Telegram statistics channel - @Christian_poems_2

ПОКАЯННЯЗа хмари сонце заховалось.Вечоріло.Іван сидів, зігнушись, за столом.Душа боліла. Як вона боліла!Життя його котилося на дно.Страждала жінка від його побоїв,Втікала з дому з дітками не раз.А він звільнитися не міг від алкоголю,Для нього віддавав і кошти й час.В спянілій голові думки роїлись,Він нещодавню зустріч пригадав.Відтоді з ним немовби щось зробилось:Сумління судить і болить душа....Ця зустріч відбулася на дорозі:Юнак якийсь зненацька підійшов,Й сказав йому, що щастя тільки в Бозі,І що Він любить грішного його."Мене хтось любить?-тільки засміявся,-Кому потрібний пяниця такий?"Ніхто з сусідів з ним вже не вітався,А цей ось каже: "Любить Бог Святий..."Так розійшлись.Іван пішов до баруПо чарці випить з друзями вина.Зайшов туди,...й сміливість десь пропала.В думках звучать почутії слова.Сумління враз в душі заговорило:"Не добре робиш.Це, Іване, гріх."Підняти чарку вже й не було сили,Та все ж ворожий голос переміг....Минув вже тиждень.Та нема спокою."А може й справді любить Бог мене?"І вирішив піти до "богомолів",Вони про Бога знають геть усе.Недільний ранок.Надворі світає.З похмілля трохи голова болить.Підвівсь Іван, костюм новий вдягає,А в середині аж душа тремтить.Дружина заніміла в здивуванні.Боялась запитати, куди йде.Майбуть, вже з глузду зїхав її Ваня,Лукавий, певно, бідного веде.Не довгий шлях був.Ось і Дім молитви.Зайшов тихенько й сів біля дверей.Були присутні тут дорослі й діти,Й співали всі разом вони пісень.Тут чоловік підвівсь,й відкривши книгу,Читати став святі Божі словаПро те,що любить Бог людей, та Свого СинаЗа них на муки й хресну смерть віддав.Він говорив,що Бог гріхи прощаєУсім,хто з вірою до НЬго лиш прийде.З очей Іван вже сльози витирає,Підвівся, й наперед несміло йде.Впав на коліна,й плакав,як дитина,І каявся за всі свої гріхи.Господь прийняв його,як Свого сина,Й без докору, з любовю все простив.Так легко стало й радісно на серці,Здавалось, що злетить, неначе птах.Тепер він зрозумів,яке то щастя,Коли знімає Бог з душі тягар.І де лиш свідкував Іван про себе,Все згадував про того юнака,Який прийшов,неначе ангел з неба,Та про любов Господню розказав.В житті їм більш не довелось зустрітись.Казали, що він з міста приїжджав,Та все просив в зібранні,щоб молилисьЗа чоловіка,який в пянстві пропадав."Це ж я,-подумав,-це за мене,Боже,Молилися тут сестри і брати.Тобі я дякую,- з очей котились сльози,-Що Ти провини всі мої простив."*****Яка велика є любов Господня!Він Сам звершає працю у серцях,І вириває душі із безодні,Й народжує для вічного життя.Ми сієм Слова Божого насіння,Хоч декілька зернин, та Бог зростить.І Дух Святий подасть серцям прозріння,Настане час,-появляться плоди.Хай Бог поможе працювати ревноНа Його ниві,друзі,до кінця.Щоб наша праця не була даремна,Несім молитви щирі до Отця.Й коли скінчиться ця земна дорога,До ніг Христа складем свої плоди,Й почуєм голос, рідний до знемоги:"О,рабе вірний,в спокій Мій ввійди!"Автор Ірина Косарук

