінансування. Дефіцит — головне екзистенційне обмеження. Предбачувана лінія з МВФ, закриття розриву бюджету-2026/27, синхронізація з партнерами. Сприяння розвитку фондового ринку. Пенсійна реформа як важіль розвитку фондового ринку. Забезпечення бізнесу довгим здешевленим, економічного обгрунтованим фінансуванням.5. Експортна орієнтація. Посилення експортної стратегії і сприяння швидкій модернізації економіки в орієнтації на експорт. В тому числі: допомога у сертифікації, створення торгових представництв, залучення фінансів для масштабування експортоорієнтованих виробництв. Поступова дестимуляція експорту сировини, перехід к експорту продукції і сервісів з високою доданою вартістю.6. Детінізація як розширення податкової бази, а не підвищення ставок. Виводити економіку зі тіні через поведінкову архітектуру, а не тиском ставок. Проведення податкової реформи: запровадження ПнВК, зниження ставок податків на персональні доходи, збільшення акцизів і ставок на активи.7. Людський капітал і демографічна стабілізація. Баланс «мобілізація vs економіка» (запровадження системи бронювання критичного персоналу), реінтеграція ветеранів, політика повернення, керована трудова міграція. Комплексна стратегія розвитку людського капіталу. Автономія університетів. Модернізація шкільної освіти (якість — пріоритет). Реформа системи здоровʼя з пріоритетом на превентивну, персоналізовану медицину. 8. ОПК як драйвер зростання. Дрони, ракети, роботизовані комплекси, counter-Shahed експертиза як експортний продукт і ланцюг доданої вартості (локалізація виробництва компонентів). Перетворити ОПК на один із головних драйверів технологічної модернізації економіки та майбутнього високотехнологічного експорту. Розвиток експорту зброї і безпекових сервісів. 9. Євроінтеграція. Перехід від статусу кандидата до повного відкриття переговорних кластерів. Використати графік вступу як зовнішній дисциплінуючий інструмент для внутрішніх реформ, а не стільки як самоціль.10. ПІІ, відбудова та мобілізація приватного капіталу. De-risking для інвесторів (war-risk страхування, прозорий пайплайн проєктів), виконання Ukraine Facility тощо. Держава не розпорядник, а платформа.11. Інституційна довіра й антикорупція. Незалежність антикорупційних органів, цифрова прозорість, реформа держзакупівель, прискорена приватизація. AI-first Government.12. Інституціалізований форсайт і сценарне планування. Держава має перестати бути реактивною. Вбудувати ссистему стратегічного і сценарного аналізу, макроекономічного і поведінкового аналізу в систему ухвалення стратегічних рішень. Антисипація як функція уряду.А також:0. Інклюзивість інституцій.
Я переконаний, що Україну і Польщу в майбутньому єднатиме значно більше, ніж може розділяти сьогодні. Попри політичну напругу, наші економіки дуже взаємопов’язані.Товарообіг перевищує 13 млрд доларів, майже мільйон українців працює в Польщі. Українці за роки війни суттєво посилили польську економіку, відкривши десятки тисяч бізнесів і додаючи, за нашими оцінками, 3–4% ВВП Польщі щороку. Польський бізнес зацікавлений у посиленні співпраці з Україною та закликає до зниження напруги.Нинішнє загострення — наслідок внутрішньої польської політики та передвиборчої боротьби. Економічні аргументи зараз часто губляться в політичному шумі. Польща буде прагматично відстоювати власні інтереси під час вступу України до ЄС, особливо в аграрній сфері, але євроінтеграція вигідна Україні навіть там, де виникатимуть обмеження.Польща залишається привабливою для українців через близькість, зрозумілу культуру, великий ринок і сильну економіку. Якщо ми хочемо повернути людей та бізнес в Україну, то потрібно створити кращі умови для підприємництва. Бізнесу потрібні не додатковий тиск і не ставлення як до «дійної корови», а зрозумілі правила, зменшення корупції та партнерство з державою.Україна має сильні стартові позиції для модернізації та відновлення. Але стратегію розвитку повинні формувати українські аналітичні центри та підприємницькі спільноти. Голос малого і середнього бізнесу має бути почутий не менше, ніж голос великого бізнесу. Якщо ми використаємо цей потенціал правильно, то можемо досягти нинішнього рівня розвитку Польщі вже за 12–15 років.Про взаємодію польської та української економіки на тлі політичної напруги — у відео. Долучайтеся до розмови.
