Війна на Близькому Сході має як економічне підґрунтя, так і політичні причини. З самого початку було зрозуміло, що ймовірність коротких сценаріїв низька. Очікування швидких домовленостей через «бекдор» — через Оман чи Катар — не справдилися. Стратегічні моделюючі ігри показали, що рівновага досягається лише у випадку довгого, затягнутого конфлікту з високою ймовірністю ескалації — ударів по нафтовій та енергетичній інфраструктурі.Рішення досі немає, адже немає єдиного суб’єкта для домовленостей: всередині Ірану існує кілька центрів впливу. Це робить будь-які угоди примарними та веде до продовження блокування Ормузу і загальної безперспективності навіть силових сценаріїв.Світова економіка вже відчуває наслідки: постачання нафти обмежене, значна кількість танкерів заблокована, альтернативні джерела не компенсують дефіцит. Це призводить до різкого зростання цін як на газ, так і на нафту. А значить і на добрива, а вже до кінця року — на продовольство та промислові товари. США поступово втрачають позиції як ефективний гравець і миротворець, тоді як Китай виглядає більш стриманим і прагматичним. Паралельно загострюється внутрішня ситуація у Штатах: масові протести, зростання цін на бензин, інфляційні очікування та падіння довіри до влади.Наші союзники ЄС і США продовжують економічні відносини з росією — імпортують енергоносії, добрива та інші ресурси. Причина — залежність від постачання певних видів сировини та добрив і недостатня готовність швидко замістити російські ресурси.Україна має значний потенціал: великі розвідані запаси газу та нафти дають можливість стати ключовим постачальником енергоносіїв для Європи і забезпечити її енергетичну незалежність. Але цей потенціал досі реалізований лише частково, і його розвиток залишається важливим стратегічним завданням. Більше про все це — у відео.