СЛОВО ДО ЦЕРКВИ"Будьте готові і підперезані, і нехай вашісвітильники будуть позасвічувані". (Мт.12:35)Ти не знаєш,коли Я тебе заберу в небеса,І коли землю цю вже назавжди прийдеться лишити,Та остання коли з очей упаде сльоза,І ти будеш повіки зі Мною у Царстві жити.Ти не знає,о Церкво, та чуєш вже кроки Мої,І ти бачиш у світі ознаки Мого приходу,Люди плачуть від страху, від подиху зла та війни.Повсякчас пильнувати ти маєш, о Мій народе.Роздивися сьогодні,якою дорогою йдеш,Чи бува не зійшла на широку з вузької стежини,Де уже немає границь,де нема Моїх меж?В світі безліч шляхів,а до неба - один єдиний.Що у серці твоєму,бажання плекаєш які?Де твій схований скарб і на кого твоя надія?Чи, бува, не забув,що ти є мандрівник на землі?Чи, бува,не згубив ті дари,що тобі Я довірив?Ти сьогодні ще можеш оливи зробити запас,Моє Слово звучить ще,Я до серця твого промовляю,Дав свободу для віри,маєш нині приємний час,Але часто його не цінуєш і ним зневажаєш.Так багато турбот маєш й планів в своєму житті,Й кажеш: я є багатий і маю всього надміру.Та багатство твоє тільки шкоду принесло душі,Бо лишилась вона без одежі,незряча й безсила.Раджу в Мене купити тобі Я безцінні дари:У вогні переплавлене золото,щоб ти ним збагатився,Одіж білу і чисту,щоб не видно було наготи,Й мазь цілющу на очі,щоб вперед ти,у небо дивився.Докоряю тобі,бо люблю і бажаю спасти,І так хочу,щоб ревністю серце твоє палало.Час так швидко летить,не повернуться дні і роки,Пам'ятай,моя Церкво,що часу лишилось мало.Тож пильнуй, й не лінуйся трудитись на ниві Моїй,Ти покликана Слово Моє в цьому світі звіщати,Хоч спокус так багато,шлях до неба тернистий,вузький,Та щоб буть переможцем,боротися треба і в вірі стояти.А за це нагорода чекає тебе в небесах,Будеш мати вінець й царюватимеш вічно зі Мною.Ті дари,що тобі Я довірив,в серці міцно тримай,Коли вірною будеш,ввійдеш в Місто святого спокою.Автор Ірина Косарук

ГРІШНИЦЯСтраждає серце,зранене гріхами,Мов у кайданах, скована душа...Де порятунок? О, якби ж то знала,Мабуть,давно туди уже пішла б.Нове життя хотілося почати,І вирватись на волю, наче птах.Та не могла, не мала сил піднятись,До низу гнув провин важкий тягар.Ось так жила.Минали дні за днями,І відчай наповняв усе єство...Та раптом вістка дивна пролунала:Навідав місто сам Ісус Христос.Казали, що Він був Спаситель світу,Обіцяний Месія, Божий Син...Прийшов, щоб людям в небо шлях відкрити,І душам змученим подати вічний мир.Він йшов туди, де горе, біль і втрати,Зціляв хвороби й зранені серця,Гріхи й провини навіть міг прощати,Хто йшов до Нього з щирим каяттям.Любов Христа звершала неможливе,І кожен ніс до Нього свій тягар....Від хвилювання серце затремтіло.Невже й для неї є спасіння дар?Її всі знали: грішну й недостойну.Як же до Нього, до Святого йти?Та була ладна цілувати Йому ноги,Аби спокій душі своїй знайти....Вже сутеніло. В домі фарисеяПоважний гість сьогодні - сам Ісус.Та раптом відчинились тихо двері,І Симон з подивом на жінку озирнувсь.Для неї не було уже важливо,Чи зрозуміє, чи осудить хтось її.До ніг Ісуса жінка нахилилась,І їх омила гіркими слізьми,Волоссям втерла, намастила миром.Душа благала:" Господи, прости..."Ісус не осудив, Він бачив віруІ покаяння щирого плоди."Прощаються тобі гріхи,"- промовив.О,мить блаженна! Зник важкий тягар!Й душа наповнилася миром і спокоєм,І вдячне серце славило Христа.Ні, Симону цього не зрозуміти,Себе він грішним зовсім не вважав.Бо може той Христа сильніш любити,Кому провин багато Він прощав.*****Можливо, в вас душа болить й страждає,І томиться під тягарем провин,Прийдіть до Бога, Він усе прощає,Й наповнить серце спокій неземний.Схиліться до пробитих ніг Господніх,Омийте їх сльозами каяття.Він не осудить, Він прийме з любовю,І поведе до вічного життя.Автор Ірина Косарук