Про ДБР, Vyriy і про квантовий(і) модерн(и), в якому ми живемо. Коли правоохоронний орган приходить до бізнесу — відбувається квантове вимірювання. І, як це буває у квантовій логіці, воно каже більше про спостерігача, ніж про об’єкт. Так, коли ДБР прийшов до Vyriy Industries — це вимірювання показало не стан Vyriy Industries, а, власне, що таке ДБР.ДБР сьогодні існує в суперпозиції двох станів: «правоохоронець» і «інструмент». І колапс йде не туди, куди хотіли б слідчі (вірніше ті, хто ними керує). Громадянське суспільство формує висновок: це переслідування медіа (Бабенко увійшов до власників «Бабель», «Бабель» дав розслідування про «Скелю» — і це призвели до відповіді). Чи є інша думка? Так — але вона радше про вимагання грошей у ефективного виробника дронів з боку неправоохоронців. Розслідування зловживання з боку бізнесу якщо і є в версіях, то явно не серед ТОП-3. Це раціональне суспільне очікування (баєсівські умовні ймовірності), вибудуване роками. І Печерський суд вчергове таке очікування «відкалібрував»: за один робочий день, ще до подання позову, забороняє журналістам публікувати розслідування про 143 об’єкти нерухомості брата директора ДБР. 7 липня ДБР іде з обшуками до незручного медіавласника. Хвильова функція колапсувала сама.Тепер головне в квантовому модерні. Дракон — це не Сухачов. Спокуса зробити Дракон особою — це стара модерна логіка: назвати, локалізувати, зрубати голову. Але на місці зрубаної голови Гідри виростає нова. Зміна директора ДБР нічого не змінить, бо Дракон тут — не людина, а конфігурація: безконтрольна підслідність «усього», відсутність незалежного добору керівників, зрощення органу з тими, кого він має перевіряти.Ось чому реформа ДБР це не стільки умова першого кластеру переговорів про вступ до ЄС. Потрібно змінити умови, за яких цей Дракон взагалі виникає — підслідність, контроль, незалежний добір за моделлю НАБУ та БЕБ з реальною роллю міжнародних експертів.Суспільна довіра надважлива для модернізації. Очевидно, що якщо б Vyriy Industries перевіряли НАБУ чи БЕБ, то ми мали б іншу суспільну реакцію. Якщо шукати Дракона в очільниках ДБР, ГПУ, Фінмону, то складно побачити умови, за яких справжній Дракон виникає між держорганом і громадянином. Антидраконівська стратегія, відповідно, має бути екологічна: від «раз і назавжди перемогти зло», до створити і підтримувати умови, за яких жоден орган не може концентрувати владу за відсутності суспільної підзвітності, інклюзивної, ефективності.Питання не тільки в тому, чи є політична воля ці умови створити.Питання в дорослості суспільства: заміть відстоювання позиції в рамках окремих кейсів —вимагати системних трансформацій. Пишу в очікуванні, що наша з Аллою Петренко стаття про Драконів і модерни нарешті буде опублікована.
Світ входить у період зростаючої невизначеності. Це вже не тимчасове явище, а тренд.Ми фактично рухаємось до великої трансформації світового порядку. Якщо дивитися на сценарний простір, то є дві ключові осі: ескалація або деескалація міжнародних конфліктів, і друге — чи зберігається "сила права", чи відбувається розпад правової системи.Найімовірніший сценарій зараз (згідно з оцінками опитаних нами аналітичних центрів) — хаотизація світу. З одного боку зростає кількість регіональних конфліктів і ескалацій, з іншого — слабшає міжнародне право. Ми вже не живемо в однополярному чи двополярному світі — це багатополярність із новими центрами впливу: США, Китай, умовний Захід без США і нові регіональні гравці.Світ стає більш фрагментованим, і замість архітекторів нового порядку ми поки бачимо радше руйнівні процеси. Уже близько 80 країн мають конфлікти або ризики їх ескалації.Для України це означає важливу зміну: перестати бути об’єктом і посилюватися як суб’єкт міжнародної політики. Наш вибір — між втратою суверенітету та рухом до повноцінного суверенітету в умовах глобального хаосу.Раніше обговорювали варіант «гнилої угоди» — коли світова система ще працює і можливі гарантії та компроміси. Але в умовах хаотизації реальні гарантії неможливі, а компроміс між Україною і росією по суті не працює через повну несумісність інтересів.Українська ППО показує високу ефективність, особливо проти дронів і крилатих ракет, хоча балістичні загрози залишаються проблемою. Паралельно росія поступово виснажується: значна частина її нафтопереробних потужностей ("в моменті" вже майже 45%) виведена з ладу, і подальше посилення цього тиску разом із санкціями може привести її економіку до системного колапсу.Ключ до нашого сценарію — це поєднання посилення санкцій і розвитку далекобійних ударів України. У відео розповідаю, що формує реалістичний шлях до нашої перемоги в умовах хаотичного світу.
TGLIST.COM.UA