Чому приходять невдачі?І невдоволення до Господа - "чому"?Чому так у житті багато плачемо,Що рідні нас не слухають чомусь?Стають жорстокими до нас, боляче ранять.Немає миру, діти повстають...А через них нас Бог переплавляє,Із серця забирає гіркоту.Що сховане у ньому бачить Він лиш,Глибоко в серці сховане твоїм.А небеса для чистого відкриті,Нелегко бути чистим в світі цім.Багато так залишили світського.Залишили всі грішнії діла,Здається що є чистими від злого,Що вже дорога з Богом почалась.І коли Дух Святий так наповняє,Всіх з радістю готові обіймати.Дратівника Бог трохи допускаєІ серце вже готово закіпати.Слова спішать так вирватись назовні -Хай і не лайка, та усе ж слова летять.Вони поранити так душу можуть,Та аж ніяк тебе не захистять.О! Нас образили, нас знову зачіпили...Ну як же тут не станеш нарікать?І ось ми грішимо так знову в гніві,Усе стараємось себе ми виправдать.Пропало зразу християнство наше.И стало видно, що там в серці є.А Бога християнством не обманеш,Він хоче бачити нас чистими лише.Допоки нас Господь не перемінить,Роботи з ближніми не буде Він робить.Прийдуть у дім великі переміни,Коли серця научимся хранить. Л. Шпак

Іди за Мною"Іди за Мною", - так колись сказав Ісус до Матвія, і він послухався Його. "Іди за Мною", - сьогодні лунаютъ ці слова до кожної душі. Сьогодні Ісус стоїтъ обабіч тебе і чекає, коли ти відгукнешся на Його поклик. Він буде іти попереду тебе. Буде протоптувати тобі стежинку до Неба... Піди за Ним... Коли твоя дорога видається тобі занадто важкою,коли серце в тривозі,коли випробування приноситъ багато болю -"Іди за Мною"...Коли тобі сумно і гірко на душі,коли печаль огорнула тебе,коли не твої вуста, а серце і сльози говорятъ з Богом -"Іди за Мною"...Коли зустрічаєш випробування,коли здається, що немає сили боротися і рухатися вперед,коли в кожен крок вкладаєш всі свої зусилля,коли залишки віри розбиваютъся при падінні, -"Іди за Мною"...Коли в серці пустота і втома,коли ти не в змозі зрозуміти, що коїтъся в тобі,коли сумніви і безпечність заволодіваютъ тобою, -"Іди за Мною"...Коли на своєму шляху зриваєш квіти радості,коли очі сяють від щастя,коли любов'ю обіймаєш весь світ, -"Іди за Мною"...Коли ти на роздоріжжі,коли стикаєшся з вибором,коли зважуєш усе,коли не знаєш, як вчинити,просто "Піди за Мною"..."Іди за Мною, і Я подарую тобі Небо"...Пустеля...Ідеш по розпеченому піску босоніж.Кожен крок - це вся твоя сила, рішучістъ і відвага...Гарячий пісок вогнем обпалює ступні.Ти втомився...Руки тяжко обвисли,лице обпалене сонцем і сухим пустелъним вітром...В очах крім живого вогнику надії не лишилося нічого,ця тяжка дорога забрала все...Піщані бурі, здіймаючись, застилають взір, збивають зі шляху...Ти не бачиш напрямку, втрачаєш орієнтир...Але йдеш.Навколо немає нікого і нічого...Лише безкрає жовтогаряче море...Тебе томитъ спрага.Щось підказує: перепочинь.Але ти, відмахнувшись від цієї думки, продовжуєш свій шлях,ти розумієш, що ця зупинка буде фатальною,це означатиме крах твоїм зусиллям, прагненням і старанням.Тому ти ідеш...Знесилений, зранений, зболений, але ще живий!Живий, бо в серці є віра, яка показала тобі вічністъ.Живий, бо зрікся себе, бо власне життя порахував за ніщо,бо більше за себе полюбив Ісуса...Ти ідеш...Уже недалеко...Лишилося ще трішки...Ось там за гарячими пісками буде кінець...Головне - дійти до Неба...Ірина

НЕ БІЙСЯ, ТІЛЬКИ ВІРУЙ!Ти не один!З тобою завжди Бог!Вночі і вдень слідкує Він за нами,Не бійся темряви, бо з Ним удвохНе страшно життєвими шляхами.Ти не один! Господь－то твій покров!І в шторм великий будеш скрізь беспечний,Бо Божа милість і свята любовТебе укриє в горі －бесперечно!..”Не бійся, тільки віруй!”－каже Він,Довірся Йому у житті земному...Ти думаєш, що борешся один,－І діла до тебе нема нікому...Та знай, ти цінний, друже, для Творця!Він любить тебе вічною любов'ю.Любов та без початку й без кінця,Й підтверджена вона святою кров'ю...Бог не залишить сироту й вдову,Свою підтримку надішле їм вчасно,Надію вселить в серденько живу,Й вітрам ревіти заборонить власно.Іди вперед, крізь бурі і туман, Не жди людської втіхи і розради.Бо там розчарування і обманІ лицемірства й заздрості багато.Любові й ласки в інших не шукай,А сам стремись це ближньому дарити,Щоб прОстили тебе－перш ти прощай,І буде легше в цьому світі жити!Не будь сумним! Бо стільки є причин,Щоби радіти і життям втішатись...З тобою Бог! Ти в світі не один,А разом з Ним нам нІчого боятись...Катерина Бойко

НЕ БІЙСЯ! НЕ СТРАХАЙСЯ! ТІЛЬКИ ВІРУЙ!Як часто ми ридаєм в небеса,І думаєм що небо нас не чуєВід болю розривається душа,Ми плачемо, ну хто ж нас порятує?І тяжкі битви не під силу нам,Ми падаєм, ридаємо , зітхаєм,І погляд піднімаєм в небеса,Про допомогу Господа благаєм!Взиваємо в тривозі до Христа,У бурях страшно човен наш кидає,На допомогу кличем небеса,А віра наче вогник той згасає..Над нами реве страшно буревійЗ останніх сил пливемо в бурних хвилях,В душі тривога, як знайти спокій?І руки опускаються в безсиллі.В житті багато штормів на шляху,Здається часто просто потопаєм,Душа кричить, О ні! Не допливу!Та Слово Боже серце потішає!І згадую з Писання я слова,Не бійся! Не страхайся, тільки віруй!Бо я з тобою, ти моє дитя!Іди за Мною, так, за Мною слідуй!Підеш ти через води, поруч ЯІ не заллють тебе ніякі ріки,Я відкупив тебе моє дитя,І полюбив назавжди, так навіки!Вогонь тебе не зможе опалить,І зло немає сили доторкнутись,Я вмер, тобі дав шанс щоб вічно жить,Щоб ти міг в вічне небо повернутись!Утішу якщо сльози упадуть,Неначе як кришталь твої в молитві,І буревію перестань скажу,Дам перемогу у нелегкій битві!Зігрію в холод Я теплом Своїм,Як мама обійму тебе ласкавоУкрию ніжно в тіні крил святих,Бо я веду тебе у вічну славу!Як часто ми ридаєм в небеса,І сльози по щоці течуть дощами,Та чуєм тоді Господа слова,«Не бійтеся, а віруйте Я з вами!» Марина Візнюк.

СЕРЦЕЩо серце твоє наповняєЯких ти скарбів туди наскладавМожливо вже терен у ньому буяє Тому що за серцем ти не доглядав.Що сіяв ти в серце кожного разу Яке ти насіння збирав кожен день Можливо у серці сховав ти образуЯка не дає співати пісень.Що серцю твоєму найбільш до вподоби ?Що вабить твій погляд і душу твою ?В які одягнув ти серце оздоби?Чи зможеш ти встоять в нерівнім бою?Що з серця твого на світ проростає Що корінь пустило у серце твоє?Можливо цей пагін цвіте і буяє?Або ж навпаки,у серці гниє.Чи повно у серці твоєму любові?Чи повен струмок живої водиЧи линуть із серця пісні колискові Чи висох струмок і лишились сліди?Чи світить у серці твоєму світильникСвітильник любові для інших людей Або ж навпаки від образ ти невільникІ гріх не дає підводить очей.Чи двері відкрив ти Богу сердечніЧи місце знайшлось у серці ЙомуНадходять години лихі й небезпечні І ти обираєш ,служити кому???Ти сам обираєш з ким буть на вечеріГостей для вечері,запрошуєш -ти…Ти сам обираєш відкрить кому двері І шлях обираєш в житті щоб іти.Найбільш бережи ти серця просториЩоб ворог не вкрав всю цінність в йомуПильнуй щоб не стали пустими комориЩоб ти не ослаб в життєвім бою.Пильнуй за зерном яке обираєшЩо сієш у ниву сердечну своюІ плід із зерна який ти збираєшА потім складаєш в комору твою.Шукай зерна правди Господнього слова Шукай ниву Божу і там засівайІ плід дасть сто крат,і не буде половаТа плід цей у серці своєму тримай.Тримай храм сердечний для Бога одногоХай святість Ісуса сповняє твій храмВідкрий серця двері для Бога живогоІ хай запанує у ньому Він сам!!!!Автор: Андрій Швегло

Відходять рідні у далеку путь.Господь до себе в небеса приймає.Серця за ними, на землі ще тутКричать й кричать у небо журавлями...Господь так розуміє ті серця.Та все ж прийма дітей своїх у небо.Цього не зрозуміть нам до кінця,Як волю Божу, лиш прийняти треба.А Його воля лиш, щоби спасти.Щоб вивести з темряви цього світу.У Своє царство в небеса ввести, Приготував вже де чудову вічність.Пішла у небо, та звучить все тутУ серці той близький та рідний голос.Його уже ніколи не почутьТа воля лиш на те була Господня."Не плачте любі діти, не тужіть.Вже ваша мама зараз біля Мене.Вона у радості зі Мною буде жить.Чекати буде вас сюди до себе.А Я вас не залишу на землі.Самотніми не лишу сумувати.Я із любов'ю вдень то, чи вночіПро вас не перестану турбуватись.Згорьоване Я серце підкріплюІ дам іще подальшу добру долю.Не плачте діти Я вас так люблюВітцівською лиш вірною любов'ю."Відходять діти Божі в небеса.Відходять назавжди уже додому.Їх зустрічає Сам Спаситель там,Щоб з Своїх рук вручити нагороду. Л Шпак

Її не любив ніхто...Її не любив ніхто...А як Її можна любити?Закутана в сіре пальто,Закрита від цілого світу...Завжди невдоволена всім,Під ніс собі щось бурмотіла...В очах її блискавка й грім,А серце,мов з каменю брила...Вставала о шостій зрання,Ковтала сніданок холодний...І так непомітно щодняУчора вливалось в сьогодні...Щоранку сідала в метро,З під лоба похмуро гляділа...Закутана в сіре пальто, В очах крижана недовіра...Її не любив колектив,Вона не сміялась ніколи...Із серця свого негативЗдавалось, лишала довкола...Понура і завжди сумна...О шостій метро і додому...А вдома ,як завжди, одна...Лиш кіт і жахлива утома...Це сталось в звичайний із днів...З'явилась нова працівниця...Одразу влилась в колектив....Весела,струнка,світлолиця...А після роботи усіхВона попросила лишитись...Із дому принесла пирігЗ колегами чаю попити...Знайомство,розмови та сміх,Таке несподіване свято!Це радість!Але не для всіх...Самотня порожня кімната...Того й не помітив ніхто,Як зникла... Побігла додому...Закутана в сіре пальто,Сховавши свій біль під утому...А серце дістало украй,Без дозволу плаче у грудях...А сльози гарячі, мов чай...Як добре, що хоч не на людях...Вже скоро забудеться сном,А поки- холодна вечеряРозділена разом з котом....І раптом-постукали в двері!Здригнулась! І все,що болить за звичну гримасу сховала...Відкрила... Спинилась на мить...Дівчина з роботи стояла.-Що треба?!Навіщо прийшла?Розгублено бігали очі...-На святі я вас не знайшла,А номер ваш тільки робочий...Та добре урешті знайтиАдресу вдалося... Тримайте!Ви ж любите з кремом торти?А ще є пиріг! Зачекайте...Це ваші шматочки...Беріть!Наступного разу ,я прошу,Так швидко від нас не біжіть...Скажу вам нелегка це ношаДонести у сумці пиріг!-Всміхнулася сонячним світломСтрумочок щокою потік..."Невже я для когось помітна?"-Ви плачете?Я щось не те,Напевно, бездумно сказала?-Ні-ні,то не сльози ,пусте...Та дівчина все не вгавала:-Не треба...Нам часом усімПотрібно свій біль відпустити....Так часто роками мовчимА можемо...Можемо жити!Не втрималась жінка в сльозахСказала:-Кому я потрібна?Якби ти пронесла мій шлях...А ти- ще дитина наївна...Попереду в тебе житя!Своє я уже змарнувала...Ніхто й не помітить як я...І так до кінця й не сказала...Картала за слабкість в думкахХотіла вже двері закритиТа погляд в дівочих очахНа мить її зміг зупинити...-А де те минуле, скажіть?Давно вже позаду б лишилось...Життя це сьогоднішня мить!-Я стільки разів помилилась...-І що?Це лиш шлях, не кінець...Спинитись не пізно ніколи...Збагнути, як сильно ТворецьВас любить...А ви з своїм болемЗакрились від Нього! Від всіх...Навіщо?Ви маєте дивоІ радість ,і вдячність ,і сміх...Насправді ви дуже щаслива...І знайте, хай що б не було,Якою б вас люди не знали,Не ставте ніколи тавро...Бо часу насправді так мало...Радійте, всміхайтесь,живіть!Те диво, що Бог вам даруєІз вдячністю ,прошу,прийміть...Ми самі майбутнє будуєм...Зневіра насправді це гріх...Обличчя за маску ховати...Тримайте будь ласка пирігНе треба від щастя тікати....В той вечір за довгі рокиУперше вона відчувалаСмак торту і теплі думкиІ довго собі обиралаОдежу...А зранку з горнямСолодкої теплої кавиВсміхатись з вікна малюкам,Що бігли до школи з батьками...Спізнилась уперше ,мабуть,Її не відразу впізнали...Якась невідома могутьв зігрітому серці палала...В обідню перерву до всіхЗ судочком маленьким підсілаЗ учора лишився пиріг...Шматочок від торту і крила.... Інелла Огнєва